Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

§ 1. Загальна характеристика і види цих злочинів

На озброєнні в Збройних Силах України знаходиться велика кількість вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів та інших речовин, які становлять підвищену загальну небезпеку для людей, матеріальних цінностей та оточуючого середовища. Наявність у військах сучасної зброї сприяє підтриманню високої бойової готовності у разі необхідності захисту народу України від нападу.

Вихід цих предметів з-під контролю людини може заподіяти велику шкоду життю та здоров’ю людей, матеріальним цінностям.

У процесі використання та збереження цих предметів може створюватися загроза для життя та здоров’я людей, настання інших тяжких наслідків. Тому порядок поводження з цими предметами у військах суворо регламентується військовими статутами, постановами, наказами та іншими нормативними актами[32].

Предметом цього злочину є зброя, бойові припаси, вибухові, радіоактивні та інші речовини. Зазначені предмети відрізняються один від одного, вони є різними за конструкцією і бойовими властивостями. Проте ці предмети наділені загальними властивостями, характерними для кожного з них. Такими є: 1) підвищена загальна небезпечність; 2) спеціальне призначення; 3) особливий правовий режим[33].

Підвищена загальна небезпечність виражається у тому, що при неправильному використанні, зберіганні, перевезенні тощо предмети можуть виходити з-під контролю людини і спричиняти істотну шкоду життю та здоров’ю людей, матеріальним цінностям тощо. У цих предметах закладена велика потенційна енергія, яка може приводитися в дію поведінкою людини або внаслідок дії стихійних сил природи, сонця, електричної енергії, хімічних процесів чи механічного удару. Це може призвести до процесів, які стають неконтрольованими з боку людини, що викликає тяжкі наслідки.

Спеціальне призначення цих предметів полягає в тому, що вони в разі необхідності можуть використовуватись як засіб ураження людини, руйнування матеріальних цінностей, завдання шкоди оточуючому середовищу.

Особливий правовий режим створюється в Збройних Силах України для того, аби запобігти створенню загрози настання тяжких наслідків для життя та здоров’я людей, матеріальних цінностей, оточуючого середовища.

Крім загальних ознак зазначені предмети мають свої конструктивні особливості, які треба відзначити.

За конструкцією зброя поділяється на вогнепальну, вибухову та холодну. Не можуть бути віднесені до вогнепальної зброї пневматична зброя, газові, сигнальні, стартові, будівельні пістолети, ракетниці, а також пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи іншими метальними снарядами несмертельної дії.

Відповідно до Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання зброї, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622, до вогнепальної зброї належать всі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї для проведення пострілів, у яких використовується сила тиску газів, що утворюються при згорянні вибухових сумішей (пороху або інших спеціальних горючих сумішей).

Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху[34].

До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, які здатні вибухнути без доступу кисню. Не є предметом злочину вибухові пакети, інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, які не містять вибухових речовин та сумішей.

Радіоактивні речовини містять елементи (радіонукліди), здатні при розпаді виділяти енергію у вигляді особливих уражаючих променів.

До інших речовин належать легкозаймисті, їдкі та інші речовини. Легкозаймисті речовини здатні до самозаймання, можуть вибухнути в контакті з іншими речовинами або під дією вогню. Їдкі речовини здатні шкідливо впливати на живі організми, викликати отруєння, опіки, рани тощо.

§ 2. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

1. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а так само з радіоактивними матеріалами, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або створило небезпеку для довкілля, —

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, —

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Об’єктом даного злочину є відносини, що забезпечують порядок поводження з предметами, які становлять підвищену небезпечність для оточуючих.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується трьома ознаками: 1) діянням; 2) наслідками; 3) причинним зв’язком між ними.

Діяння виражається в порушенні правил поводження з цими предметами. Це може виражатися в порушенні порядку зберігання, обслуговування, ремонту, використання за цільовим призначенням тощо. Диспозиція розглядуваної статті є бланкетною. Тому для вирішення питання про порушення правил поводження з предметами, які становлять підвищену небезпечність для оточення, слід установити, які конкретно норми правил, інструкцій, статутів порушено і в чому виражалися ці порушення.

