Три сили. Як виховують в успішних спільнотах

Примітки

Розділ перший.Три сили

1 Je. Benedict, The Mormon Way of Doing Business: How Nine Western Boys Reached the Top of Corporate America (New York and Boston: Business Plus, 2007), pp. x–xii; James Crabtree, “The Rise of a New Generation of Mormons”, Financial Times, July 9, 2010; Richard N. Ostling & Joan K. Ostling, Mormon America: The Power and the Promise (New York: Harper One, 2007), p. 136; Shumpeter, “The Mormon Way of Business”, The Economist, May 5, 2012; “The List: Famous Mormons”, Washington Times, Oct. 21, 2011; Caroline Winter, “God’s MBAs: Why Mormon Missions Produce Leaders”, Business Week, June 9, 2011; “Mormons in Business”, Businessweek.com, June 9, 2011; див. також Matthew Bowman, The Mormon People: The Making of an American Faith (New York: Random House, 2012), pp. 223–5 (про успіх мормонів у політиці та бізнесі); Claudia L. Bushman, Contemporary Mormonism: Latter-day Saints in Modern America(Westport, CT & London: Praeger, 2006), p. 187 (про зростання успішності мормонів у фінансовій, корпоративній, правничій та адміністративній сферах).

2 Crabtree, “The Rise of a New Generation of Mormons”.

3 Див., наприклад, Fareed Zakaria, “The Myth of America’s Social Mobility”, CNN World News, Feb. 24, 2013, http://globalpublicsquare.blogs.cnn. com/2013/02/24/the-myth-of-americas-social-mobility; Timothy Noah, “The Mobility Myth”, The New Republic, Feb. 8, 2012; Josh Sanburn, “The Loss of Upward Mobility in the U.S.”, Time, Jan. 5, 2012; Rana Foroohar, “What Ever Happened to Upward Mobility?”, Time, Nov. 14, 2011.

4 Див. Pew Research Center, Second-Generation Immigrants: A Portrait of the Adult Children of Immigrants (Washington, DC: Pew Research Center, February 7, 2013), p. 7; Julia B. Isaacs, “Economic Mobility of Families Across Generations”, in Julia B. Isaacs, Isabel V. Sawhill, and Ron Haskins, Getting Ahead or Losing Ground: Economic Mobility in America(Washington, DC: Economic Mobility Project, The Pew Charitable Trusts, 2008), pp. 18–19; Ron Haskins, “Immigration: Wages, Education, and Mobility”, in Issacs, et al., Getting Ahead or Losing Ground, pp. 81–90; Richard D. Alba and Victor Nee, Remaking the American Mainstream: Assimilation and Contemporary Immigration (Cambridge, MA & London: Harvard University Press, 2003), pp. 240, 242, 244–5; Renee Reichl Luthra & Roger Waldinger, “Intergenerational Mobility”, in David Card & Steve Raphael eds., Immigration, Poverty, and Socioeconomic Inequality (New York: Russell Sage Foundation, 2014), pp. 169, 183, 201; див. також Ruben G. Rumbaut, “Paradise Shift: Immigration, Mobility, and Inequality in Southern California”, Working Paper No. 14 (Austrian Academy of Sciences, October 2008), p. 37 (наведено підсумки дослідження, яке виявило вражаючі відмінності між різними групами іммігрантів, але також зазначено, що, «порівняно зі своїми батьками, всі групи з кожним поколінням здобувають дедалі кращу освіту»).

5 Isaacs et al., “Economic Mobility of Families Across Generations”, p. 6. Сьомий розділ детальніше розповідає про висхідну мобільність в Америці та нерівноправність іммігрантів.

6 Див. Miguel Gonzalez-Pando, The Cuban Americans (Westport, CT, and London: Greenwood Press, 1998), pp. 20–1, 35–7; Guillermo J. Grenier and Lisandro Perez, The Legacy of Exile: Cubans in the United States (Pearson Education, 2003), p. 48, 52.

7 Інтерв’ю взяте у Хосе Піко, директора і президента JPL Investments Corp. у Маямі, штат Флорида. Інтерв’ю проводила Ейлін Зелек 6 січня 2012 року (документ у авторів); див. також Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, p. 37.

8 Maria Cristina Garcia, Havana USA: Cuban Exiles and Cuban Americans in South Florida, 1959–1994 (Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1996), p. 20; Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, p. 36.

9 Grenier and Perez, The Legacy of Exile, pp. 46–7. 10 Див. Kevin A. Hill and Dario Moreno, “Second-Generation Cubans”,Hispanic J. of Behavioral Sciences 18 (1996), pp. 175, 177.

11 Див. “Magazine Publishes List of Richest U.S. Latinos”, HispanicBusiness.com, May 8, 2002, режим доступу: http://www.hispanicbusiness.com/news/newsbyidfront.asp?id=6775.

12 U.S. Census Bureau, American Community Survey, Table DP03: Selected Economic Characteristics (2010, сукупність даних за п’ять років) (етнічна група 403 — кубинці) (4,0% домашніх господарств серед американців кубинського походження мають річні доходи понад 200 000 доларів США), режим доступу: http://fact.nder2.census.gov; ibid., Table DP03: Selected Economic Characteristics (2010, сукупність даних за п’ять років) (етнічна група 400 — латиноамериканці) (1,6% домашніх господарств латиноамериканців мають річні доходи понад 200 000 доларів США).

13 Sara Rimer & Karen W. Arenson, “Top Colleges Take More Blacks, but Which Ones?”, New York Times, June 24, 2004.

14 Douglas S. Massey, Margarita Mooney, Kimberly C. Torres & Camille Z. Charles, “Black Immigrants and Black Natives Attending Selective Colleges and Universities in the United States”, American Journal of Education 113 (2007), pp. 243, 249–51.

15 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 004 — афроамериканці) (38,463,510); ibid. (код групи 567 — нігерійці) (260,724).

16 Із відомостей Мессі можна зробити висновок про те, що у 1999 році нігерійці уже становили приблизно 6–7% темношкірих американських студентів у найелітніших американських університетах. Див. ibid., p. 248, Table 1 (іммігранти становили 36% темношкірих студентів у 10 найпрестижніших університетах вибірки і 41% в університетах Ліги плюща), p. 250 (нігерійці становили 17% темношкірих студентів-іммігрантів). У другому розділі ми зазначаємо, що надзвичайно висока представленість нігерійців у топових американських навчальних закладах зараз може бути ще вищою.

17 Здається, що в топових американських юридичних компаніях нігерійців щонайменше всемеро більше порівняно із їхньою загальною часткою з-поміж темношкірого населення США. Дослідження проведено на замовлення авторів у липні-серпні 2013. Детальніше про це йдеться у другому розділі. Див. також Patricia Ngozi Anekwe, Characteristics and Challenges of High Achieving Second-Generation Nigerian Youths in the United States (Universal-Publishers, 2008), p. 129 (цитата із інтерв’ю, під час якого сказали, що нігерійці «панують» у банківському інвестуванні).

18 Edith Hamilton & Huntington Cairns, eds., The Collected Dialogues of Plato Including the Letters (Princeton, N.J.: Princeton University Press, 1996), p. 23 (Apology 38a).

19 Oliver Wendell Holmes, Ralph Waldo Emerson, in The Works of Oliver Wendell Holmes vol. 11 (Boston and New York: Houghton, Mi.in & Co., 1892), p. 201.

20 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 013 — індійці) (середні доходи домогосподарства оцінено у 90525 доларів США). Ibid., Tab le DP03: Selected Economic Characteristics (2010, сукупність даних за 3 роки) (середній дохід для населення США загалом оцінено у 51 222 долари США).

21 U.S. Census Bureau, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 016 — китайці; 540 — іранці; 509 — ліванці) (середній дохід домашнього господарства оцінено приблизно у 68000 доларів США для американців іранського походження і 67 000 — для американців китайського та ліванського походження).

22 Arthur Sakamoto, Kimberly A. Goyette & ChangHwan Kim, “Socioeconomic Attainments of Asian Americans”, Annual Review of Sociology 35 (2009), pp. 255, 256; Ron Unz, “The Myth of American Meritocracy”, The American Conservative, Nov. 28, 2012.

23 Див. Unz, “The Myth of American Meritocracy”.

24 Див., наприклад, Laurence Steinberg, Beyond the Classroom: Why School Reform has Failed and What Parents Need to Do (Simon & Schuster, 1996), pp. 83, 88; Min Zhou, Contemporary Chinese America: Immigration, Ethnicity, and Community Transformation (Philadelphia: Temple University Press, 2009), pp. 224–5; Min Zhou and Jennifer Lee, “Frames of Achievement and Opportunity Horizons”, in David Card and Steven Raphael,Immigration, Poverty, and Socioeconomic Inequality, pp. 206, 210–1, 212, 216; Rumbaut, “Paradise Shift”, p. 12; див. також Margaret A. Gibson, “The School Performance of Immigrant Minorities: A Comparative View”, Anthropology and Education Quarterly 18, no. 4 (Dec. 1987), pp. 262–75 (йдеться, зокрема, про дітей незаможних панджабських сикхів); Alba & Nee, Remaking the American Mainstream, p. 240 (зазначено, що у китайських іммігрантів мяо, які самі часто не вміють читати і писати, діти «попри це, отримують високі бали»).

25 RaphaelPatai, The Jewish Mind (Detroit: Wayne State University Press, 1996), pp. 342, 548 (задокументовано, що між 1901 і 1996 роками євреї, «становлячи менше половини відсотка населення планети», отримали 35% Нобелівських премій з економіки, 27% — з фізіології та медицини, 22% — з фізики і 20% Нобелівських премій загалом); див. pp. 339–42, 547–8.

26 Steven L. Pease, The Golden Age of Jewish Achievement (Sonoma, CA: Deucalion, 2009), viii, Table 1 (євреї отримали 51% Пулітцерівських премій за нехудожню літературу і 13% — за художню).

27 Stewart F. Lane, Jews on Broadway: An Historical Survey of Performers, Playwrights, Composers, Lyricists and Producers (Je.erson, NC & CITY: McFarland & Company, 2011), p. 190 (69% композиторів, які отримали «Тоні», були євреями).

28 Nathan Vardi, “The Forty Highest-Earning Hedge Fund Managers”, Forbes, March 1, 2012, http://www.forbes.com/lists/2012/hedge-fund-managers-12_land.html.

29 Lisa A. Keister, Faith and Money:How Religion Contributes to Wealth and Poverty (Cambridge: Cambridge University Press, 2011), p. 86 and table 4.1.

30 Jacob Berkman, “At Least 139 of the Forbes 400 are Jewish”, October 5, 2009, режим доступу: http://www.jta.org/2009/10/05/fundermentalist/at-least-139-ofthe-forbes-400-are-jewish (дата звернення: 1 червня 2012 року).

31 Max Weber, The Protestant Ethic and the Spirit of Capitalism (New York: Routledge, 1992), p. 35.

32 Lisa A. Keister, Getting Rich: America’s New Rich and How They Got That Way (Cambridge, UK: Cambridge University Press, 2005), pp. 164, 172; див. також The Pew Forum on Religion and Public Life, U.S. Religious Landscape Survey (Washington, DC: Pew Research Center, Feb. 2008), p. 60 (13% протестантів-євангелістів заробляли 100 000 доларів США на рік або більше; з-поміж населення США загалом такі доходи мали 18% людей, 15% з-поміж протестантів в Америці загалом, 43% з-поміж американців індійського походження і 46% з-поміж американських євреїв).

33 Bushman, Contemporary Mormonism, p. 3; Terryl L. Givens, People of Paradox: A History of Mormon Culture (Oxford University Press, 2007), pp. xiii, xvi; Jan Shipps, Mormonism: The Story of a New Religious Tradition (Urbana & Chicago: University of Illinois Press, 1985), p. 125.

34 Див., наприклад, Kenneth M. Pollak, The Persian Puzzle: The Con. ictBetween Iran and America (New York: Random House, 2004), p. 3; Robert Graham,Iran: The Illusion of Power (London: Croom Helm Ltd, 1978), pp. 190–2; John K. Fairbank, “China’s Foreign Policy in Historical Perspective”, Foreign A. airs 47, no. 3 (April, 1969), pp. 449, 456; Q. Edward Wang, “History, Space, Ethnicity: The Chinese Worldview”, Journal of World History 10, no. 2 (Fall, 1999), pp. 287–8.

35 RameshBairy, Being Brahmin, Being Modern: Exploring the Lives of Caste Today (New Delhi: Routledge, 2010), pp. 87, 277–81; Louis Dumont, Homo Hierarchicus: The Caste System and its Implications (Chicago & London: University of Chicago Press, 1980), pp. 79–80; див. також Narendra Jadhav, Untouchables: My Family’s Triumphant Escape From India’s Caste System (Berkeley & Los Angeles: University of California Press, 2007), pp. 1, 3, 4.

36 Chinua Achebe, There Was a Country (New York: Penguin Press, 2012), pp. 74–6; Donald L. Horowitz,Ethnic Groups in Con. ict (Berkeley, Los Angeles & London: University of California Press, 1985), pp. 27–8, 154–5, 164–6, 243–9; Amy Chua, World on Fire: How Exporting Free Market Democracy Breeds Ethnic Hatred and Global Instability (New York: Doubleday, 2003), pp. 108–9.

37 Див. загалом Avi Beker, The Chosen: The Historyof an Idea, and the Anatomy of an Obsession (New York: Palgrave MacMillan 2008); David Novak, The Election of Israel: The Idea of the Chosen People (Cambridge: Cambridge University Press, 1995); Daniel H. Frank, ed., A People Apart: Chosenness and Ritual in Jewish Philosophical Thought (Albany: SUNY Press, 1993); Arnold M. Eisen,The Chosen People in America: A Study in Jewish Religious Ideology (Bloomington: Indiana University Press, 1983).

38 Див. Louis Dembitz Brandeis, “The Jewish Problem: How to Solve It” (промову виголошено у червні 1915 року), передрук у Steve Israel & Seth Forman eds., Great Jewish Speeches Throughout History (Northvale, NJ: Jason Aronson, Inc., 1994), p. 74; Patai, The Jewish Mind, pp. 324, 339; Nathan Glazer, American Judaism (2d ed.) (Chicago and London: The University of Chicago Press, 1989), p. 136.

39 Див., наприклад, Nancy Foner, From Ellis Island to JFK: New York’s Two Great Waves of Immigration (New Haven and London: Yale University Press, 2000), pp. 72, 90; Eleanor J. Murphy, “Transnational Ties and Mental Health”, in Hirokazu Yoshikawa & Niobe Way eds., Beyond the Family: Contexts of Immigrant Children’s Development 121 (2008), pp. 79, 81; Vivian S. Louie, Compelled to Excel: Immigration, Education, and Opportunity Among Chinese Americans (Stanford, CA: Stanford University Press, 2004), pp. 123–5.

40 American Psychiatric Association,Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Text Revision, Fourth Edition (Washington, DC: American Psychiatric Assn., 2010), p. 720.

41 Sigmund Freud, “‘Civilized’ Sexual Morality and Modern Nervous Illness”, in James Strachey, ed. & trans., The Standard Edition of the Complete Psychological Works of Sigmund Freud (London: Hogarth Press, 1986) 9, p. 186 («Загалом наша цивілізація збудована на пригніченні інстинктів»).

42 Див. Jed Rubenfeld, Freedom and Time (New Haven and London:: Yale University Press, 2001), p. 34; Jon Savage,Teenage: The Creation of Youth Culture (New York: Viking, 2007); Patricia Cohen,In Our Prime: The Invention of Middle Age (New York: Scribner, 2012), p. 168.

43 AmyChua, Day of Empire: How Hyperpowers Rise to Global Dominance — and WhyThey Fall (New York: Doubleday 2007), p. 38.

44 Irving Howe, World of Our Fathers (New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1976), pp. 51 («покидьки»), 230 («неохайно вдягнені, галасливі і вульгарні»).

45 StephenBirmingham, The Rest of Us: The Rise of America’s Eastern European Jews (Boston: Little Brown 1984), p. 17; див. також Hannah Arendt, The Origins of Totalitarianism (New York: Harcourt, Brace & World: 1966), p. 82 («єврейськість» у циклі «У пошуках втраченого часу» Пруста постає «як фізична вада і водночас таємничий особистий привілей»).

46 Див. Richard M. Cook, Alfred Kazin: A Biography (New Haven & London: Yale University Press, 2007), pp. 32, 33 (опис того, що Казін називав «приниженням», якого зазнавав від «наділених вродженим хистом до спілкування», з яким так і не змирився і яке «дуже-дуже його озлобило»); Peter Manso, Mailer: His Life and Times (New York: Simon & Schuster, 1985), pp. 340–1 (цитує Роду Лазар Вулф, яка сказала, що Норман Мейлер прагнув «влади над світом.

Він не хотів бути простим хлопцем із Краун-стрит»); Ross Wetzsteon, Republic of Dreams Greenwich Village: The American Bohemia, 1910–1960 (New York: Simon & Schuster, 2002), p. 491 (опис того, як Делмор Шварц «метався між […] надзвичайно високою самооцінкою та небаченою ненавистю до себе»); Greg Bellow, Saul Bellow’s Heart: A Son’s Memoir (New York: Bloomsbury, 2013), p. 54 (син описує свого батька, Сола Беллоу, як «невідомого єврейського письменника з “відчуттям особистої загроженості”, що кинув виклик американському літературному істеблішменту, уособлюваному Ернестом Гемінґвеєм»); James Atlas, Bellow (New York: Random House, 2002), pp. 10, 23, 32, 50; Florence Rubenfeld,Clement Greenberg — A Life (New York: Scribner & Sons 1998), p. 83(«Хоча Ґрінберґ здавався самовпевненим, під його зверхністю крилася непевність, яку він мав приховувати за всяку ціну, особливо від себе самого»); Wetzsteon,Republic of Dreams, p. 533 (Клемента Ґрінберґа описано як «зверхнього і невпевненого в собі»); Norman Podhoretz, Making It (New York: Random House, 1967), p. 5 («мої “найшляхетніші” поривання були пов’язані із банальним прагненням піднятися над класом, в якому я народився» і «величезною мірою були сформовані і окреслені стандартами і цінностями класу, до якого я хотів увійти, сам того не знаючи») and p. 38 (опис «зневаги», якої він зазнав у Колумбії від тих, «хто отримав своє багатство у спадок»); Alan M. Wald, The New York Intellectuals: The Rise and Decline of the Anti-Stalinist Left from the 1930s to the 1980s (Chapel Hill: University of North Caroline Press, 1987), p. 34 (зазначено, що Лайонел Тріллінґ «був дуже чутливим до намагань суспільства ізолювати євреїв», що «особливу ворожість у нього викликали претензійні євреї німецького походження, які хизувалися своїм підвищенням культурного рівня»); див. Alan Bloom,Prodigal Sons: The New York Intellectuals & Their World (New York: Oxford University Press, 1986), p. 308 («Засадничим для успіху нью-йоркських інтелектуалів було їхнє прагнення домогтися чогось у суспільстві, яке зневажило їхніх батьків»); див. також pp. 17, 21–23, 27, 155.

47 Див. Friedrich Nietzsche, On the Genealogy of Morals and Ecce Homo (Walter Kaufmann, ed.) (New York: Vintage Books, 1989), pp. 54, 73, 124 («озлоблення» описане як «невичерпне і невтолиме»), 126–28; див. також Robert C. Solomon, “Nietzsche and the Emotions”, in Jacob Golumb, Weaver Santaniello & Ronald Lehrer, eds., Nietzsche and Depth Psychology (Albany, NY: State University of New York Press, 1999), pp. 127, 142.

48 Foner, From Ellis Island to JFK, p. 91.

49 Див. Susan Eva Eckstein, The Immigrant Divide: How Cuban Americans Changed the US and Their Homeland (Routledge, 2009), p. 83; David Rie. , The Exile: Cuba in the Heart of Miami (New York: Simon & Schuster, 1993), p. 48; Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, pp. 34–36; Tara Bahrampour, “Persia on the Paci. c”, The New Yorker, November 10, 2003; див. також Foner, From Ellis Island to JFK, p. 91.

50 Див., наприклад, Jin Li, Cultural Foundations of Learning: East and West (New York: Cambridge University Press, 2012), p. 71; Min Zhou, Contemporary Chinese America: Immigration, Ethnicity, and Community Transformation (Philadelphia: Temple University Press, 2009), pp. 194–5; див. також Richard R. Pearce, “Effects of Cultural and Social Structural Factors on the Achievement of White and Chinese American Students at School Transition Points”, American Educational Research Journal 43, no. 1 (Spring 2006), pp. 75, 94–5; Wenfan Yan & Qiuyun Lin, “Parent Involvement and Mathematics Achievement: Contrast Across Racial and Ethnic Groups”,The Journal of Educational Research 99, no. 2 (2005), pp. 116, 120–1; Bandana Purkayastha,Negotiating Ethnicity: Second-Generation South Asian Americans Traverse a Transnational World (New Brunswick, NJ & London: Rutgers University Press, 2005), p. 91; Clara C. Park, “Educational and Occupational Aspirations of Asian American Students”, in Clara C. Park, A. Lin Goodwin & Stacey J. Lee, eds., Asian American Identities, Families, and Schooling (Greenwich, CT: Information Age Publishing, 2003), pp. 135, 149– 50.

51 Див. Li, Cultural Foundations of Learning, p. 207 (зазначено, що китайські батьки «вишукують у своїй спільноті хороших учнів» і «часто говорять про них зі своїми дітьми, вдаючись до явних порівнянь і заохочуючи дітей переймати ці зразки»); Jin Li, Susan D. Holloway, Janine Bempechat & Elaine Loh, “Building and Using a Social Network: Nurture for Low-Income Chinese American Adolescents’ Learning”, in Hirokazu Yoshikawa & Niobe Way eds., Beyond the Family: Contexts of Immigrant Children’s Development, vol. 121 (2008), pp. 9, 18 (під час дослідження, в якому взяли участь незаможні американські підлітки китайського походження, 77% із них сказали, що їхні батьки часто порівнюють їх із успішнішими родичами або однокласниками); див. також Lee & Zhou, “Frames of Achievement”, p. 216.

52 Louie, Compelled to Excel, pp. 97–8; Lee & Zhou, “Frames of Achievement”, p. 216; Li et al., “Building and Using a Social Network”, pp. 15, 18–20; Kyle Spencer, “For Asians, School Tests are Vital Steppingstones”,New York Times, October 26, 2012.

53 Ruth K. Chao, “Chinese and European Mothers’ Beliefs About the Role of Parenting in Children’s School Success”, Journal of Cross-Cultural Psychology 27, no. 4 (July 1996), pp. 403, 412; див. також Louie, Compelled to Excel, p. 48. (зазначено, що у культурах, позначених впливом конфуціанства, «особисті досягнення міцно вкорінені у родинні зобов’язання та престиж»); Peter H.Huang, “Tiger Cub Strikes Back: Memoirs of an Ex-Child Prodigy about Parenting and Legal Education”, British Journal of American Legal Studies (2012), pp. 21–3 («Моїй матері це не сподобалося. […] Вона сказала, що я осоромив не лише себе, а ще її, усіх своїх родичів, усіх китайців, усіх азійців, усіх людей і врешті-решт усі вуглецеві форми життя»).

54 AlfredKazin, A Walker in the City (New York: Harcourt, Brace & Company, 1951), p. 21.

55 Cook, Alfred Kazin, p. 13; див. також Kazin, A Walker in the City, p. 21 (про своє бруклінське дитинство він згадує: «Усі результати навчання, які не були абсолютно ідеальними, завжди наводили мене на думку, що я можу до скону залишитися у робітничому класі»).

56 Див. Bushman, Contemporary Mormonism, pp. 20, 47 (наведено посилання на державне дослідження молоді і релігії, що тривало чотири роки).

57 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 013 — індійці) (зафіксовано 8,2% незаможних або 2,7 млн. осіб).

58 Wesley Yang, “Paper Tigers”,New York Magazine, May 8, 2011.

59 Natalia Pogonina, “The Art of Defense”, Chess.com, March 22, 2011, режим доступу: http://www.chess.com/article/view/art-of-defense (звернення: 2 грудня 2012).

60 Див. Min Zhou, “The Ethnic System of Supplementary Education: Nonpro. t and For-Pro.t Institutions in Los Angeles’ Chinese Immigrant Community”, in Beth Shinn and Hirokazu Yoshikara, eds.,Toward Positive Youth Development: Transforming School and Community Programs (New York: Oxford University Press, 2008), p. 232; John U. Ogbu and Herbert D. Simons, “Voluntary and Involuntary Minorities: A Cultural Ecological Theory of School Performance with Some Implications for Education”,Anthropology & Education Quarterly 29, no. 2 (1998), pp. 155–88.

61 AviBeker, The Chosen: The History of an Idea and the Anatomy of an Obsession (New York: Palgrave Macmillan, 2008), p. 85 (цитата Бенджаміна Дізраелі).

62 Див. Roy F. Baumeister and John Tierney, Willpower: Rediscovering the Greatest Human Strength (New York: Penguin Press, 2011); Angela L. Duckworth, “The Signi. cance of Self-Control”, Proceedings of the National Academy of Sciences 108, no. 7 (2011), pp. 2639–40; Angela L. Duckworth, Christopher Peterson, Michael D. Matthews, & Dennis R. Kelly, “Grit: Perseverance and Passion for Long-Term Goals”, Journal of Personality and Social Psychology 92, no. 6 (2007), pp. 1087–1101; див. також Bob Sullivan and Hugh Thompson, The Plateau E. ect: Getting From Stuck to Success (New York: Dutton, 2013), pp. 68–74.

63 Див., наприклад, Louie, Compelled to Excel, pp. 47–8; Grace Wang, “Interlopers in the Realm of High Culture: ‘Music Moms’ and the Performance of Asian and Asian American Identities”, American Quarterly 61, no. 4 (December 2009), pp. 892, 894, 896; Purkayastha, Negotiating Ethnicity, p. 89; Maryam Daha, “Contextual Factors Contributing Ethnic Identity Development of Second-Generation Iranian American Adolescents”, Journal of Adolescent Research 26, no. 5 (2011), pp. 543, 560–1.

64 Див. Claudia L. Bushman, Contemporary Mormonism: Latter-day Saints in Modern America (Westport, CT, and London: Praeger, 2006), p. 64; Keith Parry, “The Mormon Missionary Companionship”, in Marie Cornwall, Tim B. Heaton, and Lawrence A. Young, eds.,Contemporary Mormonism: Social Science Perspectives (Chicago: University of Illinois Press, 1994), pp. 182, 183–85; Benedict, The Mormon Way of Doing Business, p. 65.

65 У нещодавньому дослідженні 37% американських студентів заявили про неконтрольоване споживання алкоголю. Lloyd D. Johnston, Patrick M. O’Malley, Jerald G. Bachman & John E. Schulenberg,Monitoring the Future: National Survey Results on Drug Use, 1975–2012, vol. 2 (Ann Arbor, MI: The University of Michigan Institute for Social Research, 2012), p. 27.

66 Daron Acemoglu & James A. Robinson, Why Nations Fail: The Origins of Power, Prosperity, and Poverty (New York: Crown, 2012). Див. Jared Diamond, Guns, Germs and Steel: The Fate of Human Societies (New York and London: W.W.

Norton and Company, 1999); Jared Diamond, “What Makes Countries Rich or Poor?” The New York Review of Books, June 7, 2012.

67 Див., наприклад, Bloom, Prodigal Sons, p. 17 (зазначено, що на початку ХХ століття в єврейських іммігрантських родинах «статки перетворилися на реальний показник успішності американського зразка»); Bandana Purkayastha, Negotiating Ethnicity: Second Generation South Asian Americans Traverse a Transnational World (Rutgers University Press, 2005), p. 91 (американці південноазійського походження «часто приділяють особливу увагу досягненням в обмеженій царині “білих комірців” у медичній, технологічній, юридичній та науковій галузях»); Mitra K. Shavarini,Educating Immigrants: Experiences of Second-Generation Iranians (New York: LBF Scholarly 2004), p. 148 (наголошено важливість як «символічного статусу», так і економічного становища для американців іранського походження); Maryam Daha, “Contextual Factors Contributing to Ethnic Identity Development of Second-Generation Iranian American Adolescents”, Journal of Adolescent Research 26, no. 5 (2011), pp. 560–1; Lisa Sun-Hee Park, “Ensuring Upward Mobility: Obligations of Children of Immigrant Entrepreneurs”, in Benson Tong ed., Asian American Children: A Historical Handbook Guide (Westport, CT: Greenwood Press, 2004), p. 126.

68 James Truslow Adams, “To ‘Be’ or To ‘Do’: A Note on American Education”, Forum LXXXI, no. 6 (June 1929), pp. 321, 325.

69 Див., наприклад, Zhou, Contemporary Chinese America, p. 195.

70 Див., наприклад, Thomas J. Sugrue, The Origins of the Urban Crisis: Race and Inequality in Post-War Detroit (Princeton: Princeton University Press, 1996), pp. 5–14; Dwight B. Billings and Kathleen M. Blee, The Road to Poverty: The Making of Wealth and Hardship in Appalachia (Cambridge: Cambridge University Press, 2000), pp. 8–24.

71 Celeste Kidd, Holly Palmeri & Richard N. Aslin, “Rational Snacking: Young children’s decision-making on the marshmallow task is moderated by beliefs about environmental reliability”, Cognition 126 (2013), pp. 109–14.

72 Див. Jon Butler,The Huguenots in America: A Refugee People in New World Society (Cambridge, MA: Harvard University Press, 1983), pp. 80–6, 96–100, 122–3, 132.

73 AlixaNa., “Lebanese Immigration into the United States: 1880 to the Present”, in Albert Hourani & Nadim Shehadi eds., The Lebanese in the World: A Century of Emigration (London: Centre for Lebanese Studies, 1992), pp. 159–60; Andrzej Kulczycki & Arun Peter Lobo, “Patterns, Determinants, and Implications of Intermarriage Among Arab Americans”, Journal of Marriage and Family, vol. 64, no. 1 (Feb. 2002), pp. 202–10.

74 Див., наприклад, Jerome Karabel, The Chosen: The Hidden History of Admission and Exclusion at Harvard, Yale, and Princeton (Boston and New York: Houghton Mi.in Company, 2005); Robert C. Christopher, Crashing the Gates: The De-WASPing of America’s Power Elite (New York: Simon & Schuster, 1989), pp. 17–18; Peter Schrag, The Decline of the WASP (New York: Simon & Schuster, 1970); Ronald W. Schatz, “The Barons of Middletown and the Decline of the North-Eastern Anglo-Protestant Elite”, Past & Present 19 (2013), pp. 165, 197–200; James D. Davidson et al., “Persistence and Change in the Protestant Establishment”, Social Forces 74, no. 1 (1995), pp. 157–75; Digby Baltzell, “The Protestant Establishment Revisited”,The American Scholar 45, no. 4 (1976), pp. 499–518.

75 Див., наприклад, Charles E. Silberman, A Certain People: American Jews and Their Lives Today (New York: Summit Books, 1985), p. 23 («американські євреї зараз живуть у вільнішому і відкритішому суспільстві, аніж будь-яка із діаспорних спільнот минулого»).

76 Див. Unz, “The Myth of American Meritocracy” (зазначено, що кількість єврейських призерів на олімпіаді з математики серед старшокласників впала з приблизно 40% у 1970-х до сучасного показника 2,5%).

77 Clay Davenport, “Baseball Prospectus Basics — About EqA”, Feb. 24, 2004, http://www.baseballprospectus.com/article.php?articleid=2596 (середній показник відбивання усіх часів для вищої ліги: 0,262). Уїлльямс у 1941 році мав показник 0,406. Bill Pennington, “Ted Williams’. 406 is More Than a Number”, New York Times, September 17, 2011.

78 WalterIsaacson, Steve Jobs (New York: Simon & Schuster, 2011), pp. 265–6 (цитата Тіни Редс).

79 Je.rey S. Young & William L. Simon, iCon Steve Jobs: The Greatest Second Act in History (Hoboken, NJ: John Wiley & Sons, 2005), p. 7.

80 За словами Опри Вінфрі, саме цю роль виконувала її бабуся: «Я стала такою, якою я є, завдяки своїй бабусі. Моя сила. Здатність до суджень. Усе. Усе це я мала уже в шість років. […] Я зростала у домі без вбиральні і водогону. Ніхто б навіть не уявив для мене іншого майбутнього, окрім як на фабриці чи на бавовняному полі десь у Міссісіпі. Ніхто… Ніхто. Слава богу, що ті шість перших років мого життя мене виховувала бабуся».Janet Lowe, Oprah Winfrey Speaks: Insight from the World’s Most In. uentialVoice (John Wiley & Sons, 1998), pp. 6, 8.

81 Засаднича стаття про загрозу стереотипу Claude M. Steele and Joshua Aronson, “Stereotype Threat and the Intellectual Test Performance of African Americans”, Journal of Personality and Social Psychology 69 (1995), однак зараз про це написано дуже багато. Прекрасний глибокий огляд подано у Michael Inzlicht and Toni Schmader, eds.,Stereotype Threat: Theory, Process, and Application (Oxford University Press, 2012). Там вміщено обговорення протилежного явища — сприятливої дії стереотипу. Обидві дії стереотипу детальніше описано у третьому розділі цієї книжки.

82 Див. Zhou, “The Ethnic System of Supplementary Education”, p. 232; Ogbu and Simons, “Voluntary and Involuntary Minorities”, pp. 155–88.

83 Victor Goertzel and Mildred George Goertzel, Cradles of Eminence (Little Brown and Company, 1962), pp. vii–viii, 55, 60–7, 131 (дослідження 400 видатних особистостей підтверджує теорію про те, що «задоволені» і «стабільні» люди схильні ставити «низьку мету для себе та своїх дітей»), 174, 183, 214– 6, 272–3, 302–49; Howard Gardner (in collaboration with Emma Laskin), Leading Minds: An Anatomy of Leadership (New York: Basic Books, 1996), pp. 1–9, 32–3, 249–53. See also Angela L. Duckworth, David Weir, Eli Tsukayama & David Kwok, “Who does well in life? Conscientious adults excel in both objective and subjective success”, Frontiers in Psychology 3 (Sept. 2012), pp. 1, 5–6 (дослідження загальнодержавного рівня, в якому взяли участь 9646 дорослих американців, виявило, що «позитивніше налаштовані дорослі насправді менше заробляють та заощаджують»).

84 Gardner, Leading Minds, p. 33 (цитата Вінстона Черчилля).

85 Baumeister and Tierney,Willpower, pp. 1–17; Angela L. Duckworth, “The Significance of Self-Control”,Proceedings of the National Academy of Sciences 108, no. 7 (2011), pp. 2639–40; Angela L. Duckworth, Christopher Peterson, Michael D. Matthews, and Dennis R. Kelly, “Grit: Perseverance and Passion for Long-Term Goals”, Journal of Personality and Social Psychology 92, no. 6 (2007), pp. 1087– 1101; Kelly McGonigal, The Willpower Instinct (New York: Avery, 2012), p. 12; Bob Sullivan and Hugh Thompson,The Plateau E.ect: Getting from Stuck to Success (New York: Dutton, 2013), pp. 57–74. Angela L. Duckworth, Patrick D. Quinn, and Eli Tsukayama, “What No Child Left Behind Leaves Behind: The Roles of IQ and Self-Control in Predicting Standardized Achievement Test Scores and Report Card Grades”, Journal of Educational Psychology 104, no. 2 (2012), pp. 439– 51.

86 Першоджерело: Walter Mischel, Ebbe B. Ebbeson and Antonette Rasko. Zeiss, “Cognitive and Attentional Mechanisms in Delay of Grati. cation”, Journal of Personality and SocialPsychology 21, no. 2 (1972), pp. 204–18; Yuichi Shoda, Walter Mischel, and Philip K. Peake, “Predicting Adolescent Cognitive and Self-Regulatory Competencies from Preschool Delay of Grati.cation: Identifying Diagnostic Conditions”, Developmental Psychology 26, no. 6 (1990), pp. 978–86.

87 Baumeister and Tierney,Willpower, pp. 10–13 (узагальнення); Duckworth, “The Signi.cance of Self-Control”, p. 2639 («рівень самоконтролю, наявний […] протягом першого десятиліття життя, визначає прибутки, ставлення до заощаджень, фінансову стабільність, престижність професії, фізичне та психічне здоров’я, (не)вживання наркотиків і наявність або відсутність судимостей […] у дорослому віці. Цікаво, що цінність самоконтролю для прогнозування співвідносна із такими показниками, як загальний інтелектуальний розвиток або соціоекономічний статус родини»). Детальніше про це йдеться у п’ятому розділі.

88 Baumeister and Tierney,Willpower, p. 11; Duckworth, Peterson, Matthews, and Kelly, “Grit”, p. 1098; Duckworth, “The Signi.cance of Self-Control”, p. 2639; Duckworth, Quinn, and Tsukayama, “What No Child Left Behind”, p. 445; Inge-Marie Eigste, Vivian Zayas, Walter Mischel, Yuichi Shoda, et al., “Predicting Cognitive Control from Preschool to Late Adolescence and Young Adulthood”, Psychological Science 17, no. 6 (2006), pp. 478–84.

89 Je.rey S. Gurock ed., American Jewish Life 1920–1990, American Jewish History, vol.4 (New York & London: Routledge, 1998), pp. 112–3 (зазначено, що більшість сирійських євреїв в Америці живуть у Брукліні, що вони «орієнтовані радше на бізнес і небагато хто з них навчається в університеті» і що «молоді подружжя часто вирішують лишитися у спільноті»); див. також Morris Gross, Learning Readiness in Two Jewish Groups (New York: Center for Urban Education, 1967); Hayyim Cohen, “Sephardi Jews in the United States: Marriage with Ashkenazim and Non-Jews”,Dispersion and Unity (Jerusalem) 13–14 (1971– 72), pp. 151,152–3; Zev Chafets, “The Sy Empire”, New York Times, October 14, 2007.

90 MatthewBowman, The Mormon People: The Making of an American Faith (New York: Random House), pp. 182, 200; див. також ibid., p. 180 (у мормонстві середини ХХ століття переважав «теологічний консерватизм, який відкидав захоплення наукою і логікою в ім’я зосередження на релігійних текстах»); Gregory A. Prince and Wm. Robert Wright, David O. McKay and the Rise of Modern Mormonism (Salt Lake City: University of Utah Press, 2005), p. 160 (цитуючи президента Церкви Ісуса Христа святих останніх днів Девіда МакКея, «мета справжньої освіти — виховати характер, а наука, історія та література — лише способи досягнути поставленої мети»).

91 President Spencer W. Kimball, “Education for Eternity” (address delivered at Brigham Young University, Sept. 12, 1967) (in part quoting then-BYU president Ernest L. Wilkinson), режим доступу: http://education.byu.edu/edlf/archives/ prophets/eternity.html.

92 Nathan Glazer, “Disaggregating Culture”, in Lawrence E. Harrison and Samuel P. Huntington, Culture Matters: How Values Shape Human Progress (Basic Books, 2000), pp. 219, 224.

93 Stanley Schachter, in Gardner Linzey and William M. Runyan, eds., A History of Psychology in Autobiography (American Psychological Association, 2007), цит. у: Steven Pinker, “The Lessons of the Ashkenazim: Groups and Genes”, The New Republic, June 26, 2006.

94 Sam Roberts, “A Village with the Numbers, Not the Image, of the Poorest Place”, New York Times, April 20, 2011.

95 Alexis de Tocqueville,Democracy in America, trans. George Lawrence, ed. J. P. Mayer, vol. II, part III, chap. 19 (Garden City, NY: Anchor Books, 1969), p. 627.

