В серце Небесних гір

1

Кунгей-Алатау — гірський хребет у Киргизькій PCP, в системі Тянь-Шаню. Піднімається у вигляді великої стіни майже без передгір'їв уздовж узбережжя озера Іссик-Куль, оточуючи його на відстані близько 300 км. Найбільша висота хребта 4771 м, має понад 10 льодовиків. Назва киргизька, в перекладі означає північний схил перистих гір.

2

Заілійський Алатау — гірський хребет в системі Тянь-Шаню, в Казахській PCP. Оточує з півдня долину річки Ілі в її середній течії, тягнеться дугою на 270 км. Має льодовики. Біля підніжжя Заілійського Алатау лежить Алма-Ата.

3

Комплексна експедиція — експедиція, що має своїм завданням вивчення не одного якогось питання, а ряду питань, які в підсумку дають цілісне уявлення про певну територію.

4

Каратау — гірський хребет, північно-західний відріг Тянь-Шаню, проходить по Південно-Казахстанській області. Окремі вершини хребта піднімаються до 2176 м.

5

Киргизький хребет — північний крайовий хребет Тянь-Шаню, розташований між озером Іссик-Куль і річкою Таласе. Круто спускається на північ. Висота до 4875 м.

6

Чу-Ілійські гори — західна вітка хребта Заілійського Алатау, в гірській системі Тянь-Шаню, розташована на південному сході Казахської PCP, у Джамбульській області. Гори тягнуться дугою на північний захід між південно-західним берегом озера Балхаш і нижньою течією річки Ілі, з одного боку, та річкою Чу — з другого.

7

Муюнкум — велика піщана пустиня в Казахській PCP, в Джамбульській області, між хребтом Каратау та річкою Чу. Назва казахська: муюн — шия, кум — піски, пустиня (довгий, мов шия; довга пустиня).

8

Кокандське ханство — феодальна держава, яка існувала у Ферганській долині у XVIII–XIX століттях. Населення складалося з узбеків, таджиків, кипчаків та киргизів. Переважна частина землі належала ханові та феодалам.

9

Дунгани (по-китайськи хуей-дзу; самі себе називають чжун-ян) — народність монгольського походження. Живуть у південно-західному Китаї, зокрема в провінції Сіньцзян. В 1850 році дунгани разом з уйгурами повстали проти Китаю. Після розгрому повстання значна частина їх втекла в Ілійський край, на північ від Тянь-Шаню. У 1871 році Ілійський край був захоплений Росією, але потім знову повернений Китаю. Дунгани, які жили в Ілійському краю, перейшли на територію Росії.

Тепер у Радянському Союзі дунгани середньоазіатські (близько 25 тисяч чоловік) живуть у Казахській і Киргизькій PCP. Колгоспи середньоазіатських дунганів вирощують головним чином рис, опійний мак, бавовник.

Уйгури — народність тюркського походження, близька мовою та звичаями до узбеків. Основне населення (75 процентів) Сіньцзяну. Частину уйгурів після невдалих повстань проти китайської імперії в XIX віці переселилась в Росію. Тепер у Радянському Союзі уйгури живуть у Киргизькій, Казахській та Узбецькій PCP. Головне заняття — землеробство.

10

Шурпа — суп; мянтоу — пельмені, зварені на парі; каурдак — смажене м'ясо (киргиз.).

11

Бет-Пак-Дала (Північний голодний степ) — найбільша пустиня Казахської PCP площею близько 80 тис. кв. м. Знаходиться на північ від нижньої течії річки Чу. Західна частина пустині солончакова, південна — піщана. Тепер освоюється, головним чином, для тваринництва.

12

Меридіональний напрямок хребта вперше визначила експедиція А. Летовета, учасники якої в 1946 році вперше піднялися на вершину Мармурова стіна на стику Меридіонального і Сариджаського хребтів. Найбільші вершини Меридіонального хребта досягають висоти 6814, 6800, 6725 і 6276 м.

