Я залишила справу Шейли Брант у житловому приміщенні, куди мене направили, потім узяв своє фальшиве посвідчення особи. Нед Харпер, зображений на водійських правах, виглядав точно як Нік Картер. Він мав суворе обличчя, але мені воно скоріше подобалося. Поряд із посвідченням особистості я отримав валізу, набиту особистими речами, що відповідають тій ролі, яку я гратиму в Айдахо. Одяг не виглядав ні новим, ні пошитим, але ідеально підходив мені.



Я провів годину у збройовій. Я перевірив шухляду, в якій, крім інших смертоносних предметів, знаходилася потужна гвинтівка з дальнім прицілом. Разом з моєю особистою зброєю це дало мені таку вогневу міць, як у деяких відділених поліції.



Ще однією моєю зупинкою був відділ електроніки бази. За наказом Хока наші спеціалісти зібрали для мене комплект. Він виглядав як набір для гоління, але в ньому були чутливі пристрої для прослуховування, камера і крихітний магнітофон. Я сумнівався, що мені знадобиться це обладнання, але Хоук нічого не забував.



Мені потрібно було зробити ще один візит – у сарай, де механіки працювали над машиною, якою я їхав, коли я став людиною на ім'я Нед Харпер. Одним із механіків був міцний невисокий чоловік років сорока, який сказав, що багато чув про Ніка Картера і хотів зустрітися зі мною. Я вирішив не казати йому, що половина з того, що він чув, мабуть, неправда.



«Ми наказали надати вам машину, яка виглядала так, ніби вона була куплена з дешевої старої партії, але яка дійсно нікуди не годиться», - сказав він з усмішкою. «Ось що ми зробили. Ця мала негарна, але я думаю, ти закохаєшся в неї. Вона відповідає, як французька повія».



Ми пройшли на другий бік сараю. Механік вказав на невелику ділянку дороги, засіяної перешкодами. «Ось де ми її опробуємо. Водій-випробувач має намір випробувати її на собі».



Трирічний Форд з плямами фарби та вм'ятинами на одному з крил муркотів наприкінці смуги перешкод. Водій у захисному шоломі махнув нам рукою та різко натиснув на педаль газу. Машина злетіла, як ошпарена кішка.



"Я обіцяю, що ти зможеш отримати від неї 120 за годину в крайньому випадку", - гордо сказав маленький механік. "Ми налаштували її як концертну скрипку".



Автомобіль мчав із перешкодами. Думав, потрапить першим, але в останню мить водій зрізав колесо. Він зигзагами вів машину за курсом, скрипучи шинами. Наприкінці дистанції він різко натиснув на гальма і завів машину в навмисне обертання, розгорнувши її з голлівудським талантом каскадера, перш ніж випрямитись і поїхати назад до нас.



«Ця людина має їхати до Індіанаполіса, - сказав я.



Посмішка механіка стала ширшою.






"Тобі подобаються сюрпризи, Картер?"



Я зрозумів, що він мав на увазі, коли водій вийшов з машини, зняв захисний шолом і струснув гриву яскраво-рудого волосся. Навіть із її тілом, прихованим безформним комбінезоном, не було сумнівів, що водій-випробувач була жінкою. .



Її щоки спалахнули, вона підійшла до нас, хитаючи шоломом у руці.



"Що ти думаєш, N3?" - Сказала вона, використовуючи мій ранг вбивці замість мого імені. Серед дівчат, які виглядали так само вражаюче, як вона, я намагався заохочувати трохи більше знайомства, ніж це.



"Щодо машини чи водія?" Я запитав.



В її зелених очах спалахнув вогонь. «Машини, звісно. Мені начхати, що ти думаєш про водія».



Я глянув на механіка, який знизав плечима і дипломатично відступив. Він не хотів бути свідком, коли ця чудова руда розрубала знаменитого Ніка Картера на дрібні шматочки своєю зневагою.



"Що я тобі зробив?" - спитав я її, трохи спантеличений.



"Зовсім нічого. Подивимося, що так і залишиться, N3».



І знову – звання замість імені. Я сприйняв це і блиск вогню в її очах, як виклик. «Я думав, що ти трохи викаблучуєшся, коли сидиш за кермом машини», - сказав я. "Чи було це для мене?"



«Звичайно, ви так вважаєте. Ви, мабуть, були здивовані, побачивши, що жінка може керувати машиною краще, ніж ви». Її горда губа скривилася, але від цього повний рот став ще привабливішим. «Давайте приберемо очевидне прямо зараз, N3. Деякі дівчата можуть поклонятися тобі як спальному спортсмену, але твоя репутація мене не вражає».



«Що вас вражає – вистава? Може, влаштуємо показ».



Вона засміялася, ніби ця пропозиція її розвеселила. Вона потягла за блискавку на її мішкуватому комбінезоні. Ви знаєте, що мені сказали, N3? Мені сказали, що якщо ви були в літаку, який терпить аварію, ви все одно знайдете час, щоб зробити пропозицію стюардесі».



Це правда, – сказав я їй. - Насправді це я сказав.



Вона скинула комбінезон з плечей і вивернулася з нього, зумівши зробити процедуру такою ж захоплюючою, як стриптиз. Під робочим одягом на ній були облягаючі штани та светр, що облягав її вигини, як шкіра.



«Я поважаю вас як професіонала. Звання N3 дещо означає», - сказала вона. «Але давайте продовжимо розмову на професійному рівні, чи не так?»



Я не міг придумати нічого, що мене цікавило б менше, окрім, можливо, читання лекції про помірність у будинку старих покоївок.



