Кінь гуля по волі,
Солдат — по неволі...
Ой піймаю, загнуздаю
Шовковою уздою.
Ой, піймаю, загнуздаю
Шовковою уздою,
Вдарю шпорами під боки —
Кінь летить стрілою.
«Ой, лети, лети, мій коню,
Та й вихром несися,
Проти милої двора
Стойма становися!
Стойма становися
Та вдар копитами,
Чи не вийде дівчинонька
З чорними бровами».
Ой, не вийшла дівчинонька,
Вийшла її мати:
«Здоров, здоров, любий зятю,
Пожалуй у хату!»
«Я не хочу в хату,
Хочу у світлицю,
Розбуджу солодкий сон,
Красную дівицю!»
Дівчинонька встала,
Свій сон розказала,
Правою ручкою обняла
Та й поцілувала.