Пригоди в оргазмотроні

470

Бернард Ґрад, учений-біолог з канадського університету МакГілла, заїздив до Оргонону в квітні 1951 року і був одним із тих беззаперечних вірян. «Місцина була одним тотальним безладом, — пригадує він. — Оргонон евакуювали. Усі миші в приміщенні для піддослідних тварин передохли, скидалося, що винною тому була лейкемія». Тропп відвів його оглянути один із акумуляторів, який із Оргонної кімнати винесли на 200 ярдів углиб лісу. «Здавалося, що я на якийсь час втратив зв’язок з землею», — Ґрад розказує про те, як на нього вплинув прилад. Він підійшов до нього вдруге і сказав, що «цього разу я ледве не впав». Така його дія була заразною, вважав Ґрад: «Що цікавило в такому ефекті, то це те, що він був заразним. Моя теща його підчепила». Його власний акумулятор вважали зараженим, і просидіти у ньому він міг лише декілька хвилин: «Я піддався впливу радіації, і мене на декілька тижнів мов відкинуло від людей та навколишніх речей», — каже він. Повторно приїхавши до Оргонону 2005 року, навіть після того, як минуло 50 років, він відмовився заходити до оргонної кімнати.