13

Четвертинний період (система) останній з двох періодів так званої кайнозойської ери геологічної історії Землі, який триває і досі. Тривалість четвертинного періоду налічують від 600 тисяч до 1 мільйона років. Протягом цього часу поверхня землі, рослинний і тваринний світ набули сучасного нам вигляду. В геологічних відкладеннях цього періоду знайдені залишки стародавньої людини, тому четвертинний період називають антропоген (від грецького антропос — людина). У четвертинний період неодноразово відбувалося оледеніння, яке покрило льодовиками значну частину Європи і Північної Америки.

14

На зовнішніх хребтах Тянь-Шаню, які раніше від інших, сприймають вологу, що її приносять західні вітри, снігова лінія лежить нижче (на висотах 3000–3600 м). У центральному Тянь-Шані, куди вітри приносять менше вологи, висота снігової лінії досягає 4200–4300 м.

15

Расул Гамзатов.

16

Такла-Уіакан — одна з найбільших пустинь Центральної Азії. Розташована в Сіньцзяно-Уйгурському районі Китаю, в басейні річки Тарім, між нагір'ями Тібету, Паміру і Тянь-Шаню. Загальна площа — понад 450 тис. кв. км.

17

Гунни — войовничі кочові тюркські племена, які створили в III–II віці до нашої ери в Центральній Азії військово-племінний союз. Розмістившись на величезній території між Китаєм і Тянь-Шанем, гунни вели проти Китаю жорстокі війни, об'єднуючи з цією метою й інші кочові племена Середньої Азії. У V віці нашої ери під керівництвом Атілли гунни вторглися в Західну Європу, але потім змушені були відступити. Після смерті Атілли військовий союз гуннів розпався, і гунни розпорошились по різних областях.

18

Великі юечжі (Да-юечжі) — кочова народність. Вперше згадуються в стародавніх китайських хроніках. У III–II віках до нашої ери жили на території, яка межує на заході з Дунь-Хуанем (на північний захід від сучасної провінції Гань-су), на півдні з хребтом Нань-Шань, на сході з річкою Хуанхе. Вели воєнні дії проти гуннів, які ворогували з Китаєм.

19

Усуні — кочові племена, які жили в II віці до нашої ери і пізніше на захід від Китаю вздовж північних відрогів Тянь-Шаню. Відомі з стародавніх китайських джерел, головним чином з описів західних країн, зроблених Чжань-Цянем у II віці до нашої ери і Сюань Цзянем у VII віці нашої ери. Ставка усунського царя, за цими джерелами, містилася десь біля південно-східного берега Іссик-Кулю. Під час археологічних розкопок, проведених у 1944–1949 роках, у цих місцях, між ущелинами Джети-огуз і Чон-Кизил, знайдено багато усунських могил. Пізніше усуні, витіснені іншими тюркськими народностями до Паміру, частково зникли, частково злилися з місцевим населенням.

20

Бедель — перевал у західній частині Кокшаал-Тау. Висота 4284 м. Дорога через цей перевал веде з радянського Тянь-Шаню в місто Учтурфан Аксуйського округу, Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китайської Народної Республіки.

21

Терскей-Алатау — великий широкий хребет Тянь-Шаню, який тягнеться вздовж південного берега озера Іссик-Куль. Середня висота 4000–4500 м; головна вершина — Каракольський пік (5250 м). Довжина хребта близько 400 км. Назва в перекладі з киргизької південний схил (Терскей) перистих гір (ала-тау).

22

Северцов Микола Олексійович (1827–1885) — російський зоолог, зоогеограф і мандрівник. У 1857–1878 роках здійснив ряд подорожей по Середній Азії; дав опис географії, геології і фауни досліджених ним районів.

23

Семьонов-Тянь-Шанський Петро Петрович (1827–1914) — видатний російський географ, статистик, ботанік і ентомолог. У 1856–1857 роках подорожував по Тянь-Шаню, біля озера Іссик-Куль. Ця подорож дала початок наступним експедиціям у Центральну Азію. Був організатором ряду експедицій по вивченню Росії та Центральної Азії.

24

Мушкетов Іван Васильович (1850–1902) — видатний геолог і географ. Досліджував Урал, Памір, Тянь-Шань, Алтай, Кавказ.

25

Номади — кочовики.

26

Кубаничбек Маликов, Акинові Акинов.

27

Так до 1939 року звалося місто Пржевальськ.

