Синій зошит

Поліття — плин довголіття

Через свою бороду просіяв я чимало літ. Ще більше просіяв спостережень, розмислів, чужих і своїх одкровень. Найпершими, себто головними, моїми вчителями були майстрові люди і старійшини, люди довгих і благих літ. Неодмінно — благих, бо многії літа лише тоді мають ціну, коли благими суть. І ось ті людкове й поганьбили своїм тривком знану приповідку «старість — не радість». Таки наповнили свою старість тихою і благою радістю. І мене сподобили притягнути її у свій поважний вік.

З тими крихтами надбань довгожительських радо ділюся.

Не дивіться на календар і годинник. Звично провадьте в мирі свої будні і намагайтеся вздріти маленький празник кождого дня.

Побільше ходіть. Змушуйте себе кождий день виходити на вулицю і провадити невелику прогульку. Чи просто походити довкола хижі, в саду. Головна засада тривалої молодости — щоденний рух.

Додержуйте міру вартости у всьому. Най добротність визначає вашу їду, питво, устрій життя, роботу, стосунки, думки, сподівання.

Доки при силі — мандруйте. Не бійтеся за гроші — їх приносить вольний вітер. Враження і досвідчення цінніші за гроші.

Затямте: ніхто не має вас контролювати і ви нікого.

Робіть одне діло щодня. Просто для себе робіть. І досить одного діла.

Знайдіть своє прилюбне заняття й живіть ним.

Не скупіться.

Прощайте.

Не зрівнюйте себе з иншими, інак ніколи не будете щасливими. Трава на чужому дворі завжди зеленіша.

Ніколи не переставайте вірити в любов.

Якщо самота вас обтяжує, знайдіть собі пару і оженіться. Але — з благохотіння. І хай близькість між вами буде натхненною.

Якщо вас бентежить чиясь присутність, не примушуйте себе до неї.

Якщо когось не терпите, держіть свою зненависть при собі. Не завдавайте иншим людям болю, якою б не була для того причина.

Якщо кортить плакати — плачте. Не бійтеся оплакати те, що ви втратили. Зі сльозами відійде гіркота, прояснений взір відкриє нове пояснення.

Віра — найсильніша опора. Але слід зрозуміти, в що ви вірите, і непохитно держатися того. Від вірної віри і поміч вірна.

Навчіться пристосовуватися.

Життя — се путь. Безнастанний. Продовжуйте йти вперед.

Якщо самому вам одиноко, а з людьми клопітно, заведіть собі якусь животинку. Вони нагадують нам про те, наскілько ми всі живі.

Будьте втішні, задоволені. Ви не мусите бути щасливим увесь час, але повинні бути вдоволеним.

Любіть людей. В кождому можна знайти щось файне і добре — просто тому, що всі ми люди.

До останньої днини освічуйте себе новими знаннями. Сього ніхто не в силі відібрати від нас. Старіючи, людина видить гірше, але більше.

Мисліть ясно, просто й сподівально. Прикрі думки отруюють тіло.

Щодня — бодай крихту фізичних зусиль, управ. День починайте з сього. Я знав одного вченого чоловіка, хворого й кволого в старості, котрий щоранку сідав на друкарку — і друкував сто рядів, щоб зайняти свій пригаслий мозок і охлялі руки. «Завдяки сьому, — казав він, — я можу підняти лікті, обслуговувати себе, жити…»

Як годні довше перебувайте просто неба, дихайте свіжим, приймайте силу сонця і воздуха.

Не готуйтеся до вмирання дочасно. Смерть завжди приходить занадто рано. Живімо, доки живеться!

Честуйте своїх народичів. Грійте їх щирою синівською шанобою. Так і свою старість зігрієте. Без подовження їх віку не буде вашого довговіку.

Не знаєте, чим себе зайняти? Опишіть своє прожиття. Неквапливо й подрібно опишіть. Якщо се нікому не згодиться, то вам — неодмінно.

Не втомлюйтесь многими правилами устрою і часу. Живіть волею і вволю.

Не городіть собі часові межі. Ніхто не знає, коли проб’є його час підйому і спаду. Хтось вичерпує себе замолоду, а хтось починає справдешнє служіння лише після 50-60-ти літ. І ніхто, крім птиць, не знає краю свого життєвого перельоту.

Медицини не цурайтеся, але пам’ятайте, що молитва, природа, музика, прилюбне діло, добрі книги, тварини мають не меншу лічну силу. Доктор тягне нас на операцію, на якій сам ніколи не був, і прописує ліки, яких здебільшого сам не куштував. Пам’ятайте, що лікарям платять за те, скільки хворих вони прийняли.