Так, військовий суд Запорізького гарнізону засудив військовослужбовця Сошка А., який під час виконання обов’язків розводящого часових порушив вимоги статей 13, 16 Статуту внутрішньої служби та наказ командира військової частини «Про заходи безпеки при порушенні правил поводження зі зброєю при виконанні обов’язків вартового», які забороняють без необхідності досилати патрон в патронник. Він не виконав цього припису і під час руху на пост дослав патрон у патронник, а потім автоматом ударив в огорожу і непомітно для себе зняв запобіжник у автомата. Сошко А. почав грати з іншим військовослужбовцем у гру «руська рулетка». Думаючи, що його автомат на запобіжнику, він направив його у бік Ш. і натиснув на спусковий курок. Стався постріл, унаслідок якого було смертельно поранено Ш. Сошка А. було засуджено за ст. 2451, п. «б», КК 1960р. (ст. 414 КК 2001 р.)[35].

Наслідками цього злочину в диспозиції статті названо тілесні ушкодження. Згідно з чинним законодавством розрізняють легкі тілесні ушкодження, ушкодження середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження.

Причинний зв’язок між порушенням правил і настанням наслідків є обов’язковою ознакою складу цього злочину. У необхідних випадках для встановлення причинного зв’язку призначається експертиза.

Суб’єктивна сторона злочину визначається залежно від змісту його об’єктивної сторони. Тут потрібно встановлювати психічне ставлення особи як до порушення правил поводження з цими предметами, так і щодо їх наслідків. Правила можуть порушуватися з прямим умислом або із злочинною недбалістю.

При прямому умислі винна особа усвідомлює, що вона порушує правила поводження з предметами підвищеної загальної небезпечності і це створює загрозу життю та здоров’ю людей, оточуючому середовищу. Особа усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність свого діяння і бажає цього.

Злочинна недбалість має місце у випадках, коли особа не розуміє факту порушення правил поводження з цими предметами внаслідок неуважності або через те, що забула вчинити певні дії, або порушила послідовність вчинення тих чи інших дій. При цьому вона повинна була і могла передбачити, що порушує певні правила.

Що стосується наслідків, то відносно них у цьому злочині можлива лише необережність. При злочинній самовпевненості особа передбачала можливість заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, але легковажно розраховувала на їх відвернення. При цьому винна особа розраховує на власний досвід, сили, поведінку інших осіб або інші обставини, які об’єктивно здатні відвернути спричинення тілесних ушкоджень. При злочинній недбалості винна особа не передбачає можливості спричинення тілесних ушкоджень, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Отже, при вчиненні цього злочину можливі такі комбінації форм вини. Можливий прямий умисел до факту порушення правил поводження з предметами, що становлять підвищену небезпечність для оточуючих, і необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) відносно наслідків цього діяння. У таких випадках має місце складна (подвійна) форма вини: умисел до діяння і необережність до наслідків.

Крім того, можливі злочинна недбалість щодо порушення правил поводження із зазначеними предметами і речовинами та злочинна недбалість відносно наслідків.

Виникає запитання: яким у цілому слід визнавати цей злочин? Ураховуючи, що вирішальним у цьому злочині є психічне ставлення особи до суспільно небезпечних наслідків (воно може бути тільки необережним), цей злочин у цілому визнається необережним.

Якщо буде встановлено, що винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки (тілесні ушкодження) і бажала їх настання або свідомо допускала це, то такі дії слід кваліфікувати за статтями чинного КК, які передбачають відповідальність за умисне тілесне ушкодження.

Суб’єктом цього злочину є військовослужбовець, який володіє зброєю, бойовими припасами, вибуховими, радіоактивними та іншими предметами, що становлять підвищену небезпечність для оточуючих. Суб’єктами можуть бути і ті військовослужбовці, які мають доступ до зазначених предметів під час охорони, перевезення, зберігання, ремонту чи обслуговування.

Частина 2 статті як кваліфікуючі ознаки передбачає заподіяння тілесних ушкоджень декільком особам або смерті потерпілому.

Більш сувору відповідальність встановлено в ч. 3 статті, якщо такі діяння спричинили загибель декількох осіб чи інші тяжкі наслідки.

До інших тяжких наслідків слід відносити велику матеріальну шкоду (якщо вона у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян). Крім того, до тяжких наслідків належать виведення з ладу важливої для боєздатності військової техніки, зрив виконання бойового завдання, зараження шкідливими речовинами водойм, землі, повітря та ін.

