Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар станом на 28.09.2009 р.

Стаття 282. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України

1. Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України.

Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.

Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.

Коментованою статтею встановлюються правила усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України. Норми даної статті стосуються загального процесу усиновлення, яке визначається СК як є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду (ст. 207 СК). Отже при застосуванні правил коментованої статті слід враховувати загальні положення про усиновлення, визначені у Главі 18 СК.

Разом з тим, суб'єктний склад осіб, що можуть бути усиновлені за правилами коментованої статті, є обмеженим у порівнянні із правилами Глави 18 СК. Так усиновленим відповідно до ст. 282 СК може бути особа, яка має в сукупності такі ознаки:

А) Є дитиною, тобто особою, яка не досягла повноліття (18 років) — ст. 6 СК;

Б) Є громадянином України у розумінні Закону України "Про громадянство України";

В) Проживає за межами України, тобто місцем її постійного проживання є територія іншої держави. Місце проживання дитини визначається а правилами ст. 29 Цивільного кодексу України.

Порядок усиновлення дитини — громадянина України, яка проживає за межами України, залежить від того, яка особа виступає усиновлювачем. Коментована стаття визначає правила, що застосовуються в разі, якщо:

А) Усиновлювач є громадянином України;

Б) Усиновлювач не є громадянином України (тобто є іноземцем або особою без громадянства).

Якщо усиновлювач є громадянином України, усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України. Відповідно до п. 2 Положення про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1995 р. № 146 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 670) консульською установою є генеральне консульство, віце-консульство або консульське агентство, а дипломатичним представництвом — посольство, місія або інше дипломатичне представництво. Враховуючи, що і усиновлювач, і усиновлений є громадянами України, до відносин усиновлення в такому випадку застосовуються норми Сімейного кодексу України, зокрема, Глави 18.

Якщо усиновлювач не є громадянином України (тобто є іноземцем або особою без громадянства), для здійснення ним усиновлення, крім загальних документів необхідний також дозвіл урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини. На сьогодні в Україні таким органом є Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини, який діє на підставі відповідного Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 р. № 367.

Якщо усиновлення дитини — громадянина України, який проживає на території іншої держави, здійснюється іноземцем, тобто особою, яка є громадянином (підданим) іншої держави (ст. 1 Закону України "Про громадянство України"), орган, який приймає рішення про усиновлення, визначається за законодавством країни, де проживає дитина. Разом з тим в будь-якому випадку усиновлювач має отримати дозвіл на усиновлення від Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини. В противному випадку проведене на території іншої країни усиновлення буде недійсним.

Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України

1. Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах, встановлених главою 18 цього Кодексу.

2. Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку у урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.

Якщо усиновлювач є родичем дитини або дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України, усиновлення може бути здійснене до спливу цього строку.

3. Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом одного року з моменту взяття її на облік у урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю.

Переважне право на усиновлення дитини — громадянина України мають іноземці, які є:

1) родичами дитини;

2) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.

4. На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.

Урядовий орган державного управління з усиновлення та захисту прав дитини направляє в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо перевірки іноземців, що усиновлюють дитину, яка є громадянином України, на наявність або відсутність інформації компрометуючого характеру в правоохоронних органах інших держав та Генеральному секретаріаті Інтерполу.

5. Усиновлення іноземцями провадиться за умови забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.

6. За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років.

Усиновлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних договорів.

Інститут усиновлення відомий всім правовим системам. При усиновленні між усиновлювачем та усиновленим виникають такі ж права та обов'язки, як і між родичами за походженням. Одночасно, в силу усиновлення усиновлені втрачають особисті та майнові права та звільняються від обов'язків по відношенню до своїх батьків та їх родичів. Усиновлення дітей громадянами іншої держави на сьогодні є доволі розповсюдженим явищем. Коментована стаття містить основу правового регулювання усиновлення іноземцями дітей, які є громадянами України. Крім внутрішнього законодавства України при вирішенні питань про усиновлення дітей іноземцями, застосовуються також Європейська конвенція про усиновлення дітей від 24.04.67 р., Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення від 29.05.93 р., Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується та визнання рішень про усиновлення, від 15.11.65 р.

Застосування положень коментованої статті можливо виключно в разі наявності відповідного статусу усиновленого та усиновлювача. Так усиновлений має бути:

А) Дитиною, тобто особою, яка не досягла повноліття (18 років) — ст. 6 СК;

Б) Громадянином України у розумінні Закону України "Про громадянство України";

В) Проживати на території України (усиновлення дітей — громадян України, які проживають на території інших держав, регулюється ст. 282 СК).

