Про відважного Барвінка та коника Дзвоника

Над ким це сміються понурі сичі?

Це хто так панічно тікає вночі?

Та то ж Довгоносик, який в Будяка

Служив ад’ютантом, від смерті тіка.

У п’ятах душа, у очах каламуть.

До царства Осота лежить його путь.

Коли Будяка наш Барвінок обдер.

Лихий Довгоносик у ямці завмер,

А потім чкурнув із усіх своїх ніг.

(У нього три пари під черевом їх).

Як жаль, що Барвінок його не убив…

Багато біди цей жучок наробив.

Біжить Довгоносик. Вривається в дот,

В якому живе можновладний Осот.

Де пліснява й сирість, в закутті тіснім

Розсівся володар на троні своїм.

Шумує, вирує навколо смітник.

Щось тихо наспівує жук-гнойовик…

Кружляє Павук угорі, як циркач.

Стоніжки, танцюючи і носяться вскач.

На варті недремній стоїть біля стін

Лихих довгоносиків цілий загін.

А блазень Осота — маленьке тхоря,

Роззявивши пельку гукає «уря!»

До ніг припаде підлабузник Черв’як,

Та все це Осота не тішить ніяк.

Чого ж зажурився вельможний Осот?

Чоло почорніло від дум і турбот.

Йому хлібороби життя не дають, —

Плугами винищують, сапами б’ють.

Є в нього розвідник — пронозливий Лис.

Сьогодні прийшов від негідника лист.

«Мій царю Осоте! — написано в нім. —

Хай лихо не знайде дороги в твій дім!

Тобі я вклоняюсь мій царю, до ніг.

О горе! Барвінок мене переміг.

Зухвалий цей хлопець не зна перепон.

Я чув, що він руку заніс на твій трон.

Він хоче відняти у тебе скарби.

О царю великий, що-небудь роби!

Лишив цей Барвінок мене без зубів —

Самого Захрюку круг пальця обвів!

Він хоче забрати той скарб, що в зубах

Колись навесні я до тебе притяг».

Так ось чому журиться гордий Осот,

Чому в нього чорне чоло від турбот!

Фельдмаршал Тхоряка в цю мить доповів:

— Прийшов на прийом ад’ютант Будяків!

— Нехай уже зайде, — промовив Осот. —

Чого вони лізуть? Ну що за народ?

І тут Довгоносик до трону підліз.

Всі ноги побиті, розквашений ніс.

Заскиглив; — О царю! Наруга яка!

Твій ворог Барвінок убив Будяка.

Осот загойдався, гілляччям затряс:

— Вже скоро й комахи вбиватимуть вас.

— Яка там комаха! — Завив ад’ютант. —

Барвінок, мій царю, це справжній гігант!

(Дурив Довгоносик Владику свого,

Щоб той не повісив за втечу його).

— Звідкіль цей Барвінок? — питає Осот.

— Його Батьківщина —

Це Гнатів город.

Осот — до Тхоряки:

— Ану, не сиди!

Направ довгоносиків

Зграю туди!

Щоб з того городу,

Де ріс богатир,

Лишилась руйнація —

Мертвий пустир!..