1795

Потужною, часом моторошною і заворожливо реалістичною прозою Нікласа Натт-о-Даґа захоплюються читачі у багатьох країнах. І це не дивно, адже його епічна трилогія («1793», «1794» і, нарешті, «1795») — справжній вир безмірної розкоші, амбіцій знаті, жорстоких злочинів, схиблених плотських бажань, збочених розваг членів таємних орденів, а заразом — занепаду, злиднів і загальної зневіри. Такою вона й була — шведська епоха регентства, що розпочалася після загибелі короля Ґустава ІІІ від рук заколотників.　

А тим часом вуличками Стокгольма блукає, наче загнаний апокаліптичний звір, добре відомий читачеві перших книжок трилогії Тюко Сетон, який виношує бузувірський план, що має повернути йому високе становище в ордені Евменідів. ідеться про спробу створити на сцені одного з придворних театрів не- чувану за своєю блюзнірською та огидною суттю виставу. Нічого подібного навіть уявити собі не здатні жителі столиці Швеції...