У сучасних умовах Збройні Сили України оснащені різноманітною військовою технікою — автомобілями, танками, тягачами, самохідними машинами, артилерійськими, зенітними та ракетними установками, які змонтовані на автотракторній техніці. Ця техніка характеризується великою потужністю, може розвивати високу швидкість, насичена складним обладнанням, електронікою, вогнепальною зброєю, бойовими припасами тощо. Тому дорожньо-транспортні пригоди з військовою технікою порівняно з цивільними транспортними засобами є більш небезпечними і можуть заподіяти більш тяжкі наслідки.

Велика частина військової техніки фізично і морально застаріла, експлуатується протягом багатьох років. Тому останнім часом збільшується кількість дорожньо-транспортних пригод, у тому числі з військовою технікою, більш тяжкими є їх наслідки.

Серед різних правових заходів, спрямованих на попередження правопорушень, що вчиняються військовими водіями, важливе місце посідає кримінально-правова боротьба з ними. У чинному КК України відповідальність військовослужбовців за порушення правил водіння, експлуатації, польотів, кораблеводіння передбачено в статтях 415–417.

§ 3. Порушення правил водіння або експлуатації машин

Стаття 415. Порушення правил водіння або експлуатації машин

1. Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого, —

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Об’єктом цього злочину є військовий правопорядок, який забезпечує безпеку руху та експлуатації бойових, спеціальних чи транспортних машин у Збройних Силах України.

Предметом злочину є військові машини. До них належать перш за все бойові машини: танки, бронетранспортери, самохідні артилерійські і ракетні установки, машини, призначені для буксирування артилерійських систем і причепів, інші самохідні технічні засоби.

Спеціальні машини — це самохідні технічні засоби, які використовуються за спеціальним призначенням залежно від типу машин і встановленого на них устаткування. До них належать інженерні машини, ремонтні майстерні, лабораторії, санітарні машини тощо, машини, призначені для перевезення особового складу, озброєння, боєприпасів, предметів господарського, культурно-побутового обслуговування військ.

З об’єктивної сторони злочин виражається в: 1) порушенні правил водіння або експлуатації зазначених транспортних засобів; 2) заподіянні потерпілому середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень або смерті; 3) причинному зв’язку між діянням і заподіяними наслідками.

У диспозиції розглядуваної статті діяння описане як порушення правил водіння бойових, спеціальних чи транспортних машин. Водіння машин розпочинається з моменту початку руху і закінчується припиненням руху. Рух машин повинен здійснюватися відповідно до Правил дорожнього руху, інших нормативних актів, інструкцій тощо.

Діяння особи може виражатися як в активних діях, так і в бездіяльності. Порушення правил безпеки руху може полягати у перевищенні встановленої швидкості руху, порушенні правил обгону транспортних засобів, об’їзду перешкод, проїзду перехресть, руху на заборонений сигнал світлофора, неправильному користуванні світловими приладами, порушенні правил буксирування причепів та інших транспортних засобів.

Диспозиція цієї статті має бланкетний характер, тому для вирішення питання про кваліфікацію вчиненого слід звертатися до нормативних актів інших галузей права, які регулюють порядок руху транспортних засобів.

Найважливішим правовим актом є Правила дорожнього руху, які регламентують порядок руху транспортних засобів та інших учасників дорожнього руху. Виконання цих правил сприяє безпечному руху транспортних засобів, які є джерелами підвищеної небезпеки.

Для визначення характеру порушення правил безпеки руху в кожному випадку потрібно встановлювати, які приписи правил порушено і якими нормами, параграфами, статтями ці порушення передбачено.

Так, військовий місцевий суд Запорізького гарнізону визнав винним і засудив за ч. 1 ст. 415 КК В., який на закріпленому за ним автомобілі (технічно справному) їхав другорядною дорогою. Виїжджаючи на головну дорогу, він не пропустив автомобіль, що рухався головною дорогою, унаслідок чого сталося зіткнення автомобілів і водій К. отримав тяжкі тілесні ушкодження. Мотивуючи обвинувачення, суд відзначив, що В. порушив вимоги пп. 1.5 та 16.11 Правил дорожнього руху[36].