«Автомобіль добре керувався для вас, але я хотів би випробувати його на собі», - сказав я їй.



Я заліз під кермо, розбудив двигун і дав задній хід. Потім я вистрілив. Я пройшов курс так само швидко, як і дівчина і закінчив тим, що загальмував машину, зробивши різкий подвійний поворот. Коли я вийшов, кинув їй ключі і сказав: «Пригодиться», — подумав я, вона плюне мені в обличчя.



"Тепер, хто показує понти?" - сказала вона, але в її голосі був натяк на подив, змішаний із сарказмом.



«Машина не така вже й хороша, але в неї багато під капотом. Ти виглядаєш як велика жінка, але, можливо, не так багато. Мені досить цікаво, щоб поставити це питання». Я кинув дублікат ключа від своєї кімнати їй у руку. «Якщо ви хочете використати це, це має бути сьогодні ввечері. Я їду з бази вранці».



"Що змушує вас думати, що я б подумала про її використання?"



"Можливо, тобі так само цікаво, як і мені", - сказав я.



Повернувшись у свою каюту, я стягнув куртку, оголивши урізаний «люгер» у швидкозатяжному оснащенні під лівою рукою. Озброєння, яке я перевіряв у AX, варіювалося від завдання до завдання, але я ніколи не залишався без особистої зброї: Люгер, якого я назвав Вільгельміном; стилет, Хьюго, у рукаві; та приклеєна до внутрішньої сторони стегна крихітна газова бомба П'єр. Бомба могла вбити всіх у закритій кімнаті за секунди; все, що потрібно, - це крутий поворот, який зламав би його оболонку.



Відкривши ящик столу, я дістав теку, яку дав мені Хок. Я відкинув обкладинку і роздратовано насупився. Я подумав, що згадав, що залишив копію моєї обкладинки поверх файлу. Тепер першою сторінкою був лист з описом зовнішності Шейли та нерухомою фотографією з фільму, який я бачив раніше того дня.



Я сказав собі, що маю помилятися. Я перегорнув вміст папки, але не було жодних ознак односторінкового оповідання. «Що ж, тепер нема про що турбуватися», - подумав я. Сторонньому було б складно проникнути на базу AX як контрабанду пароплава на футбольний стадіон.



Все ще трохи занепокоєвшись, я почав перечитувати досьє на дівчину Брант. Як і сказав Хоук, подробиць про її минуле немає. Вона могла народитися у ті вихідні, коли Френк Абруз забрав її у Лас-Вегасі. Однак після того, як AX виявив її в Айдахо, дані були ретельно повними - годинник, який вона пропрацювала офіціанткою, коли зазвичай лягала спати, і навіть олівцевий малюнок плану будинку, який вона знімала.






Багато разів мені хотілося мати фотографічну пам'ять. Так як у мене його не було, я розробив власні методи закріплення ключових фактів у своїй голові. Я зробив нотатки в кишеньковому блокноті, який ношу з собою, і перечитав їх, переглянув план будинку Шейли, потім розтягнувся на ліжку, викинувши всі свої думки, крім матеріалу, який я читав.



Я, мабуть, задрімала. Я прокинувся в темряві, мене насторожив звук, такий слабкий, що я не міг його визначити.



Він пролунав знову, просто слабкий дряпаючий звук, метал стосувався металу. Я схопився з ліжка і приземлився навпочіпки з «люгером» у руці.



Двері відчинилися, і по підлозі пробігла жовта смуга світла. Руда сказала: "У тебе швидкі рефлекси, N3".



Я розслабився, усвідомивши, що звук, який я чув, був її ключем, повернутим у двері. Я не зніяковів, що мене впіймали з пістолетом у руці. Інстинкт, який змусив мене підвестися з ліжка, не раз рятував мені життя.



"Увімкни світло. Кнопка на стіні за тобою», - сказав я дівчині.



Вона клацнула вимикачем, потім кинула мені ключ. "Якщо ти їдеш завтра, мені це більше не знадобиться, правда?"



Я затиснув ключ, посміхаючись. "Отже, вам стало цікаво".



Вона знизала плечима. «Думаю, мені просто потрібно було дізнатися, чи правда про вас, що мені сказали».



"Чому б тобі не зачинити двері і не представитися?" Я сказав.



Вона закрила її, не зводячи з мене очей. Виклик досі сяяв у їхній зеленій глибині.



"Патрісія Стіл", - сказала вона.



Знявши ремінь на плечі, я повісив його на спинку стільця і засунув Люгер в кобуру. "Як довго ви працюєте в AX?"



«Приблизно рік. А тепер спитай, як така мила дівчина, як я, потрапила до цього бізнесу».



«Дозвольте мені зробити припущення. Ви хотіли довести, що можете зробити все, що може зробити чоловік.



"О, ти хитрий ублюдок", - сказала вона без помітної злості.



«У мене є пляшка віскі, – сказав я. «Подарунок від нашого боса. Чи можу я його відкрити?»



"Я прийшла сюди не пити", - сказала вона. Вона стягнула светр через голову і кинула його на стілець.



На ній був чорний мереживний бюстгальтер. Ну половина бюстгальтера. Її чашки були переповнені. «Добре забезпечений» - ось один із неадекватних описів, що спало мені на думку, коли я подивився на неї.



Обтрушивши яскраво-руду гриву волосся, вона посміхнулася мені. Посмішка була частково глузливою, частково обіцяючою.



Я згадав її репліку з того дня. Я повторив це. "Тепер хто хвалиться?"



"Я", - визнала вона. "Але тобі це подобається".