Розділ другий. Хто в Америці успішний?

96 John R. Baldwin et al., eds.,Rede.ning Culture: Perspectives Across Disciplines (Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum, 2006), pp. 139–226; див. A. L. Kroeber and Clyde Kluckhohn, Culture:A Critical Review of Concepts and De. nitions (New York: Vintage, 1952). Численні дослідники визначали культуру суто у вимірах ментальності. Цей підхід асоціюють з американським археологом Волтером Тейлором, який писав: «Культура складається з ідей. […] Це ментальний феномен, а не матеріальні об’єкти чи приступна для спостереження поведінка» [W.R. Taylor, A Study of Archeology (American Anthropological Association, 1948), pp. 98–110]. Ця концепція, що насправді існувала до Тейлора (див. Albert Blumenthal, Culture Consists of Ideas (Marietta, Ohio: Marietta College Press, 1937)), досі зберігає великийвплив. Див., наприклад, Samuel P. Huntington, “Foreword: Cultures Count”, in Lawrence E. Harrison and Samuel P. Huntington, eds., Culture Matters: How Values Shape Human Progress (New York: Basic Books, 2000), p. хv: «Ми визначаємо культуру у цілковито суб’єктивних термінах як цінності, настрої, вірування, орієнтації, приховані вихідні положення, які превалюють у суспільстві»; Dan Sperber,Explaining Culture: A Naturalistic Approach (Oxford: Blackwell Publishers, 1996), p. 1 (культура «у першу чергу і передусім складається із вірусних ідей»).

Проблема цього підходу полягає в тому, що він багато лишає поза увагою. Їжа — це не ідея, не ставлення і не переконання, але майже всі погодяться, що страва (суші чи фалафель), спосіб її споживання (руками, виделкою чи паличками) і те, скільки люди їдять, становить частину культури. Одяг так само не є «ментальним феноменом», але той факт, що людина вдягнула сарі або майку, безумовно, може мати культурне значення. Словом, культура має містити не лише те, що люди думають, а й те, що вони роблять. Див. Roy G. D’Andrade, “Cultural Meaning Systems”, in Richard Schweder and Robert Alan LeVine, eds., CultureTheory: Essays on Mind, Self, and Education (Cambridge: Cambridge University Press, 1984), pp. 88, 90, 96, 115 (критика підходу, згідно з яким культура складається зі «значення і символу», «знання і вірування» або «концептуальних структур», а не зі звичаїв та поведінки).

Можливо, з цієї причини деякі антропологи, зокрема Кліффорт Ґірц, пристали на «певне» визначення культури як «загального способу життя суспільства: його цінностей, практик, символів, інституцій і людських стосунків» [Huntington, “Foreword”, p. xv]. Однак цей підхід, як зазначає Гантінґтон, надто загальний. Культурою стає все. Конгрес США, безумовно, інституція. Чи він є культурою?

Соціолог Талкотт Парсонс поділив усі людські дії на чотири ієрархічно структуровані системи: поведінкову або фізіологічну; особистісну; соціальну та культурну. Перша мала належати до царини біології; друга — психології; третя (що містила інституції) до соціології; четверта — до антропології. Див., наприклад, Talcott Parsons,On Institutions and Social Evolution (Chicago: University of Chicago Press, Leon Mayhew, ed., 1985), pp. 157–58; Talcott Parsons,Social Systems and the Evolution of Action Theory (New York: Free Press, 1977), p. 86. Можливо, класифікація Парсонса придалася до того, щоб розділити сфери академічних досліджень, однак у реальному світі психологія, інституції та культура не надаються до герметичної ізоляції. Вони повсякчас змішуються і чинять взаємний вплив.

Хоча б з цієї причини ми в цій книжці не намагаємося визначити культуру. Деякі явища ми описуємо як культурні, але так само їх можна потрактувати як психологічні або соціальні. Загалом, беручи приклад із Орландо Паттерсона, ми зараховуємо до культури все — мистецтво чи товари широкого вжитку, поведінку чи переконання — все, що виражає самоусвідомлення групи і бажаний для її членів спосіб життя. Див. Orlando Patterson,

“Taking Culture Seriously: A Framework and an Afro-American Illustration”, in Harrison and Huntington,Culture Matters, pp. 202, 208. У такій перспективі культура — це колективна спроба відповісти на певне засадниче для людства запитання. Батьки, так само як школи і телебачення, передають відповіді на це запитання дітям. Саме тому родина, освіта і телебачення такі просякнуті культурою (на додачу до всього іншого).

Для цієї книжки особливо важливо, що культури орієнтують людей у часі, спонукаючи їх, приміром, схилятися перед минулим, жити теперішнім або прямувати у майбутнє. Це явище помітили і проаналізували автори із багатьох галузей. Один із прикладів такого аналізу — «Протестантська етика і дух капіталізму» Макса Вебера, ще один — роман Мілана Кундери «Неквапність»; і ще один — концепція «довготривалого орієнтування» організаційного антрополога Ґерта Гофстеде, яка вважається придатною до емпіричної перевірки в будь-якій країні. Див. Geert Hofstede, Culture’s Consequences: Comparing Values, Behaviors, Institutions, and Organizations Across Nations (2d ed.) (Thousand Oaks, CA, London and New Delhi: Sage Publications, 2001), pp. 351–72. Ми побачимо, що ці часові орієнтири можуть здійснювати потужний вплив на економічні досягнення групи.

97 Claudia L. Bushman, Contemporary Mormonism: Latter-day Saints in Modern America (Westport, CT: Praeger, 2006), p. xiii; Matthew Bowman, The Mormon People: The Making of an American Faith (New York: Random House, 2012), pp. ix, xiv–xv.

98 Neal R. Peirce, The Mountain States of America: People, Politics, and Power in the Eight Rocky Mountain States (New York: W.W. Norton, 1972), p. 192.

99 Bushman, Contemporary Mormonism, pp. 91–3, 97–98; Armand L. Mauss, The Angel and the Beehive: The Mormon Struggle with Assimilation (Chicago: University of Illinois Press, 1994), pp. 51–3.

100 James Crabtree, “The Rise of a New Generation of Mormons”, Financial Times, July 9, 2010.

101 Див.Bushman, Contemporary Mormonism, pp. 187–8 («мормони успішні у фінансовому, бізнесовому та правничому секторах. […] Більше мормонів йдуть на сцену, у науку і мистецтво»). Захопливу історію мормонської музики, літератури, театру і образотворчого мистецтва див. у Terryl L. Givens, People of Paradox: A History of Mormon Culture (Oxford and New York: Oxford University Press, 2007), chaps. 7–10.

102 Церква Ісуса Христа святих останніх днів офіційно заявляє, що в неї у США приблизно 6 млн вірян. Це означало б, що приблизно 2% населення США — мормони. Однак незалежні дослідники вважають, що справжні цифри менші. Див., наприклад, Rick Phillips and Ryan T. Cragun, Mormons in the United States 1990–2008:Socio-demographic Trends and Regional Di. erences (Hartford, CT: Trinity College, 2011), p. 1 (за цими оцінками, мормони становлять 1,4% дорослого населення); The Pew Forum on Religion and Public Life, A Portrait of Mormons in the U.S. (July 24, 2009) (1,7% дорослого населення), режим доступу: http://www.pewforum.org/Christian/Mormon/A-Portrait-of-Mormons-in-the-US.aspx

103 Edwin Durgy, “What Mitt Romney is Really Worth: An Exclusive Analysis of His Latest Finances”, Forbes, June 4, 2012.

104 Richard N. Ostling and Joan K. Ostling,Mormon America: The Power and the Promise (New York: Harper One, 2007), pp. xiii, xv, 137, 140; Caroline Winter, “God’s MBAs: Why Mormon Missions Produce Leaders”, Business Week, June 9. 2011.

105 Je. Benedict, The Mormon Way of Doing Business: How Nine Western Boys Reached the Top of Corporate America (New York and Boston: Business Plus, 2007); Winter, “God’s MBAs”; Crabtree, “The Rise of a New Generation of Mormons”; Larissa MacFarquhar, “When Giants Fail: What Business Can Learn from Clayton Christensen”, New Yorker, May 12, 2012; Shumpeter, “The Mormon Way of Business”, The Economist, May 5, 2012; “The List: Famous Mormons”, Washington Times, Oct. 21, 2011; “Mormons in Business”, Businessweek.com, June 9, 2011.

106 “Mormons in Business”; Brent Schlender, “Incredible: The Man Who Built Pixar’s Animation Machine”, CNN Money.com, November 15, 2004, http://money.cnn. com/magazines/fortune/fortune_archive/2004/11/15/8191082/; Max B. Knudson, “2 More Utahns Join Forbes’ 400”, Deseret News, October 10, 1990, http:// www.deseretnews.com/article/126660/2-MORE-UTAHNS-JOIN-FORBES-400.html?pg=all.

107 Grace Wyler, “11 Surprising Things You Didn’t Know About Mormons”, Business Insider, June 24, 2011, http://www.businessinsider.com/11-surprising-thingsyou-didnt-know-about-mormons-2011–6.

108 Jon Mooallem, “When Hollywood Wants Good, Clean Fun, It Goes to Mormon Country”, New York Times, May 23, 2013.

109 Ostling and Ostling,Mormon America, p. 149.

110Дані зібрано для авторів у травні 2012 (документ у авторів). Щоб дізнатися про всі компанії, що потрапляли до списку Fortune 500 від його започаткування у 1955 році, див. CNN Money, “Fortune 500”, http://money.cnn.com/ magazines/fortune/fortune500_archive/full/1955/.

111 Див. Winter, “God’s MBAs”; Julie Steinberg, “Goldman Looks West for New Flock”, Fins Finance, Mar. 12, 2012, http://www.. ns.com/Finance/Articles/SB B0001424052970204781804577271884170878826/Goldman-Looks-West-forNew-Flock.

112 Winter, “God’s MBAs”.

113 Lisa A. Keister, Faith and Money: How Religion Contributes to Wealth and Poverty (Cambridge: Cambridge University Press, 2011), pp. 181–8.

114 The Pew Forum on Religion and Public Life, A Portrait of Mormons in the U.S, Table: Education and Income.

115 Phillips and Cragun, Mormons in the United States 1990–2008, pp. 5–6.

116 Benedict, The Mormon Way of Doing Business, pp. 144–6.

117 Pew Forum, A Portrait of Mormons, Table: A Demographic Portrait of Converts to Mormonism (40% новонавернених мормонів заробляють менше 30000 доларів США на рік, а серед ненавернених такі доходи мають лише 21%). 118Ibid.; див. також Phillips and Cragun,Mormons in the United States 1990–2008, p. 8 (58% мормонів у Юті заробляють 50000 доларів США або більше, а загалом такі доходи мають 45% мешканців США).

119 Ostling and Ostling,Mormon America, p. 57.

120 Jon Krakauer, Under the Banner of Heaven: A Story of Violent Faith (Doubleday, 2003), pp. 12–13. 121 Bushman, Contemporary Mormonism, pp. 31–3, 111–3. 122 Ostling and Ostling,Mormon America, pp. 124–6; Winter, “God’s MBAs”. 123 The Church of England, “Funding the Church of England”, http://www.churchofengland.org/about-us/facts-stats/funding.aspx; William C. Symonds, “The Economic Strain on the Church”, April 15, 2002, режим доступу: http://www. businessweek.com/magazine/content/02_15/b3778001.htm.

124 “The U.S. Catholic Church: How It Works”, Business Week, April 14, 2002, http:// www.businessweek.com/stories/2002–04–14/table-the-u-dot-s-dot-catholicchurch-how-it-works; United States Conference of Catholic Bishops, “Catholic Information Project”, August, 2006, http://old.usccb.org/comm/cip.shtml (загальний річний прибуток з усіх парафій оцінено у 7,35 млрд доларів США); Pew Research Center, “U.S. Catholics: Key Data from Pew Research”, February 25, 2013 («у США приблизно 75 млн католиків»), http://www.pewresearch. org/key-data-points/u-s-catholics-key-data-from-pew-research/.

125 Ostling and Ostling,Mormon America, pp. 118, 408; Winter, “God’s MBAs”.

126 Див. “Distinguished Faculty”, Georgia Tech O.ce of Hispanic Initiatives, http:// www.hispanico. ce.gatech.edu/goizueta-fellowship/faculty-sta.(обговорення “The Goizueta Foundation Faculty Chair” та “Roberto C. Goizueta Chair for Excellence in Chemical Engineering”); “Atlanta Ballet Receives $2 Million Gift from The Goizueta Foundation”, The Atlanta Ballet, January 4, 2012, http:// www.atlantaballet.com/press/goizueta-foundation-gift-010412. Від свого започаткування у 1992 році Фундація Ґойзуети виділила понад 370 млн доларів США на підтримку освіти, соціальної роботи та мистецтва.

127 David Greising, I’d Like to Buy the World a Coke: The Life and Leadership of Roberto Goizueta (New York: John Wiley & Sons, 1998), pp. xvi–xviii; “Goizueta Remembered for Service to Church”,The Georgia Bulletin, Oct. 23, 1997.

128 Див. Miguel Gonzalez-Pando, The Cuban Americans (Westport, CT, and London: Greenwood Press, 1998), pp. 20–1, 33–4, 44–6; Maria Cristina Garcia, Havana USA: Cuban Exiles and Cuban Americans in South Florida, 1959–1994 (Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1996), ch. 1; загальний огляд у: Richard D. Alba and Victor Nee,Remaking the American Mainstream: Assimilation and Contemporary Immigration (Cambridge, MA, and London: Harvard University Press, 2003), pp. 189–92; Guillermo J. Grenier and Lisandro Perez, The Legacy of Exile: Cubans in the United States (Pearson Education, 2003), pp. 23– 27.

129 Grenier and Perez, The Legacy of Exile, pp. 23–5; див. Susan Eva Eckstein, The Immigrant Divide: How Cuban Americans Changed the U.S. and Their Homeland (Routledge, 2009), pp. 2–3; U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro. le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 403 — кубинці).

130 Garcia, Havana USA, p. 15; Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, p. 33. Зокрема, серед так званих золотих вигнанців, які прибули під час першої хвилі імміграції до США, приблизно 25% були суддями, правниками, фахівцями середньої або високої кваліфікації; 12% обіймали на Кубі адміністративні або керівні посади і 31% працювали у церкві або у торгівлі. Thomas D. Boswell and James R. Curtis, The Cuban-American Experience: Culture, Images, and Perspectives (New Jersey: Rowman & Allanheld, 1984), pp. 45–6.

131 Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, p. 47.

132 Garcia, Havana USA, pp. 5, 86–7.

133 WorldCity, “The 2009 Who’s Here Multinational Economic Impact Study” (2009), p. 2, режим доступу: http://www.bus.miami.edu/_assets/. les/news-media/recent-news/WhosHere09.pdf (дата звернення: 5 липня 2013).

134 The U.S. Conference on Mayors, U.S. Metro Economies: Outlook — Gross Metropolitan Product, and Critical Role of Transportation Infrastructure (2012), appendix table 1; див. також Garcia, Havana USA, pp. 86–7; Grenier and Perez, The Legacy of Exile, pp. 48–50.

135 Див. Patrick Verel, “Fordham Alumnus Recounts Rise to Top of Sugar Industry”, Inside Fordham, February 25, 2013, http://www.fordham.edu/campus_resources/enewsroom/inside_fordham/february_25_2013/news/fordham_alumnus_reco_90307.asp; Marci McDonald, “A Sweet Deal for Big Sugar’s Daddies”, U.S.News & World Report, August 6, 2001.

136 TomGjelten, Bacardi and the Long Fight for Cuba: The Biography of a Cause (New York: Viking, 2008), pp. 194–5, 205–6, 208, 235–6; W. Blake Grey, “Bacardi, and Its Yeast, Await a Return to Cuba”,Los Angeles Times, October 6, 2011.

137 Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, p. 21.

138 Douglas Martin, “G. Grinburg, Watch Baron, Dies at 77”,New York Times, January 6, 2009; “Movado Group, Inc.”, 2013 Form 10-K, .led with the Securities and Exchange Commission, http://www.sec.gov/Archives/edgar/data/ 72573/000119312513126699/d444274d10k.htm#tx444274_3.

139 Kateri Drexler, “Carlos Gutierrez”, in Icons of Business: An Encyclopedia of Mavericks, Movers, and Shakers 1 (Westport, CT: Greenwood Press, 2007), pp. 203– 21.

140 Ralph de la Vega, Obstacles Welcome: How to Turn Adversity into Advantage in Business and Life (Nashville: Thomas Nelson, 2009), pp. 1–3, 10; Robert Reiss, “A Journey from Cuba to Corporate Leadership”, Forbes, April 5, 2010.

141 Garcia, Havana USA, p. 18.

142 Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, pp. 33–4, 36, 47–8 (цитата із інтерв’ю з антропологинею Мерседес Сандоваль); Garcia,Havana USA, p. 20; див. також “Marco Rubio Won’t Be V.P.”,New York Times Magazine, Jan. 26, 2012.

143 Susan Eckstein, “Cuban Emigres and the American Dream”, Political Science and Politics 4, no. 2 (June 2006), p. 297.

144 Miguel de la Torre,La Lucha for Cuba: Religion and Politics on the Streets of Miami (Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 2003), p. 35. 145 U.S. Census Bureau, American Community Survey Reports, The American Community — Hispanics: 2004 (February 2007), p. 16 and . g.12.

146 Marcela Muniz, Latinos and Higher Education: Snapshots from the Academic Literature (College Board 2006), p. 17, режим доступу: http://advocacy.collegeboard.org/sites/default/. les/latinos-and-highered_snapshots.pdf.

147 Eckstein, “Cuban Emigres”, p. 297 (підраховано за неофіційним фактичним курсом обміну).

148 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2011, сукупність даних за один рік) (округ Маямі-Дейд, Флорида) (код групи 403 — кубинці).

149 Eckstein, The Immigrant Divide, p. 94; “Miami-Dade County — O.ce of the Mayor”, http://www.miamidade.gov/mayor/; див. також de la Torre, La Lucha for Cuba, p. 19.

150 “Latino Congress Members: 2012 Election Sets a New Record with the Most Latinos Elected to U.S. Senate, House in History”, Hu. ngton Post, November 7, 2012, http://www.hu. ngtonpost.com/2012/11/07/latino-congress-members_n_2090311.html.

151 Tom Seymour, “Andy Garcia on Coppola, Corleone and City Island”, Empire, http://www.empireonline.com/interviews/interview.asp?IID=1235; Robert Sullivan, “Sunshine Superwoman”, Vogue, June 2009, p. 97; Cindy Pearlman, “Eva Mendes Relies on What’s Inside to Figure Things Out”, Chicago Sun-Times, March 31, 2013.

152 Alba and Nee, Remaking the American Mainstream, pp. 189–92; Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, pp. 20–1, 33–4, 122; Grenier and Perez, The Legacy of Exile, pp. 23–27; Emily H. Skop, “Race and Place in the Adaptation of Mariel Exiles”, International Migration Review 35, no. 2 (2001), pp. 449–71.

153 Grenier and Perez, The Legacy of Exile, pp. 38–9; Garcia, Havana USA, p. xi; Skop, “Race and Place in the Adaptation of Mariel Exiles”, p. 450. 154 Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, pp. 68–9; Interview with Jose Pico; Interview with Domitila Fox.

155 Eckstein, The Immigrant Divide, pp. 88–9.

156 Ibid.; Pew Hispanic Center, Fact Sheet: Cubans in the United States, Aug. 25, 2006, http://pewhispanic.org/. les/factsheets/23.pdf. 157 Kevin A. Hill and Dario Moreno, “Second-Generation Cubans”,Hispanic J. of Behavioral Science 18, no. 2 (1996), pp. 177–8. 158 Emily H. Skop, “Race and Place in the Adaptation of Mariel Exiles”, International Migration Review 35, no. 2 (Summer 2001), p. 461.

159 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (коди групи 001 — населення загалом; 004 — темношкірі або афроамериканці). Станом на 2009 рік приблизно 1 млн американських темношкірих іммігрантів прибули з африканських країн, переважно з Нігерії (19%), Ефіопії (13%), Гани (10%) та Кенії, Сомалі і Ліберії (по 6% відповідно). Randy Capps, Kristen McCabe, and Michael Fix,Diverse Streams: African Migration to the United States (Washington, D.C.: Migration Policy Institute, 2012), p. 4. Того ж року було зафіксовано приблизно 1,7 млн іммігрантів з Вест-Індії. Це були вихідці переважно з Ямайки (36%) та Гаїті (31%). Kevin J.-A. Thomas, A Demographic Pro.le of BlackCaribbean Immigrants in the United States (Washington, D.C.: Migration Policy Institute, 2012), p. 5.

160 Douglas S. Massey, Margarita Mooney, Kimberly C. Torres and Camille Z. Charles, “Black Immigrants and Black Natives Attending Selective Colleges and Universities in the United States”, American Journal of Education 113, no. 2 (Feb. 2007), pp. 243, 249, 267. Зауважте, що дослідження Мессі охопило лише чотири університети з Ліги плюща (Колумбійський університет, Принстон, Пенсильванський університет та Єль).

161 Gates Jr. and Lani Guinier: Sara Rimer and Karen W. Arenson, “Top Colleges Take More Blacks, But Which Ones?”, New York Times, June 24, 2004.

162 Дослідження, яке провела у червні 2012 року Іда Арейя-Брумскін, на основі особистих інтерв’ю членів Асоціації темношкірих студентів-правників Єльської школи права.

163 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 567 — нігерійці).

164 Дослідження, яке провела у січні 2013 року Іда Арейя-Брумскін, користуючись Harvard Business School Intranet, групою Facebook Асоціації темношкірих студентів-правників Єльської школи права та особистими опитуваннями.

165 Мессі виявив, що у 1999 році 27% темношкірих першокурсників в елітних американських університетах були «іммігрантами за походженням» (іммігрантами або дітьми іммігрантів) і що 17% з них були нігерійцями, а це означало, що 4,6% темношкірих студентів були нігерійцями. Massey at al., “Black Immigrants”, pp. 248, 251. На той час нігерійці становили приблизно 0,47% темношкірого населення Америки (приблизно 165000 із 35000 000), тому їхній відсоток серед темношкірих студентів приблизно у 10 разів перевищував їхній відсоток у темношкірому населенні Сполучених Штатів. U.S.Census, Table PCT001: Total Population (year: 2000) (код групи 004 — темношкірі або афроамериканці; 567 — нігерійці).

166 Точних даних не існує, але за цифрами, які наводить Мессі (про те, що 41% темношкірих студентів Ліги плюща іммігранти і 17% темношкірих студентів-іммігрантів в елітних університетах — нігерійці), можна припустити, що приблизно 7% темношкірих студентів Ліги плюща у 1999 році були нігерійцями. Якщо загалом приблизно 8% студентів Ліги плюща у 1999 році були темношкірими (див., наприклад, Aisha Cecilia Haynie, “Not ‘Just Black’ Policy Conside rations: The In.uence of Ethnicity on Pathways to Academic Success Amongst Black Undergraduates at Harvard University”, Journal of Public & International A. airs13 (Spring 2002), pp. 40, 41), то приблизно 0,56% студентів Ліги плюща були нігерійцями. На той час нігерійці становили приблизно 0,06% загального населення США (приблизно 165 000 із 281 млн осіб). U.S. Census, Table PCT001: Total Population (year: 2000) (код групи 001 — населення загалом; 567 — нігерійці). Згідно з цими оцінками, нігерійці порівняно зі своєю часткою у населенні США були представлені приблизно удев’ятеро більше, і протягом останнього десятиліття ця цифра могла зрости. Натомість коли йдеться про американців азійського походження, вони становлять 5% населення. Кажуть, що в університетах Ліги плюща їх 12–18%, тобто їхня частка надмірного представництва вчетверо менша. U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (коди групи 001 — населення загалом; 012 — азійці); Carolyn Chen, “Asians: Too Smart for Their Own Good?”, New York Times, December 19, 2012. Даних щодо етнічного розподілу всередині азійської спільноти в Лізі плюща знайти не вдалося.

167 У 2008 році Американська медична асоціація нараховувала 34000 темношкірих лікарів. American Medical Association, “Total Physicians by Race/ Ethnicity — 2008”, http://www.ama-assn.org/ama/pub/about-ama/our-people/member-groups-sections/minority-a. airs-section/physician-statistics/ total-physicians-raceethnicity.page. Серед них приблизно 3 500, здається, нігерійці, зокрема понад 50 осіб у самому лише місті Шарлотт у Північній Кароліні. Mike Stobbe, “Nigerian Physicians’ ‘Phenomenal’ In.ux into Charlotte, North Carolina”,Charlotte Observer, December 27, 2004, режим доступу: http://naijanet.com/news/source/2004/dec/27/1000.html.

168 Patricia Ngozi Anekwe, Characteristics and Challenges of High Achieving Second-Generation Nigerian Youths in the United States (Universal-Publishers, 2008), p. 129 (цитата учасника інтерв’ю).

169 Повну інформацію про кількість темношкірих юристів у топових юридичних компаніях Америки здобути нелегко. Використовуючи загальнонаціональний рейтинг юридичних фірм США (Vault Law 100), ми розглянули п’ять топових компаній країни із головними офісами у Нью-Йорку і п’ять топових компаній із головними офісами у місті Вашингтон. Дослідження виконано на замовлення авторів у липні-серпні 2013 року (документ у авторів). За результатами нашого дослідження, загалом щонайменше 5% темношкірих юристів у цих 10 компаніях мають нігерійське походження, а це щонайменше всемеро перевищує їхню загальну частку у темношкірому населенні (0,7%).

170 Див. Alba and Nee, Remaking the American Mainstream, p. 198; Violet M. Showers Johnson, “What, Then, Is the African American? African and Afro-Caribbean Identities in Black America”, Journal of American Ethnic History 28 (2008), p. 101 n. 26.

171 Massey, Mooney, Torres and Charles, “Black Immigrants”, p. 251.

172 Colin Powell, My American Journey (New York: Ballantine, 2003), pp. 7–8.

173 CatherineReef, African Americans in the Military (New York: Facts on File, 2004), p. 3.

174 Richard Alba and Victor Nee, Remaking the American Mainstream: Assimilation and Contemporary Immigration (Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 2003), p. 198.

175 Capps, McCabe and Fix, Diverse Streams, p. 17; Sam Roberts, “Government Offers Look at Nation’s Immigrants”,New York Times, February 20, 2009 («сомалійці — наймолодші і найбідніші» іммігранти в Америці). За одним із дослідників, африканські іммігранти наприкінці 1990-х років були гірше забезпеченими, ніж інші темношкірі іммігранти (F. Nii Amoo-Dodoo, “Assimilation Di.erences Among Africans in America”, Social Forces 76, no. 2 (1997), pp. 527, 528), а інша дослідниця стверджує, що гаїтяни та «темношкірі іммігранти з Африки не мають […] вищих досягнень, ніж афроамериканці» (Suzanne Model, West Indian Immigrants: A Black Success Story? (Russell Sage Foundation, 2008), p.2.). Однак ці автори не виокремлюють із африканців групи, як-от нігерійців чи ганців.

176 U.S. Census, American Community Survey, Table DP03: Selected Economic Characteristics (2010, сукупність даних за п’ять років) (коди груп 004 — темношкірі або афроамериканці; 567 — нігерійці).

177 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 001 — населення загалом; 567 — нігерійці). Приблизно 21% американських домашніх господарств загалом мають доходи понад 100 000 доларів США на рік і 4,2% заробляють понад 200 000 доларів США на рік. U.S. Census, American Community Survey, Table DP03: Selected Economic Characteristics (2010, сукупність даних за п’ять років).

178 Понад 25% американців нігерійського походження в’їхали до країни у 2000 році або пізніше. U.S. Census Bureau, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 567 — нігерійці); Dennis D. Cordell & Manuel Garcia y Griego, “The Integration of Nigerian and Mexican Immigrants in Dallas/Fort Worth Texas”, Working Paper, http://iussp2005.princeton.edu/papers/51068, p.20 (зауважено контраст між високими доходами нігерійських іммігрантів загалом і низькими доходами іммігрантів, які прибули нещодавно; розтлумачено, що «багато нігерійців, які прибули після 2000 року […] студенти з обмеженими фінансовими можливостями»).

179 Capps, McCabe, and Fix, Diverse Streams, pp. 16–9; Patrick L. Mason and Algernon Austin, “The Low Wages of Black Immigrants: Wage Penalties for U.S.-Born and Foreign-Born Black Workers”, EPI Brie.ng Paper No. 298 (Washington, DC: Economic Policy Institute, Feb. 25, 2011).

180 DineshD’Souza, The End of Racism: Principle for a Multicultural Society (New York: Free Press, 1996), p. 24.

181 Див. Richard Thompson Ford, Book Review, “Why the Poor Stay Poor”, New York Times, March 6, 2009 (опис цих свідчень); див. також Mary C. Waters, Black Identities: West Indian Immigrant Dreams and American Realities (New York: Russell Sage Foundation, 1999), pp. 7–8, 13; Ezekiel Umo Ette, Nigerian Immigrants in the United States: Race, Identity, and Acculturation (Lexington Books, 2012), pp. 129–30.

182 Pew Research Center, The Rise of Asian Americans (Washington, D.C.: Pew Research Center, April 4, 2013) (updated edition) p. 1.

183 Pew Research Center, The Rise of Asian Americans, p. 22.

184 Asian American Center for Advancing Justice, A Community of Contrasts: Asian

Americans in the United States: 2011 (2011) pp. 9–10, 34, 36, 38–40, 45 (наведено дані за три роки U.S. Census Bureau, 2007–2009 American Community Survey).

185 Pew Research Center, pp. 2, 7, 57; Asian American Center for Advancing Justice, A Community of Contrasts, pp. 9–10.

186 Society for Science and the Public, “Intel STS Past Results”, http://www.societyforscience.org/page.aspx?pid=330.

187 Society for Science and the Public, Intel Science Talent Search 2012 Finalists, http://apps.societyforscience.org/sts/71sts/.nalists.asp (біографії Емі Чиао, Джека Лі та Аніруд Прабху).

188 Kenneth Chang, “Nanotechnology Gets Star Turn at Speech”,New York Times, Jan. 25, 2011, http://www.nytimes.com/2011/01/26/science/26light.html.

189Grace Wang, “Interlopers in the Realm of High Culture: ‘Music Moms’ and the Performance of Asian and Asian American Identities”, American Quarterly 61, no. 4 (December 2009), p. 882.

190 “International Tchaikovsky Music Competition for Young Musicians”, http:// tchaikovsky.ch/de/index.html; електронний лист від Івана Щербака, директора з міжнародних проектів Асоціації лауреатів конкурсу імені Чайковського, надісланий 6 серпня 2013 року, підтверджує, що Дженніфер Ко (1992), Емілі Шє (1992), Сирена Хуан (2009) і Ноа Лі (2012) — єдині лауреатки Міжнародного конкурсу імені П. Чайковського від США (документ у авторів).

191 Visi R. Tilak, “Why Indian Americans Are Best at Bees”, Wall Street Journal, June 2, 2012, http://blogs.wsj.com/indiarealtime/2012/06/02/why-indian-americansare-best-at-bees/.

192 U.S. Department of Education, U.S. Presidential Scholars Program, http://www2. ed.gov/programs/psp/2012/scholars.pdf та http://www2.ed.gov/programs/ psp/2011/scholars.pdf.

193 Статистику представленості азійців у Гарварді, Єлі, Принстоні та Стенфорді взято з сайтів університетів на Collegeboard.org, розділ “Campus Life, Student Body”, режим доступу: https://bigfuture.collegeboard.org/college-university-search. Статистику тестів SAT взято з College Board і процитовано у: Scott Jaschik, “SAT Scores Drop Again”, Inside Higher Ed, Sept. 25, 2012, режим доступу: http://www.insidehighered.com/news/2012/09/25/sat-scoresare-down-and-racial-gaps-remain.

194 Див. Ron Unz, “The Myth of American Meritocracy”, The American Conservative, Nov. 28, 2012.

195 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (коди групи 001 — населення загалом; 013 — індійці; 018 — тайванці) (середні доходи домашнього господарства та індивідуальні доходи); ibid., Table DP02: Selected Economic Characteristics (2010, сукупність даних за п’ять років) (код групи 001 — населення загалом; 013 — індійці) (відсотки рівня доходів).

196 Bandana Purkayastha, Negotiating Ethnicity: Second Generation South Asian Americans Traverse a Transnational World (Rutgers University Press, 2005), p. 91; Mei Tang, Nadya A. Fouad and Philip L. Smith, “Asian Americans’ Career Choices: A Path Model to Examine Factors In. uencing Their Career Choices”, Journal of Vocational Behavior 54 (1999), pp. 142, 142–6; S. Alvin Leung, David Ivey and Lisa Suzuki, “Factors A.ecting the Career Aspirations of Asian Americans”, Journal of Counseling & Development 72 (March/April 1994), pp. 404, 405; див. також Min Zhou, “Assimilation the Asian Way”, in Tamar Jacoby ed., Reinventing the Melting Pot: The New Immigrants and What It Means to be American (New York: Basic Books, 2003), pp. 139, 140–3.

197 Див.Purkayastha, Negotiating Ethnicity, p. 91; Yuki Okubo, et al. “The Career Decision-Making Process of Chinese American Youth”.Journal of Counseling & Development 85, no. 4 (2007), p. 440; Pei-Wen Winnie Ma and Christine J. Yeh. “Factors in.uencing the career decision status of Chinese American youths”. The Career Development Quarterly 53, no. 4 (2005), pp. 337, 338; Philip Guo, “Understanding and Dealing with Overbearing Asian Parents”, December 2009, http://www.pgbovine.net/understanding-asian-parents.htm; див. також Min Zhou “Negotiating Culture and Ethnicity: Intergenerational Relations in Chinese Immigrant Families”, in Ramaswami Mahalingam ed., Cultural Psychology of Immigrants (Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates Publishers, 2006), pp. 315, 323 (зазначено, що китайські батьки-іммігранти часто мають три основні мети: «Жити у власному будинку, працювати на себе і відправити дітей до одного з університетів Ліги плюща»).

198 Mitchell J. Chang, Julie J. Park, Monica H. Lin, Oiyan A. Poon and Don T. Nakanishi, Beyond Myths: The Growth and Diversity of Asian American College Freshman, 1971–2005 (Los Angeles: UCLA Higher Education Research Institute, 2004), pp. 4, 17–20.

199 Американські нобелівські лауреати індійського походження: Гар Гобінд Корана (премія з медицини, 1968), Субрахманьяр Чандрасекар (премія з фізики, 1983), Амартія Сен (премія з економіки, 1998) та Венкатраман Рамакрішнан (премія з хімії, 2009). Див. Surekha Vijh, “Indian Americans Become a Force to Reckon with”, News East West, October 8, 2012, http://newseastwest. com/how-indian-americans-became-a-force-to-reckon-with. Американські нобелівські лауреати китайського походження після 1965 року: Семюел Тінг (фізика, 1976), Ян Лі (хімія, 1986), Стівен Чу (фізика, 1997), Деніел Цуї, (фізика, 1998), Роджер Цянь (хімія, 2008) та британсько-американський дослідник Чарльз Као (фізика, 2009). Див. China Whisper, “The 10 Ethnic Chinese Nobel Prize Winners”, March 18, 2013, http://www.chinawhisper. com/the-10-ethnic-chinese-nobel-prize-winners.

200 TonyHsieh, Delivering Happiness: A Path to Pro.ts, Passion, and Purpose (New York and Boston: Business Plus, 2010). Шей пише, що батьки хотіли, аби він вчився на лікаря або здобув докторську. Але «я завжди мріяв заробляти гроші, бо для мене це означало, що згодом я матиму свободу робити все, що забажаю». Ibid., pp. 9–10. Див. також “Jerry Yang”, Forbes.com, http:// www.forbes.com/pro.le/jerry-yang/; “Steve Chen”, CrunchBase, http://www. crunchbase.com/person/steve-chen; Derek Andersen, “How The Huang Brothers Bootstrapped Guitar Hero to a Billion Dollar Business”, TechCrunch, December 30, 2012, http://techcrunch.com/2012/12/30/how-the-huang-brothers-bootstrapped-guitar-hero-to-a-billion-dollar-business/; Michael Arrington, “Alfred Lin Has the Midas Touch”, TechCrunch, July 28, 2009, http://techcrunch. com/2009/07/28/alfred-lin-has-the-midas-touch-the-man-with-2-billion-in-acquisitions-under-his-belt/.

201 Katherine Jacobsen, “Amar Bose, Inventor of Bose Speakers”, Dies, Christian Science Monitor, July 15, 2013; “Top 6 Indian CEOs in America”, SiliconIndia, March 15. 2012, http://www.siliconindia.com/news/usindians/Top-6-Indian-CEOs-inAmerica-nid-109397-cid-49.html.

202 “Vinod Khosla — Partner Emeritus”, Kleiner Perkins Cau.eld Byers, http://www. kpcb.com/partner/vinod-khosla; Vivek Wadhwa, “The Face of Success, Part I: How the Indians Conquered Silicon Valley”, Inc., January 13, 2012, http://www. inc.com/vivek-wadhwa/how-the-indians-succeeded-in-silicon-valley.html.

203 Jill Konieczko, “10 Things You Didn’t Know About Bobby Jindal”, U.S. News & World Report, May 22, 2008.

204 Jonathan Martin, “Democratic South Carolina Chair Defends Nikki Haley Barb”, Politico, May 14, 2013, http://www.politico.com/story/2013/05/dick-harpootlian-nikki-haley-90918.html.

205 Див. Massimo Calabresi and Bill Saporito, “The Street Fighter”, Time, Feb. 13, 2012.

206 За звітом New York City Bar, азійці у 2010 році становили 12% з-поміж усіх адвокатів юридичних компаній і були беззаперечно найчисельнішими серед адвокатів, які належали до етнічних меншин: 55% порівняно із 20% темношкірих і 17% латиноамериканців, хоча загальна частка афроамериканців та латиноамериканців у США перевищує частку азійців у два і три рази відповідно. Див. New York City Bar, 2010 Law Firm Diversity Benchmarking Report: A Report to Signatory Law Firms (New York City Bar Association, 2010), p. 15. Водночас азійців лише 2,5% серед компаньйонів цих юридичних фірм. У 10 топових нью-йоркських фірмах азійцям ведеться дещо краще: серед компаньйонів їх 4,1%. (Показник 4,1% для «десяти топових» нью-йоркських юридичних компаній взятий із нашої власної обробки даних. Перелік із десяти топових компаній ми взяли із рейтингу Vault 2012 для міста Нью-Йорк). Аналогічним чином дослідження найбільших корпорацій у районі Затоки виявило, що хоча азійців багато серед працівників, вони погано представлені серед директорів компаній та на найвищих керівних посадах. У 2008 році азійці становили 5,3% у радах директорів і 9,3% керівного складу у районі Затоки, попри те, що вони становили 21% працівників цього регіону. Див. Buck Gee and Wes Hom, “The Failure of Asian Success in the Bay Area: Asians as Corporate Executive Leaders”, Corporate Executive Initiative, March 28, 2009, pp. 3, 5.

207 “Where’s the Diversity in Fortune 500 CEOs?”, DiversityInc, http://www.diversityinc.com/diversity-facts/wheres-the-diversity-in-fortune-500-ceos. 208 Gee & Hom, “The Failure of Asian Success in the Bay Area”, pp. 3, 5; Wesley Yang, “Paper Tigers”, New York Magazine, May 8, 2011 (цитата професора Колумбійського університету Тима У).

