Песенник Орбита. Выпуск 6

Поспішає час по колу, по спіральному витку.

Так буває, що секунда не вміщається в рядку.

Сонце сходить і заходить, ніч мина, минають дні.

Все проходить, тільки люди люблять мрії осяйні.

А вітряк, немов годинник, коло неба — циферблат.

Час зупинок не шукає і не зна шляху назад.

Стрілки-крила на віки таємниць ховають ряд.

Як біда неждано прийде, час, мов крига, холодить.

Коли радість — каруселлю час у далеч полетить.

Посішає час по колу без початку і кінця,

Та, буває, у секунди є піднесеність митця.

А вітряк, немов годинник, коло неба — циферблат.

Час зупинок не шукає і не зна шляху назад.

Стрілки-крила на віки таємниць ховають ряд.

Знов мине весна, за нею — літо, осінь і зима.

Час добро і зло одвічно у своїх руках трима.

Хай кружля розлуки холод, зігріває пам’ять всіх.

Серед тиші зникли звуки, в пальцях рук відлуння їх.

Де закохані ходили — шал весняної води,

Та чиясь в граніті слава раптом встане назавжди.

Листопади, снігопади — часу дивна крутизна,

Та, буває, що секунда у безсмертя порина.

А вітряк, немов годинник, коло неба — циферблат.

Час зупинок не шукає і не зна шляху назад.

Стрілки-крила на віки,

Стрілки-крила на віки

Таємниць ховають ряд.

Время движется по кругу, по спиральному витку.

Так бывает, что секунда не вмещается в строку.

За восходами закаты, ночь летит, проходит день.

Все мелькает, только люди вечно тянутся к мечте.

Крылья мельниц, словно стрелки, если небо — циферблат.

Время мчит без остановок, нет у времени преград.

Крылья мельниц на века тайны времени хранят.

Если вдруг беда нагрянет, время — точно снежный ком.

Если радость — каруселью время движется легко.

Время движется по кругу без начала и конца,

Но, бывает, у секунды есть величие лица.

Крылья мельниц, словно стрелки, если небо — циферблат.

Время мчит без остановок, нет у времени преград.

Крылья мельниц на века тайны времени хранят.

Вновь пройдет весна, за нею лето, осень и зима.

Есть у времени немало доброты и злых гримас.

Пусть кружит разлуки холод, память встречи горяча.

В тишине пропали звуки, в пальцах рук они звучат.

На тропе следы влюбленных смоет вешняя вода,

А в граните чья-то слава вдруг воскреснет навсегда.

Листопады, снегопады — это времени поток,

Но, бывает, что в секунде есть бессмертия глоток.

Крылья мельниц, словно стрелки, если небо — циферблат.

Время мчит без остановок, нет у времени преград.

Крылья мельниц на века,

Крылья мельниц на века

Тайны времени хранят.