Все ще посміхаючись, вона стягнула ширинку своїх штанів на блискавці і вилізла з купи, яку вони склали біля її ніг. Тепер на ній був лише чорний бюстгальтер та відповідна смужка чорного мережива внизу.



Вона спокійно підійшла до ліжка і сіла край. Вона розстебнула бюстгальтер і стягнула його зі своїх великих грудей. Легким рухом руки вона накинула одяг на узголів'я ліжка, а потім лягла на мою подушку.



"Я залишу тобі трусики", - сказала вона. "Я думав, ти захочеш зірвати їх від мене".



Тепер у її очах світилося щось інше, ніж виклик. Хвилювання, бажання.



Коли я скинув одяг, і вона побачила шпильку та газову бомбу, вона вигукнула: «Боже мій, ти ходячий арсенал».



Я непристойно посміхнувся. «Ти сам пакуєш пару ядер».



Її сміх був хрипким та розкутим. Вона могла б довести, що вона дорівнює будь-якому чоловікові, але вона безперечно не заперечувала проти того, щоб її розглядали як сексуальний об'єкт. "Давай, N3", - закликала вона.



"Нік", - сказав я їй. «Ліжко – не місце для формальностей».



«Нік. Нік, – сказала вона, – я готова».



Я зірвав з неї мереживні труси. Вона мала рацію. Мені сподобалося це робити.



Пет була сильною дівчиною. Коли ми обнялися, я відчув, як м'язи її спини затремтіли. Її рот був м'яким і теплим, а язик швидким і швидким. Я уткнувся обличчям у її груди, а її пальці вчепилися мені у волосся. Коли я грав з її твердими сосками, вона корчилася і гарчала, як голодний кіт.



Мої руки ковзнули вниз до її сідниць, і я підняв її, щоб зустріти свій перший поштовх. Я глибоко поринув у неї і почув її стогін. Її тіло пригорнулося до мене. Коли я прискорив свої рухи, вона здригнулася і струсила ліжко. Вона мала гнучку силу тварини.



"Нік", - видихнула вона. "Давай закінчимо разом".



Наскільки я розумію, її час був ідеальним. Власне, все було ідеально.



Її рука ковзнула на моє стегно, досліджуючи. «М'язи. Ви справжній шматок м'яса, містере Картер».



"Так ти."



«Я не був готовий до цього. Ти навіть краща, ніж мені сказали».



"Я так розумію. Я заслужив більше, ніж ваша професійна повага».



Вона сміялася. "Можу я спати тут сьогодні ввечері?"



"Ти можеш залишитися на ніч, - сказав я, - я не знаю, скільки ти виспишся".



Два



Вранці я підвівся рано і почав збиратися, поки руда не прокинулася і не перекинулася в ліжку.



«Нік, – сказала вона, – це було чудово. Особливо востаннє».



Я приклеїв газову бомбу до внутрішньої сторони стегна. Минула ніч була минулої ночі. Сьогодні все було як завжди. Я пристібаюсь





Я прив'язав стилет до передпліччя та перевірив пружинний механізм. Я зігнув руку, і тонкий ніж ковзнув мені в руку, готовий до роботи. "Вираз вашого обличчя трохи лякає", - сказала Пет.



Я обдарував її посмішкою, яка не торкнулася моїх очей. "Я не зовсім хлопчик по сусідству".



Потім я одягнув одяг, який відповідав ролі Неда Харпера, одягнув «Люгер», накинув на нього куртку на блискавці і подивився на себе в дзеркало. Наскільки я міг судити, я був схожий на п'яний водій вантажівки. Коли я перебрався до міста, де переховувалась Шейла Брант, я розповідав, що шукав роботу.



«Я не повинен питати про це, - сказав Пат, - але що сталося з N1 та N2?»



«Їхній успіх закінчився», - сказав я їй. "Як у Девіда Кірбі", - подумав я.



Я закрив валізу, яку мені надав AX. Я був готовий піти. Все, що мені потрібно було зробити, це попрощатись.



Рудий позбавив мене клопоту. "Я знаю. Кораблі, які проходять у ночі, і таке інше. Залишайся щасливим, Нік».



Я поїхав до Бонема, штат Айдахо, о другій годині дня. У місті було 4700 мешканців, і це виглядало так, ніби 4695 з них вирішили залишитися вдома.



Згорнувши на заправку, де рекламувалося миттєве обслуговування, я під'їхав до цистерн. Миттєва послуга була реалізована. Я вийшов з машини і ввійшов усередину, де знайшов чоловіка, який дрімав за столом, заваленим пилом, дорожніми картами, банками з крекерами та упакованими автозапчастинами. Я постукав кісточками пальців чистим краєм столу.



Його очі потріскалися. "Так сер?" він позіхнув.



Я вказав на свою машину. "Я хочу трохи бензину".



«О, - сказав він, ніби така можливість йому й на думку не спадала.



Поки він висмикував шланг і вставляв насадку в майже порожній фордовий бак, я стояв поруч і дивився на сонну вулицю, освітлену блідим сонячним світлом пізньої весни.



Я не бачив ні світлофорів, ні неонових вивісок. Бонем виглядав як картина Нормана Роквелла із зображенням невеликого містечка. Я відчував себе не на своєму місці, коли вся моя смертоносна зброя була прив'язана до мого тіла і замкнена в багажнику моєї машини. Бонем зовсім не був схожий на те місце, яке воліла б сховати колишня коханка вождя мафії. Імовірно, саме тому Шейла Брант обрала його. «Дай їй належне за мізки, – подумав я.