Одні криміналісти вважають, що поведінка водіїв транспортних засобів при вчиненні цього злочину визначається правилами, закріпленими не тільки у певних нормативних актах, а й у загальноприйнятих неписаних правилах обережності[37]. Вони стверджують, що в нормативних актах, якими б докладними вони не були, неможливо передбачити всі можливі правила поведінки водіїв.

Проте, на думку інших криміналістів, рух транспортних засобів здійснюється тільки згідно з «писаними» правилами. Тому при притягненні до відповідальності за цей злочин в обвинувальному висновку та вироку мають називатися конкретні статті правил, статутів, інструкцій, які порушені. На це звертає увагу судів Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Особливість бланкетних диспозицій полягає у тому, що вони відсилають до нормативних актів інших галузей права (адміністративного, трудового, цивільного тощо).

Рух бойових, спеціальних чи транспортних машин часто здійснюється в особливих умовах при виконанні бойових завдань. У переважній більшості випадків це відбувається не на дорогах, магістралях чи вулицях, а в умовах бездоріжжя, в лісі, полі, болотистій місцевості тощо. Тому, крім Закону України «Про дорожній рух», у Збройних Силах України діють спеціальні військово-нормативні акти, які регламентують водіння військової техніки в умовах бойової обстановки, під час навчань тощо.

Порушення правил експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини є другим видом діяння, поряд з водінням, про що говориться в диспозиції ст. 415 КК. Воно в першу чергу може виражатися у невиконанні водієм технічних умов експлуатації транспортного засобу, порушенні правил розміщення грузів, бойової техніки та їх закріпленні, порушенні умов, за яких заборонено експлуатацію транспортного засобу. Ці умови стосуються основних вузлів, механізмів та обладнання транспортного засобу, які забезпечують безпеку їх руху, тобто стосуються технічного стану транспортного засобу, який повинен відповідати вимогам стандартів, правил технічної експлуатації, інструкцій та іншої нормативно-технічної документації.

Однак не всі порушення правил експлуатації можуть бути кваліфіковані за ст. 415 КК, зокрема такі порушення, які забезпечують безпечні умови праці при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, пов’язаних з ремонтом, обслуговуванням, заправкою транспортних засобів і т. п. Виконання цих робіт не пов’язано з безпекою руху та експлуатацією транспорту. Тому лише порушення правил експлуатації транспорту, яке пов’язане з безпекою руху транспортних засобів, може кваліфікуватись за цією статтею.

Крім цих порушень правил експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що їх, як правило, припускаються водії зазначених транспортних засобів, під порушення правил експлуатації підпадають й інші діяння, котрі, як правило, вчиняють службові військові особи, відповідальні за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.

До таких порушень належать: випущення у рейс технічно несправної машини; допущення до керування машиною водія в стані сп’яніння; передавання керування машиною іншим військовослужбовцям, які або не мають, або позбавлені права керувати транспортним засобом, грубе порушення режиму роботи водія (унаслідок хвороби, перевтоми тощо). Це може бути допущення до керування водія, який не має прав певної категорії, або випущення в рейс з важкими умовами руху водія, кваліфікація і досвід якого не відповідають підвищеним вимогам, тощо.

Слід мати на увазі, що названі порушення правил експлуатації, випущення в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів не виділені в окремий склад військових злочинів на відміну від злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту (розділ ХІ КК), де є окрема стаття 287 «Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення правил їх експлуатації».

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є наслідки. Відповідальність диференційовано залежно від тяжкості наслідків. У ч. 1 ст. 415 КК говориться про заподіяння середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень або смерті потерпілому, в ч. 2 — про загибель декількох осіб. Характер тілесного ушкодження визначає судово-медична експертиза відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених 17 січня 1995 р.

Причинний зв’язок між діянням і наслідками є третьою ознакою об’єктивної сторони. Для встановлення причинного зв’язку важливо з’ясувати характер порушення, яке в конкретній обстановці створило реальну можливість настання зазначених наслідків. Труднощі при встановленні причинного зв’язку виникають тоді, коли шкідливі наслідки настали унаслідок декількох причин. Це можуть бути порушення з боку інших учасників руху, особливості дорожніх умов, погоди чи транспортного засобу тощо. Якщо буде встановлено, що тяжкі наслідки знаходяться в причинному зв’язку з порушеннями правил безпеки руху та експлуатації, що їх припустилися інші особи, то виникає питання про їх відповідальність.

