І раптом стукіт у двері

Ґуава

Не було чути жодного звуку двигунів літака. Там узагалі не було жодних звуків. Окрім, можливо, тихого плачу стюардес кілька рядів за нами. Крізь еліптичний ілюмінатор Шкеді поглянув на хмари, що висіли під ним. Він міг уявити, як літак падає крізь них, наче камінь, пробиваючи величезний отвір, який знову швидко загоїться з першим вітерцем, залишивши після себе не більше ніж шрам. «Тільки б не розбитись, — сказав Шкеді. — Тільки б не розбитись».

За сорок секунд до смерті Шкеді з’явився ангел, увесь вбраний у біле, і сказав йому, що він нагороджений останнім бажанням. Шкеді намагався з’ясувати, що мається на увазі під словом «нагороджений». Чи це була така нагорода, як виграш у лотерею, чи це було щось трохи більш почесне: нагороджений у сенсі якогось здобутку, як визнання його добрих справ? Ангел знизав плечима.

— Не знаю, — сказав він із чистою ангельською щирістю. — Мені наказали прийти й терміново виконати. А чому — не сказали.

— Це ганьба, — сказав Шкеді. — Абсолютно захоплива ситуація. Особливо зараз, коли я збираюся покинути цей світ і таке інше, мені насправді хотілося б знати, як я покидаю його: як ще один щасливчик чи з поплескуванням по спині.

— Сорок секунд — і тобі кінець, — протрубив ангел. — Якщо ти хочеш провести ці сорок секунд у жалощах, мені це підходить. Нема проблем. Просто май на увазі, що вікно твоїх можливостей незабаром зачиниться.

Шкеді подумав і швидко сформулював своє бажання. А перед цим ще спромігся вказати ангелу, що той має якусь дивну манеру спілкування. Тобто дивну для ангела. Ангел образився.

— Що ти маєш на увазі під цим «дивну для ангела»? Ти колись уже чув, як розмовляють ангели, що городиш тут мені таку херню?

— Ніколи, — зізнався Шкеді.

Раптом ангел прибрав набагато менш ангельського і набагато менш приємного вигляду, але це було пусте в порівнянні з тим, яким став його вигляд після того, як він почув бажання.

— Мир на землі? — вигукнув він. — Мир на землі? Ти жартуєш!

І потім Шкеді загинув, а ангел залишився. Залишився з найпроблемнішим і найскладнішим бажанням, яке йому колись доводилося чути. Здебільшого люди просять про нове авто для дружини, квартиру для доньки. Якісь приземлені, конкретні речі. Але мир на землі — це пекельне завдання. Спочатку цей чоловік турбує його питаннями, немовби він довідкова служба, потім нахабно робить зауваження про манеру спілкування і, наче вишенька на торті, добиває його миром на землі. Якби Шкеді не врізав дуба, ангел причепився б до нього, як герпес, і не дозволив би йому піти, поки він не поміняє своє бажання. Але душа цього чоловіка тепер уже була на сьомому небі і невідомо, як тепер її знайти.

Ангел зробив глибокий вдих.

— Мир на землі, та й годі, — пробурмотів він. — Просто мир на землі, та й годі.

І поки все це відбувалося, душа Шкеді зовсім забула, що вона колись належала людині на ім’я Шкеді, і переродилася — чистою та незаплямованою, вживаною, але якісною, як новенька, — у фрукт. Так, у фрукт. Ґуаву.

У нової душі не було жодних думок. Ґуави не мають думок. Але вони мають почуття. Вони відчувають непереборний страх. Вони бояться впасти з дерева. І річ не в тім, що вони мають слова для опису цього страху. Але якби вони їх мали, то виглядало б це приблизно так: «О, Боже, тільки б не розбитись!» І поки вони там, на дереві, висіли, закам’янілі, на землі запанував мир. Люди перекують свої мечі на рала, а ядерні реактори незабаром будуть використовуватися в мирних цілях. Але все це не принесе жодного полегшення для ґуави. Тому що дерева високі, а земля здається далекою і болючою. Тільки б мені не розбитись, мовчки здригається ґуава, тільки б не розбитись.