Збірка творів

Перед домом Пейджа.

Входить пані Пейдж із листом.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Ти диви! Я не отримувала любовних листів, коли була в розповні молодості й краси, а тепер мені їх шлють! Ану, що тут написано?! (Читає) «Не питайте в розуму, чому я вас кохаю, бо хоч розум добрий лікар для кохання, воно не бере його собі в порадники. Ви вже не молоді, та й я не молодий — оце й підстава для взаємного почуття. Ви веселі, і я веселий, ха-ха! Це ще більше притягає нас взаємно. Ви любите винце, і я люблю — чого ще треба для взаємності? Хай це буде, пані Пейдж, запорукою того, що я кохаю вас, якщо не досить слова вояка. Я не прошу: зглянься наді мною, бо така мова не личить воякові, я прошу: кохай мене.

Повір,

Я рицар твій,

Що в будь-якій

Пригоді злій

Помчить як стій

За тебе в бій.

Джон Фальстаф».

Ох ти ж, Іроде іудейський! Ох безбожний, розпусний світе! Старе луб’я, що от-от розсиплеться в порох, а корчить із себе молодого джигуна! Що я, в біса, такого нерозважного вчинила, що цей фламандський п’янюга насмів так писати мені? Таж він і трьох разів не був у моєму товаристві. Що він такого міг від мене почути? Господи, та я ж не була при ньому ні надто грайлива, ні надто весела. Ій-богу, я подам у парламент петицію, щоб витруїли весь чоловічий рід! Яку б йому придумати помсту? Не я буду, коли не помщуся, присягаюся тим пудингом, що ним він напхав своє черево за моїм столом!

Входить пані Форд.

ПАНІ ФОРД

Пані Пейдж! А я оце саме йду до вас.

ПАНІ ПЕЙДЖ

А я, пані Форд, збиралася йти до вас. Ви часом не хворі? Бо у вас такий вигляд, наче вам погано.

ПАНІ ФОРД

Ні, в мене вигляд гарний, я маю доказ цьому.

ПАНІ ПЕЙДЖ

А мені здалося, що поганий.

ПАНІ ФОРД

Може, й здалося, але ж, кажу, я маю доказ, що вигляд у мене квітучий. Ох, пані Пейдж, мені потрібна ваша порада.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Що сталося, голубко?

ПАНІ ФОРД

Ох, люба моя, якби не одна дрібничка, я могла б доскочити великої честі!

ПАНІ ПЕЙДЖ

Не зважайте на дрібнички й доскакуйте честі. Та цур їм, тим дрібничкам, — у чім річ?

ПАНІ ФОРД

Якби я хоч на часину перестала боятись гріха, то могла б попасти в рицарський стан.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Що за безглуздя! Аліса Форд — і рицарський стан? Який із вас рицар? Мечем махатимете, чи що? Ким були, тим і лишайтеся, голубко.

ПАНІ ФОРД

Ми тільки гаємо час. Нате ось, читайте, самі побачите, як я могла попасти в рицарі. Поки очі мої будуть здатні дивитись на чоловіків, я на жодного товстуна навіть не гляну. А він же так пристойно поводився, так вихваляв жіночу скромність і ганив розпусту! Я ладна була заприсягтися, що в нього слова не розбігаються з ділом. Насправді вони так ліпляться докупи, як сотий псалом із пісенькою про зелені рукавчики. І що за буря викинула на наш віндзорський берег цього череватого кита, з якого можна було б натопити кілька діжок лою? Як мені провчити його? Найкраще, мабуть, буде — подавати йому надію, нехай смажиться у власному салі на жару своєї хіті. Ви коли бачили таке?

ПАНІ ПЕЙДЖ

Слово в слово, тільки замість «Пейдж» написано «Форд»! Оце й уся різниця. Щоб ви не журилися, буцімто ненароком не так повелися й чимось дали привід до залицяння, ось вам такий самий лист, близнюк вашого. Але синівськими правами хай користується ваш, мій на них не претендує. Я певна, що той розпусник заготував з тисячу таких листів, тільки лишив порожнє місце на ім’я, і ці наші, либонь, не перші. Він їх, мабуть, скоро друкуватиме, бо йому байдуже, що класти під прес, коли вже він замахнувся на нас. Та я радше стала б велеткою і лягла б під гору Пеліон. Їй-богу, легше знайти двадцять розпусних голубок, ніж одного цнотливого чоловіка!

ПАНІ ФОРД

Той самий лист, та сама рука і однакові слова. Якої він про нас думки?