209 Min Zhou, “Negotiating Culture and Ethnicity: Intergenerational Relations in Chinese Immigrant Families”, in Ramaswami Mahalingam ed., Cultural Psychology of Immigrants (Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates Publishers, 2006), pp. 315, 317.

210 Pew Research Center, The Rise of Asian Americans, p. 44.

211 Jonathon Ament, Jewish Immigrants in the United States (United Jewish Communities Report Series on the National Jewish Population Survey 2001–01, October 2004), p. 4, n.3.

212 AmyChua, World on Fire: How Exporting Free Market Democracy Breeds Ethnic Hatred and Global Instability (New York: Anchor Books, 2004), p. 43.

213 U.S. Census Bureau, “Religion Statistics and Publications”, http://www.census. gov/prod/www/religion.htm.

214 Chua, World on Fire, pp. 79–82, 202–4, 217–21; Thomas Sowell, Migrations and Culture: A World View (New York: Basic Books, 1996), pp. 236–7 (зазначено, що «за стародавніх часів» євреї ще не були торговими посередниками і «більшість євреїв насправді були бідними»); див. загалом Michael Grant,The Jews in the Roman World (New York: Charles Scribner’s Sons, 1973).

215 Див. “The Jewish Population of the World (2010)”, Jewish Virtual Library, http:// www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/Judaism/jewpop.html. Існують значні розбіжності щодо оцінок кількості євреїв в Америці. Див. Ira Sheskin and Arnold Dashefsky,Jewish Population in the United States, 2012 (Storrs, CT: North American Jewish Data Bank, 2012), p. 7–14, 15 (там ідеться про методологічні труднощі, а ймовірну кількість євреїв у США оцінено у 6–6,4 млн).

216 Jeremy Fine, “No Jewish Masters”, Jewish Journal, Apr. 11, 2010, http://www.jewishjournal.com/the_great_rabbino/item/no_jewish_masters_ 20100411/. Євреїв загалом мало в американському спорті, однак, за однією захопливою книжкою, їхній внесок не такий уже й мізерний. Див. Franklin Foer and Marc Tracy, eds., Jewish Jocks: An Unorthodox Hall of Fame (New York: Twelve, 2012)

217 “America’s Highest Paid Chief Executives”, Forbes, March 25, 2011, http://www. forbes.com/lists/2011/12/ceo-compensation-11_rank.html.

218 Nathan Vardi, “The 40 Highest-Earning Hedge Fund Managers”, Forbes, March 1, 2012, http://www.forbes.com/lists/2012/hedge-fund-managers-12_land.html#fulllist.

219 AmyChua, Day of Empire: How Hyperpowers Rise to Global Dominance — and Why They Fall (New York: Doubleday 2007), pp. 151, 196–7.

220 Barry E. Supple, “A Business Elite: German-Jewish Financiers in Nineteenth-Century New York”, Business History Review 31, no. 2 (1957), pp. 143–78; див. також Steven L. Pease, The Golden Age of Jewish Achievement (Sonoma, CA: Deucalion, 2009), pp. 208–15.

221 Lisa Du, “The 20 Investment Banks That Took in the Most Money in 2011”, Business Insider, March 7, 2012, http://www.businessinsider.com/bloombergmarkets-magazine-the-20-investment-banks-that-took-in-the-most-moneyin-2011–2012–3.

222 Jacob Berkman, “At Least 139 of the Forbes 400 are Jewish”, Oct. 5, 2009, http:// blogs.jta.org/philanthropy/article/2009/10/05/1008323/at-least-139-of-theforbes-400-are-jewish.

223 “The Forbes 400: The Richest People in America” (industry .lter: real estate), Forbes, http://www.forbes.com/forbes-400/list/#page:1_sort:0_direction:asc_ search:_filter:Real%20Estate_filter: All%20states _filter:All%20categories (дата звернення 27 березня 2012 року); відомості про релігійні переконання зібрано за замовленням авторів, документ у авторів; Pease, The Golden Age of Jewish Achievement, p. 238.

224 Mark Tracy, “Generous Jews: Nearly Half of ‘Pledge’ Billionaires are MOTs”, Tablet Magazine, August 5, 2010, http://www.tabletmag.com/scroll/41829/generous-jews.

225 Stewart F. Lane, Jews on Broadway: An Historical Survey of Performers, Playwrights, Composers, Lyricists and Producers (Je.erson, NC: McFarland & Company, 2011), p. 190.

226 Lane, Jews on Broadway, pp. 42–3, 111; David K. Israel, “The Top 20 Jewish Comedians of All Time”, Mental Floss, http://mental. oss.com/article/22596/top-20jewish-comedians-all-time (дата звернення 19 серпня 2013 року).

227 Pease, The Golden Age, viii-ix, Table 1.

228 http://www.reuters.com/article/2007/09/03/us-psychiatrists-religion-idUSN0228386620070903.

229 Див. Steven Silbiger, The Jewish Phenomenon: Seven Keys to the Enduring Wealth of a People (Atlanta: Longstreet Press, 2001), p. 29.

230 Pease, The Golden Age of Jewish Achievement, pp. 76–7, 134–5.

231 Ruth Andrew Ellenson, “Jewish Advice Columnists from Miss Manners to Dear Abby”, Jewish Women, Fall 2008.

232 Jacob B. Ukeles, Steven M. Cohen, and Ron Miller, Jewish Community Study of New York: 2011 Special Report on Poverty (rev. ed) (New York: UJA-Federation of New York, June 2013), pp. 15, 72. Звіт визначає «бідність» як показник, «менший, ніж 150% федерального визначення порогу бідності». Ibid., p. 21. Cf. Keister, Faith and Money, p. 171 (йдеться про те, що рівень бідності серед євреїв «суттєво менший» порівняно з іншими релігіями).

233 Ця оцінка ґрунтується на даних Pew Forum on Religious and Public Life, U.S. Religious Landscape Survey — Religious A.liation: Diverse and Dynamic, February, 2008 (Washington, D.C.: Pew Research Center, 2008) (reporting 2006 data). У дослідженні Pew не подано цифри про загальні доходи домогосподарства, однак дослідження зазначає, що у 2006 році 46% домашніх господарств американських євреїв мали доходи щонайменше 100000 доларів США. Ibid., pp. 60, 78. Із цього ми, за найскромнішими підрахунками, зробили висновок про середні доходи 90000–90 900 доларів США. Потім ми перевели ці показники у долари 2010 року (так само, як робить Бюро з перепису населення для своїх підрахунків доходів різних груп за кілька років; у такий спосіб було знайдено показник 90500 доларів США, згаданий у тексті про доходи американців індійського походження). Ми використовували інструменти відділу праці і статистики Міністерства праці (режим доступу: http://www.bls.gov/data/in.ation_calculator.htm) і отримали показники 97346–98320 доларів США. Середні доходи для американського домашнього господарства становили приблизно 51000 доларів США. U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки).

234 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 007 — індійці).

235 Keister, Faith and Money, 171. Одне дослідження, яке тривало 25 років, виявило, що майже половина всіх євреїв має понад 600 000 доларів США чистого капіталу порівняно із 6,8% білих консервативних протестантів, 0,8% темношкірих консервативних протестантів, 14,2% «мейнстримових» протестантів, 13,7% католиків і 10,6% респондентів загалом. Як щодо людей із найменшими статками? Якщо визначати найменші статки як нуль або менше, то до цієї категорії потрапляють 11% білих консервативних протестантів, 32,5% темношкірих консервативних протестантів і 8% католиків. Загалом 13% респондентів зовсім не мали статків. Серед євреїв таких було 2,1%. Keister, at 90 (table 4.2).

236 Pew Forum on Religion and Public Life, U.S. Religious Landscape Survey: Religious A.liation: Diverse and Dynamic (Washington, D.C.: Pew Research Center, 2008), p. 78.

237 Ibid.

238 Див., наприклад, Murray Friedman, The Neoconservative Revolution: Jewish Intellectuals and the Shaping of Public Policy (Cambridge: Cambridge University Press, 2005), chs. 2, 4–6.

239 Pease, The Golden Age of Jewish Achievement, pp. 55, 29–39, 64–71, 52–57.

240 Joel Stein, “How Jewish Is Hollywood?”, Los Angeles Times, Dec. 19, 2008, режим доступу: http://www.latimes.com/news/opinion/commentary/la-oe-stein19– 2008dec19,0,4676183.column.

241 Pease, Golden Age of Jewish Achievement, at ix (23%); Raphael Patai, The Jewish Mind (Detroit: Wayne State University Press, 1996), pp. 342, 548 (задокументовано, що між 1901 і 1996 роками євреї, «становлячи менше половини відсотка людства», виграли 35% Нобелівських премій з економіки, 27% — з фізіології або медицини, 22% — з фізики і 20% Нобелівських премій загалом).

242 Pease, The Golden Age of Jewish Achievement, p. 68; “All Prizes in Economic Sciences”, Nobelprize.org, http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates.

243 Ari Ben-Menahem, Historical Encyclopedia of Natural and Mathematical Sciences (New York: Springer, 2009), vol. 1, part 3, p. 2891, n.39.

244 Див.Pease, The Golden Age of Jewish Achievement, pp. 44–5, 53; Ronald W. Clark, The Birth of the Bomb (New York: Horizon Press, 1961), pp. 1–3, 8–13; Martin J. Sherwin, A World Destroyed: The Atomic Bomb and the Grand Alliance (New York: Alfred A. Knopf, 1975), pp. 49–50; C. P. Snow, The Physicists (Boston: Little, Brown & Co., 1981), pp. 79–80, 103, 131.

245 Для детальнішого огляду див. другий розділ.

246 Mehdi Bozorgmehr and Daniel Douglas, “Success(ion): Second-Generation Iranian Americans”, Iranian Studies 44, no. 1 (January 2011), pp. 10–13; див. також Mitra K. Shavarini, Educating Immigrants: Experiences of Second-Generation Iranians (New York: LFB Scholarly Publishing, 2004), pp. 35–41; U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи — іранці).

247 Shavarini, Educating Immigrants, pp. 2, 47–51.

248 Shavarini, Educating Immigrants, pp. 2–6.

249 Mike Hale, “The Children of Old Tehran Go Hollywood”, New York Times, Mar. 9, 2012; Jon Michaud, “Life in Irangeles”, The New Yorker, Mar. 14, 2012.

250 Ali Mostashari and Ali Khodamhosseini, “An Overview of Socioeconomic Characteristics of the Iranian-American Community, based on the 2000 U.S. Census” (Iranian Studies Group at MIT) February 2004, http://www.isgmit.org/ projects-storage/census/socioeconomic.pdf; див. Phyllis McIntosh, “Iranian-Americans Reported Among Most Highly Educated in U.S.”, Payvand Iran News, Jan. 26, 2004, режим доступу: http://www.payvand.com/news/04/ jan/1191.html.

251 U.S. Census Bureau, American Community Survey, Table DP04: Selected Housing Characteristics (2010, сукупність даних за п’ять років) (код групи 001 — населення загалом; 540 — іранці).

252 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Characteristics in the United States (2010 3-year dataset) (код групи 540 — іранці).

253 Carlos Slim: “The World’s Billionaires”,Forbes, March 2013; Chua, World on Fire, pp. 60–1.

254 Chua, World on Fire, pp. 66–7, 115–20; див. загалом Albert Hourani and Nadim Shehadi, eds., The Lebanese in the World: A Century of Emigration (London: The Centre for Lebanese Studies, 1992).

255 AlixaNa., “Lebanese Immigration into the United States: 1880 to the Present”, in Hourani and Shehadi, The Lebanese in the World, pp. 141–2, 145–8, 161– 3; Philippe W. Zgheib and Abdulrahim K. Kuwatly, “Autonomy, Locus of Control, and Entrepreneurial Orientation of Lebanese Expatriates Worldwide”, Journal of Small Business and Entrepreneurship 24, no. 3 (2011), pp. 345, 347; Zeinab Fawaz, Success Factors of Lebanese Small Businesses in the United States (Bloomington, IN: AuthorHouse, 2012), pp. 3–5, 19–20.

256 U.S. Census Bureau, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 509 — ліванці).

257 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 509 — ліванці; 540 — іранці).

258 William Saletan, “Lawrence of Nashua: New Hampshire’s all-Arab-American Senate Race”, Slate, October 16, 2002, http://www.slate.com/articles/news_and_ politics/ballot_box/2002/10/lawrence_of_nashua.html.

259 Не існує надійних критеріїв і остаточних рейтингів щодо виняткової економічної успішності груп в Америці. Коли йдеться про середні доходи домашніх господарств за 2010 рік, єврейський показник у приблизно 97000 доларів США, можливо, найвищий з усіх груп. Індійці (приблизно 91000 доларів США) на другому місці, а іранці (68 000 доларів США), китайці (67 000 доларів США) і ліванці (67 000 доларів США) також дуже близькі до верхівки. Ці п’ять груп також перебувають на верхівці або біля неї, коли йдеться про відсоток домашніх господарств, які заробляють понад 100 000 доларів США на рік і понад 200 000 доларів США на рік. (Щоб дізнатися середні доходи в усіх групах, відстежуваних Бюро з перепису населення, див. U.S. Census Bureau, American Community Survey, Table S0201 (2010, сукупність даних за три роки); щоб дізнатися частку людей, які заробляють понад 100 000 доларів США і понад 200 000 доларів США, див. ibid., Table DP03 (2010, сукупність даних за п’ять років); щодо євреїв, див. вище примітку про доходи євреїв). Однак показники доходів лише частково висвітлюють економічну успішність. Академічна успішність серед молоді — засадничий критерій успіху наступного покоління, доходи якого виміряти поки що неможливо. Корпоративні та бізнесові досягнення — важливий маркер загальноприйнятого успіху в американській економіці, а мобільність між поколіннями (здатність дітей, народжених у незаможних батьків, піднятися до порівняно високої забезпеченості) — це ще один ключовий показник виняткового економічного успіху групи у США. Ми намагалися взяти до уваги всі ці чинники, обираючи, на яких групах зосередитися у цій книжці.

Однак наша вибірка, безумовно, була обмежена в часі, просторі та джерелах. Перш за все наша книжка — це зріз успішності станом на 2010 рік. Це важливе уточнення, адже — як ми детальніше покажемо далі — успіх Трьох сил знижується залежно від покоління. Із часом успішні групи з’являються і зникають. Ми також обмежили свій огляд значними за чисельністю спільнотами в Америці. Ми брали 100 000 осіб за межовий мінімум. Крім того, ми відмовилися від деяких групових класифікацій Бюро з перепису населення через те, у яких спосіб Бюро одержує інформацію про походження громадян.

У переписі населення, що проводять раз на десятиліття, людей уже не запитують про їхнє етнічне або національне походження (хоча запитують про «расу»). Натомість Бюро з перепису населення бере дані з American Community Survey (ACS), щорічного опитування (також керованого Бюро), в якому людям ставлять запитання відкритого типу щодо їхнього «походження або етнічної приналежності». Людина може дати декілька відповідей, з яких записують перші дві. У результаті деякі класифікації Бюро надто розпливчасті для нашої мети (наприклад, «європейці»), а інші сумнівні. Наприклад, дані Бюро показують, що 1,1 млн американців «британського» походження належать до найзаможніших у країні; однак водночас, за даними Бюро, 27 млн «британських» американців мають набагато менші доходи. (Див. U.S. Census Bureau, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 520 — британці; 529 — англійці)). Можна припустити, що люди, які себе ідентифікують як «британських» американців, утворюють чітко виражену культурну групу (і цілком можливо, що це група Трьох сил), однак ми не могли перевірити цю гіпотезу, тому врешті-решт вирішили не брати «британських» американців до свого аналізу.

Ми також вирішили не брати до свого дослідження дві азійські групи — американців корейського та філіппінського походження, — хоча за деякими показниками обидві групи доволі успішні. Корейці — дуже цікавий, але неоднозначний випадок: деякі з них мають надзвичайно високі досягнення, а інші ні. Див. Renee Reichl Luthra and Roger Waldinger, “Intergenational Mobility”, in David Card & Stephen Raphael, eds., Immigration, Poverty, and Socioeconomic Inequality (New York: Russell Sage Foundation, 2013), pp. 169, 182. (Американці корейського походження мають високі відсотки як академічної успішності, так і бідних домашніх господарств). Загалом, за стандартним критерієм доходу, американці корейського походження навіть близько не такі винятково успішні, як групи, що ми вивчаємо. Наприклад, їхній середній дохід домогосподарства майже не відрізняється від загальних показників для населення США (приблизно 51 000 доларів США) (Див. U.S.Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 001 — населення загалом; 023 — корейці)). На відміну від корейців, американці філіппінського походження складають одноріднішу спільноту і мають дуже високі прибутки домашніх господарств. Однак коли йдеться про особисті доходи, американці філіппінського походження одержують навдивовижу мало. Наприклад, чоловік-філіппінець, який працює, заробляє в середньому приблизно 45 000 доларів США — і це нижче за середній показник по країні (Див. ibid. (код групи 019 — філіппінці)). Натомість американці єврейського, індійського, китайського, іранського та ліванського походження — на верхніх щаблях, коли йдеться як про доходи домашнього господарства, так і про індивідуальні.

Групи, які ми тут обговорюємо, аж ніяк не єдині успішні групи в Америці. Існує багато інших, менших груп, як-от вихідці з Південної Африки та Мальти, але ми не маємо достатньо часу і місця, щоб їх дослідити. Наше початкове припущення полягає в тому, що найуспішніші з цих груп цілком можуть мати Три сили, але дослідження цього питання доведеться відкласти.

Розділ третій. Відчуття вищості

260 Ross A. Hammond and Robert Axelrod, “The Evolution of Ethnocentricism”, The Journal of Con. ictResolution 50, no. 6 (December 2006), p. 926. Самнер писав: «Кожна група плекає власну гордість і марнославство, підносить власних божеств і презирливо дивиться на чужинців». William Graham Sumner, Folkways: A Study of the Sociolological Importance of Usages, Manners, Customs, Mores, and Morals (Boston: The Athenaeum Press, 1907), p. 13; див. також Paul C. Rosenblatt, “Origins and E.ects of Group Ethnocentricism and Nationalism”, TheJournal of Con. ictResolution 8, no. 2 (June 1964), p. 131.

261 AlfredAdler, The Science of Living (Garden City, NY: Garden City Publishing, 1929), pp. 79 («досліджуючи комплекс вищості, […] ми майже завжди виявляємо більшою або меншою мірою прихований комплекс меншовартості», 97 («комплекс вищості — один зі способів, який людина із комплексом меншовартості може використовувати як спосіб втечі від своїх проблем»). Адлер вперше використав поняття «комплекс вищості» за деякий час після того, як вперше застосував «комплекс меншовартості». Це було у 1925 і 1926 роках відповідно. Див. Heinz L Ansbacher and Rowena R. Ansbacher, eds., The Individual Psychology of Alfred Adler (New York: Harper & Row, 1964), pp. 256. Однак обидва поняття уже були у вжитку у 1922 році. Див., наприклад, “Calls Our Women Superior: French Philosopher Declares Americans ‘Will Go Far’”,New York Times, Jan. 30, 1922 («У Європі Фройд проголосив жінок неповноцінними, бо у них комплекс меншовартості, […] однак тут це явно не так. Тут у них те, що я назвав би комплексом вищості»).

262 Todd Gitlin and Liel Leibovitz,The Chosen Peoples: America, Israel, and the Ordeals of Divine Election (New York: Simon & Schuster 2010), pp. xiii, 65–72; Harry S. Stout, The New England Soul: Preaching and Religious Culture in Colonial New England (Oxford: Oxford University Press, 1986), p. 8.

263 Новий Заповіт. «Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!» (1 Петра 2:9–10).

264 Gitlin and Leibovitz, pp. 15–16.

265 Hayim Halevy Donin, To Pray as a Jew: A Guide to the Prayer Book and the Synagogue Service (New York: Basic Books, 1991), p. 326 (молитва для святкових днів); див. ibid., p. 52 (благословення Тори) («вибрав нас з-поміж усіх народів»), p. 325 (благословення Шабату) («обрав нас і очистив нас понад усіма народами»).

266 А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! (Вихід 19:5)

267 Див. Jon D. Levenson, “Chosenness and Its Enemies”, Commentary, December 2008, p. 26 (цитата Жозе Сарамаґо); див. також Paul Berman, “Something’s Changed: Bigotry in Print. Crowd Chant Murder”, in Ron Rosenbaum, ed., Those Who Forget the Past: The Question of Anti-Semitism (New York: Random House, 2004), pp. 18–19.

268 Levenson, “Chosenness and Its Enemies”, p. 26; The Associated Press and Haaretz Service, “Israel complains about Greek composer’s anti-Semitic remarks”, Haaretz, November 12, 2003; Je. Weintraub, “Theodorakis’s Jewish Problem (2004)”, July 15, 2005 http://je. weintraub.blogspot.com/2005/07/theodorakis-jewish-problem-2004.html. Теодоракіс стверджував, що його заяви було вилучено з контексту (і що його заява «Я — антисеміт» — «обмовка»). Mikis Theodorakis, Letter to the Central Board of Jewish Comunities in Greece, May 16, 2011, http://www.kis.gr/en/index.php?option=com_content&view=article&id=421:mikis-theodorakis.

269 Див., наприклад, Menachem Kellner, “Chosenness, Not Chauvinism: Maimonides on the Chosen People”, in Daniel H. Frank, ed.,A People Apart: Chosenness and Ritual in Jewish Philosophical Thought (Albany: SUNY Press, 1993), pp. 51– 76; David Novak,The Election of Israel: The Idea of the Chosen People (Cambridge: Cambridge University Press, 1995), pp. 31–108.

270 Benedictus de Spinoza, Tractatus Theologico-Politicus, trans. Samuel Shirley (Boston/Leiden: E.J. Brill, 1991) [1677] p. 100; Steven Nadler,Spinoza: A Life (Cambridge: Cambridge University Press 1999), pp. 120–32.

271Див. Paul Johnson, A History of the Jews (New York: Harper & Row, 1987), p. 301 («вузька стежка»); Moses Mendellsohn,Jerusalem: A Treatise on Ecclesiastical Authority and Judaism, trans. M. Samuels (London: Longman, Orme, Brown, and Longmans: 1838) vol. 2, pp. 89, 102 («Іудаїзм не зазіхає на жодні особливі одкровення вічних істин […] і не є релігією одкровення в тому сенсі, який зазвичай вкладають у це поняття. Одкровення релігії — це одне, а одкровення закону — інше»). Однак порівняйте з Allan Arkush, Moses Mendelssohn and the Enlightenment (Albany: SUNY Press, 1994), pp. 218–19 (де йдеться про те, що Мендельсон все-таки сповідував ідею єврейської обраності).

272 Arnold M. Eisen, The Chosen People in America: A Study in Jewish Religious Ideology (Bloomington: Indiana University Press, 1983), pp. 3–4.

273 Див. Avi Beker, The Chosen: The History of an Idea, the Anatomy of an Obsession (New York: Palgrave MacMillan, 2008), pp. 23–24, 72–73. Реконструктивісти — поки що найменша із чотирьох основних груп американських євреїв. Офіційно це 82000 вірян. За оцінками на 2000 рік, 9% американських євреїв вважали себе ортодоксальними іудеями, 25% — консервативними іудеями, 33% — іудеями-реформістами, 2% — реконструктивістами (і 31% — «просто євреями»). Jonathan Ament, “American Jewish Religious Denominations”, United Jewish Communities Report Series on the National Jewish Population Survey 2000–2001, Report 10, February 2005, p. 3.

274 Заява дуже впливового раввіна-реформіста, що євреї-реформісти «вірять у те, що мають місію», але «відкидають» ідею, ніби «євреї — єдиний обраний народ», див. Jacob R. Marcus, “Genesis: College Beginnings (1978)”, in Gary Phillip Zola, ed.,The Dynamics of American Jewish History: Jacob Rader Marcus’s Essays on American Jewry (Lebanon, NH: Brandeis University Press, 2004), p. 144.

275 Pittsburgh Platform, Union of American Hebrew Congregations (November 1885); “A Statement of Principles of Reform Judaism”, Central Conference of American Rabbis (Pittsburgh, May 1999), http://ccarnet.org/rabbis-speak/platforms/statement-principles-reform-judaism/.

276 Sigmund Freud, “Moses and Monotheism”, in James Strachey, ed., The Complete Psychological Works of Sigmund Freud (London: Hogarth Press, standard edition, 1964), vol. 23, pp. 105–6.

277 Louis Dembitz Brandeis, “The Jewish Problem: How to Solve It” (промову виголошено у червні 1915), передрук у Steve Israel & Seth Forman eds., Great Jewish Speeches Throughout History (Northvale, NJ: Jason Aronson, Inc., 1994), p. 74.

278 Brandeis, “The Jewish Problem: How to Solve It”, p. 77; див. також Adam Garfinkle, Jewcentricity: Why Jews Are Praised, Blamed, and Used to Explain Just About Everything (Hoboken, NJ: Wiley, 2009), p. 58. (Багато євреїв «стали переконаними у власній моральній вищості над неєвреями приблизно пропорційно до страждань, яких зазнали від них»).

279 Martin Buber, “Hebrew Humanism”, in Israel and the World: Essays in a Time of Crisis (Syracuse University Press 1997), pp. 240, 250.

280 Michael Chabon, “Chosen, but Not Special”, New York Times, June 6, 2010.

281 Peter Novick, The Holocaust in American Life (Boston: Houghton Mi. in,1999), p. 280.

282 O.ce of the Chief Rabbi, “Faith Lectures: Jewish Identity: The Concept of a Chosen People”, May 8, 2001, http://www.chiefrabbi.org/2001/05/08/faith-lecturesjewish-identity-the-concept-of-a-chosen-people.

283 Charles Murray, “Jewish Genius”, Commentary, April 2007, p. 29.

284 Nir Hasson, “Survey: Record Number of Israeli Jews Believe in God”, Ha’aretz, Jan. 27, 2012, http://www.haaretz.com/jewish-world/survey-record-numberof-israeli-jews-believe-in-god-1.409386); Harris Interactive, The Harris Poll No. 59, Oct. 15, 2003, p. 2, http://www.harrisinteractive.com/vault/Harris-Interactive-Poll-Research-While-Most-Americans-Believe-in-God-Only-36-pct-A-2003–10.pdf.

285 Див., наприклад, Raphael Patai, The Jewish Mind (Detroit: Wayne State University Press, 1996), pp. 324, 339; Pease,The Golden Age of Jewish Achievement, pp. 387–9; Brandeis, “The Jewish Problem”, p. 74.

286 S. Leyla Gurkan, The Jews as a Chosen People: Tradition and Transformation (London and New York: Routledge, 2009), p. 124 (цитата Філіпа Рота); Charles E.Silberman, A Certain People: American Jews and Their Lives Today (New York: Summit Books, 1985), pp. 80–81.

287Michael P. Kramer, “The Conversion of the Jews and Other Narratives of Self-De.nition: Notes Towards the Writing of Jewish-American Literary History; Or Adventures in Hebrew School”, in Emily Miller Budick ed., Ideology and Jewish Identity in Israeli and American Literature (Albany: SUNY Press, 2001), pp. 177, 191.

288 MatthewBowman, The Mormon People: The Making of an American Faith (New York: Random House, 2012), pp. 36–8, 94; Claudia L. Bushman,Contemporary Mormonism: Latter-day Saints in Modern America (Westport, CT: Praeger, 2006), pp. 15–16, 18; Terryl L. Givens, People of Paradox: A History of Mormon Culture (Oxford University Press, 2007), p. xii, xvi.

289 Leonard J. Arrington, Brigham Young: American Moses (New York: Alfred Knopf, 1985).

290 MatthewBowman, The Mormon People, p. 62.

291 Harold Bloom, The American Religion: The Emergence of the Post-Christian Nation (New York: Simon & Schuster, 1992), p. 82.

292 Див. Givens, People of Paradox, pp. xvi («мормони здавна ідентифікували свою віру з провіденційною роллю Америки в історії»).

293 Про «сакралізацію» Смітом американського континенту див. Bowman,The Mormon People, pp. xv-xvi, 26–7, 32–8; Bushman, Contemporary Mormonism, pp. 24–25.

294 Richard Lyman Bushman,Joseph Smith: Rough Stone Rolling (New York: Alfred

A.Knopf, 2006), p. 519; див. також pp. 94–7. 295 Bowman, The Mormon People, pp. xv. 296 Див. Givens, People of Paradox, pp. xiii, xvi (опис мормонської «історії переслідувань та алієнації від американського мейнстриму»).

297 Bowman, The Mormon People, pp. 98–100; George W. Givens, Language of the Mormon Pioneers (Springville, UT: Bonneville Books, 2003), p. 215; див. також Arrington, Brigham Young, chap. 9.

298 Terryl L. Givens, People of Paradox: A History of Mormon Culture (Oxford and New York: Oxford University Press, 2007), p. 59; див. також Bowman, The Mormon People, pp. xv. («сутнісно американська віра»).

299 Jan Shipps, Mormonism: The Story of a New Religious Tradition (Chicago: University of Illinois Press, 1985), p. 125 («у ХІХ столітті жити у царстві означало належати до обраного народу Божого»).

300 Bushman, Contemporary Mormonism, p. 3; Givens, People of Paradox, pp. xiii, xvi; Jon Krakauer, Under the Banner of Heaven: A Story of Violent Faith (Doubleday, 2003), pp. 5, 69.

301 Bowman, The Mormon People, p. xviii («мормони вірять, що їхній церкві […] поставили завдання приготувати землю до Другого пришестя Ісуса Христа»). Прекрасний огляд апокаліптичної ментальності мормонів подано у: Joanna Brooks, The Book of Mormon Girl: A Memoir of an American Faith (New York: Free Press, 2012), pp. 30–1, 35.

302 Bowman, The Mormon People, p. 33; Bushman, Contemporary Mormonism, pp. 3, 18; Richard Lyman Bushman,Mormonism: A Very Short Introduction (New York: Oxford University Press, 2008), pp. 27–31.

303 Див.Bowman, The Mormon People, pp. 46, 140–41; Bushman, Contemporary Mormonism, p. 30 («Можливість служіння поділяється на нижче, або ааронське, служіння для тих, кому від дванадцяти до вісімнадцяти, і вище, або мелхіседекове, служіння для чоловіків, яким дев’ятнадцять або більше»).

304 Bowman, The Mormon People, p. 46. 305 Bowman, The Mormon People, pp. 188–90; Bushman, Contemporary Mormonism, p. 4.

306 Bushman, Contemporary Mormonism, pp. 2, 75. До храмів не допускають не лише тих, хто не є мормонами, але й мормонів, які не дотримуються вчення Церкви Ісуса Христа святих останніх днів. «Щоб увійти до храму, віряни мають бути похрещені і засвідчені. Кожні два роки вони повинні проходити приватну співбесіду — обговорення-допит на двох рівнях церковної ієрархії». Bushman, Contemporary Mormonism, p. 79.

307 Bushman, Contemporary Mormonism, p. 3.

308 Bowman, The Mormon People, pp. 165–7. 309 Bushman, Contemporary Mormonism, p. 19. 310 Bowman, The Mormon People, pp. 166–7, 230; Bushman, Contemporary Mormonism, pp. 19, 23; див. також Givens, People of Paradox, p. xv (Твердженнями про те, що «Бог — це одухотворена людина», а «людина — це Бог у зародку», Сміт зруйнував традиційний християнський дуалізм); Blake T. Ostler, “Worshipworthiness and the Mormon Concept of God”, Religious Studies 33, no. 3 (1997), pp. 315, 319–20.

311 Bowman, The Mormon People, p. 167.

312 Bowman, The Mormon People, p. 230; Ostler, “Worshipworthiness and the Mormon Concept of God”, p. 320.

313 Bowman, The Mormon People, p. 126; Bushman, Contemporary Mormonism, pp. 42–3; Givens, People of Paradox, p. 57; Richard Ostling and Joan K. Ostling, Mormon America: The Power and the Promise (New York: HarperOne, 2007), p. 338; Brooks, The Book of Mormon Girl, p. 136.

314 У 1850-х Бриґам Янґ з апостолом Орсоном Преттом «проголосили, що сила творення, яку дає шлюб, триває у вічності, де слава вимірюється кількістю стосунків». Bowman,The Mormon People, pp. 125–6.

315 Bloom, American Religion, pp. 108.

316 Bowman, The Mormon People, p. 82; див. також Bloom, American Religion, p. 108.

317 Bushman, Contemporary Mormonism, p. xi; Ostling & Ostling, Mormon America, pp. xxiv, Jan Shipps, Mormonism: The Story of a New Religious Tradition (University of Illinois Press, 1985), p. 125.

318Tim B. Heaton, Kristen L. Goodman, and Thomas Holman, “In Search of a Peculiar People: Are Mormon Families Really Di.erent?” in Marie Cornwall, Tim B. Heaton, and Lawrence A. Young eds., Contemporary Mormonism: Social Science Perspectives (Chicago: University of Illinois Press, 1994), pp. 87, 113 (статистика підтверджує, що «мормонська релігія більшою мірою, ніж звичайне американське християнство, орієнтована на родину, і що віряни сповідують традиційні сімейні цінності»; див. також Bushman, Contemporary Mormonism, p. 184 (зазначено, що у 1960-х «відбулося повернення до мормонства старого стилю на противагу культурним перетворенням Руху за громадянські свободи, розповсюдженню толерантності, загальному розхитуванню традиційної моральності і вживанню наркотиків»); Ostling and Ostling, Mormon America, p. xxiv («[Мормон] вірогідніше за будь-яку пересічну людину виявиться чесним, надійним, працьовитим і щирим — тобто матиме всі чесноти бойскаутів. У нього слухняні діти і згуртована родина»).

319 Bushman, Contemporary Mormonism, p. 35.

320 Children’s Songbook of The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, pp. 2–3.

321 YouTube, “Church Leaders Preparing Us for the Second Coming of Christ”, http:// www.youtube.com/watch?v=IqaesQ2EE8w (дата звернення: 13 червня 2009 року); Thomas S. Monson, “Dare to Stand Alone”, October 2011, http://www.lds. org/general-conference/2011/10/dare-to-stand-alone?lang=eng (дата звернення: 21 липня 2012 року).

322 Pepe Billete, “I’m Not a Latino, I’m Not a Hispanic, I’m a Cuban American!” Miami New Times, Cultist, July 12, 2012, http://blogs.miaminewtimes.com/ cultist/2012/07/im_not_a_latino_im_not_a _hispa.php (дата звернення: 19 липня 2013 року).

323 Pepe Billete, “I’m Not a Latino, I’m Not a Hispanic, I’m a Cuban American! (Part Dos)”, Miami New Times, Cultist, July 13, 2012, http://blogs.miaminewtimes.com/cultist/2012/07/pepe_billete_im_not_a_latino_i.php (дата звернення: 19 липня 2013 року) («Минулого тижня мені вдалося зачепити доволі значну частку некубинського іспаномовного населення Маямі»).

324 Інтерв’ю з Хосе Піко, директором і президентом JPL Investments Corp., Маямі, штат Флорида (6 січня 2012) (інтерв’ю брала Ейлін Зелек); див. також Maria Cristina Garcia, Havana USA: Cuban Exiles and Cuban Americans in South Florida, 1959–1994 (Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1996), p. 84 (Багато кубинських вигнанців сприймали себе як «мучеників» і відкидали тавро «іммігранта», бо «імміграція передбачає вибір», а вони «вважали, що не мали вибору; їх випхали з рідної країни. […] Зберігати «кубинськість» стало […] політичним обов’язком»); Miguel Gonzalez-Pardo, The Cuban Americans (Westport, CT, and London: Greenwood Press, 1998), p. 31 (наведено слова одного з вигнанців: «Ми приїхали сюди не тому, що шукали кращого життя. Ми вже добре жили на Кубі, але політична ситуація поклала цьому край»).

325 Grenier and Perez, The Legacy of Exile, p. 33.

326 Grenier and Perez, The Legacy of Exile, pp. 29–31 (вилучено лапки всередині цитати). Детальніше про ранніх кубинських «протонаціоналістів», зокрема тих, хто провіщав «білу Кубу», населену «вищими істотами», див. у Richard Gott, Cuba: A New History (New Haven and London: Yale University Press, 2004), pp. 54–7.

327 CarlosEire, Waiting for Snow in Havana: Confessions of a Cuban Boy (New York: The Free Press, 2003), pp. 24–25.

328 Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, pp. 31–4, 45–6; Garcia, Havana USA, pp. xi, 13–14.

329 Eire, Waiting for Snow in Havana, pp. 27.

330 Ibid., pp. 13–14.

331 Див., наприклад, Miguel de la Torre, La Lucha for Cuba: Religion and Politics on the Streets of Miami (Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 2003), p. 128 (йдеться про «спроби кубинських вигнанців ідентифікуватися з панівною євро-американською культурою на противагу іншим латиноамериканським групам»), 36, 128; Grenier and Perez,The Legacy of Exile, p. 34 (опис стікерів для автівок у Маямі із текстом: Yo no soy hispano… yo soy cubano).

332 Grenier and Perez, The Legacy of Exile, p. 48.

333 Victor Mona, “Article About Cubans Written By Mexican Journalist Victor Mona”, http://zoevaldes.net/2010/08/01/articulo-para-recordar-siempre-sobre-los-cubanos-escrito-por-el-periodista-mexicano-victor-mona.

334 Elizabeth Alexander, “Today’s News”, in Arnold Rampersad and Hilary Herbold eds., The Oxford Anthology of African-American Poetry (New York: Oxford University Press, 2006), p. 1.

335 Lawrence Otis Graham,Our Kind of People: Inside America’s Black Upper Class (New York: HarperCollins, 1999).

336 TimothyGreen.eld-Sanders and Elvis Mitchell, The Black List (New York: Atria Books, 2008), pp. 130–31 (цитата Шона Комбса).

337 Див., наприклад, Jayanti Owen and Scott M. Lynch, “Black and Hispanic Immigrants’ Resilience Against Negative-ability Racial Stereotypes at Selective Colleges and Universities in the United States”,Sociology of Education 85, no. 4 (2012), pp. 304–05. Емпіричні свідчення сили цих негативних стереотипів можна знайти у джерелах про «загрозу підтвердження стереотипу», поданих нижче.

338 Nicholas Powers, “Jim Crow America: Why Our Society’s Racial Caste System Still Exists”, The Indypendent (July 24, 2012).

339 Green.eld-Sanders and Mitchell, The Black List, p. 4.

340 David Harding, Living the Drama: Community, Culture and Con. ict Among Inner-City Boys (Chicago: University of Chicago Press, 2010), p. 18; див. загалом Michelle Alexander, The NewJim Crow: Mass Incarceration in the Age of Colorblindness (New York: The New Press, 2010).

341 Gaetane Jean-Marie and Anthony H. Normore, “A Repository of Social Justice: Black Women Leaders at Historically Black Colleges and Universities”, in Anthony H. Normore ed., Leadership for Social Justice: Promoting Equity and Excellence Through Inquiry and Re. ectivePractice (Information Age Publishing, 2008), pp. 7–8 (частина триступеневої «місії» університетів, історично призначених для темношкірих, полягала у «служінні темношкірій спільноті та країні шляхом допомоги у розвитку лідерства та расової гордості»).