Усиновлювач за правилами даної статті має бути іноземцем, тобто в розумінні ст. 1 Закону України "Про громадянство України" особою, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до ч. 1 коментованої статті, усиновлення іноземцем дитини — громадянина України в Україні здійснюється на загальних підставах, передбачених Главою 18 СК. Так для усиновлення іноземцями діють правила щодо усиновлення за рішенням суду, обмежень, які встановлюються для усиновлення, мінімальний вік усиновлювача та мінімальна та максимальна вікова різниця між усиновленим та усиновлювачем. Також відповідно до п. 9 ст. 212 СК України не може бути усиновлювачем іноземець, який не перебуває у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини.

Крім загальних умов та правил усиновлення, в разі усиновлення українських дітей іноземцями діють також і спеціальні правила, передбачені коментованою статтею та спеціальним законодавством. Такими спеціальними умовами для усиновлення іноземцями є:

А) Перебування дитини протягом не менш як одного року на обліку у урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини. Облік дітей здійснюється Державним департаментом з усиновлення та захисту прав дитини, який діє на підставі відповідного Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 р. № 367. Облік дітей, які можуть бути усиновлені та осіб, які бажають усиновити дитину, здійснюється на підставі Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905.

Виключенням із цього правила є випадки, коли:

- іноземець є родичем дитини. СК під поняттям "родичі" розуміє бабу, діда, прабабу, прадіда, повнорідних братів і сестер (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"). Разом з тим, для питань усиновлення дітей іноземцями мають враховуватися і інші родинні зв'язки (іноземець є дядько або тіткою дитини, її двоюрідним братом або сестрою тощо).

— дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України. На сьогодні такий перелік затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 2 вересня 2008 р. № 510.

У передбачених випадках, усиновлення дитини може здійснюватися і без дотримання річного строку перебування дитини на обліку у Державному департаменті з усиновлення та захисту прав дитини.

Б) Відсутність протягом строку перебування дитини на обліку громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю. Тобто Сімейний кодекс підтверджує положення п. 21 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89 р., відповідно до якого усиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання або в сім'ю, яка могла б забезпечити її виховання або усиновлення, і якщо забезпечення якогось придатного догляду в країні походження дитини є неможливим. При цьому береться до уваги не тільки усиновлення дитини громадянами України, але і інші форми догляду за дитиною (взяття її під опіку або піклування, взяття її в прийомною сім'ю, під патронат тощо).

В) Для усиновлення дитини іноземцем необхідною є згода урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини (Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини). Для надання згоди на усиновлення Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини має подати запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо перевірки іноземців, що прагнуть усиновити дитину — громадянина України, на наявність або відсутність інформації компрометуючого характеру в правоохоронних органах інших держав та Генеральному секретаріаті Інтерполу. Порядок звернення з таким запитом має затверджуватися Кабінетом Міністрів України.

Г) Забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України. Тобто дитині як мінімум мають бути гарантовані ті права, які закріплені у Сімейному кодексі України та інших актах сімейного законодавства.

Переважне право на усиновлення дитини мають ті іноземці, які є родичами дитини або є громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги. Тобто якщо декілька іноземців претендують на усиновлення дитини, відповідне право буде надано тому іноземцю, який входить до групи осіб, що мають переважне право на усиновлення.

Усиновлення дітей іноземцями здійснюється на підставі рішення суду. Подача заяви до суду та розгляд справи здійснюється за правилами Глави 5 Розділу 4 Цивільно-процесуального кодексу України. При розгляді справи суд має враховувати також законодавство країни усиновлювача (рішення Верховного Суду України від 4 липня 2007 р.). Також, розглядаючи справі про усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцями, судам необхідно брати до уваги положення п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення в про позбавлення та поновлення батьківських прав".

Сімейний кодекс гарантує усиновленій іноземцем дитині захист зі сторони держави. Такий захист здійснюється шляхом нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей (див. коментар до ст. 287 СК), а також правилом коментованої статті, що за усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років. В подальшому в разі бажання повнолітній усиновлений може змінити українське громадянство на громадянство країни усиновлювача.

Усиновлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних договорів. Тобто усиновлена дитина має право знати свою національність, дотримувати певних національних традицій та звичаїв тощо.

Стаття 284. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні

1. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні, здійснюється громадянами України або іноземцями, які проживають в Україні, на загальних підставах.