ПАНІ ПЕЙДЖ

Не знаю. Я вже ладна засумніватися у своїх власних чеснотах. Видно, я сама себе досі не знала. Бо якби він не помітив якихось моїх вад, що про них я не мала й гадки, то не зважився б так зухвало брати мене на абордаж.

ПАНІ ФОРД

Ви називаєте це «брати на абордаж»? Тоді на мою палубу він не попаде.

ПАНІ ПЕЙДЖ

І на мою також. Якби він закрався до мене в трюм, мій корабель миттю пішов би на дно. Треба йому за це помститися. Призначмо йому побачення, втішмо його надією, а потім будемо зволікати й дурити його, доки він не позакладає всіх своїх шкап господареві «Підв’язки».

ПАНІ ФОРД

Щоб провчити того нахабу, я готова на хоч би яку витівку, аби тільки вона не заплямила нашої честі. Ох, якби мій чоловік побачив цього листа! Він потім довіку ревнував би мене.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Гляньте, он він іде! А з ним і мій старенький. Він такий далекий від ревнощів, як я від думки зрадити його. Думаю, що ця відстань безмежна.

ПАНІ ФОРД

Ви щасливіші за мене, пані Пейдж.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Нам треба порадитись, як провчити того гладкого рицаря. Ходіть-но сюди.

Відходять у глибину сцени.

Входять Форд із Пістолем і Пейдж із Німом.

ФОРД

Я все-таки маю надію, що це помилка.

ПІСТОЛЬ

Надія в справах цих — як куций пес. Сер Джон закоханий у вашу жінку.

ФОРД

Але ж, сер, моя жінка вже не молода.

ПІСТОЛЬ

Він влещує шляхетних і простих,

Багатих, бідних, молодих і літніх.

Він любить мішанку — глядіть же, Форде!

ФОРД

Любить мою дружину?

ПІСТОЛЬ

Усім гарячим серцем. Заступіть

Йому ви стежку, бо, мов Актеон,

Здобудете страхітливу оздобу!

ФОРД

Яку оздобу, сер?

ПІСТОЛЬ

Та роги, що ж бо ще. Прощайте, Форде.

Пильнуйте, бо злодії люблять пітьму

Й зозулі навесні шукають гнізд.

Ходімо, Німе.

(Пейджеві)

Він вам правду каже.

(Виходить)

ФОРД

Треба тільки терпіння, і я все з ’ясую.

НІМ (Пейджеві)

І це правда, не в моїй натурі брехати. Він натурально образив мене. Надумав послати мене до вашої жінки з любовним листом. Але в мене є шпага, і вона такої натури, що, як треба, вміє вжалити. А Фальстаф закоханий у вашу жінку, та й годі. Мене звати капрал Нім, я вам кажу й ручуся, що це правда: мене звати Нім, а Фальстаф любить вашу жінку. Прощавайте. Доволі з мене його хліба й сиру, не в моїй це натурі. Прощавайте! (Виходить)

ПЕЙДЖ

Натурально, в натурі, не в натурі. Цей бовдур хоч кого заморочить своїми теревенями.

ФОРД (убік)

Я доберуся до того Фальстафа.

ПЕЙДЖ (убік)

Зроду не чув такого недорікуватого шахрая.

ФОРД (убік)

А як виявиться, що це правда? Що тоді?

ПЕЙДЖ (убік)

Я не повірю цьому пролазі, навіть якби за нього поручився сам єпископ.

ФОРД (убік)

Пістоль, здається, розважний хлопець. Що ж робити?

Пані Пейдж і пані Форд підходять до них.

ПЕЙДЖ

Як справи, Мег?

ПАНІ ПЕЙДЖ

Куди ти йдеш, Джордже? Стривай.

Пошепки розмовляють.

ПАНІ ФОРД

Що з тобою, любий Френку? Ти чогось невеселий?

ФОРД Я невеселий? Навпаки, веселий. Іди собі додому, йди.

ПАНІ ФОРД

Ох, знов убгав собі щось у голову. Ви йдете, пані Пейдж?

ПАНІ ПЕЙДЖ

Іду. Гляди, не спізнися на обід, Джордже! (Тихо пані Форд) Дивіться, хто сюди йде! Ось кого ми пошлемо до того мерзенного рицаря.

ПАНІ ФОРД

Їй-богу, я й сама вже думала про неї. Це якраз та людина, що нам потрібна.

Входить Спритлі.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Ви йдете в гості до моєї дочки Анни?