342 Kassie Freeman, ed.,African American Culture in Higher Education Research and Practice (Westport, CT: Praeger, Publishers, 1998), p. 9 («дослідження свідчать, що афроамериканським студентам, які відвідують університети, історично призначені для темношкірих, притаманні вищі інтелектуальні досягнення, краща психологічна адаптація, позитивніше уявлення про себе, сильніша расова гордість і амбітніші прагнення»; Mikyong Minsun Kim and Clifton F. Conrad, “The Impact of Historically Black Colleges and Universities on the Academic Success of African-American Students”,Research in Higher Education 47, no. 4 (2006), pp. 399–400, 402 (афроамериканські студенти мають «однакову вірогідність отримати ступінь бакалавра, незалежно від того, відвідують вони коледж, історично призначений для темношкірих чи для білих», але «серед афроамериканських випускників винятково високий відсоток політичних лідерів, юристів, лікарів та докторів наук закінчили університети, історично призначені для темношкірих». Підсумовано інші дослідження, які виявили, що афроамериканські студенти, особливо жінки, демонструють кращий когнітивний розвиток в університетах, історично призначених для темношкірих, «отримують вищі оцінки і мають вищі сподівання щодо дипломів порівняно зі своїми однолітками з університетів, історично призначених для білих»); Walter R. Allen, “The Color of Success: African American College Student Outcomes at Predominantly White and Historically Black Colleges and Universities”, Harvard Educational Review 62, no. 2 (1992), p. 39 (аналіз результатів державного дослідження темношкірих студентів і висновок про те, що «навчання в університеті було найуспішнішим (за показниками академічних досягнень, соціалізації та кар’єрних планів) для афроамериканських студентів у тих кампусах, де вони становили більшість»).

343 Cynthia L. Jackson,African American Education: A Reference Handbook (Santa Barbara, CA: ABC-CLIO, 2001), p. 255; “Prominent Alumni”, Morehouse College, https://www.morehouse.edu/about/prominent_alumni.html.

344 Kwame Ture and Charles V. Hamilton, Black Power: The Politics of Liberation in America (New York: Vintage Books, 1992), pp. 34–35. Cornel West, Race Matters (New York: Vintage Books, 1994), pp. 98–99.

345 Diane C. Fujino, Heartbeat of Struggle: The Revolutionary Life of Yuri Kochiyama (Minneapolis: University of Minnesota Press, 2005), p. 155. 346 Richard W. Leeman, African-American Orators: A Bio-Critical Sourcebook (Greenwood Press, 1996), p. 128.

347 Martin Luther King, “Speech at the Great March on Detroit”, June 29, 1963, http://mlk-kpp01.stanford.edu/index.php/encyclopedia/documentsentry/doc_ speech_at_the_great_march_on_detroit; див. також Louis A. DeCaro Jr.,Malcolm and the Cross: The Nation of Islam, Malcolm X, and Christianity (New York: New York University Press, 1998), p. 160.

348 Див. Claude M. Steele and Joshua Aronson, “Stereotype Threat and the Intellectual Test Performance of African Americans”, Journal of Personality and Social Psychology 69 (1995), pp. 797–811. Для глибокого огляду див. Michael Inzlicht and Toni Schmader eds., Stereotype Threat: Theory, Process, and Application (New York: Oxford University Press, 2012).

349 Див. Mary C. Murphy and Valerie Jones Taylor, “The Role of Situational Cues in Signaling and Maintaining Stereotype Threat”, in Inzlicht and Schmader, Stereotype Threat, p. 21; Paul R. Sackett et al., “On Interpreting Stereotype Threat as Accounting for African American-White Di.erences on Cognitive Tests”, American Psychologist 59 (2004), p. 8.

350 Див. Steele and Aronson, “Stereotype Threat”; Claude M. Steele et al., “Contending with Group Image: The Psychology of Stereotype and Social Identity Threat”, in Mark P. Zanna, ed.,Advances in Experimental Social Psychology vol. 34 (New York: Academic Press, 2002), pp. 379–440; Sackett et al., “On Interpreting Stereotype Threat”, pp.7–8 (результати «добре відтворювалися»).

351 Joshua Aronson et al., “When White Men Can’t Do Math: Necessary and Su.-cient Factors in Stereotype Threat”, Journal of Experimental Social Psychology 35 (1999), pp. 29–46.

352 Anne Maass et al., “Checkmate: The Role of Gender Stereotypes in the Ultimate Intellectual Sport”, European Journal of Social Psychology 38 (March/April 2008), pp.231–35. Оцінки жінок з математики стабільно падали, коли залучалися гендерні стереотипи. Patricia M. Gonzales, Hart Blanton, and Kevin J. Williams, “The E.ects of Stereotype Threat and Double-Minority Status on the Test Performance of Latino [sic] Women”, Personality and Social Psychology Bulletin 28 no. 5 (2002), pp. 659–70; Toni Schmader, “Gender Identi. cation Moderates Stereotype Threat E.ects on Women’s Math Performance”, Journal of Experimental Social Psychology 38 (2002), pp. 194–201.

353 Margaret J. Shih, Todd L. Pittinsky, and Geo.rey C. Ho, “Stereotype Boost”, in Inzlicht and Schmader, Stereotype Threat, pp. 145–6. Білі студенти показали кращі результати, коли тест було описано як такий, що вимірює інтелектуальні здібності, аніж коли той самий тест описали як «чесний для різних расових груп». Gregory M. Walton and Priyanka B. Carr, “Social Belonging and the Motivation and Intellectual Achievement of Negatively Stereotyped Students”, in Inzlicht and Schmader, Stereotype Threat, p. 97.

354 Je. Stone, Aina Chalabaev and C. Keith Harrison, “The Impact of Stereotype Threat on Performance in Sports”, in Inzlicht and Schmader, Stereotype Threat, p. 220–1.

355 Brian E. Armenta, “Stereotype Boost and Stereotype Threat E.ects: The Moderating Role of Ethnic Identi. cation”, Cultural Diversity and Ethnic Minority Psychology 16, no. 1 (2010), pp. 94–8.

356 Jennifer Lee and Min Zhou, “Frames of Achievement and Opportunity Horizons”, in David Card & Steve Raphael eds., Immigration, Poverty, and Socioeconomic Inequality (New York: Russell Sage Foundation, 2014), pp. 206–31.

357 HeleneCooper, The House at Sugar Beach: In Search of a Lost African Childhood (New York: Simon & Schuster, 2008), p. 29.

358 HelenFogarassy, Mission Improbable: The World Community on a UN Compound in Somalia (Lanham, MD: Lexington Books, 1999), p. 34.

359 Див. Amy Chua, World on Fire: How Exporting Free Market Democracy Breeds Ethnic Hatred and Global Instability (New York: Doubleday, 2003), pp. 108–9; Donald L. Horowitz,Ethnic Groups in Con. ict (Berkeley, Los Angeles & London: University of California Press, 1985), pp. 27–8, 154–5, 250–1.

360 Див. Robert S. Smith,Kingdoms of the Yoruba (3 rd edition) (Madison, WI: University of Wisconsin, 1988); Babatunde Lawal, “Reclaiming the Past: Yoruba Elements in African American Arts”, in Toyin Falola and Matt D. Childs, eds., The Yoruba Diaspora in the Atlantic World (Bloomington, IN: Indiana University Press, 2004), 291, 292.

361 Див. Thomas D. Boston, ed., A Di.erent Vision: African American Economic Thought (London and New York: Routledge, 1997), pp. 177–8; see also Chua, World on Fire, pp. 108–9

362 Chinua Achebe, There Was a Country: A Personal History of Biafra(New York: Penguin Press, 2012), pp. 76–8. Натяк на те, що ігбо особливі, також можна знайти у новому захопливому романі «Американа» нігерійської (ігбо) письменниці Чімаманди Нґозі Адічі, в якому сенегальська майстриня з плетення кіс стверджує, що «ігбо завжди одружуються з ігбо». Див. Chimamanda Ngozi Adichie, Americanah (New York and Toronto: Alfred A. Knopf, 2013), p. 15.

363 Owens and Lynch, “Black and Hispanic Immigrants’ Resilience against Negative-ability Racial Stereotypes”, pp. 303–25.

364 Yaw O. Adutwum, “The Impact of Culture on Academic Achievement Among Ghanian Immigrant Children” (неопублікована дисертація) (USC Digital Library: 2009); Kay Deaux et al., “Becoming American: Stereotype Threat E.ects in Afro-Caribbean Immigrant Groups”, Social Psychology Quarterly 70, no. 4 (2007), pp. 383–404; Alwyn D. Gilkes, “Among Thistles and Thorns: West Indian Diaspora Immigrants in New York City and Toronto” (неопублікована дисертація) (ProQuest Dissertations and Theses: 2005).

365 Mary C. Waters, Black Identities: West Indian Immigrant Dreams and American Realities (New York and Cambridge, MA: Russell Sage Foundation and Harvard University Press, 1999), pp. 65–6.

366 Patricia Ngozi Anekwe, Characteristics and Challenges of High Achieving Second-Generation Nigerian Youths in the United States (Universal-Publishers, 2008), p. 128. Аналогічний погляд часто висловлюють іммігранти з Вест-Індії. Вчитель з ямайсько-американської школи говорить:

Я не можу допомогти їм [афроамериканцям], бо вони дуже переймаються расизмом і так часто розігрують цей сценарій і сприймають все саме у такий спосіб, що часом до них навіть не можна наблизитися. Якщо їх намагаються навчити чогось такого, що не про чорне-чорне-чорне, то знаєте, вони не в захваті… Часом мені їх шкода, але виявляється, що ви просто не можете змінити їхнє ставлення, бо вони навіть не кажуть вам, що їм незрозуміло. Waters, Black Identities, pp. 171–2.

367 Min Zhou, “The Ethnic System of Supplementary Education: Nonpro. t and For-Pro.t Institutions in Los Angeles’ Chinese Immigrant Community”, in Marybeth Shinn and Hirokazu Yoshikawa, eds., Toward Positive Youth Development: Transforming School and Community Programs (New York: Oxford University Press, 2008), p. 232

368 Cooper, The House on Sugar Beach, p. 6.

369 Cooper, The House on Sugar Beach, p. 11.

370 Helene Cooper, “Author Interview”, http://authors.simonandschuster.com/ Helene-Co oper/18871279/interviews/91.

Розділ четвертий. Загроженість

371 Alexis de Tocqueville,Democracy in America, trans. George Lawrence, ed. J. P. Mayer, vol. 2, part II, chap. 13 (Garden City, NY: Anchor Books, 1969), pp. 535–8.

372 Tocqueville, Democracy in America, vol. 2, part III, chap. 19, p. 627.

373 Ibid., pp. 536, 538.

374 Tocqueville, Democracy in America, vol. 2, part III, chap. 19, p. 627.

375 Tocqueville, Democracy in America, vol. 2, part II, chap. 13, p. 535.

376 Насправді Зара у трагедії Уїльяма Конгрива «Наречена у жалобі» говорить: «Heaven has no rage like love to hatred turned, Nor hell a fury like a woman scorned». (Act III, Scene VIII). Див. “The Mourning Bride: A Tragedy”, in John Bell, Bell’s British Theatre Consisting of the Most Esteemed British Plays, vol. XIX (London: George Cawthorn, British Library, 1797), p. 63.

377 Arthur O. Lovejoy,Re.ections on Human Nature (Baltimore: The Johns Hopkins Press, 1961), p. 181 (із Traite de metaphysique Вольтера) («Бути предметом зневаги тих, з ким ми живемо, це те, чого ніхто ніколи не міг і не зможе витримати»).

378 Thomas D. Boswell and James R. Curtis, The Cuban-American Experience: Culture, Images, and Perspectives (New Jersey: Rowman & Allanheld, 1984), p. 46.

379 Maria Cristina Garcia, Havana USA: Cuban Exiles and Cuban Americans in South Florida, 1959–1994 (Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1996), p. 20; Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, p. 36.

380 TadFriend, Cheerful Money: Me, My Family, and the Last Days of Wasp Splendor (New York: Little, Brown and Company, 2009), p. 153; див. також Digby Baltzell, “The Protestant Establishment Revisited”, The American Scholar. 45, no. 4 (1976), pp. 499, 505 (зазначено, що БАСПи в третьому поколінні йшли до «Гарварду, Єлю і Принстону, де вступали до найкращих клубів і випускалися з С — “джентельменськими оцінками”»), pp. 506, 512.

381 Peter Sayles, “Report from Newport RI: American WASPs — Dispossessed, Degenerate… Or Both?” VDARE.com, Jan. 20, 2013; див. також Jerome Karabel,The Chosen: The Hidden History of Admission and Exclusion at Harvard, Yale, and Princeton (Boston and New York: Houghton Mi.in Company, 2005), pp. 115, 131.

382 Robert Frank, “That Bright, Dying Star, the American WASP”, Wall Street Journal, May 15, 2010; див. також David Brooks, “Why Our Elites Stink”, New York Times, July 12, 2012.

383 Miguel Gonzalez-Pando, The Cuban Americans (Westport, CT, and London: Greenwood Press, 1998), pp. 46–7.

384 Ibid.

385 Maria Cristina Garcia, Havana USA: Cuban Exiles and Cuban Americans in South Florida, 1959–1994 (Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1996), pp. 18–20, 40; Miguel Gonzalez-Pando,The Cuban Americans (Westport, CT, and London: Greenwood Press, 1998), p. 37; Guillermo J. Grenier and Lisandro Perez, The Legacy of Exile: Cubans in the United States (Pearson Education, 2003), p. 52.

386 Інтерв’ю з Хосе Піко, директором і президентом JPL Investments Corp., Маямі, штат Флорида. (Інтерв’ю проводила Ейлін Зелек 6 січня 2012 року) (документ у авторів); див. також Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, p. 37.

387 Susan Eva Eckstein, The Immigrant Divide: How Cuban Americans Changed the US and Their Homeland (Routledge, 2009), p. 83; David Rie. , The Exile: Cuba in the Heart of Miami (New York: Simon & Schuster, 1993), p. 48; Gonzalez-Pando, The Cuban Americans, pp. 34–36.

388 Телефонне інтерв’ю з професоркою Домітілою Фокс, Міжнародний університет Флориди. (Інтерв’ю проводила Ейлін Зелек 17 березня 2012 року) (документ у авторів); див. також Garcia, Havana USA, pp. 18–20

389 Robert C. Solomon, “Nietzsche and the Emotions”, in Jacob Golomb, Weaver Santaniello and Ronald L. Lehrer, Nietzsche and Depth Psychology (Albany, NY: State University of New York Press, 1999), pp. 127, 142.

390 Цей абзац взято переважно із Amy Chua, Day of Empire: How Hyperpowers Rise to Global Dominance — and Why They Fall (New York: Doubleday, 2007), pp. 4, 6–7; див. також Pierre Briant, From Cyrus to Alexander: A History of the Persian Empire, Peter T. Daniels, trans. (Winona Lake, Ind.: Eisenbrauns, 2002), pp. 5–7; Hooman Majd, The Ayatollah Begs to Di.er: The Paradox of Modern Iran (New York: Doubleday, 2008), p. 163.

391 “Xerxes and the Persian Army: What They Really Looked Like”, A Persian’s Perspective, March 18, 2007, http://persianperspective.wordpress. com/2007/03/18/xerxes-and-the-persian-army-what-they-really-looked-like/.

392 Kenneth M. Pollack, The Persian Puzzle: The Con.ict Between Iran and America (New York: Random House, 2004), pp. 3, 30–1.

393 Pollack, The Persian Puzzle, p. 3; див. Chua, Day of Empire, p. 4.

394 Див. Chua, Day of Empire, p. 4.

395 Див., наприклад, Majd, The Ayatollah Begs to Di. er, p. 164; Robert Graham, Iran: The Illusion of Power (London: Croom Helm, 1978), p. 192. 396 Див. Majd, The Ayatollah Begs to Di. er, p. 163 397 Pollack, The Persian Puzzle, p. 3; див. також Graham, Iran, p. 190–2 (опис іранського «відчуття вищості» і «відчуття унікальності», що «походять з дещо романтизованих уявлень про власну історію, але їхня сутність полягає у гнучкості, з якою їм вдавалося пережити хвилі завоювань і засвоїти культурні впливи, не втративши власної ідентичності»); Kathryn Babayan, Mystics, Monarchs, and Messiahs: Cultural Landscapes of Early Modern Iran (Cambridge, MA: Harvard University Press, 2002), p. 492–3 (зазначено, що націоналістичні рухи ХХ століття в Ірані «недооцінили перську вищість»).

398 Chua, Day of Empire, p. 27. 399 Majd, The Ayatollah Begs to Di. er, p. 164; див. також ibid., p. 12 (згадано авторового дідуся, «який також був аятолою»); Chua, Day of Empire, pp. 24–26. 400 Joya Blondel Saad, The Image of Arabs in Modern Persian Literature (University Press of America, 1996), pp. 6–7. 401 Saad, The Image of Arabs in Modern Persian Literature, p. 8 (цитата із класичної праці ХІ століття Насера Хосрова).

402 Sadeq Hedayat: Ibid., p. 29.

403 Ibid., p. 37 (цитування Садега Хедаята).

404 Janet Afary, The Iranian Constitutional Revolution, 1906–1911: Grassroots Democracy, Social Democracy, and the Origins of Feminism (New York: Columbia University Press, 1996), p. 25.

405 Shadi Akhavan, “Close Enough” (op-ed), Iranian.com, Aug. 25, 2003, http://iranian.com/Opinion/2003/August/Close/index.html (дата звернення: 1 березня 2013 року).

406 Graham, Iran, p. 194; див. також Graham E. Fuller, “The Center of the Universe”: The Geopolitics of Iran (Boulder, CO: Westview Press, 1991), p. 20. 407 Graham, Iran, p. 194. 408 Abbas Amanat, “The Persian Complex”, New York Times, May 25, 2006. 409 Tara Wilcox-Ghanoonparvar ed.,Hyphenated Identities: Second-Generation Iranian-Americans Speak (Costa Mesa, CA: Mazda Publishers, 2007), p. 7. 410 MohsenM. Mobasher, Iranians in Texas: Migration, Politics, and Ethnic Identity (Austin, TX: University of Texas Press, 2012), p. 8. 411 Див. Mobasher, Iranians in Texas, p. 8; Tara Bahrampour, “Persia on the Pacific”, The New Yorker, November 10, 2003.

412 Див. Andre Dubus III, House of Sand and Fog (New York: W.W. Norton & Company, 2011); Bahrampour, “Persia on the Paci.c”; Carol Gerster, “CRASH: A Crash Course on Current Race/Ethnicity Issues”, The Journal of Media Literacy 55, nos. 1 & 2.

413 Див., наприклад, Mobasher, Iranians in Texas, p. 34. 414 Mitra K. Shavarini, Educating Immigrants: Experiences of Second-Generation Iranians (New York: LFB Scholarly Publishing, 2004), pp. 38–41. 415 Shadi Akhavan, “Take It from a Good Girl: Fight Back!”, The Iranian, December 27, 2002, http://iranian.com/Features/2002/December/Tough/index.html.

416 Wilcox-Ghanoonparvar ed., Hyphenated Identities, p. 6; див. також Shavarini, Educating Immigrants, pp. 7, 113–14; Maryam Daha, “Contextual Factors Contributing to Ethnic Identity Development of Second-Generation Iranian American Adolescents”, Journal of Adolescent Research 26, no. 5 (2011), pp. 543, 554, 563; Mohsen Mobasher, “Cultural Trauma and Ethnic Identity Formation Among Iranian Immigrants in the United States”,American BehavioralScientist 50 (2006), pp. 100, 108.

417 Mobasher, Iranians in Texas, pp. 45–7. 418 Shavarini, Educating Immigrants, p. 5; Mobasher, “Cultural Trauma and Ethnic Identity Formation Among Iranian Immigrants in the United States”, pp. 103, 113. 419 “Iranian Census 2010 PSA with Maz Jobrani”, http://www.youtube.com/watch?v=kgoLjFJ0rVg. 420 Mobasher, Iranians in Texas, p. 8. 421 Maryam Daha, “Contextual Factors”, pp. 543, 547, 552–4. 422 Shavarini, Educating Immigrants, p. 6. 423 Див., наприклад, Daha, “Contextual Factors”, pp. 560–1; Mehdi Bozorgmehr and Daniel Douglas, “Success(ion): Second-Generation Iranian Americans”, Iranian Studies 44, no. 1 (January 2011), pp. 5, 7. 424 Shavarini, Educating Immigrants, p. 150; див. також pp. 147–51; див. також Daha, “Contextual Factors”, pp. 560–1. 425 Wilcox-Ghanoonparvar, Hyphenated Identities, pp. 24–5. 426 Daha, “Contextual Factors”, pp. 550, 554–8. 427 Shavarini, Educating Immigrants, p. 113.

428 Shavarini, Educating Immigrants, pp. 112–3; див. також Ali Akbar Mahdi, “Ethnic Identity among Second-Generation Iranians in the United States”, Iranian Studies 31, no. 1 (Winter 1998) (цитата молодого американця іранського походження, респондента в опитуванні), p. 91 («Я справді не знаю, хто такі іранці. Для мене слово “іранець”, можливо, означає суперечність»).

429 Daha, “Contextual Factors”, p. 560.

430 Daha, “Contextual Factors”, p. 561; див. також Mahdi, “Ethnic Identity among Second-Generation Iranians in the United States”, p. 88 (цитата одного з респондентів у дослідженні, де взяли участь 48 ірано-американських підлітків: «У моїх батьків надмірні очікування. Вони хочуть від мене виняткових результатів»).

431 Daha, “Contextual Factors”, p. 561; див. також Bozorgmehr and Daniel Douglas, “Success(ion): Second-Generation Iranian Americans”, p. 5 (іранські іммігранти в другому поколінні засвоюють цінності батьків і стають «дуже мотивованими на успішне навчання та вибір кар’єри, що здобуде їм повагу»).

432 Shavarini, Educating Immigrants, p. 6.

433 Див. Kanti Bajpai, “Diversity, Democracy, and Devolution in India”, in Michael E.Brown and Sumit Ganguly eds., Government Policies and Ethnic Relations in Asia and the Paci. c (Cambridge, MA and London: MIT Press, 1997), pp. 34–8; див. також Donald L. Horowitz, Ethnic Groups in Con. ict (Berkeley, Los Angeles & London: University of California Press, 1985), p. 37; Nicholas B. Dirks,Castes of Mind: Colonialism and the Making of Modern India (Princeton, NJ: Princeton University Press, 2001), p. 5.

434 Gita Rajan and Shailja Sharma eds.,New Cosmopolitanisms: South Asians in the U.S. (Stanford, CA: Stanford University Press, 2006), p. 13; Bandana Purkayastha, Negotiating Ethnicity: Second Generation South Asian Americans Traverse a Transnational World (New Brunswick, NJ: Rutgers University Press, 2005), p. 1; Vijay Prasad, Uncle Swami: South Asians in America Today (New York: The New Press, 2012), pp. 10–11.

435 Ramaswami Mahalingam, Cheryl Philip, and Sundari Balan, “Cultural Psychology and Marginality: An Explorative Study of Indian Diaspora”, in Ramaswami Mahalingam ed.,Cultural Psychology of Immigrants (Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates Publishers, 2006), pp. 151, 152. Madhulika S. Khandelwal, Becoming American, Being Indian: An Immigrant Community in New York City (Ithaca & London: Cornell University Press, 2002), pp. 9–10. Khandelwal, Becoming American, p. 6; Purkayastha, Negotiating Ethnicity, pp. 15–6. Aparna Rayaprol, Negotiating Identities: Women in the Indian Diaspora (New Delhi: Oxford University Press, 1997), p. 15. Khandelwal, Becoming American, p. 6; Sunaina Marr Maira, Desis in the House: Indian American Youth Culture in New York City (Philadelphia: Temple University Press, 2002), p.10 («у 1989 році 95% іммігрантів з Індії приїхали на підставі єднання з родиною і лише 1% — із робочими візами (падіння порівняно із 1969 роком, коли з робочою візою приїхали 18% осіб)»). Pew Research Center, The Rise of Asian Americans (Washington, D.C.: Pew Research Center, April 4, 2013) (updated edition), p. 44.

436 Maira, Desis in the House, p. 75; Purkayastha, Negotiating Ethnicity, p. 93.

437 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 013 — індійці) (середні доходи домашнього господарства оцінено у 90525 доларів США). Ibid., Table DP03: Selected Economic Characteristics (2010, сукупність даних за три роки) (для населення загалом середні доходи домашнього господарства оцінено у 51 222 долари США).

438 Див. Eric Mark Kramer ed., The Emerging Monoculture: Assimilation and the “Model Minority” (Westport, CT: Praeger Publishers, 2003), p. xxi («Більшість індійців у Сполучених Штатах належать до вищого класу і вищої касти»); Mahalingam, Philip, and Balan, “Cultural Psychology and Marginality”, p. 155 («у цій хвилі іммігрантів більшість походять з вищих каст»); Prema A. Kurien, A Place at the Multicultural Table: The Development of an American Hinduism (New Brunswick, NJ: Rutgers University Press, 2007), p. 45 («Зважаючи на елітарну природу міграції, ми можемо припустити, що більшість американців індійського походження вийшли із середовища вищих каст. Здається, що особливо численні брахмани»); див. також Peter F. Geithner, Paula D. Johnson and Lincoln Chen eds., Diaspora Philanthropy and Equitable Development in China and India (Cambridge, MA: Global Equity Initiative, Asia Center, Harvard University, 2004), p. 350; Himanee Gupta, “Hidden in Plain Sight: The semiotics of caste among Hindu Indians in the United States” (August 2001) (paper presented at 2001 APARRI Conference).

439 Див.Dirks, Castes of Mind, pp. 202–3, 221; Dietmar Rothermund, India: The Rise of an Asian Giant (New Haven and London: Yale University Press, 2008), p. 162; Rajendra K. Sharma, Indian Society, Institutions, and Change (New Delhi: Atlantic, 2004), p. 14.

440 Хоча система каст має тисячолітнє коріння, деякі дослідники наголошують, що «за часів колоніалізму поняттю касти […] надали більшого значення — воно стало набагато розповсюдженішим, всеохопнішим і універсальнішим, ніж будь-коли раніше». Dirks,Castes of Mind, p. 13; див. також Sharma, Indian Society, Institutions, and Change, pp. 11–2, 14–5.

441 Narendra Jadhav, Untouchables: My Family’s Triumphant Escape from India’s Caste System (Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 2005), pp. 1–4; див. також Robert Deliege, The Untouchables of India, trans. Nora Scott (Oxford: Berg Publishers, 1999), pp. 1–3.

442 David I. Kertzer, Ritual, Politics & Power (New Haven and London, CT: Yale University Press, 1989), pp. 112–3

443 John McLeod, The History of India (Greenwood Publishing Group, 2002), pp. 185– 6.

444 Кастова приналежність уславленого Таґора, якого іноді називали індійським Львом Толстим, ілюструє загадкову, але потужну роль, яку каста традиційно відігравала в Індії. Хоча родина Таґорів належала до брахманів, вони були так званими брахманами піралі, «із якими правовірні індуси не укладали шлюбів», оскільки (принаймні, за поширеною оповідкою) їхні предки десь у XV столітті «заплямували себе контактом з мусульманами».

На початку 1800-х брахман, який просто поїв разом із брахманом піралі, мав заплатити 50000 рупій, щоб відновити свою кастову приналежність. Krishna Dutta & Andrew Robinson, Rabindranath Tagore: The Myriad-Minded Man (London: Bloomsbury, 1995), pp. 17–18.

445 RajmohanGandhi, The Man, His People, and the Empire (Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 2008), p. 2.

446 Bajpai, “Diversity, Democracy, and Devolution in India”, p. 53; India Ministry of Home A.airs, “Scheduled Castes and Scheduled Tribes Population”, India’s 2011 Census (2011), ch. 2, http://www.censusindia.gov.in/2011census/PCA/PCA_Highlights/pca_highlights_.le/India/Chapter-2.pdf; International Institute for Population Sciences, National Family Health Survey (NFHS-3), 2005–06: India: vol. 1, ch. 3, http://hetv.org/india/nfhs/nfhs3/NFHS-3-India-Full-Report-Volume-I.pdf; 61st National Sample Survey (conducted by the Ministry of Statistics and Programme Implementation).

447 “Arundhati Roy in Conversation with Venu Govindu”, October 29, 2000, Friends of River Narmada, http://www.narmada.org/articles/arinterview.html. Див. також Ramesh Bairy, Being Brahmin, Being Modern: Exploring the Lives of Caste Today (Routledge: New Delhi, 2010), pp. 85–6. (Хоча брахмани становлять лише 4,28% населення штату Карнатака, вони «як і раніше, надмірно представлені на адміністративних посадах, у вищій освіті, праві», а також медицині та інженерній справі).

448 Constituion of India (1949), art. 15, 17.

449 Bairy, Being Brahmin, pp. 87, 277–81; Error! Main Document Only. Jadhav, Untouchables, p. 3; Louis Dumont, Homo Hierarchicus: The Caste System and its Implications (Chicago & London: University of Chicago Press, 1980), pp. 79–80.

450 Mark Magnier, “In India, Bengalis Seek to Recapture Their Glory as Intellectuals”, Los Angeles Times, September 8, 2012.

451 “Amartya Sen”, Indians Abroad, indobase.com, http://www.indobase.com/indians-abroad/amartya-sen.html; Reshmi R. Dasgupta, “I Had No Idea a Pulitzer Was So Prestigious, Says Pulitzer Prize winner Siddhartha Mukerjee’s Father”, The Economic Times (India), April 22, 2011; див. також Maxine P. Fisher, The Indians of New York City: A Study of Immigrants From India (New Delhi: Heritage Publishers, 1980), p. 49 (зазначено, що бенгальські імена із закінченням «джі», як-от «Мукерджі» чи «Банерджі», належать до «брахманських»).

452 Pawan Dhingra, Life Behind the Lobby: Indian American Motel Owners and the American Dream (Stanford: Stanford University Press, 2012), pp. 4–5, 14; Marjorie Howard, “A Motel of One’s Own”, Tufts Now, November 27, 2012; Nimish Shukla, “16 Gujaratis in Forbes List”, The Times of India, March 8, 2008.

453 “Bhai is king: Gujaratis are ruling Forbes 40 richest Indians list”, Nov. 14, 2008, DeshGujarat.com, http://deshgujarat.com/2008/11/14/bhai-is-king-gujaratisare-ruling-forbes-40-richest-indians-list.

454 Pew Research Center, “How Many U.S. Sikhs?”, August 6, 2012, http://www.pewresearch.org/2012/08/06/ask-the-expert-how-many-us-sikhs/.

455 VedMehta, Rajiv Ghandi and Rama’s Kingdom (New Haven and London: Yale University Press, 1994); див. Dawinder S. Sidhu and Neha Singh Gohil, Civil Rights in Wartime: The Post 9/11 Sikh Experience (Ashgate, 2009), p. 51 (цитата Прабджота Сингха) (опис тюрбана сикхів як «свідчення місії, покладеної на всіх сикхів: поводитися велично, даючи відсіч тиранії і захищаючи гноблених»); D.H. Butani, The Third Sikh War? Towards or Away from Khalistan? (Promilla & Company, 1986), p. 26.

456 Див.Dumont, Homo Hierarchicus, pp. 111–2; Dirks, Castes of Mind, pp. 140–3; Fisher, The Indians of New York City, pp. 29–34; Rayaprol, Negotiating Identities, p. 75; Chetan Bhagat, 2 States: The Story of My Marriage (Rupa & Co, 2009), pp. 13–4, 51; Steve Sailer, “Why are South Indians so Smart?”, Mar. 23, 2002, http://isteve.blogspot.com/2002/03/why-are-south-indians-so-smart.html.

457 Див. Anita Raghavan, The Billionaire’s Apprentice: The Rise of the Indian-American Elite and the Fall of the Galleon Hedge Fund (New York and Boston: Business Plus, 2013), pp. 40–1; Thomas L. Friedman, The World is Flat 3.0: A Brief History of the Twenty-First Century (New York: Picador, 2007), p. 127; Matthew Schneeberger, “Why IIT grads abroad are returning to India”, Redi. India Abroad, May 15, 2008, http://www.redi. .com/money/2008/may/15iit.htm(між 1965 і 2002 роками 35% випускників індійських технологічних інститутів емігрували до Америки і 16% пізніше).

458 Bairy, Being Brahmin, p. 124; див. також Rothermund, India, p. 164 (зазначено, що до початку ХХ століття «буддизм та джайнізм були соціальними та релігійними рухами», що «кидали виклик устрою, побудованому на кастовості та ендогамії»).

459 Див., наприклад, Chua, Day of Empire, pp. 224–28; Niall Ferguson, Empire: How Britain Made the Modern World (London: Allen Lane, 2003), pp. 146–54, 210–15, 325–8.

460 Dutta & Robinson, Rabindranath Tagore, p. 217.

461 Benjamin Anastas, “Inspiring Adaptation”, Men’s Vogue, March/April 2007, p. 113; див. Julia Leyda, “An Interview with Jhumpa Lahiri”, Contemporary Women’s Writing 5, no. 1 (2011), p. 66.

462 Purkayastha, Negotiating Ethnicity, p. 39.

463 Rosalind S. Chou & Joe R. Feagin,The Myth of the Model Minority: Asian Americans Facing Racism (Boulder & London: Paradigm Publishers, 2008), p. 70.

464 Dawinder S. Sidhu and Neha Singh Gohil, Civil Rights in Wartime: The Post 9/11 Sikh Experience (Surrey, England: Ashgate, 2009), pp. xiii-xv, 48, 64–8.

465 Prashad, Uncle Swami, pp. 4–5.

466 Sidhu and Gohil, Civil Rights in Wartime, p. 65; Palash Ghosh, “South Asian Taxi Drivers: Victims and Perpetrators of Racism”, International Business Times, June 22, 2012, http://www.ibtimes.com/south-asian-taxi-drivers-victims-perpetrators-racism-705690.

467 United States v. Thind, 261 U.S. 204, 210, 214–6 (1923).

468 VijayPrashad, Uncle Swami, pp. 3–7; Purkayastha, Negotiating Ethnicity, pp. 27– 31, 38–41.

469 Dhingra, Life Behind the Lobby, pp. 126–9.

470 Raghavan, The Billionaire’s Apprentice, pp. 40–2, 46.

471 Ibid., pp. 11, 13.

472 Ibid., pp. 78, 82–4.

473 Ibid., p. 123.

474 Purkayastha, Negotiating Ehnicity, p. 93; див. також Maira, Desis in the House, p. 72 («упередження індійських іммігрантів проти темношкірих посилюються через американський чорно-білий расовий розподіл»); Vijay Prashad, The Karma of Brown Folk (Minneapolis and London: Univrsity of Minnesota Press, 2000), pp. 157, 178–9 (твердження про те, що багато хто з індійських іммігрантів приймає спрямований проти темношкірих расизм як одну з передумов для зміцнення власних позицій у новій країні), 97–8 (зазначено расистські настрої, що превалюють в Індії); див. також Mahalingam, Philip, and Balan, “Cultural Psychology and Marginality”, pp. 160–62.

475 Purkayastha, Negotiating Ethnicities, p. 93.

476 Maira, Desis in the House, pp. 71–2.

477 Див. Prashad, Uncle Swami, p. 13.

478 Див., наприклад, Purkayastha, Negotiating Ethnicity, p. 33–4.

479 Електронний лист до Емі Чуа від 4 грудня 2012 року (документ у авторів).

480 Karen Leonard, “South Asian Religions in the United States: New Contexts and Con.gurations”, in Rajan and Sharma, New Cosmopolitanisms, pp. 91, 94–6.

481 John Y. Fenton, Transplanting Religious Traditions: Asian Indians in America (New York: Praeger Books, 1988), p. 34; Fisher, The Indians of New York City, pp. 52–3; Chatterjee, “Beyond Class”; Joseph Berger, “Family Ties and the Entanglements of Caste”, New York Times, October 24, 2004. Error! Main Document Only. Навіть в Індії важливість касти дуже залежить від контексту та регіону. Індійці у США (та Індії) дуже часто взаємодіють і соціалізуються, долаючи межі каст. З цієї причини для американців індійського походження було б неполіткоректно і недоречно відверто декларувати впевненість у своїй вищості на підставі кастового походження.

482 Див., наприклад, Chatterjee, “Beyond Class” («застаріле та дискримінаційне»).

483 Rayaprol, Negotiating Identities, p. 76; Purkayastha, Negotiating Ethnicity, p. 97; Prashad, Uncle Swamy, pp. 13–4; Fisher, The Indians of New York City, pp. 74–5.

484 Purkayastha, Negotiating Ethnicity, pp. 89–90.

485 У 2008–2010 роках лише 14% американців індійського походження одружувалися поза межами своєї етнічної групи порівняно із 64% американців японського походження, 54% філіппінського походження, 39% корейського походження, і 35% китайського походження. Див. Pew Research Center, The Rise of Asian Americans, p. 106.

486 Leonard, “South Asian Religions”, p. 98; Purkayastha, Negotiating Ethnicity, pp. 96–9. Професорка Пуркаяста говорить, що це наголошування — частина «нової ідеології вищості» для американців індійського походження (індуїстів). Ibid., p. 97.

487 Показники взято із Pew Research Center, “Asian Americans: A Mosaic of Faiths”, July 19, 2012 (Table: Religious A.liation Among U.S. Asian Groups), http://www. pewforum. org/2012/07/19/asian-americans-a-mosaic-of-faiths-religious-a. l-iation; щодо американців-мусульман індійського походження див. також Aminah Mohammad-Arif, Salaam America: South Asian Muslims in New York (London: Anthem Press, 2002; Sarah Patey, trans.), p. 33 (стверджується, що у 1990 році з-поміж загальної кількості американців індійського походження у 815447 осіб приблизно 80000 були мусульманами). Звіт Pew виявив, що 51% американців індійського походження ідентифікує себе як індуїстів і 59% заявляють про те, що їх виховували як індуїстів. Ibid. Однак див. “So How Many Hindus are There in the US?”, Hinduism Today (Jan., Feb., Mar., 2008), http://www.hinduismtoday.com/archives/2008/1–3/61_swadhyay%20pariwar. shtml (де стверджується, що індусами є 80% американців індійського походження).

488 Purkayastha, Negotiating Ethnicity, p. 97.

489 Ibid., pp. 97–98.

490 Purkayastha, Negotiating Ethnicity, pp. 89, 91–7; див. також Gupta, “Hidden in Plain Sight” (зазначено, що американці індійського походження часто позиціонують свою культуру як таку, що «запозичила “найкраще з обох світів”, поєднавши американську наполегливість, рішучість та впевненість у своїх силах із індійською етикою, релігійними віруваннями та сімейними цінностями»).

491 Опитування, проведене Pew у 2012 році, виявило, що 21% американців китайського походження, 20% американців корейського походження, 19% американців філіппінського походження, 18% американців індійського походження, 14% американців в’єтнамського походження і 9% американців японського походження «особисто зазнали расової дискримінації». Pew Research Center, The Rise of Asian Americans (Washington, D.C.: Pew Research Center, April 4, 2013) (updated edition), p. 114.

492 Wesley Yang, “Paper Tigers”,New York Magazine, May 8, 2011.

493 Nancy Wang Yuen, “Performing Race, Negotiating Identity: Asian American Professional Actors in Hollywood”, in Jennifer Lee and Min Zhou eds., Asian American Youth: Culture, Identity and Ethnicity (New York and London: Routledge, 2004), pp. 251, 256.