28

Женевське озеро — одне з найбільших гірських озер. Знаходиться в Швейцарії біля північно-західних схилів Альп, на межі Франції і Швейцарії. Довжина 72,3 км, ширина 13,8 км, глибина до 310 м, абсолютна висота рівня 375 м.

29

Лі — міра довжини в Китаї та деяких інших країнах. Звичайне лі в Китаї дорівнює 576 метрам.

30

Пржевальський Микола Михайлович (1839–1888) — видатний російський мандрівник і географ, дослідник Центральної Азії. Вперше описав основні риси природи Центральної Азії; пройшов і наніс на карту понад 30 тис. км, відкрив ряд гірських хребтів, озер та інших географічних об'єктів, зібрав величезні колекції рослин і тварин; вперше описав дикого верблюда, дикого коня (названого конем Пржевальського), тібетського ведмедя; зібрав багато цінних відомостей про комах Центральної Азії.

31

Чапан — верхній одяг, теплий халат.

32

Чанаш — мішок із суцільної вивернутої козячої шкіри, в якому тримають кумис, молоко, сир.

33

Тюрбан — головний убір східних народів: смуга тонкої тканини обмотується кілька разів навколо тюбетейки, фески тощо.

34

Тімур, або Тамерлан (1336–1405) — середньоазіатський полководець і завойовник. Зробив ряд походів у Туркестан, Персію, завоював Багдад і Месопотамію, а пізніше частину Індії та Сірії. Завоювання Тімура супроводжувались масовим знищенням населення і нещадним спустошенням цілих країн.

35

Джети — жителі Могулістану (країна монголів). У перекладі на нашу мову джети — розбійники. Так звали цих жителів при Тімурі. Могулістанське ханство було розташоване у східному Туркестані.

36

Сахіб-уль-Кирам (народжений під щасливим сузір'ям) — арабський титул Тімура.

37

Семиріччя (Джетису) — географічна область у південно-східній частині Казахської PCP між озером Балхаш і хребтами Джунгарського Алатау та північного Тянь-Шаню. Назва походить від семи головних рік цього району.

38

Калимом у східних народів звався викуп за дівчину, який платили колись при одруженні. Радянськими законами карається як злочин.

39

Той — свято на честь різних родинних подій — народження сина, заручин, весілля тощо.

40

Достархан — угощення, звичайно солодощі, які подаються на підносі або скатерті.

41

Байбича — старша з жінок.

42

Альмагуль — квітка з яблуні.

43

Арча — середньоазіатські види ялівцю.

44

Узун-кулак — так іронічно називають жителі в Середній Азії взаємну інформацію про всі новини, які передаються від однієї людини до іншої.

45

Ні, начальнику. Хто ж годуватиме моїх маленьких дітей?

46

Це ярмарок. Чай буде, пельмені будуть, кумис буде.

47

— Барданкул, чи далеко телефон?

48

— Близько, зовсім близько, навіть однієї версти немає…

49

Кизинка — дівчинка (від киз — дівчина).

50

Марко Поло (1254–1323) — італійський мандрівник, венеціанець. У 1271–1295 роках подорожував через Центральну Азію в Китай, де прожив близько 17 років. Одним з перших ознайомив європейців з Центральною Азією та Китаєм.

51

Сланці — гірські породи, характерні орієнтовним розміщенням мінералів, які їх складають. Розрізняють сланці кристалічні і неметаморфізовані.

52

Пірит — сірчаний або залізний колчедан, дуже поширений мінерал. Зустрічається у формі світло-жовтих кубічних кристалів і суцільної зернистої маси. Застосовується для одержання сірчаної кислоти, сірки, залізного купоросу.

53

Палеозойська ера (група), або палеозой, — стародавня третя ера історії Землі. Поділяється на п'ять періодів: кембрійський, силурійський, девонський, кам'яновугільний і пермський. Розпочалась палеозойська ера 510 мільйонів років тому, а закінчилась 185 мільйонів років тому. В цю еру відбувалися могутні горотворні процеси, які викликали велику складчастість поверхні землі, зокрема підняли Тянь-Шань. Розвивались деревовидні папороті та інші рослини, які дали матеріал для утворення кам'яного вугілля. Тваринний світ розвивався від примітивних морських хребетних до наземних плазунів із складною будовою.