Установлення причинного зв’язку при випущенні в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або іншому грубому порушенні правил їх експлуатації, яке вчиняють службові військові особи, має певні особливості. Причинний зв’язок тут має не прямий (діяння — наслідок), а опосередкований характер. Шкідливі наслідки у цих випадках спричиняються не безпосередньо винною особою, а іншою особою — водієм, який керує технічно несправним транспортним засобом.

Суб’єктивна сторона цього злочину, її окремі ознаки не вказані в диспозиції статті. Характер вини у цьому злочині відзначається складністю його об’єктивної сторони, яка характеризується діянням, наслідками та причинним зв’язком між ними. У зв’язку з цим слід встановлювати психічне ставлення винної особи до факту порушення правил і суспільно небезпечних наслідків.

Психічне ставлення винної особи до порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту може виражатись як в умислі, так і необережності.

Установлення форми вини до діяння є певним етапом визначення вини відносно тяжких наслідків. Тут існує певна залежність між ними. Крім того, це має важливе значення для характеристики небезпечності злочину і особи злочинця, що враховується судом при призначенні покарання. Важливо також встановити вид умислу чи необережності відносно діяння.

Судова практика свідчить про те, що порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту може бути вчинено лише з прямим умислом або через злочинну недбалість. При прямому умислі винна особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, розуміє його протиправність і бажає вчинити це діяння.

Злочинна недбалість відносно факту порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту має місце тоді, коли особа не усвідомлює факту порушення правил, хоча повинна була і могла їх усвідомлювати. Такі порушення часто трапляються через неуважність водія при керуванні транспортним засобом.

Наслідки злочину, які є обов’язковою ознакою його об’єктивної сторони, можуть бути інкриміновані особі лише за умови, якщо вона спричинила їх через необережність. Про це говориться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Цей злочин і деякі інші транспортні злочини мають розглядатися як необережні.

При вирішенні питання про форму вини до наслідків слід додавати те, з якою формою вини сталося порушення правил.

При злочинній самовпевненості водій передбачає можливість настання тяжких наслідків. Вольовий момент стосовно тяжких наслідків полягає у легковажному розрахунку на свій досвід, знання, надійність транспортного засобу, поведінку інших осіб тощо. На його думку, ці обставини здатні відвернути тяжкі наслідки. Проте такі розрахунки виявилися легковажними і тяжкі наслідки настали.

Вина особи до тяжких наслідків цього злочину може виражатися і у злочинній недбалості, коли особа не передбачає можливості настання тяжких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Це може бути зумовлено складністю обстановки, в якій рухається бойова чи транспортна машина. Якщо водій порушив правила через злочинну недбалість, то до наслідків може бути встановлена або злочинна недбалість, або казус, за яким кримінальна відповідальність не настає.

Таким чином, злочин, передбачений ст. 415 КК, може бути вчинений: 1) у рамках однієї форми вини — необережності, коли порушення правил припускається через злочинну недбалість і супроводжується такою самою формою вини відносно наслідків; 2) у рамках складної форми вини, коли психічне ставлення особи до різних ознак об’єктивної сторони є різнорідним. Умисно порушуючи правила, особа з необережністю ставиться до наслідків діяння (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). Ці особливості не впливають на кваліфікацію, а враховуються при призначенні покарання.

Суб’єктом злочину можуть бути військовослужбовці, які порушили правила водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини. При проведенні навчального керування транспортним засобом суб’єктом є не курсант, який сидить за кермом, а інструктор, який проводить навчання і відповідає за безпеку руху навчальної машини.

За порушення правил експлуатації військової техніки суб’єктом є особи, відповідальні за випуск у рейс транспортного засобу, експлуатацію і технічний стан військової техніки, механіки, начальники гаражу, заступник командира по технічній частині, начальник контрольно-технічного пункту, а також сам водій.

Іноді суб’єктом цього злочину може виступати старший машини, якщо він припустився порушення правил експлуатації бойової машини чи транспортного засобу, що призвело до тяжких наслідків. Наприклад, допустив до водіння машини водія в стані сп’яніння чи без права керування транспортним засобом або порушив режим роботи водіїв тощо.

