Кандід, або Оптимізм

Примітки

Перше видання повісті «Кандід» з’явилося у Женеві в лютому 1759 р. як переклад з німецької доктора Ральфа. Вольтер спочатку заперечував своє авторство, оскільки повість дістала гострий осуд женевської влади: було прийняте рішення про спалення книжки рукою ката.

Відрікаючись од повісті, Вольтер підшукував для неї підставних авторів — активного літератора першої половини XVIII ст. Шевальє де Муї, певного пана Дешаля, людину ерудовану, схильну до дотепів, і, врешті, особу повністю вигадану, якогось Демада. Своє авторство Вольтер приховував і в листах 1759 р. до братів Крамерів, які видали повість, і до свого приятеля пастора Якова Верна.

Та вже незадовго Вольтер визнав своє авторство, повість дістає низку наслідувань, переробок і продовжень. Імена персонажів стають загальними, а окремі вислови — крилатими.

1761 р. Вольтер зробив деякі незначні зміни в тексті «Кандіда», готуючи повість для нового видання.

1 ...звали його Кандідом... — Кандід — від лат. can­didus — щирий, прав­дивий.

2 Панглос — наймення, утворене від грецького «пан» (усе) і «глосса» (мова). Тут: у розумінні — «всезнайко».

3 ...викладав метафізико-теолого-космологонігологію... — жартівливий перелік елементів далекої від реального жит­тя схоластичної науки, що нею захоп­люється Панглос.

4 ...немає чину без причини... — натяк на детермінізм Лейб­ніца.

5 «Доведено, — говорив він, — що речі не можуть бути інакшими...» — пародія на апріорний спосіб доказів, характерний для філософського методу Вольфа, послідовника Лейбніца.

6 ...носи створено для окулярів... — Вольтер висміяв детермінізм у своїй праці «Основи філософії Ньютона» (1738).

7 Вальдбергоф-трарбкдікдорф — назву цього міста Вольтер склав із окремих німецьких слів (Вальд, бер, гоф, дорф) та набору безглуздих звуків.

8 ...двоє людей, одягнутих у блакитне. — Тобто в однострої прусських вербувальників; під болгарами Вольтер розуміє пру­ссаків.

9 ...та й зростом підходить... — Прусський король Фрідріх-Вільгельм І (1688—1740) комплектував своє військо солда­тами високого зросту. За його наказом високих чоловіків хапали просто на шляхах і навіть викрадали із сусідніх кня­зівств.

10 Діоскорид — відомий старогрецький лікар (ІІ—І ст. до Р. Х.), автор багатьох медичних трактатів.

11 ...пішов війною на короля аварського. — Авари — народ, що колись населяв Середньодунайську низовину перед приходом угрів. Тут, як алегорія, — французи.

12 Те Dеит (лат.) — «Тебе, Господи, хвалимо», католицька молитва.

13 Цей промовець прошив його поглядом... — протестантський священик.

14 Анабаптисти — християнська секта, що заперечувала охрещення немовлят, уважаючи, що хрестити можна тільки дорослих. За часів Вольтера анабаптисти мали право вільного перебування в Голландії.

14 ...коли б Колумб не схопив на одному із американ­ських островів цієї хвороби... — Про походження сифілісу багато дискутували в Європі у XVIII ст. Вольтер цікавився цим питанням і трактував його у низці своїх творів, переважно ґрунтуючись на праці Жана Астрюка «Трактат про венеричні хвороби» (1734).

15 Двадцятичотирьохфунтові гармати — гармати, які стріляли 24-фунтовими ядрами.

16 Я міг би поставити на рахунок ще й банкрутів та суд, що відбирає добро в банкрутів і тим ще більше руйнує кредиторів. — Очевидно, натяк на банкрутство Самуїла Бернара, внаслідок якого Вольтер втратив 8 тисяч ліврів.

17 А priori (лат.) — на підставі теорії.