СПРИТЛІ

До неї, авжеж. Як мається люба Анна?

ПАНІ ПЕЙДЖ

Заходьте до нас і самі побачите. До речі, нам треба про дещо поговорити з вами.

Пані Пейдж, пані Форд і Спритлі виходять.

ПЕЙДЖ

Ну що, пане Форде?

ФОРД

Ви чули, що мені сказав той мерзотник?

ПЕЙДЖ

Так. А ви чули, що мені сказав другий мерзотник?

ФОРД

Як ви гадаєте, їм можна вірити?

ПЕЙДЖ

Хай їм біс! Я нізащо не повірю, щоб той рицар міг чіплятися до наших жінок. Та ще ці негідники, що наклепали на нього, — колишні його челядинці, яких він прогнав геть, і тепер вони залишились без місця.

ФОРД

То це його колишні челядинці?

ПЕЙДЖ

Авжеж.

ФОРД

Від цього мені не легше. Він живе в заїзді «Підв’язка»?

ПЕЙДЖ

Так, у заїзді. Якщо він справді хоче підбити клинці до моєї дружини, я ладен відчинити йому всі двері і ручуся головою, що йому від неї, крім добірної лайки, нічого не перепаде.

ФОРД

Я також вірю своїй жінці, але не залишив би їх на самоті. Часом чоловіки бувають занадто довірливі. Я б за свою головою не ручився. Я не можу так легко заспокоїтись.

ПЕЙДЖ

Гляньте, он суне той базіка, господар «Підв’язки». Щось він нині вельми веселий. Не інакше, як у голові дурман або в кишені повний гаман.

Входить господар заїзду.

Як маєшся, господарю?

ГОСПОДАР

Дякую. А ти як маєшся, голубе? Ти справжній джентльмен! (Обертається) Де ж ви там, пане суддя?

Входить М’ялоу.

М’ЯЛОУ

Іду, добродію, іду. Моє шанування, низенько кланяюсь вам, любий пане Пейдже. Може, підете з нами? Є нагода розважитись.

ГОСПОДАР

Розкажіть йому, в чім річ, пане суддя, розкажіть, голубе.

М’ЯЛОУ

Сьогодні має відбутися двобій, сер. Г’ю Еванс, валлійський піп, битиметься з Каюсом, французьким лікарем.

ФОРД

Можна вас на двоє слів, дорогий господарю?

ГОСПОДАР

Що таке, голубе? (Відходить убік)

М’ЯЛОУ (Пейджеві)

Підете з нами подивитись на двобій? Наш веселий господар буде секундантом. Він, здається, призначив уже коленному інше місце для зустрічі. Кажуть, той піп жартувати не любить. Послухайте, я вам розповім, що там буде найсмішніше.

Відходять убік.

ГОСПОДАР

Чи ти, бува, не збираєшся позивати мого рицаря, мого шляхетного пожильця?

ФОРД

Ні, що ви! Я пришлю тобі сулію доброго вина, якщо ти відрекомендуєш мене йому і скажеш, що моє прізвище Хорт. Так, задля жарту.

ГОСПОДАР

Ось тобі моя рука, голубе. Ти матимеш до нього і доступ, і відступ — добре я кажу? І зватимешся Хортом. Наш рицар також любить пожартувати. Може, ходімо вже, шановні?

М’ЯЛОУ

Ми готові, добродію.

ПЕЙДЖ

Кажуть, той француз добре орудує рапірою.

М’ЯЛОУ

Пусте, сер, я про це міг би вам багато чого розповісти. Це тепер відмірюють відстань, дотримуються всіляких там пасадів та естокадів. А найважливіше — серце, пане Пейдже, мужнє серце. Колись я своєю шпагою міг розігнати чотирьох заводіяк, вони розбігалися, мов пацюки.

ГОСПОДАР

Пора, хлопці, пора! Ходімо!

ПЕЙДЖ

Я йду, хоч, по правді, бійок не люблю. Краще сварися скільки влізе, а битися зась.

Господар, М’ялоу і Пейдж виходять.

ФОРД

Дурний той Пейдж. Такий легковір, покладається на жіночу вірність! А я не можу так легко збутися підозри. Моя дружина була в Пейджа разом із тим рицарем, і, що вони там робили, я не знаю. Але довідаюся. Під прізвищем Хорт, ніби під маскою, я все вивідаю в самого Фальстафа. Якщо вона чесна, мої зусилля будуть не марні, якщо ні — правда виплатиться. (Виходить)