Песенник Орбита. Выпуск 6

В яскравім сяйві безлічі вогнів

Біжу, біжу — дорога без кінця.

Безмежний світ замкнувся тут мені,

Арени коло й маска без лиця.

Я блазень, Арлекін, я — просто сміх

Без імені, без долі, без журби.

Та й, зрештою, чи діло вам до тих,

Над ким прийшли повеселитись ви.

Приспів:

Ах, Арлекіно, Арлекіно,

Веселити мушу всіх.

Арлекіно, Арлекіно,

Нагорода — тільки сміх!

Виходять на арену силачі,

Не знаючи, що є в житті печаль.

Вони підкови гнуть ледь сміючись

І ланцюги рвуть порухом плеча.

Для них завжди аплодисментів шал

І на арену квіти їм летять,

Їм грають туш, вітає радо зал,

Я ж вас в перерві мушу розважать.

Приспів.

Сміюсь до всіх немов у забутті,

Але не блазень я у короля,

Бо Гамлета в безумстві почуттів

Який вже рік для себе граю я.

Здається — тільки маску я зніму,

І зміниться цей світ зі мною враз.

Але не покажу сльозу сумну,

Бо в цьому, власне, Арлекіна гра.

Приспів.

По острым иглам яркого огня

Бегу, бегу —дорогам нет конца.

Огромный мир замкнулся для меня

В арены круг и маску без лица.

Я шут, я Арлекин, я — просто смех,

Без имени и, в общем, без судьбы.

Какое, право, дело вам до тех,

Над кем пришли повеселиться вы.

Припев:

О, Арлекино, Арлекино,

Нужно быть смешным для всех.

Арлекино, Арлекино,

Есть одна награда — смех!

Выходят на арену силачи,

Не ведая, что в жизни есть печаль.

Они подковы гнут, как калачи,

И цепи рвут движением плеча.

И рукоплещет восхищенный зал,

И на арену к ним летят цветы,

Для них играет туш, горят глаза,

А мною заполняют перерыв.

Припев.

Смешить вас мне с годами все трудней,

Ведь я не шут у трона короля.

Я Гамлета в безумии страстей

Который год играю для себя.

Все кажется, вот маску я сниму,

И этот мир изменится со мной.

Но слез моих не видно никому,—

Что ж, Арлекин, я, видно, неплохой.

Припев.