Я розправив стомлені плечі. Я їхав швидко і багато годин щодня з тих пір, як покинув базу AXE на узбережжі Кароліни. Пізніше того ж дня я зв'яжуся з агентом AX, який стежив за Шейлою, щоб переконатися, що вона нас не пропустила.



Черговий на станції технічного обслуговування почав протирати лобове скло машини. "У вас тут достатньо мертвих комах, щоб наповнити відро", - поскаржився він. «Ви, мабуть, їхали всю ніч».



"Ага", - сказав я. Він був спостережливим, якщо не миттєвим.



"Турист?"



"Ні я сказала.



Його голова обернулася, і очі його не були сонними.



«Я водій вантажівки, – сказав я. "Я сподіваюся знайти тут роботу".



"Чи є особлива причина, через яку ви обрали Бонема?"



"Мені подобаються маленькі міста".



Є багато інших маленьких містечок.



«Млинець, - подумав я. Йому безперечно було цікаво. Я сказав: "Мені подобається, як виглядає цей".



Поки він перевіряв рівень масла, я увійшов до чоловічого туалету і зсунув засув на внутрішній стороні дверей. Я хлюпнув в обличчя холодною водою. Я втомився від того, що так довго був приклеєний до сидіння машини, сказав я собі, інакше б допит обслуговуючого персоналу мене не дратував.



Він постукав у двері. "Гей, містере, мені треба тебе побачити".



Я розстебнув блискавку на куртці, щоб швидко дістатися «Люгера», потім відчинив двері. "Що про?"



«Про Шейла Бранта», - сказав він, потім посміхнувся. "Я агент, якого ви повинні зустріти, N3".



Я ніколи не бачив свого контакту та не ризикував. "Про що ти говориш?"



Зачинивши двері, він сунув руку в кишеню і витяг запальничку, ідентичну моїй. Він передав його мені. «Я розмовляв із парою людей, які працювали з вами у минулому, Картер. Мені здалося, що я дізнався про їх опис. мистецтво. Деякі з хитрощів Хоука, сказав я собі. Між іншим, мене звати Мередіт.



Я перевернув запальничку. Те, що виглядало як серійний номер виробника внизу, було кодом, який ідентифікував власника як співробітника AX. «Добре, Мередіт. Але на твоєму місці я був би більш обережним. Не забувай, що причиною всього цього бізнесу є втрата страшенно хорошого агента». Я не наполягав на цьому. Не мені було його пережовувати: Що нового про нашу дівчину Шейле?



«Вона все ще тут і поводиться холоднокровно. Я намагався не підходити надто близько, щоб не викликати в неї підозр. Я взявся за цю роботу, бо боявся, що городяни почнуть дивуватися, чому я затримуюсь. зупинимося у готелі. Побачимося сьогодні ввечері і поговоримо ще трохи”. Він вагався. «Я розумію, що буду опорою в цьому завданні, і я з нетерпінням чекаю можливості попрацювати з вами. .



"Сподіваюся, що ні", - сказав я.



Я повільно їхав головною вулицею міста






, зазначивши розташування двокімнатної поліцейської дільниці, поштового відділення та мерії економ-класу. Я подумав, що ти міг би запакувати все місто в коробку з-під взуття. Між двома великими будинками знаходився бар-закуток з написом «Холодне пиво» ​​на вікні. У чотирьох вітринах нижче я виявив готель, пережиток днів, коли Бонем був залізничною станцією, був більшим і процвітав. Тепер двоповерховий будинок потребував фарбування, і я побачив, що в деяких верхніх вікнах немає екранів.



Вийшовши з машини, я уважно оглянув ресторан через дорогу від готелю. Шейла Брант чергувала лише о 16:00. і якби справи не пішли в гору, вона б і тоді не знадобилася. У закладі не було відвідувачів.



Я ввійшов у напівтемний вестибюль готелю, де на меблях було чверть дюйма пилу та слідів похилого віку. Ліфта не було, тільки сходовий проліт, а рослини в горщиках, повз які я проходив, потребували води так само, як Бонему потрібно було вдихнути нове життя.



Клерк привітав мене, ніби він був політиком, який вітає вирішальне голосування. Він сказав, що вони давно закрили свою їдальню, але я можу добре поїсти у ресторані через вулицю. "Спробуйте, вам сподобається", - сказав він.



У своїй кімнаті я зняла одяг та спорядження та прийняла душ. Хоча на моїх рисах цього не було видно, всі мої начинки згорнулися, як пружина. У моїй голові крутилася думка, що я був поряд із дівчиною, яка могла дати мені кілька відповідей про смерть Девіда Кірбі.



З вікна другого поверху мені відкривався гарний вид на ресторан. Застібаючи сорочку і одягаючи штани, я думав про Шейла Бранта. Я запитував себе, чи вдалося їй втекти з цього котеджу в Ключі однієї чи вбивці з якоїсь причини дозволили їй піти живою.



Мередіт дала мені номер своєї кімнати, яка була за кілька дверей від моєї. Я пішов до нього коридором. Мередіт виявився справжньою статтею, але я був підозрілим типом, і я збирався перевірити його.



Завдяки навчанню AX та великому практичному досвіду я став експертом зі злому замків. Двері в готельний номер не були ніякими труднощами. Дванадцятирічний хлопчик міг відкрити замок складаним ножем.



Я повернув ручку і тихо зайшов до кімнати. У кріслі біля вікна сидів чоловік. Він широко посміхнувся до мене. «Було так само легко стукати».



Я не міг вигадати розумного початку. Все, що мені вдалося, було: Хто ти?



«Мередіт, звісно. А ти, мабуть, Нік Картер».



