Чарівне горнятко

БІДА Й ДРУЗІ[10]

Колись давно на світі жив мудрий чоловік. Мав молодого сина. Коли відчув, що смерть от-от прийде до нього в гості, покликав сина й каже:

— Вмиратиму, сину. Як залишу тебе самого? Хто тобі допоможе, коли будеш у біді?

— Не журіться, тату, — відповідає син. — Маю багато друзів, вони допоможуть мені у біді.

— Ті друзі вірні й добрі лише при гостині. В горі тебе покинуть…

— Неправду ви говорите, тату!

— Тоді зроби так: візьми торбу на плечі і йди до своїх друзів. Скажи їм, що у тебе згорів весь маєток. Най тобі допоможуть.

Син так і вчинив. Узяв на плече торбу і пішов до свого найкращого друга.

— Допоможи, — сказав, — хоч чимось, ади, я погорів. Нема в мене ні хати, ні худоби…

Друг засміявся і вивів його за поріг.

Пішов хлопець до другого приятеля. Той вигнав його за ворота.

Пішов і до третього. Той спустив на нього псів. Вернувся син до батька:

— Ви правду мали, тату. Мої друзі добрі тільки при гостині.

Тоді батько порадив:

— Ану, сину, йди до мого друга. Він живе в сусідньому селі.

Повісив хлопець на плече торбину і пішов до татового друга. Став на порозі й каже:

— У нас сталася біда, тато геть заслабли. До того ще й горе: обійстя згоріло. Споможіть нас чимось.

Його нагодували, а в торбу наклали всілякого добра. Татів друг ще й попросив:

— Не забувай до мене дороги.

Син повернувся й розповів, як його зустріли. Тоді старий сказав:

— Запам'ятай, сину: щоб знайти справжнього друга, треба його шукати іноді все життя.

Ну, зрозуміли?