18 ...земля під ними затремтіла... — Землетрус в Лісабоні 1 листопада 1755 р. спричинив велике руйнування міста і загибель 30 тисяч його мешканців.

19 ...народився в Батавії... — Батавія — давня назва Гол­ландії.

20 ...я чотири рази топтав розп’яття в чотирьох япон­ських селах... — У XVIII ст. Японія підтримувала торговельні стосунки лише з однією європейською країною — Голландією. Японці, які поверталися на батьківщину після відвідин голландських портів в Індонезії, були змушені привселюдно топ­тати розп’яття як свідчення того, що їх не навернули у християнство. (Християнство в Японії було заборонене 1587 р.) Вольтер переніс цей обряд на голландського матроса, який побував у Японії.

21 Урядовець інквізиції — чиновник інквізиції, який арештовував звинувачених.

22 Прекрасне аутодафе — таке аутодафе справді відбулося в Лісабоні 20 червня 1756 р.

23 Коїмбрський університет. — Коїмбра — місто в Португалії. 1307 р. туди перевели з Лісабона університет, який у XVIII ст. став оплотом католицизму.

24 ...здирали жир з курчати, коли його їли. — Їх підозрювали в тому, що вони притримувалися іудаїзму.

25 ...їх обох одягли в сан-беніто, прикрасили їм голови паперовими митрами... — Плащ із малюнками вогняних язиків та спеціальний головний убір, що їх надягали на засуджених інквізицією до аутодафе.

26 Атоська Божа Матір — зображення Богоматері, яке особливо шанують іспанці.

27 Святий Антоній Падуанський та святий Яків Кампостельський — святі, яких найбільше шанують в Іспанії та Португалії.

28 Miserere — назва 50-го псалма (покаянного); сло­в’янське «Помилуй мя, Боже».

29 ...жили на світі після Вавилонського полону... — Йдеться про захоплення і зруйнування 586 р. до Р. Х. вавилонським царем Навуходоносором ІІ Єрусалима; сімдесят ро­ків євреї були полоненими Вавилона.

30 Служителі святої ґермандади — Свята ґермандада — іспанська жандармерія, яка боролася із злодіями та розбійниками на іспанських дорогах.

31 ...на шановного отця кордельєра... — Кордельєр — чернець ордена злидарів-францисканців.

32 Мараведіс — іспанська мідна монета.

33 Пріор-бенедиктинець — настоятель бенедиктинського мо­настиря.

34 ...провчити шановних парагвайських отців-єзу­їтів... — Йдеться про воєнну експедицію, організовану 1756 р. Португалією та Іспанією для зміцнення своєї влади в Парагваї, у 1610 р. орден єзуїтів на території Парагваю заснував теократичну державу, намагаючись врешті-решт досягти незалежності від Іспанії.

35 Як у Венери Медіцейської... — Антична статуя Венери (ІІ ст. до Р. Х.) перебувала довгий час у Флоренції в епоху Медічі (звідси її назва).

36 ...заручена з князем, володарем Масса-Карари... — Масса-Карара — невелике герцогство в Тоскані.

37 Опера-буф — італійська комічна опера.

38 Вівтар Святого Петра в Римі — собор Святого Пет­ра у Ватикані, побудований у І ст., один із найславетніших і найобширніших католицьких храмів.

39 ...корсар із Сали... — Сала — місто в Марокко.

40 ...попросили передсмертного розгрішення (лат. in articulo mortis) — в останню хвилину, перед смертю.

41 Мальтійські рицарі — члени релігійного рицарського ордену, які 1530 р. одержали від іспанського короля Карла V острів Мальту за умови, що він буде захищати Середземне море від турків та африканських піратів.

42 П’ятдесят синів імператора Мулей-Ізмаїла... — Мулей-Ізмаїл — султан в Марокко (1672—1727).

43 ...треті навіть керують державами. — Натяк на італійського співака Карло Фарінеллі (1705—1782), який був фаворитом двох іспанських королів — Філіппа V і його сина Фердинанда VI.