Думки про старість старять.

Наш путь — коло. Колись воно замкнеться. Але ми не знаємо коли. Розширяймо кожний відтинок, кожду дугу того кола, щоб воно не замкнулося за нашого життя.

Біль оповита таємницею, яку долає лише радість буття.

Накопичуючи тяжкою ціною добра, пам’ятайте, що се колись треба залишати.

Якщо не можете себе в чомусь утвердити, знайдіть узірець для наслідування і держіться його. Спроможіться бодай на вершок піднестися над ним, навіть якщо намір не звершиться.

В пору глибокої зрілости працюйте добровільно і вільно, виділивши зручний час. Добре, якщо ся праця приносить плоди для громади, а для вас — насолоду.

Добре, якщо ваш чоловік чи ваша супружниця молодші за вас.

Обходьтеся без позичань, не залізайте в борги. Бо се — несвобода.

Якщо довіряєте собі нині, в доброжитності, то певність укріпить сили для змагання з труднощами, що колись постануть.

Займайтеся тим, що займає вас. Робота, яку любимо, — не робота.

Розум, як і тіло, потребує поживи. Живить його допитливість, потреба вивчати довколишній світ. Немає меж розширенню свого «світика». Не стільки важна освіта, як просвіта ума. Пізнання нового освіжає і зберігає його гостроту.

Прислухайтеся до инших. Вчіться слухати — і вчуєте все, що вам треба.

Гумор — життєва сила, що помагає долати нужду. Смійтеся передусім над собою, так щоб і иншим було весело від сього. Коли ми сміємося — ми не сердимося. Коли ми сміємося — ми не сумуємо. Коли ми сміємося — ми не заздримо…

Захоплюйтесь. Захоплення — густота життя.

Держіться правди. Брехня забирає сили. І час. І друзів.

Дивуйтеся з дивного і дивних. Але не судіть їх.

Добрий і тривкий сон уночі — не марнування часу. Дрімання вдень — доточення віку.

Повно життя — се повнота життя.

Не всі дні світлі. Перед досвітком найтемніше. Світіть собі і своїй родині. Віддане їй тепло грітиме вас довго й надійно.

Не поспішайте захопити щось значне, знехтувавши малим. Оцінюйте мале, радійте малому, бо мале перед великим іде, і за ним. Се те, що буде завжди з вами. Краса світу — в чудесних розсипах дрібности.

Робіть щоденно щось привабне для себе. Або для инших.

Що більше буде людей, які вас люблять, — тим довші ваші роки.

Не будьте праведні, але будьте правильні.

Не дайте себе опосісти дрібницям. Не дозволяйте їм бентежити вас і дратувати.

Уникайте сварок, спорів, плачів, метушні, пустих клопотів, пригнічення чимось чи кимось. Уникайте людей, які се несуть.

Сійте на пожиток иншим зерно, яке ви все життя збирали в инших. Поміч людям — поміч собі. Доброчинців кріпить Бог.

Якщо заглянете у свою душу, то неодмінно знайдете сильні ознаки, що помагають жити. Навіть у слабости. Пригадуєте в святого Павла: «Сила Моя об’явлена в немочи».

Будьте відповідальні. Шукайте відповіді, шукайте причини нещасть — і виривайте їх, як дикий бур’ян. Розчищайте собі простір свободи і радости.

Роки, дати не мають над нами влади. Живіть одним днем, але хай буде він наповнений по вінця. День — як малий вік. Се і є довгоденствіє, як у давнину казали.

Якщо все йде в нитку — добре. А якщо навиворіт — теж не біда. Червак стає кволим і здихає, коли його покласти в м’яке клоччя. Поборення лихоліть гартує дух.

Вік — не хворота. Поліття — заслужена доба спокою і миру, стягання духу. Приймайте сладу дня, черпайте спокій ночи. Робіть те, що треба, і не зважуйте зроблене. Сповідайте помірність і поміркованість. Плекайте добродушність. Держіться землі, любіть її — і вона вас так прийме. Нищоту любощів заміщайте любов’ю. Споглядайте світ у широті і цілости його, а не у відрубности — родинній, домашній, просторовій. Много ходіть, та не відлучайтеся далеко від родимих теренів. Очищайтеся водою, довіряйте їй. Нехай плин життя вашого буде, як тиха ріка.