Таємнича історія Біллі Міллігана

Примітка автора

Серед багатьох документів, які я вивчив перед написанням цієї книжки, я знайшов два незвичайні звіти про результати електроенцефалограм Біллі Міллігана. Їх було зроблено у травні 1978 року різними лікарями з інтервалом у два тижні, коли за приписом суду Біллі проходив експертизу в шпиталі Гардинґа. Нещодавні наукові дослідження пролили нове світло на значення Мілліганових ЕЕГ.

Лікар Френк В. Патнем, психіатр Національного інституту психічного здоров’я, виявив, що в пацієнтів із синдромом множинної особистості фізіологічні характеристики стрижневої особистості й кожного з альтер-его істотно відрізняються. У них, наприклад, спостерігаються різні шкірно-гальванічні реакції та графіки активності мозкових хвиль.

Нещодавно я мав телефонну бесіду з лікарем Патнемом. Ми обговорили результати його досліду, які він представив у травні 1982 року на конференції Американської психіатричної асоціації в Торонто. Він провів низку ЕЕГ десятьом пацієнтам із синдромом множинної особистості. У кожному випадку тестувались стрижнева особистість і дві-три інші особистості. Для порівняння лікар обрав десятьох здорових людей тієї ж статі й віку, що і його піддослідні. Здорових людей попросили вигадати собі кількох альтер-его з детальними біографіями та індивідуальними рисами й потренуватись «перемикатися» між цими особистостями.

ЕЕГ кожної стрижневої та альтер-особистості проводились у довільному порядку впродовж п’яти днів — загалом п’ятнадцять-двадцять тестів на одну людину. У здорових індивідів і їхніх вигаданих внутрішніх «я» не спостерігалось помітної різниці в активності мозкових хвиль, проте різні альтер-его пацієнтів із синдромом множинної особистості продемонстрували суттєві відмінності як від стрижневої особистості, так і одне від одного.

Як стверджує журнал «Саєнс Ньюз» від 29 травня 1982 року, відкриття лікаря Патнема підтверджує й дослідження, проведене в Інституті життя, що в Гартфорді, штат Коннектикут. Коллін Пітбладо, тамтешній психолог, повідомив, що отримав схожі результати, працюючи з пацієнтом із чотирма особистостями.

Дізнавшись про ці нові дослідження, я переглянув свої папери і знайшов результати Мілліганових ЕЕГ, зроблених за чотири роки до того, як Патнем оприлюднив підсумки свого експерименту.

9 травня 1978 року лікар П.Р. Гайман, доктор медичних наук, повідомив, що електроенцефалограма, зроблена того дня, була «аномальною». Через активність у потиличній частині правої півкулі тета- і дельта-хвиль [низькочастотні хвилі, що зазвичай не реєструються на ЕЕГ дорослої людини, якщо та не спить, але реєструються в дітей] лікар Гайман написав, що ця аномалія, певно, пояснюється технічними неполадками. Проте він підкреслив, що «технік не зміг виявити дефект, хоча поміняв електрод». Лікар порадив зробити повторну ЕЕГ.

22 травня 1978 року лікар Джеймс Паркер, доктор медичних наук, написав, що такої локалізованої аномальної ділянки, як на першій ЕЕГ, при повторному дослідженні не було виявлено. На другій ЕЕГ було помічено фонову уривчасту активність альфа-хвиль, а також, за описом Паркера, «аномальні білатеральні тета- і дельта-хвилі [та] періодичні білатеральні гострі хвилі». Гострі хвилі, пише лікар, можуть бути епілептиформними.

Лікар Френк Патнем розповів мені, що на десяти-п’ятнадцяти відсотках ЕЕГ пацієнтів із розщепленням особистості, яких він тестував, спостерігались аномальні мозкові хвилі і що цим пацієнтам у минулому також ставили діагноз «епілепсія». За його словами, про аномальні ЕЕГ людей із синдромом множинної особистості також повідомляють учені з Гарварду.

Коли я показав ЕЕГ Міллігана фахівцеві, він запевнив мене, що це ЕЕГ двох різних людей. Я вважаю, що це узгоджується з результатами новітніх досліджень, проведених у цій галузі, і свідчить про те, що в шпиталі Гардинґа насправді зробили ЕЕГ різним особистостям Міллігана. Імовірно, дітям.

Обговорюючи важливість нових досліджень, лікар Патнем сказав: «Вивчення синдрому множинної особистості може прислужитися всім нам, збагативши наші знання про контроль над розумом і тілом. Я думаю, що люди з розщепленням особистості — це один із тих експериментів природи, який може надзвичайно багато розповісти нам про нас самих […]».

20 липня 1982 року

Афіни, штат Огайо