Стоїть гора високая,
Попід горою гай, гай, —
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.
Під гаєм в’ється річенька,
Як скло, вода блищить, блищить,
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Край берега, у затишку,
Прив’язані човни, човни,
Там три верби схилилися,
Мов журяться вони.
Що пройде красне літечко,
Повіють холода, холода,
Осиплеться їх листячко,
І понесе вода.
Ой, річенько, глубоконько!
Як хвилечки твої, твої,
Пробігли дні щасливії
І радощі моі.
До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна, весна.
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!
Стоїть гора високая,
Зеленый гай шумить, шумить,
Пташки співають голосно,
І річенька блищить...