Якщо він не був Мередіт, він був страшенно хорошим брехуном. Він здавався зовсім невимушеним. "Я чекав тебе. Думаю, ти щойно увійшов», - сказав він. "Ви ще не бачили дівчину?"



"Ще немає."



Якби він знав, що він другий Мередіт, якого я зустріла за останні півтори години, він би не був таким розслабленим, подумав я. Я дістав цигарку. "Є світло?"



"Звісно." Він обмацав кишеню свого м'ятого коричневого пальта. Це був кругловидий чоловік, починав лисіти і товстіти, але зовнішність ні про що не говорила. Агенти AX бувають всіх розмірів, форм та вікових груп. "Ось ти де, Картер".



Він вручив мені книгу сірників.



"Хіба у вас немає запальнички?" - Недбало запитала я, закурюючи цигарку.



«Ніколи не бери із собою. У чортових речей завжди закінчується паливо».



Я посміхнувся і кинув йому сірники. "Думаю, якби я міг зламати замок, ти теж".



Він схрестив ноги і відкинувся на спинку стільця, поклавши руки на коліно. Його очі не покидали мене з того часу, як я зайшов до кімнати. "Ви маєте на увазі, що не вірите, що я Мередіт?"



Розстебнувши куртку, я сказав: «Я страшенно добре знаю, що це не так».



Його розслаблена посмішка все ще була на місці. Він мав достатньо самовладання. "Що я зробив не так?"



«Важливим є те, що ти це зробив. Хто ти насправді?



«Я та людина, яка має ваш смертний вирок», - сказав він. Спритним рухом він однією рукою задер штанину. Іншим він витяг револьвер із прикріплених до гомілки піхов.



Я впала на одне коліно, доки він малювався. Його револьвер був оснащений глушником, і я почув тихий кашель, коли пістолет вистрілив. Куля влучила у стіну.



Я зігнула руку, і стилет увійшов мені в руку. Я покинув його, коли він рушив, щоб знову привернути мене до поля зору. Ніж встромився йому в горло і затремтів, як дротик. Його очі завмерли, і він нахилився, ніби збирався заглянути під стілець.



Я впіймав його, коли він осів на підлогу. Він був важким. Я розтягнув його та обшукав. У його гаманці було п'ять тисяч доларів і деякі документи, на яких говорилося, що його звати Куган і він приїхав із Денвера. Це не обов'язково щось означало. Його папери, мабуть, були такими ж фальшивими, як і мої. Сунувши собі в кишеню його права водія. Я встав. Справи починалися погано. Хтось знав, чому я був у Бонемі, безпека AX була явно зламана.



Довелося щось робити із тілом. Я не міг залишити його в кімнаті справжньої Мередіт. Переконавшись, що коридор






був порожній, я навмання вибрав двері і відчинив замок. Очевидно, у кімнаті нікого не було. Я підняв Кугана, відніс його через хол і поклав на ліжко.



"Жодна торгова палата не буде зацікавлена в тому, щоб мене найняти", - подумав я. Я був у місті менше двох годин, а вже померла людина.



Я спустився вниз і зав'язав дружню розмову з портьє, який привітав можливість залишити свій кросворд. Я сказав йому, що зустрів у коридорі людину, круглолицю веселого хлопця.



«Це містер Хоббс. Продавець. Заселився сьогодні. Кімната 206.



"Що продає містер Хоббс?"



"Я не вірю тому, що він сказав".



Через п'ять хвилин я вийшов із розмови, знову піднявся сходами і зламав інший замок. Кімната 206 була порожня, крім ящика для зразків. Містер Хоббс ледве приземлився, як почав мене чекати. Я шльонув валізу на ліжко і відкрив її. Єдиний зразок, який він містив, був урізаною гвинтівкою з глушником та прицілом. Містер Хоббс, також відомий як містер Куган та Мередіт, продавав смерть. Добре змащена гвинтівка була чимось подібним до спорядження професійного вбивці.



Я міг здогадатися про його план на гру. Він повинен був перехопити мене і вбити, як тільки я приїду, забрати дівчину з вікна готелю, коли вона прийде на роботу, а потім поспіхом покинути Бонем. Брехня про те, що він Мередіт, була швидкою хитрощами, щоб застати мене зненацька і, можливо, дізнатися, чи розмовляв я з дівчиною. Містер Хоббс, або містер Куган, був розумним професіоналом, холоднокровним і добре знався на своїй справі. Але навіть у найкращих бувають погані дні.



Я тихенько вийшов з кімнати і спустився сходами. Оскільки телефонні дзвінки з номерів проходили через комутатор готелю, я скористався телефоном-автоматом у холі, щоб зателефонувати Мередіту на заправку. «Не ходи темними провулками. Опозиція завдала удару по місту», - сказав я йому, коли він підійшов до лінії.



«Чорт. Ти маєш поправки на них? Я маю на увазі, хто вони?



"Просто вони не любителі".



"Що ж, немає причин для здивування", - сказав він. "Якби ми могли знайти дівчину, вони могли б також".



"Боюсь, ми привели їх до неї", - сказав я.



Я міг уявити реакцію Хоука, коли я сказав йому, що хтось, мабуть, проник у мої апартаменти на базі AX, переглянув досьє Шейли Брант і використав нашу інформацію, щоб встановити зв'язок з дівчиною. Він вибухне, як підірвана ракета.



Події дня докорінно змінили ситуацію. Я не міг грати карти повільно і терпляче, як рекомендував Хоук. Життя Шейли опинилося під загрозою. Мені довелося швидко встановити контакт та завоювати її довіру.