44 ...його послала до марокканського короля одна могутня християнська держава... — Під час війни за іспанську спадщину (1700—1713) Португалія уклала союз із Марокко.

45 Сеут — марокканський порт на Середземному морі.

46 ...продав мене беєві... — Бей (араб.) — начальник, управитель.

47 Ага — турецьке слово, назва турецьких сановників.

48 ...боронити Азов проти росіян, що його облягли. — Азов Москва здобула вперше 1637 р., віддавши його в 1642-му; удруге здобула при Петрі Великому в 1696 р. і відступила Туреччині в 1711-му після Прутського походу. Остаточно Москва дістала Азов при Катерині ІІ, 1774 р. (через десять років після надрукування «Кандіда»).

49 ...у невеличкому форті на Меотійському Болоті... — Мео­тійське Болото — колишня назва моря Азовського.

50 Імам — мусульманська духовна особа.

51 ...цього пана сколесовано наприкінці другого року разом з іншими тридцятьма боярами... — Очевидно, мається на увазі стрілецький бунт 1698 р.

52 ...один німецький професор на ім’я Робек... — Йоганн Робек (1672—1739) — швед за національністю, автор книги, в якій виправдовувалося самогубство. Через декілька років після появи книги Робек утопився. Цей факт дуже вразив тогочасне суспільство.

53 ...хоч ця зручна брехня була колись вельми поширена серед давніх людей, та й тепер часом могла б бути корисна... — Вольтер має на увазі біблійного патріарха Авраама, який приходив у незнайоме місто і називав там свою дружину Сару сестрою.

54 Алькад — суддя або судовий виконавець в Іспанії.

55 Альгвазіл — іспанський поліцейський.

56 ...метис із Тукумана. — Тукуман — місто й одно­йменна провінція у північно-західній частині Аргентини. Метиси — людність мішаної крові, від шлюбів європейців з індіанками.

57 ...знаю державу los padres... — Los padres — батьки (тобто єзуїти).

58 Еспонтон — досл. кин­джал, маленька піка, яку носили офіцери.

59 ...дякував Богові та святому Ігнатію... — Ігнатій Лойола, засновник ордену єзуїтів, був зарахований до сану святих.

60 Преподобний панотець Круст — єзуїт з Кельмара, який переслідував Вольтера, коли той перебував у згаданому місті (1754).

61 «Вісник Треву» — газета єзуїтів, у якій публікувалися гострі відгуки на твори Вольтера.

62 Фавни й сатири — другорядні боги в Стародавній Греції, яким відповідає в слов’янській міфології лі­совик.

63 Тубільці-орейлони — так європейці називали одне з інді­анських племен Південної Америки; орейлони прикрашали вухо великими кулонами.

64 Ельдорадо — «країна зо5лота». Легенди про Ельдорадо було складено ще в XVI ст. у зв’язку з відкриттям золотих розсипів в Америці. Чимало мандрівників та авантурників XVI—XVIІ ст. шукали цю заповідну країну. Пізніше Ельдорадо зробилось поетичним символом поривання до екзотичного, таємничого, далекого.

65 Їдьмо до Кайєни... — Кайєна — місто у французькій Гві­ані на березі Атлантичного океану.

66 ...швидкістю переважали тетуанських та мекнезьких коней... — Міста в Марокко.

67 ...на троні Могола... — Могол — титул легендарних імператорів північної Індії, які панували з 1526 до 1858 р.

68 ...давня батьківщина інків... — Держава інків досягла свого найбільшого розвитку в середині XV ст. 1532 р. іспанці захопили столицю інків місто Куско, а далі цілу дер­жаву інків.

69 ...кавалер Релей... — Вальтер Релей (1552—1618) — дипломат і мореплавець часів королеви Єлизавети, поклав початки англійським колоніям в Америці (Віргінія).

70 Парламент — тут у старому значенні слова — вища судова установа.