Проте іноді старший машини може нести відповідальність не за транспортний злочин, а за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем (ст. 423 КК) чи за недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК). Як зловживання слід розцінювати дії службової особи, котра незаконно використовує транспортні засоби, примушує водія перевищити швидкість руху і под. Якщо старший машини не вживає заходів щодо припинення водієм порушень правил, то він може нести відповідальність за недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК).

§ 4. Порушення правил польотів або підготовки до них

Стаття 416. Порушення правил польотів або підготовки до них

Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років.

Суспільна небезпечність цього злочину виражається у тому, що на озброєнні у Військово-Повітряних силах Збройних Сил України перебувають потужні літальні апарати, які для виконання бойових чи навчальних завдань можуть здійснювати польоти у складних метеорологічних умовах. Ці літальні апарати оснащені цінним обладнанням, електронними приладами, дорогим озброєнням, що підвищує суспільну небезпечність порушення правил польотів та експлуатації повітряних суден.

Об’єктом розглядуваного злочину є суспільні відносини, що забезпечують порядок підготовки, здійснення польотів та експлуатації повітряних суден Збройних Сил України.

Предметом цього злочину є літальні апарати — літаки, вертольоти, дирижаблі, планери, які підтримуються в атмосфері завдяки взаємодії з повітрям і підпорядковані військовим повітряним силам. Крім повітряних суден, предметом злочину є аеропорти, аеродроми, посадкові смуги, наземне устаткування, засоби зв’язку та сигналізації, а також інше обладнання, яке забезпечує безпеку польотів повітряних суден.

Об’єктивна сторона даного злочину характеризується трьома ознаками: 1) діянням — дією або бездіяльністю; 2) суспільно небезпечними наслідками; 3) причинним зв’язком між діянням і наслідками.

Діяння цього злочину виражається в: а) порушенні правил польотів; б) підготовці до них; в) порушенні правил експлуатації.

Порушення правил польотів може відбуватися при керуванні літальним апаратом у повітрі під час руху по смузі для злету та посадки літака, під час набирання висоти та зниження і заходу на посадку та ін. Порушення правил польотів може виражатися в припущенні помилок при виконанні різних повітряних операцій — десантуванні військовослужбовців, вантажів, бойової техніки тощо.

Порушення правил підготовки до польоту може полягати в невиконанні вимог при підготовці членів екіпажу до польоту або підготовці літального апарату, наданні дозволу для вильоту технічно несправного літального апарату, дозволу на виліт у метеорологічній обстановці, при якій не можуть здійснюватися польоти, заправленні літального апарату паливно-мастильними матеріалами, які не рекомендовані для цього типу машин. Порушення правил підготовки до польотів може виражатися в недоброякісному ремонті аеродромного обладнання, смуги для зльоту та посадки літаків, неприведенні до придатного стану засобів зв’язку та сигналізації тощо[38].

Порушення правил експлуатації літальних апаратів може виражатися в допущенні літальних апаратів з такими несправностями, за наявності яких їх експлуатація забороняється, неправильному розміщенні вантажів та їх закріпленні, завантаженні на борт більше вантажу, ніж це передбачено правилами експлуатації, здійсненні польотів з технічними неполадками із зношеними механізмами, обладнанням, а також застосування літального апарату, в якого повністю використано льотний ресурс, і под.

Наслідками цього злочину можуть бути катастрофа або інші тяжкі наслідки.

Катастрофа на повітряному транспорті — це льотна подія, яка викликає руйнування чи пошкодження повітряного судна, загибель людей, пропажу літального апарату тощо.

До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені тяжкі тілесні ушкодження, ушкодження середньої тяжкості, заподіяння великої матеріальної шкоди, в тому числі об’єктам оточуючого середовища.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони аналізованого злочину є причинний зв’язок між діянням і наслідками. Слід мати на увазі, що тяжкі наслідки можуть наставати через низку причин та умов, які сприяли настанню катастрофи, аварії та інших наслідків. Це може бути порушення правил підготовки до польоту, порушення правил польотів або експлуатації, несприятливі метеорологічні умови тощо. У таких ситуаціях важливо встановити факт порушення: які стаття, пункт, параграф статуту, правил, положення, інструкції порушено і в чому це виразилося. У таких справах, як правило, призначаються технічні експертизи, які вирішують технічні питання. Причинний же зв’язок між діянням і наслідками, як і інші ознаки складу злочину, встановлюють правоохоронні органи. Причиною тяжких наслідків можуть бути тільки такі порушення правил, які створюють реальну можливість їх настання. Це такий стан технічної системи на військово-повітряному транспорті, при якому подальший розвиток процесів і подій приводить до реального настання тяжких наслідків.