Я стояв біля готелю, коли вона прийшла до ресторану. Я дивився, як вона відчиняє двері червоного «Вольво», і мигцем побачив гладке стегно, коли вона вислизнула з машини. Ноги були такими хорошими, як я запам'ятав, сексуальна хода ще краща.



Вона звернула на мене увагу, коли рухалася довкола машини довгими граціозними кроками. Очевидно, вигляд незнайомця її напружив. Вона зупинилася, глянула на мене, і я відповів на її погляд найчарівнішою усмішкою.



Після того, як вона зникла у ресторані, я викурив цигарку. Я хотів дати їй час скинути пальто та почати чекати біля столиків. Коли я зупинився, до міста з ревом увірвалися три мотоцикли. Рокери були такими ж недоречними в Бонемі, як і я. Вони проїхали повз готель, дивлячись на мене через окуляри, прикриті бородатими обличчями. На них були куртки зі злісно намальованими дияволами на спині. Їхньою метою був бар. Гучно розмовляючи, вони поспішали і ввійшли всередину. Я знав, що вони не живуть у Бонемі. У місті не було достатньо ажіотажу для їхнього виду.



«Злочинці та бомжі», - з огидою сказав клерк. Він притулився до мене в дверях. «Вони – частина банди, яка з'являється тут кілька разів на рік. Називають себе виводком Сатани. Вони розтрощили табір на старих ярмаркових площах. Мешканці міста хотіли б вигнати їх із території, але поліція цього не робить. хочу розпалити бунт”.



Я викинув цигарку. Якщо байкери були постійними відвідувачами, це означало, що вони не торкалися мене. Я перейшов вулицю і попрямував до ресторану, де справи тільки розпочиналися. Усього я нарахував чотирьох клієнтів. Всі були чоловіками, і троє з них не могли відвести очей від Шейли. Четвертий, подумав я, мабуть, був напівсліпим.



Я взяв кутовий стіл подалі від інших відвідувачів. Ще до того, як Шейла рушила до мене, я спіймав її погляд, що ковзає в мій бік і оцінює мене.



«Ласкаво просимо до Бонема. Чи плануєте залишитися надовго?» - Сказала вона, коли підійшла до мого столика.



"Це залежить від тебе, Шейло".



Вираз її тендітного обличчя застиг. "Мене звуть Сьюзен".



«Це Шейла Брант, і поки Френк Абруз не був убитий, ти була його коханкою». Моя рука майнула по столу, і я притис її зап'ястя. «Не вставай, прямо. Зобрази посмішку на цьому прекрасному обличчі і вдай, що ми говоримо про те, що в меню»,



«Усміхатися буде нелегко. Ти збираєшся зламати мені кістки у зап'ясті».



Я послабив хватку, але не відпустив її. «Люди, від яких ви тікаєте, знають, де ви знаходитесь. Я не можу уявити, чому вони хотіли усунути вас, але, схоже, вони мають на увазі саме це. Вам потрібна допомога".







"І ти збираєшся дати її мені?" Її гарний рот скривився. Це історія мого життя. Чоловіки завжди мені допоможуть. І що більше я отримую допомоги, то більше в мене проблем».



«Я та людина, яка все це змінить».



Мені було цікаво, хто ти. Тепер я знаю. Ти, мабуть, Мандрагора Чарівник».



"Ім'я - Нед".



«Що ж, Нед Маг, мені знадобиться кілька чудес, щоб прояснити труднощі в моєму житті». Незважаючи на те, що вона сказала, у темних очах прокинувся інтерес. "Ви, звичайно, хочете щось натомість".



«Ми обговоримо умови пізніше».



"О, я впевнена, що будемо", - сказала вона сардонічним голосом.



Бізнес чи не бізнес, я був голодний. Я сказав їй принести мені товстий стейк та чорну каву.



"Ви вірите, що я не втечу за це?"



"Попелюшка не втекла від своєї хресної феї, чи не так?"



Вона сміялася. "Я не Попелюшка".



Я подумав, що вона могла відіграти свою роль. Вона була схожа на дівчину, якій принц принесе тапочки і віднесе, навіть якщо тапочки не підходять. Тільки її Прекрасний Принц виявився Френком Абруз, капо мафії.



Коли вона повернулася з моєю кавою, вона зачепила мене, поставивши чашку поруч із моєю рукою. Я інтерпретував це як знак того, що ми збираємось порозумітися.



«Здається, ти не пух. І ти не один із друзів Абруза. То хто ти? — спитала вона.



"Я теж поясню це пізніше".



Двері грюкнули, і увійшли троє байкерів, приносячи з собою сморід. Жоден із них тижнями не торкався шматка мила. Людина за касою, ймовірно власник ресторану, невдоволено подивилася на трійцю. Він міг би прожити без їхнього бізнесу принаймні наступні дев'яносто років.



Вони вирішили сісти за стіл поруч з моїм. Вони голосно розмовляли, регочучи над жартами один одного. Щоб розважитись, я спробував визначити, хто з них найпотворніший. Змагання закінчилося нічиєю між тим, у кого шрам від ножа вився по щоці, і тим, хто сидів ближче до мене, кремезним чоловіком у бусинці, жирній пов'язці на голові та шкіряними браслетами. Той, що посередині, з довгим волоссям та бородою кольору міді, виглядав найбільш презентабельно.



Поки Шейла виконувала їхні накази, обличчя зі шрамом провів рукою по її нозі. Вона образилася з дивовижною холоднокровністю. Мідна Борода відшльопав свого товариша по руці. «Поводься пристойно», - сказав він рівним голосом.