71 ...трапилось у Суринамі... — Суринам — у XVIІІ ст. столиця нідерландської Гвіани.

72 ...чекаю свого господаря, пана Вандердендура... — Можливо, натяк на голландського книготорговця, який, за словами Вольтера, постійно щось йому недоплачував.

73 ...що десять років працював у амстердамських книгарів. — У XVIІ і XVIІІ ст. Амстердам був одним із найбільших центрів книговидання в Європі. Тут друкували книги, які неможливо було видавати в інших місцях (зокрема, багато книг Вольтера).

74 ...всі проповідники в Суринамі переслідували його, уважаючи за соцініянця. — Соцініянці — послідовники італій­ського реформатора Леліо Соцціні (1525—1562), які заперечували потрійність божества («антитринітарії») і таїнства церковні.

75 ...але по суті я маніхей. — Маніхеї — послідовники філософа Манеса (ІІІ ст. після Р. Х.), який навчав, що в світі спервовіку існують дві основи життя (дуалізм) — добро й зло, як світло й тьма.

76 ...писак, проноз і хворих на конвульсії... — Конвульсіонери — секта всередині янсеністів, яка виникла в період його переслідування.

77 ...як запевняють у тій грубезній книзі... — Вольтер має на увазі місце з Біблії (Буття, 1, 2).

78 ...присуджено одному північному вченому, що довів за допомогою А плюс В мінус С, поділеному на X, що баран мусив бути червоний і мав подохнути від овечої віспи. — Французький натураліст П’єр Луї Мопертюї (1698—1759), який в одній із своїх праць математично обґрунтовував існування Бога.

79 ...попрохав у нього грошей на улаштування його душі в іншому світі. — Вольтер має на увазі так зване свідоцтво, яке священик видавав людині, в якої прийняв сповідь. Така практика розпочалася з 1750 р. із виходом папської булли «Uni­denitus», в якій засуджувався янсенізм.

80 ...абат із Перігора. — Перігор — старовинна на­зва однієї з провінцій у південній Франції.

81 ...автор не тямить жодного слова по-арабському, а дія тим часом відбувається в Аравії; крім того, це людина, що не вірить у природжені ідеї. — Вольтерові часто докоряли в то­му, що він намагається говорити про звичаї країн, яких не знає. Дія трагедії Вольтера «Магомет» (1741) відбувається в Аравії.

82 ...в досить пласкій трагедії... — Мається на увазі трагедія Тома Корнеле «Змова Ессекса» (1678).

83 Панна Монім — відома французька акторка Ад­рієнна Лекуврер (1692—1730), яка дебютувала в ролі Монім у трагедії Расіна «Мітридат» на сцені театру «Comе5die française». Рання смерть акторки спричинила різноманітні чутки — її поховали на березі Сени у зв’язку із забороною влаштувати християнський похорон.

84 Фрерон — критик XVIІІ ст., Вольтерів сучасник, що вороже ставився до автора «Кандіда».

85 Панна Клерон — сценічне ім’я трагічної акторки Клер Лері де Лятюд (1723—1803), яка талановито виконувала ролі у п’єсах Вольтера.

86 Дванадцять сумних понтерів — тобто картярів.

87 Дві талії — термін гри у «фараон». Талія вважаєть­ся закінченою, якщо банкомет відкриває всі наявні в нього карти.

88 ...роман пана Гоша... — Габріель Гоша (1709—1774) — французький богослов і літературний критик, який часто дошкульно зачіпає Вольтера у своїх писаннях.

89 «Нотатки» архідиякона Трубле. — Абат Ніколя Трубле (1697—1770) — письменник-клерикал, який недоброзичливо відгукувався про «Генріаду» Вольтера.

90 Моліністи — послідовники вчення іспанського єзуїта Моліна (1535—1600), які відкидали призначення і захищали ідею свободи волі.