Якщо причин і умов, які сприяли настанню тяжких наслідків, було декілька, то в таких випадках потрібно розглядати порушення правил і суспільно небезпечні наслідки ізольовано від інших причин, що сприяли настанню результату. Порушення правил має передувати наслідкам і бути однією з умов їх настання. Насамкінець, якщо буде встановлено, що зазначені в диспозиції цієї статті порушення з неминучістю викликали, породили, зумовили настання тяжких наслідків, можна стверджувати, що є необхідний причинний зв’язок.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується психічним ставленням винної особи до порушення правил польотів, підготовки до них або правил експлуатації, а також до тяжких наслідків.

Правила можуть порушуватися з прямим умислом або через злочинну недбалість. При прямому умислі винна особа усвідомлює характер вчинюваного порушення, розуміє його суспільну небезпечність та протиправність і бажає порушити правила.

Порушення правил із злочинною недбалістю має місце у випадках, коли особа не усвідомлює факту порушення правил, хоча за обставинами справи повинна була і могла їх усвідомлювати.

Вина особи щодо тяжких наслідків може виражатися тільки в необережності — злочинній самовпевненості або злочинній недбалості.

При злочинній самовпевненості винна особа передбачала можливість настання тяжких наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Визначеність передбачення залежить від ситуації, в якій відбувається подія, розуміння об’єктивних процесів, явищ, які характеризують об’єктивну сторону цього злочину. Вольовий момент виражається в тому, що особа легковажно розраховує на відвернення тяжких наслідків через свій досвід, знання, надійність технічних засобів, дії інших осіб тощо. Проте особа переоцінює ці обставини, які можуть, на її думку, відвернути тяжкі наслідки. Тому вона притягається до кримінальної відповідальності.

При злочинній недбалості особа не передбачає настання тяжких наслідків, хоча за обставинами справи повинна була і могла їх передбачити. Якщо особа порушує правила через злочинну недбалість, то це може привести до тяжких наслідків.

Отже, цей злочин може вчинюватися в:

1) рамках одної форми вини — необережності, коли правила порушуються із злочинною недбалістю, яка супроводжується такою самою формою вини;

2) рамках складної форми вини, коли особа умисно порушує правила і необережно (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) ставиться до тяжких наслідків. У цілому цей злочин визнається необережним.

Суб’єктом даного злочину можуть бути військовослужбовці, які забезпечують підготовку літальних апаратів до польоту, — технічний персонал, механіки, диспетчери, а також екіпаж повітряного судна — командир корабля, штурман, бортінженер, які повинні забезпечувати безпеку польоту. За порушення правил експлуатації повітряного судна можуть нести відповідальність: керівник польотів, диспетчер, технічні працівники, на яких покладено обов’язки щодо забезпечення безпеки експлуатації літальних апаратів.

§ 5. Порушення правил кораблеводіння

Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння

Порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель людей, загибель корабля або інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років.

Суспільна небезпечність цього злочину виражається в тому, що в умовах розвитку та вдосконалення Військово-Морських Сил підвищуються потужність і швидкість руху військових кораблів, збільшуються технічне оснащення, дальність плавання. Як правило, військові кораблі експлуатуються у відкритому морі та океанах, де часто бувають складні метеорологічні умови, — шторми, урагани та ін., що ускладнює експлуатацію морських суден, створює загрозу життю і здоров’ю членів команди, корабля, військового майна тощо.

Забезпечення безпеки кораблеводіння досягається шляхом виконання суворих вимог статутів, правил, інструкцій та інших нормативних актів, які забезпечують безпеку руху та експлуатації Військово-Морських Сил.

Порушення правил кораблеводіння загрожує не тільки життю та здоров’ю людей, матеріальним цінностям, а й підриває боєздатність корабля, може зірвати виконання бойового завдання тощо.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, які забезпечують безпеку кораблеводіння та експлуатації суден Військово-Морських Сил.