Коментована стаття має відсилочний характер та застосовується до усиновлення дітей за наявності таких ознак:

А) Усиновленню підлягає дитина-іноземець, яка проживає в Україні. Тобто дитина має бути за походженням або в силу якихось інших підстав громадянином іншої держави, але проживати при цьому на території України.

Б) Усиновлювачем є громадянин України або іноземець, які проживають на території України.

Відповідно до правил коментованої статті усиновлення відбувається на загальних підставах. Тобто в такому випадку слід застосовувати правила Глави 18 СК, а також норми Цивільного процесуального кодексу України, Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. № 1377.

Стаття 285. Обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України

1. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, не є таємним, якщо у державі, в якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним.

2. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, і якщо ця особа в Україні постійно не проживає, не є таємним.

Коментована стаття містить виключення із загального правила щодо дотримання таємниці усиновлення, визначеного у статтях 226–228 СК. Таємниця усиновлення в разі усиновлення дитини іноземцями не може бути абсолютно збережена в силу об'єктивних обставин. Так, одним із основних прав дитини відповідно до ст. 7 Конвенції ООН про права дитини 1989 р. є право знати своє походження та, наскільки це можливо, знати своїх батьків. Пунктом 6 ст. 283 СК України визначено, що дитина, усиновлена іноземцями, до повноліття зберігає громадянство України, а також має право на збереження своєї національної ідентичності. Отже право іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України, є обмеженим як загальними нормами СК, так і зокрема правилами коментованої статті.

Так дія правила щодо відсутності таємниці усиновлення залежить від наявності ряду умов, деякі з яких є обов'язковими завжди всі, а деякі — обов'язкові альтернативно.

Так до завжди обов'язкових умов відносяться:

— усиновленим є дитина — громадянин України;

— усиновлювачем є іноземець — громадянин держави, з якою України не має договору про надання правової допомоги.

До альтернативних умов відсутності таємниці усиновлення коментована стаття відносить:

— відсутність таємниці усиновлення у державі, в якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина (ч. 1 коментованої статті) або

— постійне проживання усиновлювача поза межами території України (ч. 2 коментованої статті).

Стаття 286. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства

1. Усиновлення іноземцем або особою без громадянства дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства, здійснюється в Україні відповідно до законів України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Коментована стаття регулює випадки усиновлення на території України дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства, усиновлювачем, який також є іноземцем або особою без громадянства. Такі випадки зустрічаються не часто. Такого роду усиновлення здійснюються відповідно до законів України. Тобто застосуванню підлягає Глава 18 Сімейного кодексу України, а також норми Цивільного процесуального кодексу України, Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. № 1377. Інші правила можуть бути встановлені міжнародними договорами України.

Стаття 287. Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями

1. Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України веде облік цих дітей і здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років.

Порядок здійснення нагляду за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями і проживають за межами України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Оскільки діти — громадяни України, які усиновлені іноземцями, залишаються громадянами України до досягнення ними повноліття (п. 6 ст. 283 СК), навіть в разі проживання на території іншої держави, держава Україна протягом цього періоду здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав усиновлювачами та іншими особами.

Нагляд за дотриманням прав усиновлених дітей здійснюється на підставі Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. № 1377.

Реєстрація дітей, усиновлених іноземцями здійснюється Міністерством зовнішніх справ на підставі поданої усиновлювачами копії рішення суду про усиновлення. Облік дітей, які усиновлені іноземцями і проживають за межами України, та нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними 18-річного віку здійснює відповідна консульська установа чи дипломатичне представництво України за дорученням МЗС.

Для здійснення нагляду за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями і проживають за межами України, Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини у місячний строк після отримання копії рішення суду про усиновлення дитини надсилає до МЗС копію зобов'язання усиновлювача про постановку дитини в місячний строк після в'їзду до країни постійного проживання на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України, подання цій установі чи представництву періодичної інформації про умови проживання і виховання дитини, а також надання можливості її представнику спілкуватися з дитиною.

МЗС у місячний строк після отримання документів з Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини надсилає до відповідної консульської установи чи дипломатичного представництва України доручення щодо постановки її на консульський облік та здійснення нагляду за дотриманням її прав.

Консульська установа чи дипломатичне представництво України здійснює нагляд за дотриманням прав усиновленої дитини на підставі доручення МЗС та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права щодо захисту прав дітей і раз на рік протягом перших трьох років, а потім — через кожні три роки надсилає інформацію до МЗС для подальшої передачі її Державному департаменту з усиновлення та захисту прав дитини.

Якщо буде виявлені порушення прав усиновленої дитини, це може бути підставою для скасування усиновлення та повернення дитини в Україну.