91 ...якийсь негідник із Атребатії... — Мається на увазі уродженець провінції Артуа (латинська форма назви Atrebatia) Робер Франсуа Дам’єн, який здійснив невдалий замах на короля Людовіка XV 5 січня 1757 р., за що був четвертований.

92 ...замах... не такий, як стався в травні 1610 року, а такий, як у грудні 1594 року... — Йдеться про два замахи на короля Генріха ІV; внаслідок другого, здійсненого Равальяком, король загинув.

93 Ви ж знаєте, як б’ються обидві ці нації за шматок вкритої снігом землі в Канаді... — Упродовж XVIІ і XVIІІ ст. у Канаді відбувалися постійні зіткнення між французькими та англійськими поселенцями. У 1760 р. англійці захопили Квебек і за мирним договором 1763 р. остаточно там закріпилися.

94 Адмірал, — відповіли йому. — Англійського генерала Джо­на Бінґа (1704—1757) звинуватили у зраді за те, що він програв незначну морську битву з французами, і розстріляли. Вольтер намагався врятувати його.

95 Аlia moda (італ.) — за модою.

96 ...побачив... молодого театинця... — Театинці — чернечий орден, заснований 1524 р. у м. Теато. Театинці вели боротьбу зі зловживаннями духівництва, відмовляючись від усякої власності.

97 Лакріма-Крісті — італійське вино.

98 Пококуранте (італ.) — той, хто не дуже заклопотаний.

99 Бренті — ріка в Італії, яка тече неподалік від Венеції.

100 ...роль Цезаря чи Катона... — Катон-старший (234—149 до Р. Х.) — римський консул і цензор, втілення стоїчних доброчинностей Стародавнього Риму.

101 ...друга, четверта і шоста частини його «Енеїди» чудесні. — Йдеться про «Енеїду» римського поета Вергілія. Публій Вергілій Марон — славетний римський поет (70—19 до Р. Х.). Найголовніший твір його — поема про праотця з роду римських імператорів, Енея, — «Енеїда»; в розмові з Кандідом Пококуранте згадує героїв поеми, головніших із супутників (Клоанта, Ахата) та супротивників Енея (Амата).

102 Що ж до... міщанської Амати... — Тобто банальна, по­збавлена благородства, прозаїчна.

103 Тассо — Торквато Тассо (1544—1595) — іта­лійський по­ет епохи Відродження, автор поеми «Звільнений Єру­салим».

104 Аріосто — Лодовіко Аріосто (1474—1533) — італійський поет епохи Відродження, автор поеми «Шалений Роланд».

105 Горацій — видатний римський поет Августової доби (65—8 до Р. Х.). Головні його твори «Оди» («Carmina») і «Сатири» («Sermones»). Подорож до Брундузія (порт) становить зміст сатири V книги I. Сварка між Рупілієм та Персієм розказана в сатирі VII тієї ж книги. Цитована ода до Мецената — перша з першої книги од («Carmina»).

106 Але мене дуже мало вражає його подорож до Брун­дізі, його опис поганого обіду або мужицької сварки між якимось Рупілієм... та ще кимсь... — Йдеться про персонаж «Сатир» Горація (книга I, сатира VII).

107...його вірші проти старих жінок і чаклунок я читав з великою відразою. — Див. «Еподи» Горація (вірші 5, 8, 12).

108 ...стукнеться об зорі своїм піднесеним чолом... — Вольтер має на увазі оду І Горація із кн. 1.

109 Цицерон — видатний політичний і судовий римський оратор (106—43 до Р. Х.). Промова на захист Клуенція вважається за вершину його судового красномовства.

110 ...не варті однієї сторінки Сенеки... — Сенека — римський філософ-стоїк і драматург, сучасник Нерона (4—69 н. е.).

111 ...на батьківщині Цезарів і Антонінів... — у Римі.

112 ...без дозволу ченця-якобіта. — Якобіти — так у Франції називали ченців-домініканців, оскільки їхній перший монастир знаходився у Парижі на вул. Св. Якова.