54

Мезозойська ера (група), або мезозой, — четверта ера геологічної історії Землі, ера середнього життя, наступна після палеозойської ери. Характерна розвитком гігантських плазунів, виникненням кісткових риб, птахів, а також листяних дерев. Горотворні процеси значно слабші? ніж у попередню і наступні ери. Для Тянь-Шаню характерні в цю еру спокійні прояви горотворних сил і значне руйнування рельєфу.

55

Кайнозойська ера — найновіша ера геологічної історії Землі. Характеризується розвитком ссавців. Наприкінці цієї ери з'явилась людина. Кайнозойська ера поділяється на два періоди — третинний і четвертинний.

56

Третинний період {система) — перший період кайнозойської ери. Початок періоду — 70 мільйонів років тому, закінчення — 1 мільйон років тому. Період характерний розвитком ссавців, птахів. У цей період виникла більшість сучасних гірських пасом (Альпи, Карпати. Кавказ, Памір та ін.).

57

Пенеплен — колишня гірська ділянка, згладжена протягом тривалого часу протічними водами та іншими руйнівними силами і перетворена майже в рівнину.

58

Морени — нагромадження уламків гірських порід, які падають на льодовик. Морени можуть утворюватись на поверхні льодовика (поверхневі морени), всередині льодовика, куди вони потрапляють через тріщини (внутрішні морени), або на дні льодовика (донні морени). Якщо в льодовик впадають льодовики-притоки, то їх бокові морени, зливаючись з боковими моренами головного льодовика, тягнуться одним широким валом уздовж льодовикового язика (середні морени). В кінці язика вони звичайно зливаються в суцільний моренний покрив. Під цим покривом лід втрачає свою рухливість і перетворюється у так званий мертвий лід. Морени посуваються разом з льодовиком. Але якщо льодовик відступає або не міняє свого положення в долині, то морени нагромаджуються біля його язика (кінцеві морени) та боків (берегові морени). Ці нерухомі вже морени звуться відкладеними.

59

Чи здорові прибули, товариші?

60

Здорові будьте.

61

Гляціологія — наука про походження, будову, діяльність і властивості льодовиків.

62

Льодовиковий млин — котлоподібне заглиблення в льодовику, утворено з тріщин, у яких вода, падаючи під тиском, крутить валуни та різні уламки скель. Ці камені поступово пробуравлюють заглибину не тільки в льоду, але й у ложі льодовика.

63

Недосліджена земля (лат.).

64

Каньйон — глибока і вузька ерозійна долина з крутими схилами.

65

За повір'ям кочовиків, кобилиця, молоко якої пролите, не буде доїтися.

66

Перекладача немає. По-російському не розумію.

67

Фірнове поле — гірський схил, вкритий товстим шаром фірну, тобто снігу крупнозернистої структури, якої він набув у процесі поступового ущільнення.

68

Геоморфологія — галузь фізичної географії, яка вивчає рельєф земної кори і його розвиток.

69

В той час вважали, що висота Хан-Тенгрі дорівнює 7200 метрам над рівнем моря.

70

Висяча долина — бокова долина, що впадає в головну долину, але не досягає своїм гирлом її дна. Головна долина глибша, ніж висяча тому, що нею рухався більший льодовик, який глибоко розрив її, або йшли сильні води.

71

ТПТ (Товариство пролетарського туризму) — організація туристів і альпіністів Радянського Союзу, яка існувала в той час.

72

Згодом казахські альпіністи назвали цю вершину іменем Чапаєва (висота 6371 м).

73

Під ногами альпініста весь світ (нім.).

74

Держи! Держи вірьовку! (нім.).

75

Назву Кой-кап річка має у своїй нижній течії. У верхів'ї вона зветься Теректи.

76

До Хан-Тенгрі Мерцбахера супроводжували тільки два носії. Решту він відправив з караваном вниз по Інильчеку.

77

Петрографія — наука, що вивчає мінералогічний і хімічний склад гірських порід, їх походження, поширення, умови залягання і класифікацію.

78

Через рік інженер-геодезист Української експедиції І. Кобилін уточнив розмір льодовика Кой-кап: довжина його становить 18 кілометрів.