494 Wesley Yang, “Paper Tigers”,New York Magazine, May 8, 2011 (цитата професора права Колумбійського університету Тіма У). Щодо бурхливої реакції чоловіків-американців азійського походження на Джеремі Ліня, див., наприклад, Deanna Fei, “The Real Lesson of Linsanity”, Hu. ngton Post, Feb. 16, 2012, http://www.hu. ngtonpost.com/deanna-fei/jeremy-lin-asian-americans_b_1281916.html; Adrian Pei, “Jeremy Lin Asian and American Male Sexuality”, Next Gener.Asian Church, Feb. 9, 2012, http://nextgenerasianchurch. com/2012/02/09/jeremylin-asian-american-male-sexuality.

495 Yang, “Paper Tigers”.

496 Див. Li, Cultural Foundations of Learning, pp. 214–16; Desiree Baolian Qin, Niobe Way, and Meenal Rana, “‘The Model Minority’ and Their Discontent: Examining Peer Discrimination and Harassment of Chinese American Immigrant Youth” in Hirokazu Yoshikawa & Niobe Way eds., Beyond the Family: Contexts of Immigrant Children’s Development, vol. 121 (2008), pp. 27, 29–36.

497 Alexis Chiu and Cynthia Wang, “Master Strategist Yul Kwon Wins Survivor”, People, December 18, 2006; “Yul Kwon, From Bullying Target to Reality TV Star”, NPR, May 15, 2012, http://www.npr.org/2012/05/16/152775069/yul-kwon-frombullying-target-to-reality-tv-star.

498 “Opinion: Red Chair Interview: Why Yul Kwon Ditched Law for TV”, CNN in America, Nov. 16, 2011, режим доступу: http://inamerica.blogs.cnn.com/2011/11/16/ red-chair-interview-yul-kwon/.

499 Dennis Prager, “Explaining Jews, Part III: A Very Insecure People”, Townhall Magazine, Feb. 21, 2006, режим доступу: http://townhall.com/columnists/dennisprager/2006/02/21/explaining_jews,_part_iii_a_very_insecure_people/page/full.

500 Daniel Smith, “Do the Jews Own Anxiety?” New York Times, Opinionator, May 26, 2012.

501 Древні єгиптяни взяли євреїв у рабство (якщо вірити Біблії) і вбили їхніх новонароджених синів. Імператор Адріан вигнав євреїв з Єрусалима; у 1290 році євреїв вигнали з Англії, у 1306, 1322 і 1394 їх виганяли з Франції. Німецьких євреїв винищували у 1298, 1336–1338 і 1348 роках. З Іспанії їх вигнали у 1492 році. Папа Пій V вигнав їх із Папської держави у 1569 році. Понад 50000 євреїв було вбито у Польщі у 1648–1654 роках. І все це сталося до злету сучасного антисемітизму. Chua,Day of Empire, pp. 38, 130, 138; J. H. Elliott, Imperial Spain, 1469–1716 (London: Edward Arnold, 1963), p. 98.

502 Daniel L. Medin, Three Sons: Franz Kafka and the Fiction of J. M. Coetzee, Philip Roth, and W. G. Sebald (Evanston, IL: Northwestern University Press, 2010), p. 22. У подібній тональності Генрі Кіссінджер колись зауважив: «Якщо ви єврей і живете під владою нацистів, […] цей досвід не з таких, що посилюють впевненість у собі». Однак загроженість Кіссінджера (принаймні, якщо вірити одному з його біографів) живила його цілі: «Впевненість, що співіснувала із загроженостями, марнославство і вразливість, пиха і жага визнання — всі ці складні поєднання, нашаровані в особистості Кіссінджера замолоду, збереглися на все життя». Walter Isaacson, Kissinger: A Biography (New York: Simon & Schuster, 1992), p. 56.

503 Joyce Antler, You Never Call! You Never Write! A History of the Jewish Mother (New York: Oxford University Press 2007), p. 1, 135 (цитата з An Evening with Mike Nichols and Elaine May, original cast recording, Polygram Records, 1960).

504 Paul Mazursky, in Abigail Pogrebin, Stars of David: Prominent Jews Talk About Being Jewish (New York: Broadway Books, 2005), pp. 79–80, процитовано у Antler,You Never Call!, p. 5.

505 Martha A. Ravits, “The Jewish Mother: Comedy and Controversy in American Popular Culture”, in Harold Bloom ed., Philip Roth’s Portnoy’s Complaint (Philadelphia: Chelsea House, 2004), p. 163; Antler,You Never Write!, p. 145. Для тих, хто не читав «Недугу Портного»: Софі Портной — це матір головного героя Александра Портного, «і головне: вона прибирає після служниці і повсякчас переймається тим, хто приходить до Алекса і йде від нього; вона живе для того, щоб захищати його від гоїв та чоловічої зрілості». Christopher Lehmann-Haupt, “A Portrait of the Artist as a Young Jew”, New York Times, Feb. 18, 1969.

506 Див. Robert Warshow, “Poet of the Jewish Middle Class”, Commentary, May 1946, p. 20, цит. у Alexander Bloom,Prodigal Sons: The New York Intellectuals & Their World (New York and Oxford: Oxford University Press, 1996), p. 19.

507 Bloom, Prodigal Sons, p. 18. 508 Isaac Rosenfeld, Passage from Home (New York: Dial Press 1946), p. 7. 509 Philip Roth, Portnoy’s Complaint (New York: Vintage Books, 1994), p. 119. 510 Marco Rubio, An American Son: A Memoir (New York: Penguin Sentinel, 2012), p. 100; запис промови Марко Рубіо, виголошеної на з’їзді Республіканської партії 30 серпня 2012 року, режим доступу: http://www.politico.com/news/ stories/0812/80493.html.

511 Ruben G. Rumbaut, “Children of Immigrants and Their Achievement: The Role of Family, Acculturation, Social Class, Gender, Ethnicity, and School Contexts”, p. 1, http://www.hks.harvard.edu/inequality/Seminar/Papers/Rumbaut2.pdf.

512 Ruth K. Chao, “Chinese and European Mothers’ Beliefs About the Role of Parenting in Children’s School Success”, Journal of Cross-Cultural Psychology 27, no. 4 (July 1996), pp. 403, 412.

513 Vivian S. Louie, Compelled to Excel: Immigration, Education, and Opportunity Among Chinese Americans (Stanford: Stanford University Press, 2004), p. 48. Див. також Peter H. Huang, “Tiger Cub Strikes Back: Memoirs of an Ex-Child Prodigy about Parenting and Legal Education”, British Journal of American Legal Studies 1 (2012), pp. 297, 301. Кількісне психологічне дослідження підтвердило, що відчуття сімейного обов’язку в родинах латиноамериканського та азійського походження сильніше, аніж у білих американців, і виявило, що в американських підлітків азійського походження сильне відчуття обов’язку перед родиною захищає від негативного впливу низького соціально-економічного статусу на академічні досягнення. Див. Lisa Kiang and Andrew J. Fuligni, “Ethnic Identity and Family Processes Among Adolescents from Latin American, Asian, and European Backgrounds”, Journal of Youth and Adolescence 38, no. 2 (February, 2009), pp. 228–41; Lisa Kiang et al., “Socioeconomic Stress and Academic Adjustment Among Asian American Adolescents: The Protective Role of Family Obligation”, Journal of Youth and Adolescence 42, no. 6 (June, 2013), pp. 837–47.

514 Див., наприклад, Louie, Compelled to Excel, pp. 54, 57, 60–1; Beloo Mehra, “Multiple and Shifting Identities: Asian Indian Families in the United States”, in Clara C.Park, A. Lin Goodwin & Stacey J. Lee, eds., Asian American Identities, Families, and Schooling (Greenwich, CT: Information Age Publishing, 2003), pp. 27, 45–6; Jamie Lew, “The Re(construction) of Second-Generation Ethnic Networks: Structuring Academic Success of Korean American High School Students,” in Park et al., Asian American Identities, pp. 157, 166–7.

515 Див., наприклад, Tony Hsieh, Delivering Happiness: A Path to Pro. ts, Passion, and Purpose (New York and Boston: Business Plus, 2010), p. 8 («Гарвард був найпрестижнішим»); Louie,Compelled to Excel, pp. 42, 107; Lew, “The Re(construction) of Second-Generation Ethnic Networks”, p. 166; Tracy Jan, “Chinese Aim for the Ivy League”,New York Times, January 4, 2009.

516 Див., наприклад, Jennifer Lee and Min Zhou, “Frames of Achievement and Opportunity Horizons”, in David Card & Steve Raphael eds., Immigration, Poverty, and Socioeconomic Inequality (New York: Russell Sage Foundation, 2014), pp. 206, 216 («описуючи місце оцінок на своїй шкалі, азійські респонденти казали, що А — посередній результат, а В — провал. […] Ставки зросли, і на провал зараз перетворилося А-»); Louie, Compelled to Excel, pp. 46 («Чому не сто балів?»), 109 («вона завжди вимагала оцінки сто балів»).

517 Rebecca Y. Kim, God’s New Whiz Kids? Korean American Evangelicals on Campus (New York and London: New York University Press, 2006), p. 79.

518 Див., наприклад, Lee and Zhou, “Frames of Achievement and Opportunity Horizons”, p. 216; Error! Main Document Only. Louie, Compelled to Excel, pp. 97–8; див. також Li, Cultural Foundations of Learning, p. 207; Jin Li, Susan D. Holloway, Janine Bempechat & Elaine Loh, “Building and Using a Social Network: Nurture for Low-Income Chinese American Adolescents’ Learning”, in Hirokazu Yoshikawa & Niobe Way eds., Beyond the Family: Contexts of Immigrant Children’s Development 121 (2008), pp. 9, 18.

519 Purkayastha, Negotiating Ethnicity, p. 92.

520 Jennifer Lee and Min Zhou, “Frames of Achievement”, pp. 216, 217.

521 Douglas S. Massey et al., The Source of the River: The Social Origins of Freshmen at America’s Selective Colleges and Universities (Princeton, NJ: Princeton University Press, 2003), pp. 120–1; Carl L. Bankston and Min Zhou, “Being Well vs. Doing Well: Self-Esteem and School Performance among Immigrant and Nonimmigrant Racial and Ethnic Groups”,International Immigration Review 36, no. 2 (2002), pp. 389–15.

522 Joseph J. Jacobs, The Anatomy of an Entrepreneur: Family, Culture, and Ethics (San Francisco: ICS Press, 1991), pp. 13–15, 21.

523 Див. Benjamin Isaacs, The Invention of Racism in Classical Antiquity (Princeton, NJ: Princeton University Press, 2006), pp. 324–8; J.P.V.D. Balsdon, Romans and Aliens (London: Gerald Duckworth & Co., 1979), pp. 63, 67; Elsa Marston,The Phoenicians (New York: Benchmark Books, 2002), p. 60; Sabatino Moscati ed., The Phoenicians (New York: Abbeville Press, 1988), pp. 551–52, 558. У «Природничій історії» Плінія Старшого, гігантській енциклопедії, написаній у 70-х роках н. е., він говорить буквально таке: «Фінікійці винайшли торгівлю». Див. See Isaacs, The Invention of Racism in Classical Antiquity, pp. 324–8. Див. Moscati, The Phoenicians, p. 641.

524 Isaacs, The Invention of Racism, pp. 324–8.

525 Jacobs, The Anatomy of an Entrepreneur, p. 13–14

526 Див. Kristine J. Ajrouch and Abdi M. Kosow, “Racial and Religious Contexts: Situational Identities Among Lebanese and Somali Muslim Immigrants”, Ethnic and Racial Studies 30, no. 1 (2007), pp. 72, 83.

527 Jacobs, The Anatomy of an Entrepreneur, pp. 16–17.

528 Ibid., pp. 29–31.

529 Ibid., pp. 28–9.

530 Ibid., p. 17.

531 Див., наприклад, Lori Gottlieb, “How to Land Your Kid in Therapy”, Atlantic Monthly, July/Aug. 2011 (підважено поняття «самооцінки», яка «живиться невпинними поступками і схваленням, а не заслуженими досягненнями»). Рух на захист самооцінки ми детальніше обговоримо у восьмому розділі.

Розділ п’ятий. Контроль імпульсів

532 Eric Zorn, “Without Failure, Jordan Would Be a False Idol”, Chicago Tribune, May 19, 1997).

533 Див., наприклад, Geo. Loftus, “If You’re Going Through Hell, Keep Going — Winston Churchill”, Forbes, May 9, 2012, http://www.forbes.com/sites/geo. oftus/2012/05/09/if-youre-going-through-hell-keep-going-winston-churchill.

534 Див., наприклад, Roy F. Baumeister and John Tierney, Willpower: Rediscovering the Greatest Human Strength (New York: Penguin Press, 2011); Carol S. Dweck, Mindset: The New Psychology of Success (New York: Random House, 2006); Angela L. Duckworth et al., “Grit: Perseverance and Passion for Long-Term Goals”, Journal of Personality and Social Psychology 92 no. 6 (2007), 1087–1101. Див. також Kelly McGonigal,The Willpower Instinct (New York: Avery, 2012).

535 Walter Mischel, Ebbe B. Ebbeson and Antonette Rasko. Zeiss, “Cognitive and Attentional Mechanisms in Delay of Grati. cation”,Journal of Personality and Social Psychology 21, no. 2 (February 1972), pp. 204–18; Baumeister and Tierney, Willpower, pp. 9–11; Jonah Lehrer, “The Secret of Self-Control”, The New Yorker, May 18, 2009.

536 Walter Mischel, Yuichi Shoda, and Monica L. Rodriguez, “Delay of Grati. cation in Child ren”, Science 244 (1989), pp. 933–8; Yuichi Shoda, Walter Mischel, and Philip K. Peake, “Predicting Adolescent Cognitive and Self-Regulatory Competencies from Preschool Delay of Grati.cation: Identifying Diagnostic Conditions”, Developmental Psychology 26, no. 6 (1990), pp. 978–86; Inge-Marie Eigste, Vivian Zayas, Walter Mischel, Yuichi Shoda, et al., “Predicting Cognitive Control from Preschool to Late Adolescence and Young Adulthood”, Psychological Science 17, no. 6 (2006), pp. 478–84.

537 Baumeister and Tierney,Willpower, pp. 10–13; Kelly McGonigal, The Willpower Instinct (New York: Avery, 2012), p. 12.

538 Baumeister and Tierney,Willpower, p. 11; Duckworth, “Grit”, at pp. 1098, 1099; Angela Duckworth and Martin E.P. Seligman, “Self-Discipline Outdoes IQ in Predicting Academic Performance of Adolescents”, Psychological Science 16, no. 12 (2005), pp. 939–44; Angela L. Duckworth, Patrick D. Quinn and Eli Tsukayama, “What No Child Left Behind Leaves Behind: The Roles of IQ and Self-Control in Predicting Standardized Achievement Test Scores and Report Card Grades”, Journal of Educational Psychology 10, no. 2 (2011), pp. 439–45.

539 Terrie E. Mo.tt et al., “A Gradient of Self-Control Predicts Health, Wealth, and Public Safety”, Proceedings of the National Academy of Science 108, no.7 (2011), pp. 2693–8. Узагальнення див. у Baumeister and Tierney,Willpower, pp. 12–13.

540 Baumeister and Tierney,Willpower, pp. 11, 124–41; Dweck, Mindset, pp. 71–4; M.Muraven, R. F. Baumeister, and D. M. Tice, “Longitudinal Improvement of Self-Regulation Through Practice: Building Self-Control Through Repeated Exercise”, Journal of Social Psychology 139 (1999), pp. 446–57; див. також Heidi Grant Halvorson, Succeed: How We Can Reach Our Goals (New York: Plume, 2012), pp. xvii–xxi; M. Oaten and K. Cheng, “Improved Self-Control: The Bene. ts of a Regular Program of Academic Study”, Basic and Applied Social Psychology 28 (2006), pp. 1–16; M. Oaten and K. Cheng, “Longitudinal Gains in Self-Regulation from Regular Physical Exercise”,British Journal of Health Psychology11 (2006), pp. 717–33; Lori Gottlieb, “How to Land Your Kid in Therapy”, The Atlantic, July/August 2011.

541 John Tierney, “If He Starts Nodding O., Try Another Million Volts”, New York Times, Oct.2, 2012; Ann Oldenburg, “David Blaine Nears Final Hours of ‘Shocking’ Stunt’”, USA Today, Oct. 8, 2012.

542 Chris Britcher, “David Blaine’s Latest Trick: Making Mountains Out of Molehills”, Kentnews.co.uk, Oct. 8, 2012, http://www.kentnews.co.uk/blogs/david_ blaine_s_latest_trick_making_mountains_out_of_molehills_1_1592494.

543 Franz Kafka, A Hunger Artist and Other Stories (trans. Joyce Crick) (New York: Oxford University Press, 2012).

544 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки) (код групи 016 — китайці) (показано, що 69% американців китайського походження народилися поза межами США).

545 Див., наприклад, John K. Fairbank, “China’s Foreign Policy in Historical Perspective”, Foreign A. airs 47, no. 3 (April 1969), pp. 449, 456–63; Q. Edward Wang, “History, Space, Ethnicity: The Chinese Worldview”,Journal of World History 10, no. 2 (Fall 1999), pp. 287–8, 291. Див. також, наприклад, Yingjie Guo, Cultural Nationalism in Contemporary China (New York: RoutledgeCurzon, 2004), p. (простежено появу «китайського відчуття вищості» щонайменше до Конфуція); Larry Clinton Thompson, William Scott Ament and the Boxer Rebellion: Heroism, Hubris and the “Ideal Missionary” (Je.erson, NC: McFarland & Co., Publishers, 2008), p. 67 (згадано «самовпевнене китайське відчуття вищості»); Unryu Suganuma, Sovereign Rights and Territorial Space in Sino-Japanese Relations: Irredentism and the Diaoyu/Senkaku Islands (Honolulu: University of Hawai’i Press, 2000), p. 15 («китайське відчуття вищості»).

546 Див. Amy Chua, Day of Empire: How Hyperpowers Rise to Global Dominance — and Why They Fall (New York: Doubleday, 2007), p. 62.

547 Fairbank, “China’s Foreign Policy in Historical Perspective”, p. 456; Wang, “History, Space, Ethnicity: The Chinese Worldview”, pp. 287–8.

548 Wang, “History, Space, Ethnicity”, pp. 287–8.

549 J. K. Fairbank and S. Y. Teng, “On the Ch’ing Tributary System”, Harvard Journal ofAsiatic Studies 6, no. 2 (June 1941), pp. 135, 182–90; див. також Chua, Day of Empire, pp. 79–81.

550 Fairbank, “China’s Foreign Policy in Historical Perspective”, pp. 456–8; див. також Paul Heng-Chao Ch’en,Chinese Legal Tradition Under the Mongols: The Code of 1291 Reconstructed(Princeton: Princeton University Press, 1979); Ping-Ti Ho, “In Defense of Sinicization: A Rebuttal of Evelyn Rawksi’s ‘Reenvisioning the Qing’”, Journal of Asian Studies 57 (1998), pp. 123, 141.

551 Chua, Day of Empire, pp. 178–81; Paul Kennedy, The Rise and Fall of the Great Powers (New York: Vintage Books, 1989), pp. 4–9; Gavin Menzies, 1421: The Year China Discovered America (New York: HarperCollins, 2003), pp. 45, 52, 63, 70; Leo Suryadinata eds., Admiral Zheng He and Southeast Asia (Singapore: Institute of Southeast Asian Studies, 2005), p. 150 (тогочасний мандрівник Ібн Баттута свідчить, що бачив кораблі Мін «із тисячею людей на борту»).

552 Chua, Day of Empire, p. 178; Kennedy, The Rise and Fall of the Great Powers, pp. 4–9; Menzies, 1421, pp. 45, 52, 63, 70.

553 Fairbank and Teng, “On the Ch’ing Tributary System”, p. 182–90; див. також Chua, Day ofEmpire, p. 80.

554 Philip Jia Guo, On the Move: An Immigrant Child’s Global Journey (New York: Whittier Publications, 2007), p. 93. Не лише батьки беруть участь у передачі китайської ідентичності та гордості із покоління у покоління. Надзвичайно важливу роль відіграють ще й школи китайської мови, які діти відвідують після звичайних шкільних уроків або по вихідних. Соціологиня Мінь Чжоу була першою, хто розглянув ці етнічні інституції як «сполучні ланки» і «культурні центри», де «плекають традиційні цінності та етнічну ідентичність». Кількість цих шкіл, сконцентрованих спочатку у чайнатаунах Західного узбережжя, протягом останніх кількох десятиліть шалено збільшилася. У 2006 році лише у Лос-Анджелесі та його околицях таких шкіл було 95. Там дітей навчають не лише мови, а й китайської історії, географії, малювання та каліграфії, а також бадмінтону, китайських шахів, кунг-фу, кулінарної справи і танцю дракона. Діти завчають китайські прислів’я, читають напам’ять китайські вірші і цитують афоризми Конфуція. Їх вчать писати такі речення, як «Я китаєць» і «Моя батьківщина — у Китаї». Багато дітей врешті-решт покидають китайську школу, стверджуючу, що там нудно і що відвідувати її примусили батьки. Разом із тим, Чжоу пише, що більшість дітей китайських іммігрантів ходили до китайської мовної школи «протягом певного періоду до підліткового віку» і часто це «основоположний досвід визначення етнічної ідентичності». Варто зазначити, що китайська школа відрізняється від академічного навчання і уроків музики (з якими вона часто поєднується). Основна функція китайської школи — «плекати етнічну ідентичність і гордість, що їх діти могли би втратити внаслідок асиміляційного тиску». Див. Min Zhou, “Negotiating Culture and Ethnicity: Intergenerational Relations in Chinese Immigrant Families”, in Ramaswami Mahalingam ed.,Cultural Psychology of Immigrants (Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates Publishers, 2006), especially pp. 328–32; Min Zhou, “The Ethnic System of Supplementary Education: Nonpro.t and For-Profit Institutions in Los Angeles’ Chinese Immigrant Community”, in Beth Shinn and Hirokazu Yoshikara eds. Toward Positive Youth Development: Transforming School and Community Programs (New York: Oxford University Press, 2008), pp. 229–51, особливо pp. 234–8, 242; статистику для Лос-Анджелеса взято з p. 237.

555 Andrea Jung, “International Conference Keynote, Business Today (Spring 2009), p. 20.

556 Kennedy, The Rise and Fall of the Great Powers, pp. 3–7.

557 Див. Orville Schell and John DeLury, Wealth and Power: China’s Long March to the Twenty-First Century (New York: Random House, 2013), pp. 6–7; Edward Friedman and Barry L. McCormick eds., What If China Doesn’t Democratize? Implications for War and Peace (New York: M.E. Sharpe, 2000), pp. 25, 42.

558 Див. Stella Dong, Shanghai: The Rise and Fall of a Decadent City (New York: HarperCollins, 2000), p. 198. Але Дон додає, що «люди з гарною пам’яттю заперечують існування такого тексту; натомість на воротах було по дві вивіски: на одній — “Собакам вхід заборонено”, на іншій — “Лише для іноземців”».

559 Iris Chang, The Rape of Nanking: The Forgotten Holocaust of World War II (New York: Basic Books, 1997), p. 6.

560 Jean-Pierre Lehmann, “Learning from China’s Past”, Forbes.com (Oct. 1, 2009), режим доступу: http://www.forbes.com/2009/10/01/china-history-60-anniversary-opinions-contributors-jean-pierre-lehmann.html. Див. також Friedman and McCormick, What If China Doesn’t Democratize?, p. 42.

561 Vivian S. Louie, Compelled to Excel: Immigration, Education, and Opportunity Among Chinese Americans (Stanford, CA: Stanford University Press, 2004), p. 60.

562 Ibid., p. 54.

563 Ibid., pp. 58–9.

564 Pew Research Center, The Rise of Asian Americans, (Washington, D.C.: Pew Research Center, April 4, 2013) (updated edition), pp. 110, 1114.

565 Див. Chiung Hwang Chen, “‘Outwhiting the Whites’: An Examination of the Persistence of Asian American Model Minority Discourse”, in R.A. Lind ed., Race/ Gender/Media: Considering Diversity Across Audiences, Content, and Producers (Boston: Allyn & Bacon, 2003), pp. 146, 149; див. також Suein Hwang, “The New White Flight”,Wall Street Journal, Nov. 19, 2005.

566 Див. Matthew Yglesias, “White People Think College Admissions Should Be Based on Test Scores, Except When They Learn Asians Score Better Than Whites”, Slate.com, Aug. 13, 2013; Chen, “‘Outwhiting the Whites’”, pp. 146–9; Lee Siegel, “Rise of the Tiger Nation”, Wall Street Journal, Oct. 27, 2012; Ian Lovett, “U.C.L.A. Student’s Video Rant Against Asians Fuel Firestorm”, New York Times, Mar. 16, 2011, A21; Hwang, “The New White Flight”. 567 Електронний лист до Емі Чуа від 14 листопада 2012 року (документ у авторів).

568 “Jeremy Lin: Bias Provides ‘Chip on the Shoulder’”, CBS Sports, Feb. 24, 2012, режим доступу: http://www.cbssports.com/mcc/blogs/entry/22748484/34980303 (дата звернення: 8 березня 2013 року).

569 Louie, Compelled to Excel, pp. 60–1.

570 Anchee Min, The Cooked Seed (New York: Bloomsbury, 2013), p. 343.

571 Jin Li, Cultural Foundations of Learning: East and West (Cambridge: Cambridge University Press, 2012), pp. 49–50, 63–65, 91–2, 139–43; Nicholas D. Kristof, “China Rises, and Checkmates”, New York Times, Jan. 8, 2011.

572 Див., наприклад, Li, Cultural Foundations of Learning, pp. 111–2, 258–60, 267–8; Ruth K. Chao, “Chinese and European Mothers’ Beliefs about the Role of Parenting in Children’s School Success”, Journal of Cross-Cultural Psychology 27, no. 4 (July 1996), pp. 403–23. Cf. Gish Jen, Tiger Writing: Art, Culture, and the Interdependent Self (Cambridge, MA and London: Harvard University Press, 2013), p. 48 («Щороку мене вражає те, як настійливо Дрю Фауст, президент Гарвардського університету, закликає першокурсників до вільного самовираження та веселощів. Цей заклик доречний у стабільному, егалітарному, індивідуалістичному суспільстві. […] Традиційна китайська модель […] спрямована на здобуття безпеки і соціального статусу у небезпечному ієрархічному світі, де всі взаємопов’язані»).

573 Див. Li, Cultural Foundations of Learning, pp. 124–5, 129, 145–6; Carmina Brittain, “Transnational Information about American Schools Among Chinese Immigrant Students”, in Clara C. Park, A. Lin Goodwin & Stacey J. Lee, eds., Asian American Identities, Families, and Schooling (Greenwich, CT: Information Age Publishing, 2003), pp. 177, 189–90; Hywel Williams, “When It Comes to Education Can Britain Be the Singapore of the West?” Mail Online, Jan. 23, 2012, http:// www.dailymail.co.uk/debate/article-2089507/When-comes-education-Britain-Singapore-West.html.

574 Li, Cultural Foundations of Learning, p. 131.

575 Li, Cultural Foundations of Learning, pp. 167–70; Amy Chua, “Tigress Tycoons”, Newsweek, Mar. 12, 2012, pp. 30, 34–35; Chuing Prudence Chou and James K.S. Yuan, “Buxiban in Taiwan”, The Newsletter, no. 56 (Spring 2011), p. 15, http:// www.iias.nl/sites/default/. les/IIAS_NL56_15_0.pdf.

576 Li, Cultural Foundations of Learning, pp. 258–60.

577«Після тридцяти років китайської політики обмеження народжуваності до однієї дитини багато хто побоюється перспективи буйства сотень розбалуваних діточок. […] Однак “маленькі імператори” розбалувані у суто китайський спосіб. Навколо них бігають і упадають, але водночас тиснуть на них очікуваннями батьків, які вклали всі свої мрії (не кажучи вже про гроші) в єдину дитину. Ці “розбалувані” діти часто навчаються з сьомої ранку до десятої вечора». Chua, “Tigress Tycoons”, Newsweek, pp. 30, 34–35.

578 Див., наприклад, Louie, Compelled to Excel, pp. 42–45; Chao, “Chinese and European Mothers’ Beliefs”, pp. 403–23; Paul E. Jose, Carol S. Huntsinger, Phillip R. Huntsinger and Fong-Ruey Liaw, “Parental Values and Practices Relevant to Young Children’s Social Development in Taiwan and the United States”, Journal of Cross-Cultural Psychology 31, no. 6 (November 2000), pp. 677–702; Richard R. Pearce, “E.ects of Cultural and Social Structural Factors on the Achievement of White and Chinese American Students at School Transition Points”, American Education Research Journal 43, no. 1 (Spring 2006), pp. 75–101; Robert D. Hess, Chang Chih-Mei, and Teresa M. McDevitt, “Cultural Variations in Family Beliefs About Children’s Performance in Mathematics: Comparisons Among People’s Republic of China, Chinese American, and Caucasian American Families”, Journal of Educational Psychology 79, no. 2 (1986), pp. 179–88; Wenfan Yan and Qiuyun Lin, “Parent Involvement and Mathematics Achievement: Contrast Across Racial and Ethnic Groups”,Journal of Educational Research 99, no. 2 (2005), pp. 118, 120; Parminder Parmar, et al., “Teacher or Playmate: Asian Immigrant and Euro-American Parents’ Participation in Their Young Children’s Daily Activities”,Social Behavior and Personality 36, no. 2 (2008), pp. 163–76.

579 Див. Grace Wang, “Interlopers in the Realm of High Culture: ‘Music Moms’ and the Performance of Asian and Asian American Identities”, American Quarterly 61, no. 4 (December 2009), pp. 894, 901 n. 6; див. також Joseph Kahn and Daniel Wakin, “Increasingly in the West, Players Are from the East”, New York Times, Apr. 4, 2007. Див. Mari Yoshihara, Musicians from a Di.erent Shore: Asians and Asian Americans in Classical Music (Philadelphia: Temple University Press, 2007), pp. 2–3, 53.

580 Jose, et al., “Parental Values and Practices”, p. 689 (table 4), 690.

581 Pearce, “E.ects of Cultural and Social Structural Factors”, pp. 75, 81, 89 (table 4).

582 Chao, “Chinese and European Mothers’ Beliefs”, pp 403, 410–1, 415–7; див. також Laurence Steinberg,Beyond the Classroom: Why School Reform Has Failed and What Parents Need to Do(New York: Simon & Schuster), pp 91–4

583 Chao, “Chinese and European Mothers’ Beliefs”, p. 410; Louie, Compelled to Excel, pp. 42–45. Див. загальний огляд у Zhou, “Negotiating Culture and Ethnicity”, pp. 326–7; Min Zhou, “Assimilation the Asian Way”, in Tamar Jacoby ed., Reinventing the Melting Pot: The New Immigrants and What It Means to be American (New York: Basic Books, 2003), pp. 146–51.

584 Chao, “Chinese and European Mothers’ Beliefs”, Especially pp. 408–10.

585 Шей Тоні, Доставка щастя. Шлях до прибутку, задоволення і мрії. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. С. 22.

586 Su Yeong Kim et al., “Does ‘Tiger Parenting’ Exist? Parenting Pro.les of Chinese Americans and Adolescent Developmental Outcomes”,Asian American Journal of Psychology 4, no. 1 (2013), pp. 7–18. Автори дослідження зізнаються, що «батьки, яких визначили як поблажливих, можливо, не вважалися б такими, якби були частиною вибірки американських батьків європейського походження». Ibid., p. 14. Див. наприклад, Lindsay Abrams, “The Queen Bee’s Guide to Parenting”, The Atlantic, April 2013; Susan Adams, “Tiger Moms Don’t Raise Superior Kids, Says New Study”, Forbes, May 8, 2013, режим доступу: http://www.forbes.com/sites/susanadams/2013/05/08/tiger-moms-dont-raisesuperior-kids-says-new-study. Згодом говорили про те, що це ж дослідження показало, ніби «тигряче виховання не працює» і діти «поблажливих» батьків мають кращі оцінки і менше проблем з адаптацією. Див., наприклад, Adams, “Tiger Moms”. Однак знов-таки, зважаючи на методологію цього дослідження, висновки робити важко. Дослідження було спрямоване лише на американські родини китайського походження, тому цілком можливо, що батьки, яких у порівнянні з іншими китайськими батьками класифікували як поблажливих, насправді практикували виховання, дуже суворе як на американські стандарти, зокрема наголошували на дисципліні, ставили високі вимоги і не переймалися тим, щоб підвищувати самооцінку дітей, щедро хвалячи їх. Очільниця дослідження, Су Йонг Кім, в інтерв’ю зізналася, що китайським батькам, яких дослідження зарахувало до «дбайливих», притаманна поведінка, яка для більшості білих «дбайливих» батьків, мабуть, не є типовою (і яка не здалася б їм дбайливою). Наприклад, вони «присоромлюють» своїх дітей, наголошують на «синівських зобов’язаннях», створюють у дітей відчуття, що для збереження «честі» родини потрібні досягнення, і постійно нагадують їм про батьківські «жертви». Кім також сказала, що «це може бути поясненням високої академічної успішності цих дітей». Je. Yang, “Tiger Babies Bite Back”, The Wall Street Journal, May 14, 2013, at http:// blogs.wsj.com/speakeasy/2013/05/14/tiger-babies-bite-back. Варто зазначити, що, попри медійний розголос, стаття Кім насправді не стверджує, ніби «дбайливе» виховання стало причиною кращих академічних та психологічних результатів дітей або суворіше виховання спричинило гірші результати. Дослідження аж ніяк не встановлювало причиново-наслідкового зв’язку. Результати обережно сформульовані у термінах «паралелізму», а не причини і наслідку. Kim et al., “Does ‘Tiger Parenting’ Exist?”, pp. 1, 10, 11, 14. Інакше кажучи, справжній причиново-наслідковий зв’язок міг бути протилежним до того, що стверджували медіа: можливо, залучені до дослідження батьки вдавалися до суворіших дисциплінарних заходів, бо діти почали гірше навчатися або виявляти проблемну поведінку.

587 Див. Zhou, “Negotiating Culture and Ethnicity”, p. 196; Louie, Compelled to Excel, p.43; див. також Rebecca Y. Kim,God’s New Whiz Kids? Korean American Evangelicals on Campus (New York and London: New York University Press, 2006), pp. 79–80.

588 Louie, Compelled to Excel, pp. 45–6.

589 Ibid., p. 43.

590 Див. Zhou, “Negotiating Culture and Ethnicity”, pp. 194–6; Louie, Compelled to Excel, pp. 43, 45–6;

591 Див., наприклад, Laurence Steinberg, Beyond the Classroom: Why School Reform has Failed and What Parents Need to Do (Simon & Schuster, 1996), pp. 85– 7; Pearce, “E.ects of Cultural and Social Structural Factors on the Achievement of White and Chinese American Students at School Transition Points”, p. 94; див. також Louie, Compelled to Excel, pp. 46, 47 (наведено слова респондента: «Своє китайське походження я сприймав як перевагу, бо вважав, що належу до кращої традиції робочої етики»).

592 Див., наприклад, Louie, Compelled to Excel, pp. 39–40, 46–8; Wang, “Interlopers in the Realm of High Culture”, pp. 892, 894, 896.

593 Wang, “Interlopers in the Realm of High Culture”, pp. 892, 894, 896; див. також Louie, Compelled to Excel, pp. 47–8 (наведено слова респондентки про те, що, «на відміну від латиноамериканців, темношкірих і білих», вона могла «примусити себе вчитися», навіть коли була втомленою).

594 Pew Research Center, “The Rise of Asian Americans”, p. 135.

595 Wang, “Interlopers in the Realm of High Culture”, p. 892.

596 Електронний лист до Емі Чуа від 2 липня 2012 року (документ у авторів). Засновник Zappos Тоні Шей описує аналогічне виховання:«У мене були типові американські батьки. […] Вони вимагали високих оцінок від мене і двох моїх молодших братів. […] В окрузі Марін було небагато азійських родин, але батьки якимось чином змогли знайти увесь той десяток їх, і ми часто збиралися разом. […] Діти дивилися телевізор, а дорослі в іншій кімнаті спілкувалися і вихвалялися досягненнями дітей. […] Після вечері діти мали грати [на фортепіано або скрипці] перед усіма батьками. Ми нібито розважали батьків, але насправді це дозволяло їм порівнювати своїх дітей з чужими». Hsieh, Delivering Happiness, pp. 7–8; див. також Li, Cultural Foundations of Learning, p. 207; Jin Li, Susan D. Holloway, Janine Bempechat & Elaine Loh, “Building and Using a Social Network: Nurture for Low-Income Chinese American Adolescents’ Learning”, in Hirokazu Yoshikawa & Niobe Way eds., Beyond the Family: Contexts of Immigrant Children’s Development, vol. 121 (2008), pp. 9, 18.

597 Louie, Compelled to Excel, pp. 42, 107, 136–7; Zhou, “Negotiating Culture and Ethnicity”, pp. 195–6.

598 Anita Raghavan, The Billionaire’s Apprentice: The Rise of the Indian-American Elite and theFall of the Galleon Hedge Fund (New York and Boston: Business Plus, 2013), p. 361.

599 Див. Baumeister and Tierney, Willpower, pp. 194–5; Dr. Soo Kim Abboud and Jane Kim, Top of the Class: How Asian Parents Raise High Achievers — and How You Can Too (New York: Berkeley Books, 2006); див. Clara C. Park, “Educational and Occupational Aspirations of Asian American Students”, in Clara C. Park, A.Lin Goodwin & Stacey J. Lee, eds., Asian American Identities,Families, and Schooling (Greenwich, CT: Information Age Publishing, 2003), pp. 135, 148 (дослідження 978 білих, китайських, японських, корейських та інших старшокласників на півдні Каліфорнії показало, що «корейські учні з-поміж усіх груп мають найвищі прагнення у навчанні» і водночас «зазнають найбільшого впливу батьків»).

600 Електронний лист від юнака південноазійського походження до Емі Чуа, надісланий 7 квітня 2011 року (документ у авторів); див. також Pew Research Center, The Rise of Asian Americans (Washington, D.C.: Pew Research Center, April 4, 2013) (updated edition) p. 46 («Американці індійського походження вирізняються з-поміж більшості азійських груп у США, коли йдеться про значення, якого вони надають батьківському вихованню. 78% американців індійського походження кажуть, що бути хорошими батьками — одна із найважливіших їхніх персональних цінностей»); Parag Khanna, “Confessions of a Tiger Dad”, Hu.ngton Post, July 31, 2013, http://www. hu. ngtonpost.com/parag-khanna/confessions-of-a-tiger-dad_b_3682869. html.

601 Електронний лист від юнака індійського походження до Емі Чуа від 15 травня 2012 року (документ у авторів); див. також Bandana Purkayastha, Negotiating Ethnicity: Second Generation South Asian Americans Traverse a Transnational World (New Brunswick, NJ: Rutgers University Press, 2005), pp. 91–3; Nitya Ramanan, “Raising an Indian American Teen”, India Currents, June 4, 2012, http://www.indiacurrents.com/articles/2012/06/04/raising-indian-american-teen

602 Patricia Ngozi Anekwe, Characteristics and Challenges of High Achieving Second-Generation Nigerian Youths in the United States (Universal-Publishers, 2008) (цитати респондентів).