113 ...побачивши Мільтона... — Джон Мільтон (1608—1674) — англійський письменник, сучасник Кромвеля і його секретар, автор поем «Втрачений рай», «Повернений рай» та «Самсон-борець».

114 ...довгий коментарій до першого розділу «Буття» в десятьох книжках дубових віршів... — Йдеться про поему Міль­тона «Втрачений рай» (1667).

115 Платон — Вольтер приписує Платонові думки, які висловив римський філософ Сенека (І ст.) в одному із «Листів до Луцилія» (лист 2).

116 Ахмет ІІІ — турецький султан, якого скинуто було з трону 1730 р.

117 Мене звати Іван... — Іван Антонович, вбитий 1764 р.

118 Карл-Едуард — онук Якова ІІ, останній зі Стюартів (1720—1788); його претензії на англійський престол зліквідовані при Кюлодені 1746 р.

119 Я — король польський... — Август ІІІ (1696—1763) — курфюрст Саксонії і король Польщі з 1733 р. Фрід­ріх ІІ двічі виганяв його із Саксонії.

120 Я так само король польський... — Станіслав Лещинський (1677—1766) — обраний на короля польського 1704 р.; тесть короля французького Людовіка XV.

121 ...сарматські королі... — Сармати — стародавній народ, який жив у районі Балтійського моря. Тут: поляки.

122 Я — Теодор... — барон Теодор Нейгоф, під час повстання на Корсиці проти Генуезької республіки був обраний на короля (1736), але через кілька місяців змушений був тікати.

123 ...на березі Пропонтиди... — Пропонтида — Мармурове море.

124 Ракочі — Франц Ракочі, син трансільванського князя Георгія, з 1703 р. був на чолі угорців, які повстали проти Австрії; 1711 р., переможений, знайшов притулок у Франції. Останні свої роки прожив у Туреччині і помер у Родосто, в Румунії.

125 ...до мису Матапан... — Мис Матапан знаходиться на півдні Пелопоннеського півострова.

126 Мілос, Самос — грецькі острови в Егейському морі.

127 Патрос — Петра, стародавнє місто в Аравії.

128 Єкутарі — передмістя Константинополя.

129 Шкіпер-левантієць — офіцер-наглядач на турецьких галерах.

130 Панотець-генерал — голова ордену єзуїтів.

131 ...зустрів... стрункого ічоглана... — Ічоглан — турецький паж.

132 Каді — турецький суддя.

133 ...два ченці з Корфу... — Корфу — острів в Іонійському морі, неподалік від берегів Греції.

134 Наперед установлена гармонія — одне із понять філософії Лейбніца.

135 Повнота всесвіту та невагома матерія — поняття фізики Декарта; за ученням французького філософа, всесвіт не знає порожнечі, бо вона цілком заповнена невагомою матерією.

136 Генеалогічні книги Германії — книги родоводів німецького дворянства.

137 ...пропливали кораблі з ефенді, пашами... — Ефенді, паші — високі урядовці-достойники в Туреччині.

138 Лемнос — острів в Егейському морі.

139 Мітілена — друга назва острова Лесбос в Егейському морі.

140 Ерзерум — місто в північно-східній Туреччині.

141 ...возили в дар Високій Порті... — Висока Порта — двір турецького султана.

142 Еглона, царя моавітського, вбив Аод... — Панглос перераховує імена біблійних царів.

143 Крез — лідійський цар (560—546 до Р. Х.); зазнав поразки в боротьбі з перським царем Кіром. Як розповідає Геродот, Креза спалили на вогнищі.

144 Астіаг — останній мідійський цар, якого подолав пер­ський цар Кір, завоювавши Мідію 550 р. до Р. Х.

145 Дарій — Дарій ІІІ — останній давньоперський цар (336—330 до Р. Х.), загинув від руки сатрапа.

146 Діонісій Сиракузький (431—367 до Р. Х.) — тиран Сиракуз, помер під час святкових веселощів.