79

Силурійський період (система) — другий від початку палеозойської ери період. Розпочався приблизно за 430 мільйонів років до нашої ери, закінчився за 310 мільйонів років до нашої ери. В цей період широко розвивались морські безхребетні; вперше з'явились також хребетні — панцирні та хрящові риби. Наприкінці періоду відбувалися могутні горотворні рухи.

80

Едельвейс — багатолітня рослина з білою квіткою, що нагадує зірку і покрита густими волосками у вигляді білої повсті. В Альпах росте на скелях на висоті до 2300 метрів. У Тянь-Шані часто зустрічається на сиртах на висоті до 3000 метрів. Тянь-Шанський едельвейс дещо більший, ніж едельвейс, що росте в Альпах. Улюблена квітка альпіністів.

81

Кам'яновугільний період (система), або карбон, — четвертий період палеозойської ери історії Землі. На початку періоду море затоплювало значну частину материків. Наприкінці періоду у південній півкулі настало велике оледеніння. Морська фауна цього періоду характерна розвитком плечоногих і давніх риб. На суші з'явились перші наземні хребетні і рослини (деревовидні папороті та ін.). У кам'яновугільному періоді утворились найбільші кам'яновугільні басейни (у Радянському Союзі — Донецький, Підмосковний, Кузнецький та ін.). Давність періоду визначається у 275–225 мільйонів років до нашої ери.

82

Карами називаються гніздовидні або чашовидні виїмки на гірських схилах під самими гребенями, що колись були заповнені льодовиками (т. зв. «каровими льодовиками»). Стіни карів завжди стрімкі.

83

Жаканівська куля — свинцева куля для гладкоствольних рушниць, у якої головка розрізана вздовж на кілька частин і потім стиснута. При влучанні головка розвертається і робить велику рану.

84

Баримтач — той, хто займається «баримтою» — крадіжкою худоби.

85

Калмаки, або сарт-калмаки, — залишки калмицьких племен, що жили ще в XVII–XVIII віці Сіньцзчні та на південь від ріки Чу і змішались пізніше з тюрками.

86

Таким висловом починає мусульманин кожну важливу справу.

87

Темір-Су в перекладі на нашу мову — залізна вода, залізна ріка.

88

Від слів: кири — гребінь, бос — порох.

89

Муздун ункур — крижана печера.

90

Курсак — живіт.

91

Слухаю, пане.

92

Добродію, цей аксакал — староста селища Шайхли (аксакал — буквально «біла борода»; алегорично — поважна людина).

93

Ласкаво прошу, ласкаво прошу.

94

Радянсько-Сіньцзянська торговельна організація.

95

Адміністративний центр Сіньцзяну, де при гомінданівцях знаходився провінціальний уряд. Тепер Урумчі (по-китайському Дихуа) — центр Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китайської Народної Республіки.

96

Паранджа — верхній одяг, який носили колись жінки в різних місцях Середньої Азії. Паранджа являє собою довгий халат з фальшивими (зашитими) рукавами. Одягається на голову. З-під паранджі спускається на голову чачван — густа сітка з кінського волосся, яка закриває обличчя.

97

Пагода — культові буддійські споруди, поширені в країнах Далекого Сходу. Звичайно це башнеподібні будівлі. У Китаї створені пагоди, видатні в архітектурному відношенні.

98

Табіб — знахар.

99

Домулла — учитель.

100

Козлов Петро Кузьмич (1863–1935) — видатний радянський дослідник Центральної Азії. Відкрив у центральній Монголії руїни мертвого міста Хара-Хото, звідки привіз бібліотеку з 2000 книжок, багаті археологічні колекції. Внаслідок експедиції Козлова у північну і центральну Монголію (1923–1926) зібрано великий археологічний і зоологічний матеріал, відкрито 212 древніх могильників гуннів.

101

Грум-Гржимайло Григорій Юхимович (1860–1936) — один з найвидатніших російських дослідників Середньої і Центральної Азії, географ, зоолог. У 1884–1890 роках досліджував Тянь-Шань, Памір та Західній Китай.

102

Обручев Володимир Афанасійович (1863–1956) — видатний радянський геолог і географ, академік, Герой Соціалістичної Праці. Відомий своїми дослідженнями Сибіру і Центральної Азії. Нагороджений п'ятьма орденами Леніна.