603 Kim, God’s New Whiz Kids?, pp. 79–80; Ramanan, “Raising an Indian American Teen”.

604 Carl L. Bankston and Min Zhou, “Being Well vs. Doing Well: Self-Esteem and School Performance among Immigrant and Nonimmigrant Racial and Ethnic Groups”, International Immigration Review 36, no. 2 (2002), pp. 389, 393, 395; Park, “Educational and Occupational Aspirations of Asian American Students”, pp. 148–53; див. також John U. Ogbu and Herbert D. Simons, “Voluntary and Involuntary Minorities: A Cultural-Ecological Theory of School Performance with Some Implications for Education”,Anthropology & Educational Quarterly 29, no. 2 (1998), pp. 155, 172–3, 176; Lingxin Hao and Melissa Bon-stead-Bruns, “Parent-Child Di.erences in Educational Expectations and the Academic Achievement of Immigrant and Native Students”, Sociology of Education 71, no. 3 (July 1998), pp. 175–98.

605 U.S. Department of Health and Human Services, Results from the 2011 National Survey on Drug Use and Health: Summary of National Findings, NSDUH Series H-44, HHS Publication No. (SMA) 12–4713, Rockville, MD: Substance Abuse and Mental Health Services Administration, 2012, .g. 2.11, 3.2; Li-Tzy Wu et al., “Racial/Ethnic Variations in Substance-Related Disorder Among Adolescents in the United States”, Archives of General Psychiatry 2011, 68:11, 1176–85, p. 1179.

606 Centers for Disease Control and Prevention, “Birth Rates for U.S. Teenagers Reach Historic Lows for All Age and Ethnic Groups”, NCHS Data Brief, April 2012, . g. 3.

607 Ruben G. Rumbaut, “Paradise Shift: Immigration, Mobility, and Inequality in Southern California”, Working Paper No. 14 (Austrian Academy of Sciences, Oct. 2008) p. 5.

608 Baumeister and Tierney, Willpower, pp. 129–41; див. також M. Muraven, R. F. Baumeister and D. M. Tice, “Longitudinal Improvement of Self-Regulation Through Practice: Building Self-Control Through Repeated Exercise”,Journal of Social Psychology 139 (1999), pp. 446–57; див. також Heidi Grant Halvorson, PhD, Succeed: How We Can Reach Our Goals (New York: Plume, 2012), pp. xvii–xxi; M. Oaten and K. Cheng, “Improved Self-Control: The Bene.ts of a Regular Program of Academic Study”, Basic and Applied Social Psychology 28 (2006), pp. 1–16; M. Oaten and K. Cheng, “Longitudinal Gains in Self-Regulation from Regular Physical Exercise”, British Journal of Health Psychology 11 (2006), pp. 717–33.

609 Claudia L. Bushman, Contemporary Mormonism: Latter-day Saints in Modern America (Westport, CT, and London: Praeger, 2006), p. 20.

610 Tim B. Heaton, Kristen L. Goodman, and Thomas Holman, “In Search of a Peculiar People: Are Mormon Families Really Di.erent?” in Marie Cornwall, Tim B. Heaton, and Lawrence A. Young eds., Contemporary Mormonism: Social Science Perspectives (Chicago: University of Illinois Press, 1994), pp. 87, 100; див. також Bushman, Contemporary Mormonism, p. 22.

611 Ibid., p. 30.

612 Ibid., pp. 20, 47.

613 Ibid., p. 62.

614 Ibid.,, pp. 59–61, 63.

615 Je. Benedict, The Mormon Way of Doing Business: How Nine Western Boys Reached the Top of Corporate America (New York: Business Plus, 2007), pp. 14– 5.

616 Ibid., p. 20 (цитата Ґері Крітендена).

617 Keith Parry, “The Mormon Missionary Companionship”, in Cornwall, Heaton, and Young, Contemporary Mormonism, pp. 182–206, Bushman, Contemporary Mormonism, p. 64.

618 Parry, “The Mormon Missionary Companionship”, p. 183.

619 Benedict, The Mormon Way of Doing Business, pp. 51, 60–1.

620 Bushman, Contemporary Mormonism, pp. 44–5.

621 Monte S. Nyman, 28 Truths Taught by the Book of Mormon (San Clemente, CA: Sourced Media Books, 2011), p. 56. 622 Bushman, Contemporary Mormonism, p. 35.

623 Див., наприклад, “Which Romney Son is Creepiest?” Gawker.com, http://gawker.com/5953005/which-romney-son-is-creepiest.

624 Bushman, Contemporary Mormonism, p. 23.

625 Richard N. Ostling and Joan K. Ostling,Mormon America: The Power and the Promise (New York: Harper One, 2007), p. 185; див. також Tim B. Heaton, Kristen L. Goodman, and Thomas Holman, “In Search of a Peculiar People: Are Mormon Families Really Di.erent?” in Marie Cornwall, Tim B. Heaton, and Lawrence A.Young eds., Contemporary Mormonism: Social Science Perspectives (Chicago: University of Illinois Press, 1994), pp. 87–117.

626 Armand L. Maus, “Refuge and Retrenchment: The Mormon Quest for Identity”, in Cornwall, Heaton, and Young, Contemporary Mormonism, pp. 24, 36–7; див. також Bowman, The Mormon People, p. 190 (“Греммі” за “Battle Hymn of the Republic”).

627 П’ятьох синів Мітта Ромні часто сприймають як «надто здорових, надто стабільних і якихось надто ідеальних», зокрема «за часів, коли безладні і розхристані родини дедаді частіше починають здаватися новою нормою». Ashley Parker, “Romney Times Four”,New York Times, Jan. 6, 2012.

628 Bushman, Contemporary Mormonism, p. 16.

629 Armand L. Mauss, The Angel and the Beehive: The Mormon Struggle with Assimilation (Chicago: University of Illinois Press, 1994), p. 5; Ostling and Ostling, pp. xviii, xx–xxvi.

630 Шалено популярний цикл «Сутінки» написала мормонка Стефані Маєр. Мормонську символіку, якій, на думку авторки, надали надмірного значення, широко обговорювали. Див., наприклад, Angela Aleiss, “Mormon In.uence, Imagery Run Deep Through ‘Twilight’”, Hu.ngton Post, June 24, 2010, http://www.hu. ngtonpost.com/2010/06/24/mormon-in. uence-imagery_n_623487.html.

631 Walter Kirn, “Mormons Rock!”Daily Beast, June 5, 2011 (цитата Дейва Чеккетса).

632 Benedict, The Mormon Way of Doing Business, p. 19 (цитата Дейва Чеккетса).

633 Ibid., p. xiii (цитата Дейвида Нілмена).

634 Ibid., p. 24 (цитата Дейвида Нілмена).

635 James Carroll, “The Mormon Arrival”, Boston Globe, Aug. 7, 2011.

636 Harold Bloom, The American Religion: The Emergence of the Post-Christian Religion (New York: Simon & Schuster, 1992), p. 103.

637 Див., наприклад, Louis Ginzberg, “Israel Salanter”, in Jacob Neusner, ed., Understanding Rabbinic Judaism, from Talmudic to Modern Times (Newark: KTAV Publishing, 1974), pp. 355, 378 («поза сумнівом, іудаїзм не є аскетичною релігією»); George Robinson, Essential Judaism: A Complete Guide to Beliefs, Customs, and Rituals (New York: Pocket Books, 2000), p. 84 (“Поза сумнівом, іудаїзм аж ніяк не аскетична релігія”); однак щоб дізнатися протилежну точку зору, див. Eliezer Diamond,Holy Men and Hunger Artists: Fasting and Asceticism in Rabbinic Culture (New York: Oxford University Press, 2004), pp. 5–6 («Я дуже багато разів чув, що іудаїзм — не аскетична релігія, однак досвід свідчить про інше»); James A. Montgomery, “Ascetic Strains in Early Judaism”, Journal of Biblical Literature 51, no. 3 (September, 1932), pp. 183–213.

638 Див. Ronald L. Eisenberg, The 613 Mitzvot: A Contemporary Guide to the Essential of Judaism (Rockville, MD: Schreiber Publishing, 2005); Robinson, Essential Judaism, pp. 196–202, 273–79.

639 Євреї традиційно вважають явлення Мойсею на горі Синай закону (Тори) «засадничою подією в історії іудаїзму». Wayne D. Dosick, Living Judaism: The Complete Guide to Jewish Belief, Tradition, and Practice (New York: HarperCollins, 1995), p. 177. Одне із основних для ХХ століття досліджень єврейського права див. у Menachem Elon, Jewish Law: History, Sources, Principles (Philadelphia: Jewish Publication Society, 1994).

640 Erica Brown, Spiritual Boredom: Rediscovering the Wonder of Judaism (Woodstock VT: Jewish Lights Publishing, 2009), p. 84 (цитата з «Піркей авот», 4:1). Йосиф Флавій, єврейський дослідник, який жив у Стародавньому Римі, «наголошує на тому, що язичницькі релігійні практики розхитують самоконтроль», натомість «єврейський закон вимагає великої дисципліни». Stanley K. Stowers, A Rereading of Romans: Justice, Jews, and Gentiles (New Haven: Yale University Press, 1994), p. 64.

641 Maren Nieho. , Philo on Jewish Identity and Culture (Tubingen: Mohr Siebeck, 2001), p. 94 (quoting Philo, 2 Spec. 195); Stowers, A Rereading of Romans, p. 58 (Філон Александрійський та інші єврейські автори тієї доби вбачали в іудаїзмі «філософію для пристрастей, школу контролю над собою»); Hans Svebakken,Philo of Alexandria’s Exposition of the Tenth Commandment (Atlanta: Society of Biblical Literature, 2012), p. 14; про вплив стоїцизму на поняття енкратії у Філона Александрійського див. Carlos Levy, “Philo’s Ethics”, in Adam Kamesar, ed.,The Cambridge Companion to Philo (New York: Cambridge University Press, 2009), pp. 150, 159.

642 «Шулхан арух», написаний рабином Йосефом Каро у Цфаті, був лише довідковим посібником, укладанням якого Каро зайнявся після того, як двадцять років працював над багатотомним енциклопедичним зібранням законів Талмуду. Sol Scharfstein, The Five Books of Moses: Translation, Rabbinic and Contemporary Commentary (Jersey City, NJ: KTAV Publishing House, 2008), p. 547. Переклад частин «Шулхан арух» див. у Gersion Appel, The Concise Code of Jewish Law: Compiled from the Kitzur Shulhan Aruch and Traditional Sources vols. 1–2 (Newark: KTAV Publishing, Inc., 1978, 1989). Перелік інших неповних перекладів див. у Phyllis Holman Weisbard and David Schonberg, Jewish Law: Bibliography and Sources of Scholarship in English (New York: New York University Press, 1989), p. 19.

643 Immanuel Kant, Anthropology from a Pragmatic Point of View, trans. and ed. Robert B. Louden (Cambridge: Cambridge University Press 2006) [1798], p. 63.

644 OferShi. , Survival Through Integration: American Reform Jewish Universalism and the Holocaust (Leiden/Boston: Brill, 2005), p. 33; Carin Aviv and David Shneer, “From Diaspora Jews to New Jews”, in Laurence L. Silberstein ed., Postzionism: A Reader (New Brunswick, NJ: Rutgers University Press, 2008), p. 350 («У XIX столітті основну частину єврейських іммігрантів у Сполучених Штатах становили німецькі євреї», і «вони привезли з собою реформістський рух»). Про німецьке походження реформістського іудаїзму, очільник якого проголосив у 1837 році, що «часи Талмуду минули», так само як «Біблії у значенні божественної книги», див. Michael A. Meyer, Response to Modernity: A History of the Reform Movement in Judaism (New York: Oxford University Press, 1988), p. 91.

645 Richard Rosenthal, “Without Milah and Tevilah”, in Walter Jacob and Moshe Zemer, eds., Conversion to Judaism and Jewish Law: Essays and Responses (Pittsburgh: Rodef Shalom Press 1994), p. 110.

646 Nathan Glazer, American Judaism (Chicago: University of Chicago Press, 1989), p. 55; Jerold S. Auerbach, Rabbis and Lawyers: The Journey from Torah to Constitution (Bloomington: Indiana Univ. Press 1990), p. 79.

647 John J. Appel, “The Trefa Banquet”, Commentary, February 1966, pp. 75–78. Інші джерела, говорячи про відомий банкет в Гебрейському об’єднаному коледжі, називають такі заборонені продукти як «вустриці, креветки та краби». Auerbach, Rabbis, p. 78.

648 Див., наприклад, Irving Howe, World of Our Fathers (New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1976), p. 169–70, 193 (зауважено конфлікт між ортодоксальним іудаїзмом нових іммігрантів і реформістським іудаїзмом «німецьких євреїв»).

649 Israel Cohen, Jewish Life in Modern Times (New York: Dodd Mead & Co., 1914), p. 18.

650 Ba’al Makhshoves, “Mendele, Grandfather of Yiddish Literature”, цит. у Irving Howe and Eliezer Greenberg,Voices from the Yiddish (Ann Arbor: University of Michigan Press, 1972), pp. 36–37. Баал Махшовес — псевдонім Ісраеля Ісідора Еліашева (1873–1924), який народився у Ковно і став основоположником літературної критики мовою ідиш.

651 Appel, The Concise Book of Jewish Law, vol. 2, pp. 224, 326; “The Shabbat Laws”, Chabad.org, http://www.chabad.org/library/article_cdo/aid/95907/jewish/TheShabbat-Laws.htm (дата звернення: 4 жовтня 2012 року).

652 Budd Schulberg, What Makes Sammy Run? (New York: Random House 1941), p. 237.

653 Howe, World of Our Fathers, p. 261 (цитата з The Forward, Jan. 20, 1911 and July 6, 1903).

654 Див. Charles E. Silberman, A Certain People: American Jews and Their Lives Today (New York: Summit Book, 1985), p. 29 (опис «основного правила», за яким у 1930-х роках виховували покоління автора: «Цить! Не привертай до себе уваги. […] Говорячи про єврейські справи у присутності інших, ми автоматично притишували голос і завжди стежили за тим, щоб не читати єврейських книжок чи журналів […] у метро або автобусі»).

655 Див. Stefanie Cohen, “$1 Million Parties — Have NYC Bat Mitzvahs Gone Too Far?” New York Post, Apr. 18, 2010; Ralph Gardner, Jr., “Bash Mitzvahs!” New York Magazine, Mar. 9, 2008, p. 20.

656 Див. Jin Li, Cultural Foundations of Learning, p. 341–2. Професорка Лі пише, що «якщо безглузда Культурна революція й змогла […] надщербити сімейну конструкцію, вона не зруйнувала її повністю. Важко було б уявити якусь силу, здатну викоренити конфуціанські родинні стосунки і традиції виховання, які жили впродовж тисячоліть».

657 Bryan Strong, Christine DeVault, and Theodore F. Cohen,The Marriage and Family Experience: Intimate Relationships in a Changing Society (11 th ed.) (Belmont, CA: Wadsworth, 2011), p. 97.

658 Suet-ling Pong, Lingxin Hao and Erica Gardner, “The Roles of Parenting Styles and Social Capital in the School Performance of Immigrant Asian and Hispanic Adolescents”, Social Science Quarterly 86 (2005), p. 928, 942, 944, 946; Yanwei Zhang. “Immigrant Generational Di.erences in Academic Achievement”, in Clara C. Park, Goodwin A. Lin, and Stacey J. Lee eds., Asian American Identities, Families, and Schooling (Greenwich, CT:: Information Age Publishing, 2000), p. 204, 209 див. також Lingxin Hao and Han S. Woo, “Distinct Trajectories in the Transition to Adulthood: Are Children of Immigrants Advantaged?” Child Development 83, no. 5 (2012), pp. 1623, 1635.

659 Michael Moss, Salt Sugar Fat: How the Food Giants Hooked Us (New York: Random House, 2013), p. 341. 660 Anmol Chaddha and William Julius Wilson, “Why We’re Teaching ‘The Wire’ at Harvard”, Washington Post, September 12, 2010, B2. 661 Patrick Radden Keefe, “The Uncannily Accurate Description of the Meth Trade in ‘Breaking Bad’”,The New Yorker, July 13, 2012.

Розділ шостий. Зворотний бік трьох сил

662 Драбину згадано на останній сторінці «Логіко-філософського трактату» Вітґенштайна, C. K. Ogden, ed. (New York: Harcourt, Brace & Co. 1922), p. 90. Вітґенштайн стверджує, що потрібно піднятися драбиною філософії, щоб побачити, що філософія «безглузда».

663 Oscar Wilde, “A Woman of No Importance” (1894), act 1.

664 Див., наприклад, Jon Savage, Teenage: The Creation of Youth Culture (New York: Viking, 2007); Patricia Cohen,In Our Prime: The Invention of Middle Age (New York: Scribner, 2012), p. 168 («Наш цифровий світ безупинно бомбардує нас штучно виплеканими зображеннями юності»; у дослідженні Harris 2005 року «половина опитаних погодилися, що моложавий вигляд потрібен для професійного успіху та особистого щастя»); Martha Irvine and Lindsey Tanner, “Youthfulness an American Obsession at What Cost?” Associated Press, Dec. 7, 2008. Культура юності, безумовно, не суто американська. Див. Jed Rubenfeld, Freedom and Time (New Haven and London: Yale University Press, 2001), p. 34 («Сучасність схиляється перед юністю, тому що вважає, що над юністю не тяжіє час. […] Бути молодим — означає жити в теперішньому»).

665 Див., наприклад, David Gettman, Basic Montessori: Learning Activities for Under-Fives (New York: St. Martin’s Press, 1987), p. 37 (дорослі, що страждають «від власних дорослих проблем та тривог», часто «вважають, що раннє дитинство має бути веселим і безтурботним»); Kay Sambal, Mel Gibson, and Sue Miller, Studying Childhood and Early Childhood: A Guide for Students(2d ed.) (London and Thousand Oaks, CA: Sage Publications, 2010), p. 11 (зазначено тенденцію ідеалізувати дитинство, яке уявляють «безтурботним», «веселим» і «вічно щасливим»); Christina Schwarz, “Leave Those Kids Alone”, The Atlantic, February 24, 2011 (дитинство описано як «перший, свіжий досвід знайомства зі світом, не затьмарений логікою та прагматизмом»; «діти мають здатність просто жити, якої дорослі не можуть віднайти»); Linda F. Burghardt, “A Symbol of Carefree, Innocent Fun? Not in Oyster Bay”. The New York Times. May 28, 2006 (опис каруселі на Лонґ-Айленді як «потужного символу щасливого, безтурботного дитинства, яке батьки хочуть подарувати своїм дітлахам»).

666 Електронний лист до Емі Чуа від 22 травня 2012 року (документ у авторів); див. також Ruben G. Rumbaut, “Children of Immigrants and Their Achievement: The Role of Family, Acculturation, Social Class, Gender, Ethnicity, and School Contexts”, p. 1, http://www.hks.harvard.edu/inequality/Seminar/Papers/Rumbaut2.pdf; Lisa Sun-Hee Park, “Ensuring Upward Mobility: Obligations of Children of Immigrant Entrepreneurs”, in Benson Tong ed., Asian American Children: A Historical Handbook Guide (Westport, CT: Greenwood Press, 2004), pp. 123, 129 (у дослідженні дітей китайських та корейських іммігрантів «усі респонденти висловили потребу “відшкодувати” батькам витрачене на них» і «вважали, що батьки свідомо відмовлялися від власних досягнень заради благополуччя дітей»).

667 Див. Park, “Ensuring Upward Mobility”, pp. 125, 128.

668 Jin Li, Cultural Foundations of Learning: East and West (Cambridge: Cambridge University Press, 2012), pp. 38, 73–4, 90–2. В оригіналі до примітки наведено ось такий текст: Confucian expert Jin Li explains. Однак в оригіналі тексту розділу цього тексту немає.Ось повністю пасаж, до якого відноситься примітка 7: In the Confucian worldview, there is no idealized carefree childhood. The highest purpose of life is moral self-improvement through learning, and children are expected as a moral matter to cultivate the core learning virtues — diligence, enduring hardship, striving for self-perfection — from a very early age.

669 “Talk Asia: Interview with Fashion Designer Phillip Lim”, CNN.com (aired Mar. 23, 2011), http://transcripts.cnn.com/TRANSCRIPTS/1103/23/ta.01.html.

670 Elisa Lipsky-Karasz, “The Vera Wang Interview: Made of Honor”, Harper’s Bazaar, Mar. 24, 2011.

671 Електронний лист Емі Чуа від 14 березня 2013 року (документ у авторів); див. також Ruth K. Chao, “Chinese and European Mothers’ Beliefs About the Role of Parenting in Children’s School Success”, Journal of Cross-Cultural Psychology 27, no. 4 (July 1996), pp. 403, 412; Vivian S. Louie, Compelled to Excel: Immigration, Education, and Opportunity among Chinese Americans (Stanford, CA: Stanford University Press, 2004), p. 48.

672 Louie, Compelled to Excel, p. 91; див. також Tony Hsieh: Tony Hsieh, Delivering Happiness: A Path to Pro.ts, Passion, and Purpose (New York and Boston: Business Plus, 2010), p. 8.

673 Louie, Compelled to Excel, p. 93.

674 Інтерв’ю з Емі Тань, Academy of Achievement, June 28, 1996, http://www. achievement.org/autodoc/page/tan0int-5 (дата звернення: 25 березня 2013 року); див. також Kim Wong Keltner, Tiger Babies Strike Back: How I Was Raised by a Tiger Mom But Could Not Be Turned to the Dark Side (New York: William Morrow, 2013).

675 Cathy Schoen et al., The Commonwealth Fund Survey of the Health of Adolescent Girls (The Commonwealth Fund, Nov. 1997).

676 Desiree Baolin Qin, et al., “Parent-Child Relations and Psychological Adjustment among High-Achieving Chinese and European American Adolescents”, Journal of Adolescence 35 (2012), pp. 863–73; Desiree Baolin Qin et al., “The Other Side of the Model Minority Story: The Familial and Peer Challenges Faced by Chinese American Adolescents”, Youth & Society 39 (2008), pp. 480–506; Carol S. Huntsinger and Paul E. Jose, “A Longitudinal Investigation of Personality and Social Adjustment among Chinese American and European American Adolescents”, Child Development 77 (2006), pp. 1309–24; Paul E. Jose and Carol S. Huntsinger, “Moderation and Mediation E.ects of Coping by Chinese American and European American Adolescents”,Journal of Genetic Psychology 166, no. 1 (2005), pp. 16–44.

677 «У 2011 році рівень надмірного споживання алкоголю або наркотичної залежності у осіб від дванадцяти років серед азійців був меншим (3,3%), ніж в інших расових/етнічних групах. Показники інших расових/етнічних груп: 16,8% для американців індіанського походження або уродженців Аляски, 10,6% для вихідців з Гаваїв та інших островів Тихого океану, 9,0% для людей, які належать до двох або більше рас, 8,7% для латиноамериканців, 8,2% для білих і 7,2% для темношкірих». Substance Abuse and Mental Health Services Administration, Results from 2011 National Survey on Drug Use and Health: Summary of National Findings (2012), http://www.samhsa.gov/ data/NSDUH/2k11Results/NSDUHresults2011.htm. Ба більше, відсоток «надмірного» або «неконтрольованого» споживання алкоголю серед американців азійського походження набагато нижчий, ніж в інших групах. Ibid.

678 A. Asnaani et al., “A Cross-Ethnic Comparison of Lifetime Anxiety Disorders”, Journal of Nervous Mental Disorders 198, no. 8 (Aug. 2010), pp. 551–5.

679 David T. Takeuchi, et al., “Lifetime and Twelve-Month Prevalence Rates of Major Depressive Episodes and Dysthymia among Chinese Americans in Los Angeles”, American Journal of Psychiatry 155, no. 10 (1998), pp. 1407–14; див. також Li, Cultural Foundations of Learning: East and West, pp. 66–7.

680 Усю інформацію, подану у примітці внизу сторінки, взято з Центрів контролю та профілактики хвороб, електронної системи статистичних запитів та звітів (WISQARS), а також загальнонаціональних і регіональних свідоцтв про смерть за 1999–2010 роки (причина смерті: самогубство) (роки: 2000–2010) (показники за віковими категоріями), http://webappa.cdc.gov/ sasweb/ncipc/mortrate10_us.html. Аналізуючи сам лише 2010 рік (найменш давній, для якого доступна інформація), бачимо дещо вищий рівень самогубств серед американців азійського походження (6,2 на 100 000 осіб), так само як білих (13,6 на 100000). Широко висвітлювали інформацію про те, що «американські жінки азійського походження у віці 15–24 років найбільш схильні до самогубства порівняно з усіма іншими расовими та етнічними групами цього віку». Наприклад, Elizabeth Cohen, “Push to Achieve Tied to Suicide in Asian-American Women”, CNN, May 16 2007, http://www.cnn. com/2007/HEALTH/05/16/asian.suicides/index.html. Як показує інформація з Центрів контролю та профілактики хвороб, це неправда і не було правдою у 2007 році, коли було опубліковано щойно процитоване джерело. Див. також American Psychological Association, “Suicide Among Asian-Americans”, http://www.apa.org/pi/oema/resources/ethnicity-health/asian-american/suicide.aspx (твердження, ніби серед «молодих американок азійського походження у віці 15–24 років найбільше самогубств порівняно з усіма расовими/етнічними групами, названо “міфом”»). Можливо, серед народжених у США жінок азійського походження більш розповсюджені суїцидальні настрої та спроби самогубства, ніж загалом серед американських жінок. Див. Aileen Alfonso Duldulao et al., “Correlates of Suicidal Behaviors Among Asian Americans”, Archives of Suicide Research 13, no. 3 (2009), pp. 277– 90. Однак загалом в американок азійського походження рівень самогубств нижчий. Див. Janice Ka Yan Cheng et al., “Lifetime Suicidal Ideation and Suicide Attempts in Asian Americans”,Asian American Journal of Psychology 1, no. 1 (March, 2010), pp. 18–30; M. Mercedes Perez-Rodriguez et al., “Ethnic Di. erences in Suicidal Ideation and Attempts”, Primary Psychiatry 15, no. 2 (January 1, 2008), pp. 44–53, Table 1.

681 Douglas S. Massey et al., The Source of the River: The Social Origins of Freshmen at America’s Selective Colleges and Universities (Princeton, NJ: Princeton University Press, 2003), pp. 118–19, 122; Carl L. Bankston III and Min Zhou, “Being Well vs. Doing Well: Self-Esteem and School Performance among Immigrant and Nonimmigrant Racial and Ethnic Groups”, International Migration Review 36, no. 2 (Summer 2002), pp. 389–415, особливо p. 401.

682 Stephanie Pappas, “Study: ‘Tiger Parenting’, Tough on Kids”,LiveScience, Jan. 19, 2012, http://www.livescience.com/18023-tiger-parenting-tough-kids.html (цитата Дезіре Баолян Кін).

683 Див. Devorah Baum, “Trauma: An Essay on Jewish Guilt”, English Studies in Africa 52, no. 1 (2009), pp. 15–27; Simon Dein, “The Origins of Jewish Guilt: Psychological, Theological, and Cultural Perspectives”,Journal of Spirituality in Mental Health 15 (2013), pp. 123–37; Joyce Antler, You Never Call! You Never Write! A History of the Jewish Mother (New York: Oxford University Press 2007), pp. 2, 137–8.

684 Leo Rosten, The New Joys of Yiddish (rev. ed.) (New York: Three Rivers Press, 2001), p. 262 («Євреї позначають словом “начес” сяйво радості, поєднаної з гордістю, що ними лише дитина може обдарувати батьків»).

685 See Jules Fei. er, Hold Me! An Entertainment (New York: Dramatists Play Service, Inc., 1977), p. 44.

686 Див., наприклад, Paul Johnson, A History of the Jews (New York: Harper & Row, 1987), p. 295 («одна з єврейських чеснот полягає в тому, що вони не схиляються пасивно перед власними представниками влади. Єврей — вічний бунтар»); Raphael Patai, The Jewish Mind (New York: Charles Scribner’s Sons, 1977), p. 332 (позиція Торстейна Веблена, за якою скептицизм єврейських науковців давав їм «передумову для імунітету проти обмежень інтелектуального отупіння»).

687 Стрічка «Примітка» Йосефа Сідара 2011 року розповідає про талмудиста, який довго і безславно працював, аж тут його помилково сповістили про те, що він одержав Державну премію Ізраїлю. Справжній лауреат — його син, набагато відоміший дослідник Талмуду.

688 Alexander Bloom, Prodigal Sons: The New York Intellectuals & their World (New York: Oxford University Press, 1986), p. 19. Ірвін Хау описує «кризу єврейської родини», спричинену очікуваннями, розчаруваннями і образами батьків (традиціоналістів-іммігрантів) та їхніх розкутіших синів. Irving Howe, World of Our Fathers (New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1976), p. 254.

689 Див. Ted Merwin, In Their Own Image: New York Jews in Jazz Age Popular Culture (Piscataway, NJ: Rutgers University Press, 2006), p. 152.

690 John H. Davis, The Guggenheims: An American Epic (New York: William Morrow and Co., 1978), p. 50.

691 Michael T. Kaufman, Soros: The Life and Times of a Messianic Billionaire (New York: Alfred A. Knopf, 2002), p. 5.

692 Електронний лист до Емі Чуа від 26 серпня 2012 року (документ у авторів); див. також Helen Epstein, Children of the Holocaust: Conversations with Sons and Daughters of Survivors (New York: G.P. Putnam’s Sons, 1979), pp. 16, 305– 6; Aaron Hass, In the Shadow of the Holocaust: The Second Generation (Ithaca, NY: Cornell University Press, 1990), pp. 127–8.

693 Dennis Prager, “Explaining Jews, Part 3: A Very Insecure People”, WND Commentary, Feb. 21, 2006, http://www.wnd.com/2006/02/34917/.

694 Noam Chomsky, Fateful Triangle: The United States, Israel, and the Palestinians (Cambridge, MA: South End Press, 1999), p. 481–3.

695 Mary C. Waters, Black Identities: West Indian Immigrant Dreams and American Realities (Cambridge, MA: Harvard University Press, 1999), pp. 64–5.

696 Sunaina Marr Maira, Desis in the House: Indian American Youth Culture in New York City (Philadelphia: Temple University Press, 2002), p. 72 (вилучено зміни до цитати).

697 Claudia L. Bushman, Contemporary Mormonism: Latter-day Saints in Modern America (Westport, CT: Praeger, 2006), pp. 31–3, 111–5. 698 Sheri L. Dew, Ezra Taft Benson: A Biography (Salt Lake City: Deseret Book Co., 1987), p. 505. 699 JoannaBrooks, The Book of Mormon Girl: A Memoir of an American Faith (New York: Free Press, 2012), pp. 122–31.

700 LDS Church, “The Family: A Proclamation to the World”.

701 Brooks, The Book of Mormon Girl, p. 149.

702 C. Mark Hamilton, Nineteenth-Century Mormon Architecture & City Planning (New York: Oxford University Press, 1995) p. 165.

703 Joseph Walker, “Sister LDS Missionaries Will Have Key Role in New Mission Leadership Council”, Deseret News, Apr. 5, 2013, режим доступу: http://www. deseretnews.com/article/865577611/Sister-LDS-missionaries-will-have-keyrole-in-new-Mission-Leadership-Council.html?pg=all (дата звернення: 10 липня 2013 року).

704 Див. Alan M. Dershowitz,The Vanishing American Jew: In Search of Jewish Identity for the Next Century (New York: Little, Brown and Company, 1997), pp. 30–1, 72.

705 Див. Donald L. Horowitz,Ethnic Groups in Con. ict (Berkeley, Los Angeles & London: University of California Press, 1985), p. 62 (зазначено, що «практично скрізь в Азії […] нормою є ендогамія»).

706 Див. Rachel L. Swarns, “For Asian-American Couples, A Tie That Binds”, New York Times, Mar. 30, 2012; див. також Richard D. Alba and Victor Nee, Remaking the American Mainstream: Assimilation and Contemporary Immigration (Cambridge, MA: Harvard University Press, 2003), p. 265.

707 Див., наприклад, Bandana Purkayastha, Negotiating Ethnicity: Second Generation South Asian Americans Traverse a Transnational World (Rutgers University Press, 2005), p. 91; Mei Tang, Nadya A. Fouad and Philip L. Smith, “Asian Americans’ Career Choices: A Path Model to Examine Factors In. uencingTheir Career Choices”, Journal of Vocational Behavior 54 (1999), pp. 142, 142–6; S. Alvin Leung, David Ivey and Lisa Suzuki, “Factors A.ecting the Career Aspirations of Asian Americans”, Journal of Counseling & Development 72 (March/ April 1994), pp. 404, 405; див. також Min Zhou, “Assimilation the Asian Way”, in Tamar Jacoby ed., Reinventing the Melting Pot: The New Immigrants and What It Means to be American (New York: Basic Books, 2003), pp. 139, 140–3.; Maryam Daha, “Contextual Factors Contributing to Ethnic Identity Development of Second-Generation Iranian American Adolescents”, Journal of Adolescent Research 26, no. 5 (2011), pp. 560–1.

708 Ідеями, поданими в цьому абзаці, ми завдячуємо Рені О’Лірі; див. також David Brooks, “The Empirical Kids”, New York Times, Mar. 28, 2013; David Brooks, “The Organization Kid”, The Atlantic, April 2001. 709 Інтерв’ю з Емі Тань, Academy of Achievement.

710 Maira, Desis in the House, p. 76. 711 James Atlas, Bellow: A Biography (New York: Random House, 2000), pp. 42, 60. 712 “AngLee”, Interview, http://www.interviewmagazine.com/. lm/ang-lee (інтерв’ю проводив Ліев Шрайбер).

713 Cli.ord W. Mills, Ang Lee (New York: Chelsea House, 2009), p. 31; див. також ibid. pp. 27–9; “Ang Lee — Top 25 Directors”, Next Actor, http://www.nextactor. com/ang_lee.html (Лі зростав у родині, яка надавала “величезного значення освіті і китайській класиці”).

714 MichaelBerry, Speaking in Images: Interviews with Contemporary Chinese Filmmakers (New York: Columbia University Press, 2005), p. 329. 715 Atlas, Bellow, p. 24. 716 D.J.R. Bruckner, “A Candid Talk with Saul Bellow”, New York Times, Apr. 15, 1984 http://www.nytimes.com/books/97/05/25/reviews/bellow-candid.html. 717 Atlas, Bellow, p. 3. 718 Atlas, Bellow, p. 219. 719 Berry, Speaking in Images, p. 329. 720 Mills, Ang Lee, p. 43. 721 Irene Shih, “Ang Lee: A Never-Ending Dream”, What Shih Said.com, Feb. 26, 2013, http://whatshihsaid.com/2013/02/26/ang-lee-a-never-ending-dream. 722 Atlas, Bellow, p. 112 (цитата Уїльяма Барретта, редактора Partisan Review).

723 Greg Bellow, Saul Bellow’s Heart: A Son’s Memoir (New York: Bloomsbury, 2013), p. 54.

724 Див. Karyl Roosevelt, “Saul Bellow is Augie, Herzog and Henderson — and Of Course the Hero of His Latest Book”,People, Sept. 8, 1975 (Беллоу описують як «дуже дисциплінованого», з незрівнянною «здатністю зосереджуватися»).

725 Mills, Ang Lee, p. 28. 726 Leslie A. Fiedler, A New Fiedler Reader (Amherst, NY: Prometheus Books, 1999), p. 110; див. також Alexander Bloom, Prodigal Sons: The New York Intellectuals & Their World (New York: Oxford University Press, 1986), pp. 296–7. 727 Dwight Garner, “Inside the List”, Sunday Book Review, New York Times, Feb. 11, 2007. 728 EarlRovit, Saul Bellow (St. Paul, MN: University of Minnesota Press, 1967), p. 5. 729 David Barboza, “The Oscar for Best Banned Picture”, New York Times, Mar. 12, 2006. Лі вперше отримав «Оскара» за найкращу режисуру за стрічку «Горбата гора», а вдруге — за «Життя Пі». Nicole Sperling, “Oscars 2013: Ang Lee Wins Best Director for ‘Life of Pi’”, Los Angeles Times, Feb. 24, 2013.

730 Atlas, Bellow, p. 8; див. також p. 32 («ніколи не почувався американцем»).

731 Saul Bellow, “A Jewish Writer in America”, New York Review of Books, Oct. 27, 2011, http://www.nybooks.com/articles/archives/2011/oct/27/jewish-writer-america.

732 Rick Groen, “Ang Lee: An Outsider Who Found the Perfect Story for His Gifts in Life of Pi”,The Globe and Mail, Feb. 23, 2013; див. також David Minnihan, “Ang Lee’s Fine Line Between East and West”, Senses of Cinema, http://sensesofcinema.com/2008/great-directors/ang-lee.

733 Див. Mitchell J. Chang, Julie J. Park, Monica H. Lin, Oiyan A. Poon and Don T. Nakanishi, Beyond Myths: The Growth and Diversity of Asian American College Freshman, 1971–2005 (Los Angeles: UCLA Higher Education Research Institute, 2004), p. 18; Jennie Zhang, “Breaking Out of the Mold: Pursuing Humanities as an APA”, Bamboo O.shoot: USC’s Asian Paci.c American Magazine, Jan. 1, 2012, http://bambooo. shoot.com/2012/01/01/breaking-out-of-the-mold-pursuing-the-humanities-as-an-apa.

734 Див., наприклад, “Hikaru Sulu: Hollywood’s Asian American Trailblazer”, Fresh Patrol, http://freshpatrol.com/hikaru-sulu-hollywoods-asian-american-trailblazer; Louis Peitzman, “‘Pitch Perfect’ Breakout Utkarsh Ambudkar Takes on ‘The Mindy Project’”, Buzzfeed, Jan. 8, 2013, http://www.buzzfeed.com/louispeitzman/pitch-perfect-breakout-utkarsh-ambudkar-takes-on; Deanna Fei, “The Real Lesson of Linsanity”, Hu.ngton Post, Feb. 16, 2012, http://www.hu. ingtonpost.com/deanna-fei/jeremy-lin-asian-americans_b_1281916.html.

735 Невдовзі після того, як Бхарара з’явився на обкладинці Time, найрозповсюдженіша газета desi обрала його індійською Людиною 2011 року закордоном. Див. “Preet Bharara, the Man Who Makes Wall Street Tremble, is India Abroad Person of the Year 2011”, Redi. News, June 30, 2012, http://www.redi. . com/news/slide-show/slide-show-1-preet-bharara-is-india-abroad-person-ofthe-year-2011/20120630.htm.

736 Anita Raghavan, The Billionaire’s Apprentice: The Rise of the Indian-American Elite and the Fall of the Galleon Hedge Fund (New York: Business Plus, 2013), pp. 381, 415.

737 Kevin Roose, “Why the Rajat Gupta Trial is a Big Deal”,New York Magazine, June 4, 2012.

738 Raghavan, The Billionaire’s Apprentice, pp. 1–6, 410.

Розділ сьомий. IQ, інституції та висхідна мобільність

739 David Frum, “Horatio Alger Is Dead”, Daily Beast, Feb. 9, 2012 (зазначено, що висхідна мобільність з низів упала з-поміж чоловіків (але не з-поміж жінок)).

740 Див., наприклад, Josh Sanburn, “The Loss of Upward Mobility in the U.S.”, Time, Jan. 5, 2012; Timothy Egan, “Downton and Downward”,New York Times, Feb. 14, 2013; Fareed Zakaria, “The Myth of America’s Social Mobility”, CNN World News, Feb. 24, 2013, http://globalpublicsquare.blogs.cnn.com/2013/02/24/ the-myth-of-americas-social-mobility; Timothy Noah, “The Mobility Myth”, The New Republic, Feb. 8, 2012; Rana Foroohar, “What Ever Happened to Upward Mobility?”, Time, Nov. 14, 2011.