Той, хто сидів поруч зі мною, впіймав мій погляд і показав свої зуби, деякі з яких були відсутні. "На що ти дивишся, бастер?"



"На тебе", - сказав я. "Я захоплювався твоєю стоматологічною роботою". «Одного разу поліцейський настав мені на обличчя. Хочете того ж?»



"Не особливо", - сказала я, опираючись спокусі засунути свою чашку кави йому в горлянку.



Мідна Борода схопила друга за плече. Він стиснув так сильно, що чоловік із відсутніми зубами скривився. «Не жартуй з джентльменом, Джорджі. Він може думати, що ти серйозно. Найменше нам потрібне непорозуміння. Правильно?»



"Правильно", - повторив Джорджі. Він не здавався щирим. Він виглядав зляканою людиною, що тримала руку на плечі.



Я спокійно допив стейк і сказав Шейлі, що чекатиму, коли вона вийде з роботи опівночі. Повернувшись у свій номер у готелі, я влаштувався у кріслі біля вікна, щоб стежити за рестораном. Наскільки я знав, у мертвого вбивці були спільники, які б спробували допомогти дівчині.



У м'яких сутінках вийшли байкери і блукали вулицею, продовжуючи хвалитися і сміятися. Тільки той, з бородою кольору міді, мовчав, крокуючи між рештою, на голову вище за них, плавно рухаючись, як ватажок. Вони поверталися до бару. Я спостерігав за ними, поки вони не зникли з очей.



Задовго до появи Шейли я почав турбуватися про Мередіт, який не прийшов і не подзвонив. Не відриваючи очей від дверей ресторану, я поклав телефон на коліна і попросив нічного клерка дати мені зовнішню лінію. Я набрав номер заправки та не отримав відповіді. Я сидів у темряві, прислухаючись до гудіння, і я відчував, що події знову різко змінилися.



Шейла вийшла з ресторану швидким кроком, озираючись на всі боки, прямуючи до вольво біля узбіччя. Пройшов легкий дощ. Я бачив, як на шибці утворюються краплі. На Шейлі було довге пальто, яке вона носила у фільмі Мередіта. Я міг здогадатися, що в неї в кишені був пістолет.



"Дітко, ти хитра", - м'яко сказала я.



Була не опівночі; було лише о 22:00. Вона йшла рано - мене вистачало.



Я відкинув стілець і за три швидкі кроки дістався дверей. Я швидко спустився сходами, минув переляканого службовця і вилетів на вулицю, коли Шейла виїжджала.



Звук моторів мотоциклів, що запускаються, злився з пульсом мотора Volvo. Байкери проїхали повз, не помітивши мене. Вони йшли за машиною. Я бачив, як у дальньому кутку проносилося червоне свічення задніх ліхтарів, коли я мчав до свого пошарпаного «форду».






Я наздогнав їх, коли вони мчали з міста у гонитві за Volvo, котрий рухався дуже близько до граничної швидкості. Коли місто залишилося позаду, я вилаявся. Шейла налаштовувалась на те, що байкери мали на увазі.



Я дав "Форду" ще бензину і наблизився до них, і побачив, що ватажок став поруч з "Вольво" і махнув дівчині, щоб вона зупинилася. Вона проігнорувала його та спробувала прискоритися зі своєї машини.



Коли промінь моїх фар упав на них, вони дізналися, що хтось спалахнув на вечірці. Один з байкерів повернув назад, врізавшись мені в дорогу так раптово, що я натиснув на гальма, щоб уникнути зіткнення. Я побачив потворне обличчя людини на ім'я Джорджі, коли котився мокрим від дощу тротуаром. Я стиснув зуби і виїхав на штопор, знову заводячи «Форд». Я відновив погоню.



Спочатку мої фари спіймали Джорджі. Він мотався між мною та іншими, підтримуючи повільніший темп, щоб подивитися, чи я залишуся з ними. Озирнувшись, він оголив зуби в грубій пародійній усмішці. Він здавався майже задоволеним, що я не розбив форд. Тепер він мав ще один шанс на мене.



Він повернув мотоцикл і звідкись із-за сидіння витягнув короткий ланцюг. З ланцюгом, що бовтався в руці, він вчепився в мотоцикл і кинувся на мене.



Я не натиснув на гальмо і не зменшив швидкість. Я неухильно мчав уперед, промінь моїх ліхтарів лизав ніч. Джорджі підійшов ближче. Коли він побачив, що я збираюся дотримуватись свого курсу, хоча він був на моєму шляху, він повернув мотоцикл на іншу смугу шосе.



Я міг би повернути машину та вдарити її, але боявся зробити це на слизькому асфальті. Я не хотів знову потрапляти в замет. Давши Форду більше бензину, я натомість додав швидкість. Джорджі промайнула повз моє вікно, і я побачив, як ворухнулася його рука. Він клацнув ланцюгом, як батогом.



Несподіваний стрибок швидкості, який я змусив вийти з машини, змусив Джорджі збитися зі шляху. Ланцюг із зусиллям урізався у вікно позаду мене, а не в те, що було біля мого обличчя. Я мимоволі здригнувся, коли почув тріск скла. Потім я збільшував відстань між нами, тому що доводилося знижувати швидкість, щоб мотоцикл знову розвернувся. Я бачив, як його ліхтар висів позаду мене, коли я мчав поворотом і піднімався пагорбом.



Піднявшись на пагорб, я помітив Шейлу та її переслідувачів. Людина на провідному байку бігла поруч із «Вольво». Він наздогнав машину і почав згортати на шляху водія, змушуючи її звернути на узбіччя дороги, щоб уникнути зіткнення.



