Чарівне горнятко

КУПЕЦЬ І ЖОВНІРИ[20]

Мошко хотів зажити по-панськи. Збудував корчму, завіз горілки й оселедців та й розпочав гендель.

У перші дні люди ходили до корчми, а потім перестали, бо Мошко був такий шмаркатий та невмиваний, що люди гидували і чарку спорожнити.

Корчмар махає рукою і кличе людей:

— Ходіть до мене, я сьогодні частую задурно!

А мужики відповідають:

— У ту горілку з твого носа накапало.

Корчмар з гірким лихом розпродав горілку, сів на лаву й порахував гроші. Потім розміркував:

«З горілкою поганий гешефт. Буду торгувати худобою. Куплю за дев'ять, продам за вісім — і най жінка тішиться, що я теж гендлюю. Ніхто більше не буде казати, що мені з носа капає…»

Пішов Мошко на ярмарок і купив корову. Прив'язав довжелезний воловід до рогів худобини і йде в десяти кроках перед нею. Навіть не обзирається, бо йому страшно дивитися на коров'ячі роги. Коли корова стане, Мошко тягне з усієї сили і покрикує:

— Ге-гей, дримбо!

А йшли собі дорогою два жовніри — гуцули Штефан і Михайло. То були добрі збитошники. Побачили, що Мошко кричить, але не оглядається, та й каже один одному:

— Я відв'яжу корову і лишуся на воловоді сам, а ти поведеш маржинку до лісу. Там мене й чекай.

— Добре, я буду чекати.

Підійшли до корови. Михайло відв'язав воловід від рогів, накинув собі на шию, а Штефан повів корову на жовнірському ремені у бік лісу. Зробили все так спритно, що гендляреві б навіть не приснилося.

Михайло йде за Мошком і час від часу пристає.

— Ге-гей, дримбо! — крикнув Мошко, не оглядаючись.

Михайло йде далі і знову зупиняється.

— Ге-гей, дримбо!

Михайлові набридло. Він став — ні тпру ні ну. Мошко тягне й лається:

— Ге-гей, дримбо! Чого не йдеш, вовки б тебе з'їли!

Кричав, кричав, а марно. Не витримав і сердито озирнувся. На мотузку — жовнір!

— Йой, йой! Я ж купив корову, а не жовніра.

Михайло сказав:

— Не бідкайся, Мошку. Лиха чарівниця колись обернула мене на корову. Тепер її чари вже втратили силу, і я став жовніром.

— Де мої гроші?! — бідкався купець.

— Не знаю, Мошку. Відв'яжи мене, най іду додому у відпустку.

Той відв'язав.

Того ж таки дня жовніри продали Мошкову корову в найближчому селі.

А Мошко вже не намагався зажити по-панськи.