741 Julia B. Isaacs, “Economic Mobility of Families Across Generations”, in Julia B. Isaacs, Isabel V. Sawhill and Ron Haskins, Getting Ahead or Losing Ground: Economic Mobility in America (Washington, DC: Brookings Institution, 2008), p. 19; див. також Sanburn, “The Loss of Upward Mobility in the U.S”.

742 BhashkarMazumder, Upward Intergenerational Economic Mobility in the United States (Washington, DC: Economic Mobility Project, The Pew Charitable Trusts, 2008), pp. 7, 11.

743 Isaacs, “Economic Mobility of Families Across Generations”, pp. 17–18.

744 Див., наприклад, Egan, “Downton and Downward”; Foroohar, “What Ever Happened to Upward Mobility?”

745 Див. Julia B. Isaacs, “International Comparisons of Economic Mobility”, in Isaacs et al., GettingAhead or Losing Ground, p. 40 and table 1. Зверніть увагу, що порівняння між країнами може бути оманливим: піднятися із найнижчого квінтиля бодай до середнього у США може бути насправді більшим досягненням, ніж піднятися до найвищого квінтиля у країні, де менша різниця доходів. Див. Jason DeParle, “Harder for Americans to Rise from Lower Rungs”, New York Times, Jan. 4, 2012 (наведено оцінку, згідно з якою «данська родина може піднятися з десятого перцентиля до дев’яностого, якщо почне заробляти лише на 45 000 доларів США більше, а американська родина потребуватиме для цього додаткових 93000 доларів США»).

746 Isaacs et al., Getting Ahead or Losing Ground, pp. 6, 38. Постійно цитовану інформацію про американську мобільність взято з Panel Study of Income Dynamics (PSID), сукупність даних за надзвичайно тривалий час: вибірку родин відстежували з 1968 року. Ibid., p. 15. У результаті інформація ґрунтується на «родинах, які у 1968 році жили у США і мали дітей». Не враховано «родини, які у 1968 році не мали дітей, і велику кількість іммігрантів, які прибули після 1968 року». Ibid., p. 22 n. 3. Хоча у 1990-х роках PSID додало вибірку родин іммігрантів, ці родини досі не враховані у дослідженнях висхідної мобільності, «бо PSID не має інформації про їхній сімейній та економічний стан з 1968 року». The Pew Charitable Trusts, Pursuing the American Dream: Economic Mobility Across Generations (Washington, DC: The Pew Charitable Trusts, July 2012), p. 28.

747 U.S. Census, American Community Survey, Table S0201: Selected Population Pro.le in the United States (2010, сукупність даних за три роки).

748 Isaacs et al., Getting Ahead or Losing Ground, p. 6.

749 Див., наприклад, Pew Research Center, Second-Generation Americans: A Portrait of the Adult Children of Immigrants, Feb. 7, 2013, p. 7; Ron Haskins, “Immigration: Wages, Education, and Mobility”, in Isaacs et al., Getting Ahead or Losing Ground, pp. 81–8; Edward E. Telles and Vilma Ortiz, Generations of Exclusion: Mexican Americans, Assimilation, and Race (New York: Russell Sage Foundation, 2008), pp. 144–47; Lingxin Hao and Han S. Woo, “Distinct Trajectories in the Transition to Adulthood: Are Children of Immigrants Advantaged?” Child Development 83, no. 5 (2012), pp. 1623, 1635; Ruben G. Rumbaut, “The Coming of the Second Generation: Immigration and Ethnic Mobility in Southern California”, The Annals of the American Academy of Political and Social Science620 (November 2008), pp. 196, 205, 219; Ruben G. Rumbaut, “Paradise Shift: Immigration, Mobility, and Inequality in Southern California”, Working Paper No. 14 (Vienna: Austrian Academy of Sciences, KMI Working Paper Series, Oct. 2008), pp. 6–9, 30–1; Ruben G. Rumbaut, “Immigration and Intergenerational Mobility in Metropolitan Los Angeles (IIMMLA)”, Russell Sage Foundation, http://www. russellsage.org/research/Immigration/IIMMLA (дата звернення: 15 квітня 2013 року).

750 Monica Potts, “Pressing on the Upward Way”, The American Prospect, June 12, 2012.

751 “America’s Poorest County: Proud Appalachians Who Live Without Running Water or Power in Region Where 40% Fall Below Poverty Line”,Daily Mail Reporter, April 23, 2013, http://www.dailymail.co.uk/news/article-2134196/Pictured-The-modern-day-poverty-Kentucky-people-live-running-water-electricity.html.

752 Al Baker, “Charges of Bias in Admission Test at Eight Elite Public High Schools”, New York Times, Sept. 27, 2012 (у травні 1971, коли урядовці почали розглядати можливість використання інших критеріїв вступу, протести численних батьків, переважно білих, переконали законотворців зберегти це правило у законі штату).

753 Див. сайт Академії Філліпса (http://www.exeter.edu/admissions/109_1370. aspx) (дата звернення: 15 серпня 2013 року). 754 Див. Insideschools.Org, http://insideschools.org/high/browse/school/97 (дата звернення: 3 серпня 2013 року).

755 Thomas Sowell, “Of Stuyvesant, Tests, and Tiger Moms”,New York Post, Apr. 9, 2013; Warren Kozak, “Call Them Tiger Students. And Get to Work”, Wall Street Journal, Apr. 4, 2013.

756 Див. “Asian Group Critical of Test Policy”, Crain’s Insider, Oct. 4, 2012 («Американці азійського походження — це 72% учнів у Стайвесанті і 64% — у Бронкс-саєнс»).

757 Beth Fertig, “Around Sunset Park, Tutoring Is Key to Top High Schools”, WNYC SchoolBook, Mar. 12, 2013, http://www.schoolbook.org/2013/03/12/around-sunset-park-tutoring-is-key-to-top-high-schools.

758 Див. Richard D. Alba and Victor Nee, Remaking the American Mainstream: Assimilation and Contemporary Immigration (Cambridge, MA: Harvard University Press, 2003), pp. 174–5, 203–4, 209; Nancy Foner,From Ellis Island to JFK: New York’s Two Great Waves of Immigration (New Haven, CT and London: Yale University Press, 2000), p. 163; Haskins, “Immigration: Wages, Education, and Mobility”, p. 82.

759 Alba and Nee, Remaking the American Mainstream, p. 187; Pew Research Center, Second-Generation Americans, p. 35. («Іммігранти приїжджають з робочою візою частіше з Азії, ніж з інших регіонів»).

760 Thomas L. Friedman, The World Is Flat: A Brief History of the Twenty-First Century (New York: Farrar, Straus & Giroux, 2005), p. 127; David Lague, “1977 Exam Opened Escape Route Into China’s Elite”, New York Times, Jan. 6, 2008.

761 Fertig, “Around Sunset Park”.

762 У 2010 році 54% легальних іммігрантів з материкового Китаю та Гонконгу отримали дозвіл на проживання за родинними критеріями. Kristen McCabe, “Chinese Immigrants in the United States”, Migration Information Source, January, 2012, http://migrationinformation.org/USFocus/display.cfm?ID=876#9.

763 Rumbaut, “Paradise Shift”, p. 12; Rumbaut, “The Coming of the Second Generation”, p. 208; див. також Renee Reichl Luthra & Roger Waldinger, “Intergenerational Mobility”, in David Card & Steve Raphael eds., Immigration, Poverty, and Socioeconomic Inequality (New York: Russell Sage Foundation, 2014), pp. 169, 192, 196 (китайці другого покоління виявляють висхідну мобільність в освіті та працевлаштуванні «незалежно від освіченості батьків»); Jennifer Lee and Min Zhou, “Frames of Achievement and Opportunity Horizons”, in David Card & Steve Raphael eds., Immigration, Poverty, and Socioeconomic Inequality (New York: Russell Sage Foundation, 2014), pp. 207, 209–11, 216, 221.

764 James R. Flynn, Asian Americans: Achievement Beyond IQ (Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum Associates, 1991), p. 77. Річард Лінн стверджує, що виявив, ніби у китайців IQ вищий, ніж у білих. Однак сам Лінн говорить, що середній IQ східних азійців, які живуть у Північній Америці, 103, і за цим показником вони майже не відрізняються від білих американців. Переконливіше твердження Лінна полягає в тому, що середній IQ китайців в Азії суттєво вищий, ніж у середньостатистичного білого американця (110 порівняно зі 101–102). Однак міжнародні порівняння IQ надзвичайно проблематичні, і навіть Чарлз Мюррей та Річард Геррштайн, прибічники показника IQ, визнають, що отриманий Лінном показник 110 не враховує деяких значущих коректив, пов’язаних із часовими зсувами. Коли «було внесено ці корективи», Ліннові дані знову показали, що середній IQ китайців становить 103. Richard J. Herrnstein and Charles Murray, The Bell Curve: Intelligence and Class Structure in American Life (New York: The Free Press, 1994), pp. 272–73 (цитата із Richard Lynn, “Race Di.erences in Intelligence: A Global Perspective”, Mankind Quarterly 31 (1991), pp. 254–96). Виправляючи інформацію Лінна щодо американців китайського походження, Флінн виявив, що їхній середній IQ трохи нижчий, ніж у білих американців. Flynn,Asian Americans, p.1. Найновіший показник рівня IQ для китайців (в Азії), за Лінном, 105,8%. Richard Lynn and Tatu Vanhanen, Intelligence: A Unifying Construct for the Social Sciences (London: Ulster Institute for Social Research, 2012), p. 53.

765 Richard E. Nisbett, Intelligence and How to Get It: Why Schools and Culture Count (New York: W. W. Norton & Co., 2009), p. 157;Roy F. Baumeister, John Tierney, Willpower: Rediscovering the Greatest Human Strength (New York: Penguin Press, 2011), p. 195.

766 LaurenceSteinberg, Beyond the Classroom: Why School Reform Has Failed and What Parents Need to Do (New York: Simon & Schuster, 1996), p. 87.

767 Fertig, “Around Sunset Part”; див. також Nisbett,Intelligence and How to Get It, p. 158 («Досягнення азійців та американців азійського походження — не загадка, а результат важкої праці»).

768 Al Baker, “Charges of Bias in Admission Test at Eight Elite Public High Schools”, New York Times, Sept. 27, 2012; Kyle Spencer, “For Asians, School Tests are Vital Steppingstones”, New York Times, Oct. 26, 2012.

769 Fertig, “Around Sunset Part”.

770 Spencer, “For Asians, School Tests Are Vital Steppingstones”.

771 Ibid.

772 Офіційне визначення регіональної комісії Аппалачії див. http://www.appalachiancommunityfund.org/html/wherewefund.html.

773 Roger Catlin, “What’s On Tonight: Diane Sawyer in Appalachia; ‘Dollhouse’”, Hartford Courant, Courant.com, Feb. 13, 2009, http://blogs.courant.com/roger_catlin_tv_eye/2009/02/whats-on-tonight-diane-sawyer.html.

774 “Does Diane Sawyer Get Appalachia?” The Revivalist, Apr. 1, 2010, http://therevivalist.info/does-diane-sawyer-get-appalachia.

775 Див., наприклад, Anthony Harkins, Hillbilly: A Cultural History of an American Icon (New York: Oxford University Press, 2004), pp. 6–7; Kai T. Erikson, Everything in Its Path: Destruction of Community in the Bu.alo Creek Flood (New York: Simon & Schuster, 1976), pp. 84–9; Silas House and Jason Howard, Something’s Rising: Appalachians Fighting Mountaintop Removal (Lexington: University Press of Kentucky, 2009), pp. 1, 59, 133–5; John O’Brien, At Home in the Heart of Appalachia (New York: Alfred A. Knopf, 2001), pp. 3–5.

776 Harkins, Hillbilly, p. 4.

777 Zhiwei Zhang, et al., An Analysis of Mental Health and Substance Abuse Disparities and Access to Treatment Services in the Appalachian Region (Appalachian Regional Commission and the National Opinion Research Center: August 2008), p. 2.

778 Appalachian Regional Commission, Economic Overview of Appalachia–2011, http://www.arc.gov/images/appregion/Sept2011/EconomicOverviewSept2011. pdf.

779 Sharon A. Denham and Ann Rathbun, “Appalachia: An Overview of Health Concerns and Health Literacy” (Appalachia Rural Health Institute, January 2005), http://www.oucom.ohiou.edu/arhi/presentations/appalachia_overview.pdf

780 U.S. Census Bureau, “Small Area Poverty and Income Estimates” (2010 U.S. and all States and Counties data . le),http://www.census.gov/did/www/saipe/data/ statecounty/data/2010.html; Appalachian Regional Commission, “Counties in Appalachia”, http://www.arc.gov/counties; див. також Housing Assistance Council, “Central Appalachia”, http://www.ruralhome.org/storage/documents/ appalov.pdf, p. 58 («У понад 43% округів центральної Аппалачії рівень бідності у 1960, 1970, 1980, 1990 і 2000 роках становив 20% або більше»).

781 Jim Goad, The Redneck Manifesto: How Hillbillies, Hicks, and White Trash Became America’s Scapegoats (New York: Simon & Schuster, 1997), p. 15; Harkins, Hillbilly, p. 8.

782 Jim Goad, The Redneck Manifesto: How Hillbillies, Hicks, and White Trash Became America’s Scapegoats (New York: Simon & Schuster, 1997), pp. 15, 100; див. також Harkins, Hillbilly, зокрема розділи 1 та 2; Anne Shelby, “The R Word: What’s So Funny (and Not So Funny) about Redneck Jokes”, у Dwight B. Billings, Gurney Norman, and Katherine Ledford eds., Confronting Appalachian Stereotypes: Back Talk from an American Region (Lexington: University Press of Kentucky, 1999), pp. 153–4.

783 Shelby, “The R Word”, p. 154

784 Phillip J. Obermiller, “Paving the Way: Urban Organizations and the Image of Appalachians”, in Billings, Confronting Appalachian Stereotypes, pp. 251, 258.

785 Див. Dwight B. Billings and Kathleen M. Blee,The Road to Poverty: The Making of Wealth and Hardship in Appalachia(Cambridge: Cambridge University Press, 2000), pp. 13–4 (піддано критиці теорії про «культуру бідності» за «кричущі стереотипи і скидання провини на жертв» і зауважено, що навіть проникливішим теоріям притаманний «зверхній погляд на населення гір»).

786 Harry M. Caudill, Night Comes to the Cumberlands: A Biography of a Depressed Area (Boston: Little, Brown and Company, 1962), p. 346; див. також Jack E. Weller, Yesterday’s People: Life in Contemporary Appalachia(Lexington: University of Kentucky Press, 1965), p. 2, 20.

787 O’Brien, At Home in the Heart of Appalachia, p. 24.

788 House and Howard, Something’s Rising, pp. 52, 59.

789 Erikson, Everything in Its Path, p. 85; див. Weller, Yesterday’s People, p. 104.

790 Potts, “Pressing On the Upward Way”.

791 Charles Murray, Coming Apart: The State of White America, 1960–2010 (New York: Crown Forum, 2012), pp. 170–81, 216–9; див. Caudill,Night Comes to the Cumberlands, pp. 275–6.

792 Centers for Disease Control and Prevention, “Estimated County-Level Prevalence of Diabetes and Obesity — United States, 2007”, Morbidity and Mortality Weekly Report 58, no. 45, Nov. 20, 2009, p. 1259 (звіт повідомляє, що рівень ожиріння у Західній Вірджинії та частинах Теннессі і Кентуккі, що входять до складу Аппалачії, перевищує 30%).

793 U.S. Department of Justice, “Appalachia High Intensity Drug Tra. ckingArea”, Sept. 2011, pp. 3–4; Appalachian Regional Commission, “ARC Study: Disproportionately High Rates of Substance Abuse in Appalachia”, August 2008, http:// www.arc.gov/news/article.asp?ARTICLE_ID=113.

794 “Editorial: ‘Pillbilly’ Addicts”, The Charleston Gazette, Oct. 10, 2012.

795 Sabrina Tavernise, “Ohio County Losing Its Young to Painkillers’ Grip”,New York Times, Apr. 19, 2011.

796 Commonwealth of Kentucky, Department for Public Health, Division of Women’s Health,Teen Pregnancy Prevention Strategic Plan (Cabinet for Health and Family Services, Commonwealth of Kentucky), p. 1. Показники Нью-Гемпширу взято із U.S. Department of Health and Human Services, Centers for Disease Control and Prevention, “Births: Final Data for 2010”,National Vital Statistics Reports 61, no. 1 (Aug. 28, 2012), p. 7, table B.

797 Термін «ресурсне прокляття» впровадив Річард Оті у 1993 році. Йдеться про гіпотезу, що суспільства, які мають забагато нафти, золота або інших надзвичайно цінних ресурсів, врешті-решт зазвичай грузнуть у бідності. Подальші дослідження переконливо підтвердили тезу Оті. Див. Richard M.Auty, Sustaining Development in Mineral Economies: The Resource Curse Thesis (New York: Routledge, 1993); Macartan Humphreys, Je.rey Sachs, Joseph E. Stiglitz et al., Escaping the Resource Curse (New York: Columbia University Press, 2007); Thomas L. Friedman, “The First Law of Petropolitics”, Foreign Policy, May/June 2006. Емпіричні дослідження із доказами впливу «ресурсного прокляття» на бідність в Аппалачії див. у Annie Walker, “An Empirical Analysis of Resource Curse Channels in the Appalachian Region”, February 19, 2013, http://www.be.wvu.edu/econ_seminar/documents/12–13/walker.pdf; Mark D. Partridge, Michael R. Betz, and Linda Lobao, “Natural Resource Curse and Poverty in Appalachian America”, American Journal of Agricultural Economics 95, no. 2 (2013), pp. 449–56.

798 Billings and Blee, The Road to Poverty, pp. 243, 264–9; Housing Assistance Council, “Central Appalachia”, p. 58; Christopher Price, “The Impact of the Mechanization of the Coal Mining Industry on the Population and Economy of Twentieth Century West Virginia”, West Virginia Historical Society Quarterly 22, no. 3 (July 2008), pp. 2–3; Amanda Paulson, “In Coal Country, Heat Rises over Latest Method of Mining”,The Christian Science Monitor, Jan. 3, 2006, p. 2.

799 Див., наприклад, House and Howard, eds., Something’s Rising, pp. 1–2, 12–3; Billings and Blee,The Road to Poverty, p. 243; Paulson, “In Coal Country, Heat Rises over Latest Method of Mining”, p. 2.

800 Christopher Bollinger, James P. Ziliak & Kenneth R. Troske, “Down from the Mountain: Skill Upgrading and Wages in Appalachia”,Journal of Labor Economics 29, no. 4, October 2011, p. 843.

801 House and Howard, eds., Something’s Rising, p. 9; Erikson, Everything in Its Path: Destruction of Community in the Bu.alo Creek Flood (опис спричиненого індустріальною катастрофою «розливу стічних і шахтових вод» у Західній Вірджинії та його наслідків). Дехто із жертв прориву дамби на Баффало-Крик врешті-решт виграв справу в суді і отримав відшкодування. Ibid, p. 247–8.

802 Celeste Kidd et al. “Rational Snacking: Young Children’s Decision-Making on the Marshmallow Task Is Moderated by Beliefs about Environmental Reliability”, Cognition 126 (2013), pp. 100–14.

803 W.R. Lovallo et al., “Early Life Adversity Contributes to Impaired Cognition and Impulsive Behavior: Studies from the Oklahoma Family Health Patterns Project”, Alcoholism, Clinical and Experimental Research 37, no. 4 (April 2013), pp. 616–23. Дослідник припускає, що цей результат спричинено тривалими змінами функціонування мозку. W.R. Lovallo, “Early Life Adversity Reduces Stress Reactivity and Enhances Impulsive Behavior: Implications for Health Behaviors”, Int’l Journal of Psychophysiology (у друці), резюме див. http://www.ncbi.nlm. nih.gov/pubmed/23085387.

804 Rumbaut, “Paradise Shift”, pp. 23–24, 33–34.

805 CathyBrown.eld, “Abuse Is Devastating in Appalachia”, Salem News, Mar. 11, 2012, http://www.salemnews.net/page/content.detail/id/552029/Abuse-is-devastating-in-Appalachia.html.

806 Joe Mackall, Plain Secrets: An Outsider Among the Amish (Boston: Beacon Press, 2007), pp. 5, 7.

807 Richard A. Stevick, Growing Up Amish: The Teenage Years (Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 2007), pp. 10–11, 43; “Indian Amish”, Amish America, http://amishamerica.com/indiana-amish («швейцарські аміші їздять лише у фургонах з відкритим верхом»).

808 Mackall, Plain Secrets, pp. xxi–xxii. 809 Stevick, Growing Up Amish, pp. 41, 47, 55, 62, 81, 106–7, 112–3. 810 Mackall, Plain Secrets, p. 81; John A. Hostetler, Amish Society (4th ed) (Baltimore and London: The Johns Hopkins University Press, 1993), pp. 77. 811 Stevick, Growing Up Amish, p. 72. 812 Ibid., p. 22. 813 Ibid., p. 106. 814 Hostetler, Amish Society, pp. 77, 247. 815 Mackall, Plain Secrets, pp. 40–1; Stevick, Growing Up Amish, p. 43. 816 Stevick, Growing Up Amish, p. 61. 817 FriedrichNietzsche, On the Genealogy of Morality, trans. Maudemarie Clark and Alan J. Swensen (Indianapolis/Cambridge: Hackett Publishing Co., 1998) (1887), pp. 16–7 (опис, згідно з яким християнство живиться «бажанням відплати» і є вивершенням іудейської «рабської моралі», яка проголошує, що «лише бідні, безсилі й смиренні є добрими, […] а ви, шляхетні й сильні, навіки будете злом»); див. також James Q. Whitman,Harsh Justice: Criminal Punishment and the Widening Divide between America and Europe (New York: Oxford University Press, 2005), p. 21 (за Ніцше, страшні потойбічні кари, передбачені християнством, давали людям «величезне задоволення споглядати муки проклятих і у такий спосіб пересвідчуватися у власній благословенній вищості»).

818 Hostetler, Amish Society, p. 77. 819 Mackall, Plain Secrets, p. 8. 820 Stevick, Growing Up Amish, p. 63; див. також Hostetler, Amish Society, pp. 75–6. 821 Stevick, Growing Up Amish, p. 109. 822 Ibid., pp. 7–8. 823 Ibid., pp. 43–4. 824 Ibid., p. 112. 825 Див., наприклад, Hostetler, Amish Society, pp. 119–20. 826 Див., наприклад, Stevick, Growing Up Amish, pp. 55–6. 827 1 Тимофію 6:10; Від Матвія 20:16; Від Матвія 19:24 828 MaxWeber, The Protestant Ethic and the Spirit of Capitalism (New York: Routledge, 1992) [1930], p. 35. 829 Weber, The Protestant Ethic and the Spirit of Capitalism, pp. 93–106; Guy Oakes, “The Thing That Would Not Die: Notes on Refutation”, in Hartmut Lehmann and Guenther Roth, eds., Weber’s Protestant Ethic: Origins, Evidence, Context (Washington, D.C., Cambridge University Press, German Historical Institute, 1993), p. 286.

830 Weber, The Protestant Ethic and the Spirit of Capitalism, p. 110. 831 Ibid. 832 Ibid., pp. 160–2. 833 Max Weber, “Anticritical Last Word on the Spirit of Capitalism”, American Journal of Sociology 83 (1978), p. 1112, цит. у Malcolm MacKinnon, “The Longevity of the Thesis: A Critique of the Critics”, in Lehmann and Roth, Weber’s Protestant Ethic, pp. 211, 224; див. також Weber, The Protestant Ethic and the Spirit of Capitalism, pp. 176–77; Oakes, “The Thing That Would Not Die”, pp. 285, 286– 9.

834 Oakes, “The Thing That Would Not Die”, pp. 162–3, 287–8.

835 Weber, The Protestant Ethic and the Spirit of Capitalism, pp. 35–46.

836 Див. Jared Diamond, Guns, Germs and Steel: The Fate of Human Societies (New York and London: W.W. Norton & Co., 1999).

837 James Carroll, “The Mormon Arrival”, Boston Globe, Aug. 7, 2011.

838 MatthewBowman, The Mormon People: The Making of an American Faith (New York: Random House, 2012), pp. 169–70.

839 Bowman, The Mormon People, p. 168.

840 The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, “History of Missionary Work in the Church”, Jun. 25, 2007, http://www.mormonnewsroom.org/article/historyof-missionary-work-in-the-church. Наведена у тексті орієнтовна кількість 650 000 осіб для періоду після 1990 року підрахована за кількістю приблизно 535 000 осіб, яку навела Церква для періоду 1990–2007 років. Ibid.

841 Bowman, The Mormon People, p. 159.

842 Bowman, The Mormon People, pp. 151, 152–53, 217; Jan Shipps, Mormonism: The Story of a New Religious Tradition (Chicago: University of Illinois Press, 1985), pp. 114–6. Про сепаратистську фазу мормонської історії в Юті див. Franklin D. Daines, “Separatism in Utah, 1847–1870”, Annual Report of the American Historical Association for the Year 1917 (Washington, D.C., 1920), pp. 331–43.

843 Bowman, The Mormon People, pp. 178–9.

844 Jon Krakauer, Under the Banner of Heaven: A Story of Violent Faith (New York: Doubleday, 2003), pp. 10–15, 167.

845 Nate Carlisle, “Alcohol, Co.ee and Why the FLDS Drink Them”, Salt Lake Tribune, Mar. 1, 2013, http://www.sltrib.com/sltrib/blogspolygblog/55924890–185/. dsco. ee-church-sltrib.html.csp.

846 U.S. Census, American Community Survey, Table DP03: Selected Economic Characteristics (2010, сукупність даних за п’ять років) (географічні позначки: США; Колорадо-Сіті, штат Аризона) (показано рівень бідності 36,5% для всіх родин у Колорадо-Сіті порівняно із показником 10% для країни загалом).

847 Je.rey Kluger, “Genetic Scars of the Holocaust: Children Su. er Too”, Time, Sept. 9, 2010; Harvey A. Barocas and Carol B. Barocas, “Separation-Individuation Con.icts in Children of Holocaust Survivors”. Journal of Contemporary Psychology 11, no. 1 (1998), pp. 6–14.

848 Ephraim Yuchtman-Yaar and Gila Menachem, “Socioeconomic Achievements of Holocaust Survivors in Israel: The First and Second Generation”,Contemporary Jewry 13 (1992), pp. 95–123; Morton Weinfeld and John J. Sigal, “Educational and Occupational Achievement of Adult Children of Holocaust Survivors”, in U.O. Schmelz and S. Della Pergola, eds., Papers in Jewish Demography 1985: Proceedings of the Demographic Sessions Held at the 9th World Congress of Jewish Studies (Jerusalem: Hebrew University of Jerusalem, 1985).

849 Fran Klein-Parker, “Dominant Attitudes of Adult Children of Holocaust Survivors Toward their Parents”, in John P. Wilson, Zev Harel and Boaz Kahana eds., Human Adaptation to Extreme Stress: From the Holocaust to Vietnam (New York: Plenum, 1988), pp. 207–8.

850 Aaron Hass, In the Shadow of the Holocaust: The Second Generation (Ithaca and London: Cornell University Press, 1996), pp. 51, 53. Більше цитат дітей вцілілих — ibid., pp. 60, 62–63; Helen Epstein,Children of the Holocaust: Conversations with Sons and Daughters of Survivors (New York: G.P. Putnam’s Sons, 1979), p. 37.

851 Barocas and Barocas, “Separation-Individuation Con.icts”, p. 11;

852 Epstein, Children of the Holocaust, p. 27;

853 SoniaTaitz, The Watchmaker’s Daughter: A Memoir (New York: McWitty Press, 2012), p. 152.

854 Hass, In the Shadow of the Holocaust, p. 58. Див. статтю, яка розповідає про постійне тяжіння тривоги та відчуття загроженості над уцілілими другого покоління: Miri Scharf, “Long-term E.ects of Trauma: Psychosocial Functioning of the Second and Third Generation of Holocaust Survivors”, Development and Psychopathology 19 (2007), pp. 604–5, 617.

855 Klein-Parker, “Dominant Attitudes”, p. 206; також Leslie Gilbert-Lurie, Bending Toward the Sun: A Mother and Daughter Memoir (New York: Harper Perennial, 2010).

856 Barocas and Barocas, “Separation-Individuation Con.icts”, pp. 8–9, 12.

857 Natan P. F. Kellerman, Holocaust Trauma: Psychological E.ects and Treatment (Bloomington, IN: iUniverse Books, 2009), p. 73.

858 Epstein, Children of the Holocaust, pp. 169–70.

859 Hass, In the Shadow of the Holocaust, p. 122.

860 Epstein, Children of the Holocaust, p. 19.

861 Taitz, The Watchmaker’s Daughter, p. 9.

862 Hass, In the Shadow of the Holocaust, p. 108.

863 Weinfeld and Sigal, “Educational and Occupational Achievement”, p. 363.

864 «Conspiracy of Silence: A Conversation with Yael Danieli”, Reform Judaism Online (2009), http://reformjudaismmag.org/Articles/index.cfm?id=1530.

865 Ron Unz, “The Myth of American Meritocracy”, The American Conservative, Nov. 28, 2012.

866 Див., наприклад, Janet Mertz, “Janet Mertz on Ron Unz’s ‘Meritocracy’ Article”, andrewgelman.com/wp-content/uploads/2013/03/Mertz-on-Unz-Meritocracy-Article.pdf?a43d93 (твердження про те, що на олімпіаді з математики у 1970-х євреїв було 25–30%, а не понад 40%, а після 2000-го — 13%, а не 2,5%).

867 Див. Steven Pinker, “The Lessons of the Ashkenazim: Groups and Genes”, The New Republic, June 26, 2006. У більшостті досліджень IQ середній показник американців визначають як 100. Див. James R. Flynn & Lawrence G. Weiss, “American IQ Gains from 1932 to 2002: The WISC Subtests and Educational Progress”, International Journal of Testing 7, no. 2 (2007), p. 210.

868 Gregory Cochran, Jason Hardy, and Henry Harpending, “Natural History of Ashkenazi Intelligence”,Journal of Biosocial Science 38 (2006), pp. 659, 662–5, 674– 9.

869 Jennifer Senior, “Are Jews Smarter?”, New York Magazine, Oct. 24, 2005 (цитата Гаррі Острера і Сандера Ґілмана). Див. дослідження, ґрунтовані на тезі, Кочрана/Гарді/Гарпендіґа, наприклад, у Hanna David and Richard Lynn, “Intelligence Di.erences Between European and Oriental Jews in Israel”, Journal of Biosocial Science 37 (2007), pp. 465–73.

870 Див., наприклад, Laurence Steinberg, Beyond the Classroom: Why School Reform has Failed and What Parents Need to Do (New York: Simon & Schuster, 1996), p. 59, 64–5; Flynn,Asian Americans: Achievement Beyond IQ, p. 77 (обговорення «прірви між IQ і досягненнями»); Harold W. Stevenson et al., “Mathematics Achievement of Chinese, Japanese, and American Children”, Science 231 (1986), pp. 693–9; Stevenson et al., “Cognitive Performance and Academic Achievement of Japanese, Chinese, and American Children”,Child Development 56, no. 3 (1985), pp. 733–34. Див. також джерела, цитовані у п’ятому розділі, про те, що контроль імпульсів цінніший для прогнозування, ніж IQ, і це було доведено численними дослідженнями навчальних і економічних результатів.

871 Suet-ling Pong et al., “The Roles of Parenting Styles and Social Capital in the School Performance of Immigrant Asian and Hispanic Adolescents”, Social Science Quarterly 86 (2005), pp. 928, 946–7; див. також, наприклад, Lingxin Hao and Han S. Woo, “Distinct Trajectories in the Transition to Adulthood: Are Children of Immigrants Advantaged?”Child Development 83, no. 5 (2012), pp. 1623, 1635; Grace Kao and Marta Tienda, “Optimism and Achievement: The Educational Performance of Immigrant Youth”, Social Science Quarterly 76 (1995), pp. 9–17; Rumbaut, “The Coming of the Second Generation”, pp. 196, 205, 219.

872 Jewish Virtual Library, “Family, American Jewish”, http://www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/judaica/ejud_0002_0006_0_06269.html.

873 Paul Burstein, “Jewish Educational and Economic Success in the United States: A Search for Explanations”, Sociological Perspectives 50, no. 2 (2007), pp. 209– 14; Barry R. Chiswick, “The Postwar Economy of American Jews”, in Je. rey S. Gurock, ed., American Jewish History (New York: Routledge, 1998), pp. 93–98 (обговорення «стрімкого зростання професіоналізації єврейської робочої сили» протягом другої половини ХХ століття і винятково високих середніх доходів американських євреїв).

874 Див. Alan M. Dershowitz,The Vanishing American Jew: In Search of Jewish Identity for the Next Century (New York: Touchstone, 1997) pp. 1–2.

875 EthanGo.man, “The Golden Age of Jewish American Literature”, Proquest Discovery Guides, March 2010, pp. 1, 5–8, http://www.csa.com/discovery/guides/ jewish/review.pdf.

876 Celia Walden, “Matthew Weiner: The Man Behind Mad Men”, The Telegraph, Mar. 18, 2012.

877 Про занепад БАСПів див., наприклад, Robert C. Christopher, Crashing the Gates: The De-WASPing of America’s Power Elite (New York: Simon & Schuster, 1989); Eli Wald, “The Rise and Fall of the WASP and Jewish Law Firms”, Stanford Law Review 60 (2008), pp. 1828–58; James D. Davidson et al., “Persistence and Change in the Protestant Establishment”, Social Forces 74, no. 1 (1995), pp. 157– 75; E. Digby Baltzell, “The Protestant Establishment Revisited”, The American Scholar 45, no. 4 (1976), pp. 499–518; Robert Frank, “That Bright, Dying Star, the American WASP”, The Wall Street Journal, May 15, 2010; Noah Feldman, “The Triumphant Decline of the WASP”,New York Times, June 27, 2010.

878 Див. Charles E. Silberman, A Certain People: American Jews and Their Lives Today (New York: Summit Books, 1985), pp. 327–31.

879 Див. Theodore Sasson et al.,Still Connected: American Jewish Attitudes about Israel (Waltham, MA: Brandeis University, Marice and Marilyn Cohen Center for Modern Jewish Studies, 2010), pp. 1, 9–13.

880 AmyChua, World on Fire: How Exporting Free Market Democracy Breeds Ethnic Hatred and Global Instability (New York: Anchor Books, 2004), pp. 212, 223–4. Між оцінками кількості населення Близького Сходу існують дуже великі розбіжності. Одна з приблизних оцінок поміркована і ґрунтується на цифрі 1990 року, наведеній у Youssef M. Choueiri, Arab Nationalism: A History (Oxford: Blackwell Publishers, 2000), p. vii.

881 Див. Tad Friend, Cheerful Money: Me, My Family, and the Last Days of Wasp Splendor (New York: Hachette Book Group, 2009).

882 Див., наприклад, Dershowitz, The Vanishing American Jew, pp. 1–18; Lee Siegel, “Rise of the Tiger Nation”, Wall Street Journal, Oct. 27, 2012.

883 Bowman, The Mormon People, pp. 234–45.

884 Buck Gee and Wes Hom, “The Failure of Asian Success in the Bay Area: Asians as Corporate Executive Leaders”, Mar. 28, 2009, p. 5; див. також Wesley Yang, “Paper Tigers”, New York Magazine, May 8, 2011.

885 Anita Raghavan, The Billionaire’s Apprentice: The Rise of the Indian-American Elite and the Fall of the Galleon Hedge Fund (New York: Business Plus Books, 2013), p. 416.

886 Менше 30% (можливо, лише 16%) американських євреїв ходять до синагоги бодай раз на місяць. Щонайменше 80% не харчуються кошерною їжею. Див. Humphrey Taylor, “While Most Americans Believe in God, Only 36% Attend a Religious Service Once a Month or More Often”, Harris Poll No. 59, Oct. 15, 2003, p. 5, Table 3; Sue Fishko. , Kosher Nation: Why More and More of America’s Food Answers to a Higher Authority (New York: Schocken Books, 2010), p. 330 n. 29.

887 Див., наприклад, Elliott J. Rosen and Susan F. Weltman, “Jewish Families: An Overview”, in Monica McGoldrick, Joe Giordano and Nydia Garcia-Preto, Ethnicity & Family Therapy (3d ed.) (New York: The Guilford Press, 2005), pp. 667, 675 («єврейські батьки стали схильними до поблажливості»); Lila Corwin Berman, “Blame, Boundaries, and Birthrights: Jewish Intermarriage in Midcentury America”, in Susan A. Glenn and Naomi B. Sokolo., Boundaries of Jewish Identity (Seattle: University of Washington Press, 2012), pp. 100–2 (опис переходу до «поблажливого виховання» у середовищі американських євреїв у 1950– 60-х роках).

888 Institute for Jewish & Community Research, “Projects: Ethnic and Racial Diversity: The Be’chol Lashon Initiative”, http://www.jewishresearch.org/projects_ diversity.htm (опис того, як «євреї так глибоко інтегрувалися до американського суспільства, що схильні багатьма способами віддзеркалювати американську культуру»).

Розділ восьмий. Америка

889 Dwight Boehm and Edward Schwartz, “Je.erson and the Theory of Degeneracy”, American Quarterly 9, no. 4 (1957), pp. 448–53. Цитати Бюффона подано за перекладом Уїльяма Смеллі 1781 року “Dissertation on Animals Peculiar to the New World”, Histoire naturelle, vol. 5), pp. 112–23, опублікованим на сайті професора університету міста Нью-Джерсі Френа Морена: http:// faculty.njcu.edu/fmoran/vol5new.htm. Див. також “Dissertation on Animals Common to both Continents” у перекладі Смеллі, pp. 124–52 на тому самому ресурсі.

890 Цитату Рейналя наведено за Kevin J. Hayes ed.,The Oxford Handbook of Early American Literature (New York: Oxford University Press, 2008), p. 599.

891 Див. Deborah L. Madsen, American Exceptionalism (Edinburgh: Edinburgh University Press, 1998), p. 2. («Америка і американці особливі, виняткові, бо на них покладено місію врятувати світ від нього самого. […] Америка має бути “містом, яке стоїть на верхів’ї гори”, перед очима у цілого світу»); Kammen, “The Problem of American Exceptionalism: A Reconsideration”, American Quarterly 45 (1993), pp. 1, 6 («Американське відчуття винятковості постало разом із цим народом […] і зіграло надважливу роль у становленні ідентичності цього суспільства»). Багато джерел критикують американське відчуття винятковості або проголошують його смерть. Див. коротку вибірку у Godfrey Hodgson,The Myth of American Exceptionalism (New Haven, CT: Yale University Press, 2010); Andrew J. Bacevich, The Limits of Power — The End of American Exceptionalism (New York: Henry Holt & Co., 2009); Michael Ignatie. ed.,American Exceptionalism and Human Rights (Princeton, NJ: Princeton University Press, 2005); Harold Hongju Koh, “On American Exceptionalism”, Stanford Law Review 55 (2003); Daniel Bell, “The End of American Exceptionalism”, The Public Interest 41 (1975).

892 George McKenna, The Puritan Origins of American Patriotism (New Haven, CT and London: Yale University Press, 2007), pp. 6–7.

893 Alexander Hamilton, “Federalist 1” (1787), in Jack Rakove, ed.,The Federalist by Alexander Hamilton, James Madison, and John Jay: The Essential Essays (Boston: Bedford/St. Martin’s Press, 2003), p. 36.

894 HermanMelville, White-Jacket, or The World in a Man-of-War, in Redburn, White-Ja cket, Moby-Dick (New York: Library of America, 1983), p. 506.