Предметом злочину є плаваючі засоби Військово-Морських Сил України. Це можуть бути надводні судна та підводні човни. За призначенням є бойові кораблі — крейсери, есмінці, міноносці, торпедні катери та інші плавзасоби (буксири, паливозаправники), які забезпечують функціонування та підтримання бойової готовності флоту.

Об’єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: 1) діянням (діями або бездіяльністю); 2) наслідками; 3) причинним зв’язком між ними.

Діяння цього злочину виражається в порушенні правил кораблеводіння, про що зазначено в диспозиції розглядуваної статті. Це означає, що диспозиція статті має бланкетний характер. При вирішенні питання про відповідальність слід звертатися до відомчих нормативних актів, які регулюють порядок водіння та експлуатації плаваючих засобів Військово-Морських Сил України. На морському та річковому транспорті взагалі та на військових кораблях зокрема діють міжнародні конвенції, договори, а також статути, правила, накази та розпорядження[39]. Тому в разі притягнення до кримінальної відповідальності мають бути встановлені стаття, пункт, параграф нормативного акта, які порушено, в чому виразилося це порушення, а також слід з’ясувати питання, на яку особу було покладено певні обов’язки, приписані цими правилами.

Порушення правил безпеки руху військових суден може виражатися у невиконанні чи неналежному виконанні якого-небудь правила, яке забезпечує безпеку кораблеводіння, наприклад невиконання встановленої правилами відстані при розходженні із зустрічним судном чи перевищення швидкості при заході в порт, бухту або при швартуванні, невиконання правил маневрування чи навігаційних знаків тощо.

Порушення правил безпеки експлуатації військових суден, які не впливають на безпеку кораблеводіння, не є ознакою даного злочину.

Цей злочин — з матеріальним складом. Його наслідками можуть бути загибель людей, загибель корабля чи інші тяжкі наслідки.

Загибель людей означає, що для наявності цього наслідку достатньо заподіяння смерті хоча б одній людині.

Загибель корабля може виражатися в його повному руйнуванні, якщо його поновлення неможливе з технічних чи економічних причин, або його затопленні.

Інші тяжкі наслідки можуть полягати в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, ушкоджень середньої тяжкості, посадженні корабля на мілину, зіткненні суден або завданні великої матеріальної шкоди. Ця шкода може виражатися у пошкодженні корабля або його механізмів, обладнання, заподіянні шкоди оточуючому середовищу тощо. Матеріальну шкоду слід вважати великою, якщо збитки становлять 250 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є причинний зв’язок між порушенням правил кораблеводіння і настанням тяжких наслідків.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною відносно факту порушення правил кораблеводіння і виною відносно тяжких наслідків.

Що стосується порушення правил, то вони можуть бути вчинені з прямим умислом або через злочинну недбалість. При прямому умислі особа усвідомлює факт порушення правил кораблеводіння, розуміє протиправність цього порушення і бажає порушити ці правила. При злочинній недбалості особа через неуважність, інше злочинно-недбале ставлення до виконання своїх обов’язків не усвідомлює, що порушує правила, хоча за обставинами справи повинна була і могла усвідомлювати, що порушує правила кораблеводіння.

Що стосується тяжких наслідків, то стосовно них можлива лише необережна форма вини (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). При злочинній самовпевненості особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховує на їх відвернення. При злочинній недбалості особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Мотиви і мета поведінки винних осіб не є обов’язковими ознаками цього злочину. Вони враховуються тільки при призначенні покарання.

Суб’єктом цього злочину можуть бути командир корабля, його помічники, штурмани, інші члени екіпажу, які проходять військову службу, або військовозобов’язані під час проходження зборів.

1. Загальна характеристика та види злочинів проти порядку експлуатації військової техніки.

2. Види предметів та речовин злочину, передбаченого ст. 414 КК.

3. Загальні ознаки предмета цього злочину.

4. Поняття та види транспортних засобів, бойових та спеціальних машин.

5. У чому полягає порушення правил водіння чи експлуатації бойових або спеціальних машин?

6. Відмежування цього злочину від порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (ст. 286 КК).

7. Хто може бути суб’єктом порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини?

8. У чому виражається об’єктивна сторона порушення правил польотів?

9. У чому полягають ознаки порушення правил кораблеводіння?