194

Був ентузіастом психоаналізу; перебуваючи у вигнанні у Відні 1908 року як журналіст газети «Правда», він потоваришував із Альфредом Адлером. Донька Троцького Зіна також проходила терапію (перш ніж накласти на себе руки). Однак Сталін засудив психоаналіз 1927 року, забороняючи подальший переклад праць Фрейда, і перекрив фінансування Державному психоаналітичному інституту; собача модель біхевіоризму Івана Павлова була офіційно санкціонованою моделлю психології в країні. У Москві Райх палко розповідав про поєднуваність фрейдизму та марксизму в Комуністичній академії Нейропсихіатричного інституту. Одну з Райхових лекцій на тему «Діалектичний матеріалізм та психоаналіз» навіть надрукували в Радянському журналі «Під знаменем марксизму», але Райхові так і не вдалося, попри його відчайдушні спроби підсолодити своїм комуністичним критикам смак психоаналізу, переконати аудиторію, яка до психоаналізу ставилися із недовірою. Наприклад, він замовчував Фрейдове песимістичне, а відтак і не революційне, поняття інстинкту смерті. Станом на 1930-й, як стверджує історик Елізабет Рудінеско, психоаналітичний рух у Росії дуже збавив у своїй активності. 1936 року Фрейдові вчення були офіційно забороненими в Росії; комунізм, як бачимо, став найефективнішими ліками від усіх форм буржуазного неврозу.

Загрузка...