Пригоди в оргазмотроні

328

Багато з них вважали, що висновки біоелектричних експериментів були психічними: «Хіба ж шизофреніки також не говорять про те, що відчувають електричні потоки у своїх тілах? — коментує Майрон Шараф, додаючи про останній експеримент Райха. Це дослідження запечатало його діагноз психозу для багатьох сучасників».

Єва Райх, зрештою, зустрілася зі своїм батьком, попри чи то саме через спроби Анни Фрейд та Берти Борнштейн відсторонити її від нього. Як каже Лора Райх, вона «перейшла на іншу сторону» наприкінці 1940-х. «Я бився за душу Єви, — писав Райх про свою улюблену доньку 1955 року, — яку отруїли злі, пусті душі». Єва стала однією з найближчих співробітниць Райха, була лікарем та аналітиком-райхівцем, яка спеціалізувалася на лікуванні дітей. «Єва доволі схиблена, — Лора казала мені. — Мені здається, що в неї теж певна ступінь маніакальної депресії. Вона вступає у моделі ідентифікації із поведінкою свого батька, вона ненавидить аналіз, вона не розуміє, що в ньому багато хорошого, вона й справді не розуміє нашої матері, я не думаю, що вона цінувала таланти нашої матері, те, що наша матір вчинила правильно. Вона наче застрягла на шляху і, здається мені, так і не зійшла з нього, вона все ще застрягла на стадії свого життя, що сповнена злості».

Єва Райх, якій зараз 82, живе у Генкоку, маленькому прибережному селищі у штаті Мен, де у 1970-х започаткувала клініку контролю за народжуваністю для тінейджерів, але стан здоров’я не дозволяв їй говорити про своє минуле. Чотири роки тому вона пережила інсульт, через який у неї розвинулася тетраплегія. Її донька, Рената Муаз, яка опікується нею, пояснила мені, що вона «дуже слабка і страждає від дивної форми слабоумства. Я не беруся називати це Альцгеймером, хоча, можливо, це і так, її пам’ять просто у жахливому стані, наче хтось взяв усі її спогади, витягнув з голови, зробив з них салат, і увіпхнув назад».