147 Пірр (319—272 до Р. Х.) — цар Епіру, воював з Римом, зазнав поразки; пішов у вигнання; згодом вів війни у Греції, де його і вбили.

148 Персей — цар Македонії, 179 р. до Р. Х. розпочав війну з Римом, зазнав поразки, потрапив у полон і помер у в’яз­ниці.

149 Ганнібал (247—183 до Р. Х.) — карфагенський полководець, який воював проти Риму. 202 р. зазнав поразки, згодом утік до Сирії, потім до Віфінії, де заподіяв собі смерть.

150 Югурта (ІІ ст. до Р. Х.) — цар Нумідії. Провадив війни з Римом (105—101 до Р. Х.), які закінчилися перемогою римського полководця Марія. Потрапив у полон і був страчений римлянами.

151 Аріовіст (І ст. до Р. Х.) — вождь германського племені свевів. Здобувши бл. 61 р. до Р. Х. перемогу над галль­ським племенем едуїв, зробив спробу закріпитися в Галлії. Бл. 58 р. до Р. Х. армію Аріовіста розгромили легіони Цезаря. Сам він утікаючи загинув.

152 Цезар Гай Юлій (100—44 до Р. Х.) — державний і політичний діяч Стародавнього Риму, полководець, письменник. Убитий внаслідок змови, очоленої Кассієм і Брутом, які прагнули відновити в Римі республіку.

153 Помпей — Помпей Гней (106—48 до Р. Х.) — римський полководець і політичний діяч. Воював проти Цезаря, зазнав поразки. Утік до Єгипту, де його вбили тамтешні правителі, сподіваючись таким чином заслужити подяку Цезаря.

154 Нерон — Нерон Клавдій Цезар (37—68) — римський імпе­ратор з 54 р. з династії Юліїв-Клавдіїв. Відзначався неймовірною підступністю і жорстокістю. Покінчив життя самогубством.

155 Оттон — римський імператор (правив у 69 р.). Вчинив самогубство.

156 Вітеллій — римський імператор (правив у 69 р.). Загинув від рук повсталого народу.

157 Доміціан — римський імператор, який правив з 89 до 96 р. н. е. Загинув від руки свого домоуправителя.

158 Річард ІІ Англійський (1377—1400) — англійський король, скинутий з престолу його братом Генріхом (король Ген­ріх IV). Парламент засудив його на вічне вигнання. Вбитий після невдалого повстання його прихильників.

159 Едуард ІІ — король Англії (1307—1327). Внаслідок змови, яку очолила його дружина Ізабелла, був позбавлений трону, ув’язнений у замку Берклі й там убитий.

160 Генріх VI (1421—1471) — англійський король, став жертвою прихильників династії Йорків.

161 Річард ІIІ — англійський король (1483—1485), загинув у битві з Генріхом Тюдором, іншим претендентом на англійський трон.

162 Марія Стюарт (1542—1587) — шотландська королева, як правнучка англійського короля Генріха VII претендувала на англійський трон. Королева Англії Єлизавета ув’язнила її, а згодом стратила, звинувативши в католицьких змовах.

163 Карл І (1600—1649) — король Англії з 1625 р. з династії Стюартів. Був усунений від влади під час Англійської буржуазної революції XVII ст. і страчений.

164 ...три Генріхи французькі... — три французькі коро­лі — Генріх ІІ (1547—1559), Генріх ІІІ (1574—1589), Ген­ріх IV (1589—1610).

165 Імператор Генріх IV (1050—1106) — німецький король з 1056 р., імператор Священної Римської імперії з 1084 р. Прагнув зміцнити владу імператора. Зазнав поразки в боротьбі проти Папи Григорія VII. В кінці життя відлучений Папою від церкви, його тіло залишалося непохованим упродовж п’яти років.

166 Ut operaretur eum (лат.) — щоб і він працював. — Цитата з Біблії (Буття, ІІ, 15).

Ярема Кравець