895 Lee Alan Dugatkin, Mr. Je.erson and the Giant Moose: Natural History in Early America (Chicago: University of Chicago Press, 2009), pp. ix–xii; див. також Mark V. Barrow Jr., Nature’s Ghosts: Confronting Extinction from the Age of Je.erson to the Age of Ecology (Chicago: University of Chicago Press, 2009), pp. 15–19; Boehm and Edward Schwartz, “Je.erson and the Theory of Degeneracy”.

896 Thomas Je.erson, “Notes on Virginia”, in Paul Leicester Ford, ed., The Works of Thomas Je.erson, Volume III (New York: G.P. Putnam’s Sons, 2009), pp. 411– 5 (обговорення «велетенського» мамонта); 422–4.

897 Richard L. Bushman, “The Romance of Andrew Carnegie”, American Studies6, no. 1 (1965), pp. 36–7; Andrew Carnegie, Triumphant Democracy (New York: Cosimo, 2005).

898 Henry James, “Hawthorne” (1887), передрук у in John Morley, ed., Hawthorne: English Men of Letters (New York: AMS Press, 1968) p. 153.

899 Alexis de Tocqueville,Democracy in America (Henry Reeve, trans.) (Francis Bowen, ed.) (Cambridge: Sever and Francis, 1863), vol. 2, part III, chap. 21, pp. 308–09 (зазначено, що в Америці ніщо не «тримає людей міцно на своїх місцях», кожен, «зумівши отримати певну освіту й забезпечити собі деякий статок, може обрати свій шлях і йти по ньому незалежно від усіх інших людей» і «немає раси бідняків, […] немає й раси багачів»).

900 Alexis de Tocqueville,Democracy in America, trans. George Lawrence, ed. J. P. Mayer vol. 2, part III, chap. 19 (Garden City, NY: Anchor Books, 1969), p. 627.

901 Walter Isaacson, Benjamin Franklin: An American Life (New York: Simon & Schuster, 2003) p. 526, n. 35.

902 “Poor Richard for 1744”, in Paul Leicester Ford ed., The Prefaces, Proverbs, and Poems of Benjamin Franklin OriginallyPrinted in Poor Richard’s Almanacs for 1733–1758 (New York & London: G.P. Putnam’s Sons), p. 147. “Poor Richard for 1758: Preface”, in Ford, The Prefaces, pp. 270, 271, 273. “Poor Richard for 1734”, in Ford, The Prefaces, p. 38. “Poor Richard for 1755”, in Ford, The Prefaces, p. 245. “Poor Richard for 1733”, in Ford, The Prefaces, p. 28. “Poor Richard for 1736”, in Ford, The Prefaces, pp. 61, 62. Benjamin Franklin, “Advice to a Young Tradesman”, in Benjamin Franklin, The Works of Dr. Benjamin Franklin (London, C. & R. Baldwin Printers, 1809) p. 179.

903 Див., наприклад, Akhil Reed Amar, The Bill of Rights: Creation and Reconstruction (New Haven and London: Yale University Press, 1998), pp. 21, 23, 46, 79; загальний огляд у Gordon S. Wood, The Radicalism of the American Revolution (New York: Alfred Knopf, 1991).

904 Claude S. Fisher, Made in America: A Social History of American Culture and Character (Chicago: University of Chicago Press, 2010), p. 110.

905 Ibid., pp. 111–2.

906 Ibid., p. 113.

907 Ibid., p. 112.

908 Ibid., p. 127.

909 Ibid., p. 113.

910 Ralph Waldo Emerson,Nature: Addresses and Lectures (New York: AMS Press, 1968), p. 371.

911 Соромлячись свого походження, Гамільтон «вирішив порвати з минулим і вигадати собі нову особистість. Йому судилося знайти дім, де цінували те, що він робив, а не те, ким він був». Ron Chernow,Alexander Hamilton (New York: The Penguin Press, 2004), p. 40.

912 Ralph Waldo Emerson,The Journals and Miscellaneous Notebooks of Ralph Waldo Emerson, 1838–1842 (Boston, MA: Harvard University Press, 1969) p. 241.

913 U.S. Declaration of Independence, para. 2 (1776).

914Letter from Thomas Je.erson to James Madison (Sept. 6, 1789), in Julian P. Boyd, ed., The Papers of Thomas Je. erson, Volume 15, 27 March 1789 to 30 November 1789 (Princeton, NJ: Princeton University Press, 1958), p. 396; Rubenfeld,Freedom and Time, pp. 18–21.

915 Rubenfeld, Freedom and Time, pp. 17–44.

916 Gordon S. Wood, The American Revolution: A History (New York: Modern Library, 2003), p. 139, 146; див. також Michael J. G. Cain and Keith L. Dougherty, “Suppressing Shays’ Rebellion: Collective Action and Constitutional Design Under the Articles of Confederation”, Journal of Theoretical Politics 11, no. 2 (1999), pp. 233–60 (обговорення «конституційних провалів, пов’язаних зі Статтями Конфедерації», зокрема «проблем спільної дії», які вирішила нова Конституція).

917 Fischer, Made in America, pp. 114, 183–84; Wood, The American Revolution, p.119–22, 131, 146; Gordon S. Wood,The Creation of the American Republic 1776– 1787 (Chapel Hill, NC: University of North Carolina Press, 1969), pp. 368–9; Cain and Dougherty, “Suppressing Shay’s Rebellion”, pp. 233–4.

918 Див. Alexander Hamilton, “Federalist 15” (1787), in Rakove, The Federalist, p. 65 («Потрібно правдиво визнати, що […] існують суттєві недоліки нашого державного устрою і що потрібно діяти, щоб врятувати нас від неминучої анархії»).

919 Див., наприклад, James Madison, “Note to his Speech on the Right of Su. rage” (1821), in Max Farrand, ed.,The Records of the Federal Convention of 1787, Volume III (New Haven, CT: Yale University Press, 1911) pp. 450, 452 (застереження проти «небезпеки», якою загальне виборче право загрожуватиме «праву власності», «щоразу, коли виявиться, що більшість складається не із власників нерухомого майна»). Wood,The Creation of the American Republic, pp. 409–11; Morton J. Horwitz, “Tocqueville and the Tyranny of the Majority”, The Review of Politics 28, no. 3 (1966), pp. 293, 293 («в жодній країні проблема тиранії більшості не тяжіла над політичною думкою так, як в Америці»); cf. Charles A. Beard,An Economic Interpretation of the Constitution of the United States (New York: MacMillan Co., 1949), pp. 15–18 (припущення, що творці Конституції переймалися в основному захистом свого майна від привласнення його більшістю).

920 James Madison, “Federalist 49” (1788), in Rakove, The Federalist, pp. 130–33.

921 JohnFinn, Constitutions in Crisis: Political Violence and the Rule of Law (New York: Oxford University Press, 1991), p. 5 (цитата сенатора Джона Поттера Стоктона з дебатів про Акт 1871 року щодо ку-клукс-клану); див. Abraham Lincoln, First Inaugural Address, March 1, 1861 («Більшість, яку стримує конституційний контроль і обмеження […] єдиний істинний суверен вільного народу»); David J. Brewer, “An Independent Judiciary as the Salvation of the Nation” (1893), reprinted in The Annals of America: Agrarianism and Urbanization 1884–1894, vol. 11 (1968), pp. 423, 428 («конституції — це […] правила, проголошені тверезим, щоб контролювати себе у стані сп’яніння»); Thomas M. Cooley, A Treatise on the Constitutional Limitations Which Rest upon the Legislative Power of the States of the American Union (Boston: Little, Brown, and Co., 1868), pp. 54–5 (Конституція захищає «від небезпеки, що законодавчі органи потраплять під вплив тимчасових заворушень і пристрастей народу»); Stephen Holmes, Passion and Constraint: On the Theory of Liberal Democracy (Chicago: University of Chicago Press, 1995), chap. 5; cf. Akhil Reed Amar, “The Central Meaning of Republican Government: Popular Sovereignty, Majority Rule, and the Denominator Problem”,University of Colorado Law Review 65 (1994), p. 761(згадано поширену думку, що «“Білль про права” було розроблено, щоб боротися з тиранією більшості і стримувати масові пристрасті», однак зазначено, що Конституцію також створили, щоб обмежувати свавільних законотворців і президентів).

922 William J. Brennan, Jr., “Construing the Constitution”, University of California, Davis Law Review 19, p. 6 («Мета Конституції — а надто “Білля про права” — саме в тому, щоб встановити певні трансцендентні цінності, які перебувають поза зоною впливу тимчасових політичних більшостей. Не можна очікувати, що мажоритарний процес владнає вимоги права меншості, що постає у відповідь на результати того-таки мажоритарного процесу»). Wood, The Creation of the American Republic, p. 453.

923 Wood, The American Revolution, p. 151 (зазначено, що Конституція створила «надзвичайно потужний народний уряд», який «отримав набагато більше, ніж додаткові виборчі повноваження, необхідні для розв’язання кредитних, комерційних та міжнародних проблем Сполучених Штатів»); Wood, The Creation of the American Republic, p. 467; див. загалом Akhil Reed Amar, America’s Constitution: A Biography (New York: Random House, 2005).

924 Див. Hannah Arendt, On Revolution (London: Penguin, 1965), p. 233 (опис поглядів Джефферсона).

925 Walt Whitman, “A Song for Occupations”, Leaves of Grass (Boston: Small, Maynard & Co., 1904), p. 175.

926 United States Constitution, preamble.

927 Див. Mary M. Schweitzer, “The Rati.cation Paradox in the Great Valley of the Appalachians”, in Eliga H. Gould and Peter S. Onuf, Empire and Nation: The American Revolution in the Atlantic World (Baltimore & London: The Johns Hopkins Press, 2005), pp. 115, 135 («Революція перетворила мешканців Нью-Йорка, Пенсильванії та Вірджинії на американців»). У своїй прощальній промові Вашинґтон закликав своїх співгромадян відкинути «містечкові обмеження» і гордо називати себе «американцями», наголошуючи на «священному» конституційному зв’язку. George Washington, Farewell Address (Sept. 19, 1796), передрук у Saxe Commins, ed., Basic Writings of George Washington (New York: Random House, 1948), pp. 627, 631, 633–4. Знадобилася Громадянська війна і подальші поправки до Конституції, щоб завершити цю трансформацію. Див. Bruce A. Ackerman,We The People: Transformations (Cambridge, MA: Harvard University Press, 1998), p. 23.

928 Див., наприклад, Hamilton, “Federalist 1”, pp. 36–39.

929 Див. Richard Hofstadter, The American Political Tradition and the Men Who Made It (New York: Alfred Knopf, 1973), p. 19 (зазначено що «загальна задоволеність Конституцією, поєднана зі зростаючим націоналізмом, заклала підвалини глибокої шани американців до покоління засновників Конституції»).

930 Див. William Faux and Adlard Welby, Early Western Travels, 1748–1846, Volume XII, Part II (1820) of Faux’s Memorable Days in America, and Welby’s Visit to North America, 1819–20 (Reuben Gold Thwaites, ed.) (Chicago: Lakeside Press, 1905), p. 28.

931 Див. Rogers M. Smith, “Beyond Tocqueville, Myrdal, and Hartz: The Multiple Traditions in America”, American Political Science Review 87, no. 3 (1993) p. 549 («Протягом понад 80% американської історії закони США проголошували більшість населення світу недостойними американського громадянства на самій лише підставі їхньої раси, первісного громадянства чи гендеру. […] [За часів творення Конституції] вважали, що чоловіки створені природою для того, щоб панувати над жінками. […] Білих північних європейців вважали культурно — і, мабуть, біологічно — вищими за темношкірих африканців, смаглявих корінних американців і взагалі за всі інші раси та цивілізації. До того ж багато американців британського походження вважали релігію спадковою перевагою і сприймали протестантів як Божих створінь, морально, політично і теологічно вищих за католиків, євреїв, мусульман та інших»); Thurgood Marshall, “Re. ections on the Bicentennial of the United States Constitution”, Harvard Law Review 101 (1987), pp. 1–5; Ellen Carol DuBois, “Outgrowing the Compact of the Fathers: Equal Rights, Woman Su.rage, and the United States Constitution, 1820–1878”, The Journal of American History 74 (1987), pp. 836–62.

932 Див., наприклад, Mary Frances Berry, Black Resistance/White Law: A History of Constitutional Racism in America (New York: Penguin Books, 1994) (обговорення дискримінації та расового насилля, яке тривало протягом останніх ста п’ятдесяти років і було спрямоване проти темношкірих, так само як американців азійського походження, латиноамериканців та корінного населення Америки) Robert A. Williams, Jr., Like a Loaded Weapon: The Rehnquist Court, Indian Rights, and the Legal History of Racism in America (Minneapolis, MN: University of Minnesota Press, 2005) (критика расистських витоків федерального закону про індіанців); Jose Monsivais, “A Glimmer of Hope: A Proposal to Keep the Indian Child Welfare Act of 1978 Intact”, American Indian Law Review, vol. 22 (1997) p. 2 («Коли у 1829 році президентом став Ендрю Джексон, розпочалася політика переселень. Акт про переселення індіанців 1830 року зобов’язував більшість східних племен переселитися на захід від річки Міссісіпі. […] Величезні маси індіанців пішки переганяли на захід на території, що вважалися непридатними для життя»); Andrew Gyory, Closing the Gate: Race, Politics, and the Chinese Exclusion Act (Chapel Hill and London: University of North Caroline Press, 1998); William D. Carrigan, “The Lynching of Persons of Mexican Origin or Descent in the United States, 1848 to 1928,” Journal of Social History 37, no. 2 (2003), pp. 411–38.

933 Charles N. Wheeler, “Fight to Disarm His Life’s Work, Henry Ford Vows”, Chicago Tribune, May 25, 1916, p. 10. 934 Robert Rector and Jennifer A. Marshall, “The Un.nished Work of Welfare Reform”, National A. airs (Winter 2013).

935 President Franklin D. Roosevelt, “Radio Address on the Third Anniversary of the Social Security Act”, August 15, 1938, режим доступу: The American Presidency Project, http://www.presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=15523.

936 President Franklin D. Roosevelt, “State of the Union Message to Congress”, January 11, 1944, режим доступу: The American Presidency Project, http://www. presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=16518.

937 President Franklin D. Roosevelt, “Greeting to the Economics Club of New York”, December 2, 1940, режим доступу: The American Presidency Project, http:// www.presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=15907. Вважають, що термін «соціальний захист» впровадив економіст Абрахам Епштайн, який у 1933 році писав: «Від часів Адама і Єви […] загроженість була лихом для людства». Abraham Epstein, Insecurity: A Challenge to America (New York: H. Smith & R. Haas, 1933), p. 17; див. також David M. Kennedy, Freedom from Fear: The American People in Depression and War, 1929–1945 (New York: Oxford University Press, 1999), p. 247.

938 Greg Toppo, “Big-City Schools Struggle With Graduation Rates”, USA Today, June 20, 2006.

939 Steven D. Levitt and Sudhir Alladi Venkatesh, “An Economic Analysis of a Drug-Selling Gang’s Finances”,The Quarterly Journal of Economics (August 2000), pp. 755, 770.

940 Див. Leon Bing, Do or Die (New York: Harper Perennial, 1992) (тривалість життя активного члена банди у південно-центральній частині Лос-Анджелеса оцінено у дев’ятнадцять років); William J. Harness,Chief of Police, Gang Facts and Myths: A Guide for School Administrators (Conroe ISD Police Department, 1996–2004), p. 21 (твердження про те, що середня тривалість життя активного члена банди становить 20 років і 5 місяців).

941 Див., наприклад, William Julius Wilson, When Work Disappears: The World of the New Urban Poor (New York: Alfred A. Knopf, 2000), pp. 52–3 («Райони, де мало можливостей легально влаштуватися на роботу, неефективна система оголошень про роботу і погана шкільна освіта призводять до того, що робота зникає. […] Багато людей врешті-решт втрачають відчуття залученості до роботи в офіційній економіці. […] Внаслідок цих обставин також зростає вірогідність, що громадяни вдаватимуться до нелегальних способів заробітку»), p. 107 («Коли в молоді мало підстав вірити у майбутні перспективи», часто «стрімко зростає кількість неповних родин»); див. також Thomas J. Sugrue, The Origins of the Urban Crisis: Race and Inequality in Post-War Detroit (Princeton: Princeton University Press, 1996); Bruce Western, Punishment and Inequality in America (New York: Russell Sage Foundation, 2006); Alex Kotlowitz, There Are No Children Here: The Story of Two Boys Growing Up in the Other America (New York: Anchor, 1991).

942 Див. Paul Krugman, End This Depression Now! (New York and London: W.W. Norton & Co., 2012), p. 7; див. також Levitt and Venkatesh, “An Economic Analysis of a Drug-Selling Gang’s Finances”, p. 771 (зазначено, що члени банд часто ще й працюють на низькооплачуваних роботах у торгових центрах та ресторанах швидкого харчування).

943 Див., наприклад, Sugrue, The Origins of the Urban Crisis, p. 7; Dwight B. Billings and Kathleen M. Blee,The Road to Poverty: The Making of Wealth and Hardship in Appalachia (Cambridge: Cambridge University Press, 2000), pp. 243, 264–9; Christopher Price, “The Impact of the Mechanization of the Coal Mining Industry on the Population and Economy of Twentieth Century West Virginia”, West Virginia Historical Society Quarterly 22, no. 3 (July 2008), pp. 2–3

944 Див., наприклад, Niall Ferguson, Colossus: The Price of America’s Empire (New York: The Penguin Press, 2004), pp. 18–9; John Steele Gordon, An Empire of Wealth: The Epic History ofAmerican Economic Power (New York: HarperPerennial, 2004), pp. 416–8; Michael Lewis, The New New Thing: A Silicon Valley Story (New York: W.W. Norton & Company, 2000), p. 30 (цитата венчурного капіталіста Джона Доерра, який описував Кремнієву долину 1990-х як «наймасштабніше легальне творення багатства в історії світу»).

945 Tom Wolfe, Bon.re of the Vanities (New York: Farrar, Straus Giroux, 1987); див. Jessica Winter, “Greed is Bad. Bad!” Slate.com, Sept. 25, 2007, http://www.slate. com/articles/arts/dvdextras/2007/09/greed_is_bad_bad.html.

946 Див. графіки, що яскраво показують рекордно високі біржові курси, корпоративні прибутки і ціни на будинки у Robert J. Shiller,Irrational Exuberance (2d ed.) (Princeton, NJ: Princeton University Press, 2005), pp. 3–6, 13; див. також “Wheeler Dealer Cabbie Cashing in on Bull Market By Trading Stocks From His Taxi”, New York Daily News, Aug. 19, 1999.

947 Krugman, End This Depression Now!, chap. 5.

948 Shiller, Irrational Exuberance, p. 13.

949 Rusty Dornin, “New Anxieties Can Accompany Silicon Valley’s New Money”, CNN. com, Feb. 26, 2000, http://archives.cnn.com/2000/US/02/26/sudden.wealth. syndrome.

950 Nouriel Roubini and Stephen Mihm, Crisis Economics: A Crash Course in the Future of Finance (New York: The Penguin Press, 2010), pp. 68–9; Krugman, End This Depression Now!, p. 78.

951 Shiller, Irrational Exuberance, p. 3 (графік, який показує злет біржових курсів у 1990-х), p. 213 («У роки буму 1990-х відверта неприязнь широкої спільноти до вітчизняних корпорацій була рекордно низькою. Бізнесменів героїзували»).

952 Felix Salmon, “Chart of the Day: Median Net Worth, 1962–2010”, Reuters, Jun. 12, 2012, — http://blogs.reuters.com/felix-salmon/2012/06/12/chart-of-the-day-median-net-worth-1962–2010.

953 Див. Amy Chua, World on Fire: How Exporting Free Market Democracy Breeds Ethnic Hatred and Global Instability (New York: Anchor Books, 2004), p. 233.

954 Brooke Masters, “GU Legal Eagles Flying to Estonia’s Aid”, Washington Post, June 18, 1992.

955 Francis Fukuyama, The End of History and the Last Man (New York: Avon Books, 1992), p. xi.

956 Див. Klaus Weber, Gerald F. Davis and Michael Lounsbury, “Policy as Myth and Ceremony? The Global Spread of Stock Exchanges, 1980–2005”, Academy of Management Journal 52, no. 6 (2009), pp. 1319, 1320, 1341; Kathryn C. Lavelle, The Politics of Equity Finance in Emerging Markets (New York: Oxford University Press, 2004), pp. 19–22.

957 Див. Amy Chua, Day of Empire: How Hyperpowers Rise to Global Dominance — and WhyThey Fall (New York: Doubleday, 2007), pp. ix, 259–61

958 NathanielBranden, The Six Pillars of Self-Esteem (New York: Bantam Books, 1994), at xv; Бранден зауважив те саме у “In Defense of Self”,Ass’n for Humanistic Psychology (August/September 1984), pp. 12–13.

959 Див. Nathaniel Branden, My Years with Ayn Rand, (San Francisco: Jossey-Bass, 1999), p. 368 (за деякими твердженнями, у світі продано понад мільйон примірників).

960 Roy F. Baumeister and John Tierney, Willpower: Rediscovering the Greatest Human Strength (New York: Penguin Press, 2011), pp. 188–89 (слова голови оперативної групи з питань самооцінки у Каліфорнії).

961 Ibid., p. 189 (цитата соціолога Ніла Смелсера).

962 Carol S. Dweck, “Mindsets: How Praise Is Harming Youth and What Can Be Done about It”, School Library Media Activities Monthly 24, no. 5 (January 2008), p. 55.

963 Див. William James, The Principles of Psychology 1 (New York: Henry Holt, 1890), pp. 309–11. Джеймс зауважує, що для підживлення самооцінки людина повинна бути успішною не в усьому, а в тому, що для неї важливо: «Якщо хтось знається на психології краще за мене, це мене страшенно засмучує, адже я вже деякий час докладаю всіх можливих зусиль, щоб бути психологом. Але мене анітрохи не бентежить моє цілковите неуцтво, коли йдеться про грецьку мову». Id. at 310.

964 Цей розрив можна побачити на шкалі самооцінки, розробленій Розенберґом. Це стандартний спосіб вимірювання самооцінки, який зараз масово використовують психологи. Шкала, створена у 1965 році Моррісом Розенберґом, є цілковито суб’єктивним інструментом дослідження. У людей в різні способи запитують про те, як вони ставляться до себе. Водночас немає запитань про їхню реальну поведінку, досягнення, успіхи, невдачі тощо, і цим показникам не надається значення.

965 Див. Lori Gottlieb, “How to Land Your Kid in Therapy”, Atlantic Monthly (July/ August 2011) (піддано сумніву «самооцінку», що «живиться постійними компромісами і схваленням, а не заслуженими досягненнями»).

966 Jean M. Twenge and W. Keith Campbell, The Narcissism Epidemic: Living in the Age of Entitlement (New York: Atria Books, 2009), p. 13 («у більшості груп самооцінка рекордно висока»).

967 Douglas S. Massey et al., The Source of the River: The Social Origins of Freshmen at America’s Selective Colleges and Universities (Princeton, NJ: Princeton University Press, 2003), pp. 120–1.

968 Див., наприклад, Tom Loveless, The 2006 Brown Center Report on American Education: How Well Are American Students Learning (Washington, D.C.: Brookings Institution, 2006), pp. 13–20.

969 Baumeister and Tierney,Willpower, pp. 190–91.

970 Carol S. Dweck, Mindset: The New Psychology of Success (New York: Random House, 2006), pp. 71–73.

971 Lauren Slater, “The Trouble with Self-Esteem”, New York Times, Feb. 3, 2002 (цитата Емлера).

972 Baumeister and Tierney,Willpower, p. 191; див. Betsy Hart, It Takes a Parent: How theCulture of Pushover Parenting Is Hurting Our Kids (New York: Penguin Group, 2005), p. 93.

973 Gottlieb, “How to Land Your Kid in Therapy”.

974 NathanielBranden, The Psychology of Self-Esteem: A Revolutionary Approach to Self-Understanding that Launched a New Era in Modern Psychology (San Francisco: Jossey-Bass, 2001), p. 251.

975 Gottlieb, “How to Land Your Kid in Therapy”.

976 Baumeister and Tierney,Willpower, pp. 188–97; Gottlieb, “How to Land Your Kid in Therapy”.

977 David Dent, “Bursting the Self-Esteem Bubble”, Psychology Today, Mar. 1, 2002 (цитата Ніколаса Емлера).

978 NicholasEmler, The Costs and Causes of Low Self-Worth (York, UK: Joseph Rowntree Foundation, 2001), pp. 19–21; Baumeister and John Tierney, Willpower, p. 191.

979 Див. Caitlin Flanagan, “The Ivy Delusion”, The Atlantic, Feb. 24, 2011 (Сучасні «хороші батьки» відчайдушно прагнуть, щоб їхні діти відкрили свої «природні таланти» і досягнули «легкого успіху» без жодного стресу чи болю); Elizabeth Kohlbert, “Spoiled Rotten”, The New Yorker, July 2, 2012; див. також Sally Koslow, Slouching Toward Adulthood: Observations From the Not-So Empty Nest (New York: Viking, 2012).

980 MadelineLevine, Teach Your Children Well: Parenting for Authentic Success (New York: HarperCollins, 2012), p. 29.

981 Ron Chepesiuk, Sixties Radicals, Then and Now: Candid Conversations with Those Who Shaped the Era (Je.erson, NC: McFarland & Co., 1995), p. 29 (цитата Пола Красснера) («Основним кредо шістдесятих було жити в теперішньому»); Myron Magnet, The Dream and the Nightmare: The Sixties’ Legacy to the Underclass (опис заклику Нормана Мейлера «полишити “надумані” обмеження цивілізації, жити моментом і слухати своє тіло, а не розум»); Harvey C. Mans.eld, “The Legacy of the Late Sixties”, in Stephen Macedo, ed., Reassessing the Sixties: Debating the Political and Cultural Legacy (New York: W.W. Norton, 1997), p. 24.

982 Див., наприклад, Georgie Anne Geyer, Americans No More: The Death of Citizenship (New York: Atlantic Monthly Press, 1996), p. («описано результати опитувань, які показують перехід Америки між 1950 і 1990 роками, від майбутньої винагороди до миттєвої»); J. Eric Oliver, Fat Politics: The Real Story Behind America’s Obesity Epidemic (New York: Oxford University Press, 2006), p.10 («поширення цієї хронічної хвороби також є наслідком шалено стрімкої культури миттєвої винагороди та індивідуальних дозволів»); Michael S.Rothberg, American Greed: A Personal and Professional Look at How Greed Caused the Great Recession of 2008 (Bloomington, IN: AuthorHouse, 2010), p.112 («Америка — це країна миттєвої винагороди»); Christopher Muther, “Instant Grati.cation is Making Us Perpetually Impatient”, Boston Globe, Feb. 2, 2013; Jules Lobel, “America’s Penchant for Instant Grati. cation”, Christian Science Monitor, Nov. 18, 2003. «Основний результат» дослідження Pew 2011 року щодо інтернету в майбутньому полягав у тому, що «до негативних наслідків належить потреба миттєвого задоволення [і] втрата терплячості». Pew Research Center, The Future of the Internet (Washington, D.C.: Pew Research Center’s Internet & American Life Project, 2012), p.11.

983 Див. Congressional Budget O. ce, Federal Debt and Interest Costs (September 1984), p. 2, table 1; “Federal Debt: Total Public Debt as Percent of Gross Domestic Product”, Federal Reserve Bank of St. Louis, Economic Research, http://research.stlouisfed.org/fred2/series/GFDEGDQ188S; Matt Phillips, “The Long Story of U.S. Debt, From 1790 to 2011, in 1 Little Chart”, The Atlantic, Nov. 13, 2012; див. також Niall Ferguson, The Great Degeneration: How Institutional Decay and Economies Die (London: Allen Lane, 2012), pp. 41–2 (зазначено, що «статистичні дані, які зазвичай наводять як державний борг», не враховують «незабезпечених соціальних зобов’язань, що часто передбачають набагато більше витрат», зокрема «державну медичну допомогу пенсіонерам і малозабезпеченим людям, а також соціальний захист»).

984 American Society of Civil Engineers, 2013 Report Card for America’s Infrastructure, режим доступу: http://www.infrastructurereportcard.org. Усі великі європейські країни мають швидкісні поїзди (320 км/год або більше). У Японії поїзди ходять зі швидкістю 442 км/год, в Китаї — 486. Найшвидший американський поїзд, Amtrak Acela Express, досягає середньої швидкості 125 км/год на найкращих ділянках дороги. Alex Davies, “11 Incredibly Fast Trains That Leave America in the Dust”,Business Insider, Nov. 26, 2012, http://www. businessinsider.com/the-10-fastest-trains-in-the-world-2012–11?op=1; Jim Loewen, “Can American Trains Achieve Steam Speeds in the Modern Era?” http:// hnn.us/blogs/can-american-trains-achieve-steam-speeds-modern-era. Жоден із аеропортів у США не входить до двадцяти п’яти найкращих аеропортів світу. World Airport Awards, “The World’s Top 100 Airports” (2013), http://www. worldairportawards.com/Awards_2013/top100.htm.

985 Samuel Sherraden, “The Infrastructure De. cit”, New America Foundation, February 3, 2011, http://newamerica.net/publications/policy/the_infrastructure_ de.cit. Див. також Robert B. Reich, Beyond Outrage: What Has Gone Wrong With Our Economy and Our Democracy and How To Fix It (New York: Vintage, 2012), p. 45 («загадка в тому, чому за ті роки постійного економічного зростання було так мало зроблено»).

986 Friedman and Mandelbaum,That Used to Be Us, pp. 229–31.

987 National Academy of Science, National Academy of Engineering, Institute of Medicine, Rising above the Gathering Storm, Revisited: Rapidly Approaching Category Five, (Washington, D.C.: National Academies Press, 2010), pp. 6, 12 n.13.

988 “Personal Savings Rate,” Federal Reserve Bank of St. Louis, Economic Research, http://research.stlouisfed.org/fred2/series/PSAVERT (історичний графік рівня заощаджень у США); “How Household Savings Stack Up in Asia, the West, and Latin America”, Bloomberg Business Week, June 10, 2010 (наведено інформацію про рівень заощаджень 38% для китайських домашніх господарств).

989 David S. Freedman, “Obesity — United States, 1988–2008”, Morbidity and Mortality Weekly Report 60, no. 1 (Supp.) (Centers for Disease Control and Protection, January 14, 2011).

990 Robert J. Shiller, Irrational Exuberance (2d ed.) (Princeton: Princeton University Press, 2005), p. 53; див. загалом Sam Skolnik,High Stakes: The Rising Cost of America’s Gambling Addiction (Boston: Beacon Press, 2011).

991 Corky Siemaszko, “Nearly one in .ve high schoolers drink, smoke or do drugs during the school day, says new Columbia University survey”, New York Daily News, Aug. 22, 2012.

992 Fox News, “Report: Nearly Half of High School Students Using Drugs, Alcohol”, Jun. 29, 2011, http://www.foxnews.com/health/2011/06/29/report-nearly-halfhigh-school-students-using-drugs-alcohol.

993 Siemaszko, “Nearly one in .ve high schoolers drink”.

994 “Study Finds Rich Kids More Likely to Use Drugs Than Poor”, The Partnership for a Drugfree America, Feb. 20, 2007, http://www.drugfree.org/join-together/ drugs/study-. nds-rich-kids-more.

995 “The Price of A. uence”, American Psychological Association Monitor on Psychology, January 2009.

996 Серед чоловіків рівень зайвої ваги насправді дещо зростає зі збільшеннім доходів. Серед жінок він зі збільшенням доходів падає. Однак ця тенденція виявилася актуальною лише для білих, які не є латиноамериканцями. Див. Cynthia L. Ogden et al., “Obesity and Socioeconomic Status in Adults: United States, 2005–2008”, NCHS Data Brief, no. 50 (Centers for Disease Control and Prevention, December, 2010), pp. 1–2; Freedman, “Obesity”, Table 2.

997 Dan Kindlon, Too Much of a Good Thing: Raising Children of Character in an Indulgent Age (New York: Hyperion, 2001), p. 15; Gottlieb “How to Land Your Kid in Therapy”.

998 Twenge and Campbell, The Narcissism Epidemic, p. 1; Jean Twenge, Generation Me: Why Today’s Young Americans Are More Con.dent, Assertive, Entitled — and More Miserable Than Ever Before (New York: Simon & Schuster, 2007). p. 65.

999 Ron Alsop, “The ‘Trophy’ Kids Go to Work”, Wall Street Journal, Oct. 21, 2008.

1000 Eric Hoover, “The Millennial Muddle: How Stereotyping Students Became a Thriving Industry and a Bundle of Contradictions”, The Chronicle of Higher Education, Oct. 11, 2009 («коментатори схильні наліплювати ярлик міленіалів на білих заможних підлітків»).

1001 Dan Schawbel, “Reviving Work Ethic in America”, Forbes.com, Dec. 21, 2011 (цитата Еріка Честера).

1002 Див. Robert J. Shiller,The Subprime Solution: How Today’s Global Financial Crisis Happened, and What to Do About It (Princeton, NJ: Princeton University Press, 2008), pp. 6–7; Ben Steverman and David Bogoslaw, “The Financial Crisis Blame Game”, Business Week, Oct. 18, 2008.

1003 Steverman and Bogoslaw, “The Financial Crisis Blame Game”; див. також Shiller, The Subprime Solution, p. 45 (дослідження 2005 року показало, що покупці будинків у Сан-Франциско загалом очікували зростання цін 14% на рік і що «третина респондентів виявляли справді надмірні очікування — інколи понад 50% на рік»).

1004 Roubini and Mihm, Crisis Economics, p. 65 (У 1990-х і 2000-х і «звичайні», й інвестиційні банки «уже не піддавали ретельній перевірці претендентів на кредити. Так звані кредити без підтвердження доходів поширювалися дедалі більше, оскільки кредитовані особи брехали про свої доходи і не надавали документальних підтверджень»); Shiller,The Subprime Solution, p. 6 («Кредитні установи, які планували продати зобов’зання сек’юризаторам, уже не переймалися ризиками, пов’язаними з відшкодуваннями»).

1005 Roubini and Mihm, Crisis Economics, pp. 33, 66–7.

1006 Steverman and Bogoslaw, “The Financial Crisis Blame Game”; див. також Roubini and Mihm, Crisis Economics, p. 65 (проблема цих «новомодних» фінансових продуктів полягала в тому, що «банки або компанії, що видавали цінні папери, майже не мали стимулу забезпечувати належний контроль і необхідну ретельність»; «поганий кредит передавали з рук до рук, мов гарячу картоплину»).

1007 Див. Shiller, Irrational Exuberance, p. 1; Shiller, The Subprime Solution, p. 43 («соціальна епідемія»), 46–7 («надмірний оптимізм»), 52 (опис настроїв, згідно з якими катастрофи просто не могло статися); Roubini and Mihm, Crisis Economics, p. 18 («нескінченний бум»), 88 («сліпа віра в те, що ціна активів зростатиме вічно»).

1008 Roubini and Mihm, Crisis Economics, p. 88; Shiller, The Subprime Solution, p. 52.

1009 Daniel Bell, The Cultural Contradictions of Capitalism (New York: Basic Books, 1976), p. 84.

1010 Samuel P. Huntington, Who Are We? The Challenges to America’s National Identity (New York: Simon & Schuster, 2004), pp. xv-xvi.

1011 Jemima Lewis, “The Greatest Nation on Earth? I Don’t Think So”, The Independent, May 12, 2007.

1012 Seema Mehta, “Romney, Obama and God: Who Sees America as More Divine?” Los Angeles Times, Apr. 13, 2012 (цитата Барака Обами).

1013 Orville Schell and John DeLury, Wealth and Power: China’s Long March to the Twenty-First Century (New York: Random House, 2013), p. 7; див. також Edward Friedman and Barry L. McCormick eds., What If China Doesn’t Democratize? Implications for War and Peace (New York: M.E. Sharpe, 2000), p. 23 («Скрізь китайців об’єднує гасло, […] що після століття принижень» прийшов час, коли Китай «постане у світі на тому місці, якого заслуговує») (цитата Джеймса Ліллі, колишнього посла США у Китаї і Тайвані).

1014 SoniaSotomayor, My Beloved World (New York: Alfred A. Knopf, 2013), pp. 11–4.

1015 Ibid., pp. 3–4, 9.

1016 Ibid., p. 11.

1017 Ibid., p. 72, див. також pp. 117–8, 143.

1018 Ibid., p. 16.

1019 Див. John H. McWhorter,Losing the Race: Self-Sabotage in Black America (New York: HarperCollins, 2001); John McWhorter, “Guilt Trip”, The New Republic, June 24, 2010; John U. Ogbu and Herbert D. Simons, “Voluntary and Involuntary Minorities: A Cultural-Ecological Theory of School Performance with Some Implications for Education”, Anthropology & Educational Quarterly 29, no. 2 (1998), pp. 155, 161. У промові 2004 року Генрі Луїс Ґейтс сказав: «Я нещодавно читав результати опитування Washington Post. Знаєте, що відповіли темношкірі дітлахи іх неблагополучних міських районів, коли їх попросили назвати “риси білої поведінки”? Три найпоширеніші відповіді: бути відмінником у школі, говорити правильною англійською і ходити до Смітсонівського інституту. Якби хтось сказав щось подібне за часів нашого дитинства, його б ляснули по маківці і запроторили до божевільні. Ми якомось чином засвоїли завдані нам утиски». Henry Louis Gates, “America Beyond the Color Line”, in Catherine Ellis and Stephen Drury Smith eds., Say It Loud! Great Speeches on Civil Rights and African American Identity (New York: The New Press, 2010), p. 235.

1020 Див. Roland E. Fryer, “‘Acting White’: The Social Price Paid by the Best and Brightest Minority Students”, Education Next 6, no. 1 (Winter, 2006).

1021 “Remember that Bill Gates”: Anne-Marie Slaughter, “Rebellion of an Innovation Mom”, CNN World, June 5, 2011, http://globalpublicsquare.blogs.cnn. com/2011/06/05/rebellion-of-the-innovation-mom/.

1022 Friedman and Mandelbaum,That Used to Be Us, p. 128; див. також Mark Bauerlein, The Dumbest Generation: How the Digital Age Stupe.es Young Americans and Jeopardizes Our Future (New York: Jeremy P. Tarcher, 2008), chap. 3; Nicholas Carr, The Shallows: What the Internet Is Doing to Our Brains (New York: W.W. Norton & Co., 2010).

1023 “Television and Health”, The Sourcebook for Teaching Science, режим доступу: http://www.csun.edu/science/health/docs/tv&health.html (звернення: 16 травня 2013 року).

1024 Khaled Hosseini, “By the Book”, New York Times, June 6, 2013.

1025 Amy Chua, “Tiger Mom’s Long Distance Cub”, Wall Street Journal, Dec. 24, 2011.

1026 RobertSpector, Amazon.com: Get Big Fast (2000).

1027 Див.Rubenfeld, Freedom and Time, p. 16; Jed Rubenfeld, Revolution by Judiciary: The Structure of American Constitutional Law (Cambridge, MA: Harvard University Press, 2005), p. 91 («свобода людини […] пов’язана з її здатністю самостійно ставити собі цілі і працювати над ними впродовж тривалого часу»).

1028 Mihaly Csikszentmihalyi, Flow: The Psychology of Optimal Experience (New York: Harper Perennial, 1991), p. 2 (цитата Франкла).