Вона була так захоплена двобою з велосипедистом, що не змогла зробити наступного повороту. З'їжджаючи з дороги, Volvo підстрибувала і ухилялася, як паперовий кораблик у стрімкій течії. Я боявся, що він перевернеться, коли він удариться об канаву, але поштовх лише сповільнив його. У Шейли вистачило розуму уникнути раптового натискання на гальма. Судячи з вібрації машини, я здогадався, що вона переключила її на повільнішу передачу. Потім пилила на гальмо. Вольво здригнувся і послизнувся, але не перекинувся.



Коли вона, нарешті, зупинила машину у відкритому полі, байкери розгорнулися. Один із них перестрибнув через канаву, гарне заняття для верхової їзди, і помчав через поле до машини, яку переслідував. Його колеса збивали бруд.



У другого байкера не вистачило сміливості стрибнути у канаву. Він зупинився на узбіччі дороги і побачив, як я виходжу з ночі. Він заглушив мотор і зійшов із мотоцикла.



Пригальмувавши, я глянув у дзеркало заднього виду, щоб перевірити Джорджію. Він усе ще був у мене на хвості і набирав обертів. Скоро він мене наздожене.



Я перекинувся на узбіччя біля поля і заглушив машину. Коли я вийшов, я залишив горіти фари. Байкер, що чекав, був тим, у кого шрам котився по щоці. Він заліз усередину куртки і витяг ножа. Коли він підійшов до мене, на лезі блиснуло світло.



«Містер, вам краще повернутися в машину і забиратися звідси до біса».



"Якщо я цього не зроблю?"



"Я наріжу тебе, як бекон, готовий до сковороди".



Зігнувши одне коліно, я напівобернувся. Моя ліва нога вилетіла. Я відчув різкий контакт із його колінною чашкою. Японський майстер карате навчив мене цьому руху, і це була гарна вправа. Обличчя зі шрамом упало, наче землю вирвали з-під ніг.



Підвівшись навпочіпки, він зробив пас ножем. Я перемістився, і лезо хльоснуло переді мною, за дюйм від мого живота. Я схопив його обома руками за руку, опустив її на коліно і зламав. Обличчя зі шрамом завив.



Я підібрав його ніж і жбурнув у темряву з іншого боку шосе.



Потім прибула Джорджі. Він поїхав просто на мене, розмахуючи ланцюгом. Я знав, що якщо він ударить мене по обличчю, я засліплю чи пораню на все життя. Я почув ланцюгове виття, коли пригнулося. Потім Джорджі обігнала мене. Перш ніж він встиг обернутися, я розстебнув блискавку






і витяг Luger.



Я вистрілив у нього з сідла, і байк продовжив рух, вилетівши на середину шосе, перш ніж упав на бік і зісковзнув.



Не кинувши на Джорджі жодного погляду, я повернувся до машини, увімкнув її заднім ходом і висвітлив поле фарами.



Мідна Борода спішився і стукав кулаком по склу машини Шейли. Він зупинився, коли жовті промені моїх фар висвітлили його.



Я поставив Ford на низьку швидкість і поїхав через канаву. Відскок відірвав мене від дупи. Мідна Борода побіг назад до свого байка. Я прийшов першим. Я вивернув колесо в останню хвилину, тому тільки мій бампер вдарився об байк, але від удару машина закружляла. Мідна Борода тепер мчала до своїх друзів, мабуть, сподіваючись дістатися одного з їхніх мотоциклів. Я повернув «форд» так, щоб виразно його бачити у світлі фар. Я виліз з машини, прицілився з люгера і вистрілив ті, хто тікає в ногу.



Шейла Брант штовхнула двері своєї машини. У руці вона тримала револьвер 38 калібру. Мідна Борода цього не знав, але я міг би врятувати йому життя.



"Містер, - побожно сказала Шейла, - ви щось інше".



Я направив Люгер на ліве заднє колесо Volvo і пробив у ньому дірку. Я пройшов повз Шейли, що дивилася на неї, і вистрілив у ліве переднє колесо. Потім я підняв капот і висмикнув проводку.



"Ви з глузду з'їхали?" вона вимагала.



«Одного разу ти втік від мене. Я переконуюсь, що ти більше не робитимеш цього».



«Я не знала, чи можу тобі довіряти. Я навіть не знаю, хто ти.



«Я ж сказав тобі. Ім'я – Нед».



«Я звикла бігати. Я думала, що це те, що треба зробити.



«Мабуть, ти зможеш використати цей пістолет, - сказав я, - але чи не міг би ти впоратися з усіма трьома бойскаутами? Використовуйте свою голову, Шейла. Тобі потрібний захист».



Витягнувши ключі з власної машини і поклавши їх у кишеню, я повернувся до Мідної Бороди, що лежав на землі, хапаючись за ногу.



«Ти житимеш», - сказав я йому. "Якщо я вирішу дозволити тобі".



Він облизав губу. "Що це означає?"



Я нахилився і засунув вістря люгера між його густими бровами. "Скажи мені причину нічної активності".



«Ми хотіли білявку. Що ще?"



Я тицьнув його стволом пістолета. «Я подумав, що ти можеш сказати мені ще дещо. Щось цікавіше».



"Чувак, я скажу тобі все, що ти хочеш почути. Але правда в тому, що ми хотіли бабу. Вона нас обворожила в обідньому залі, тому ми вирішили потусуватись і повеселитися з нею, коли вона закінчила роботу."



"Ніхто не найняв тебе, щоб подбати про неї?"



"Як хто?" Він видавив тремтячу усмішку. "Чувак, у що ми таки влізли?"



Я не був певен, що повірив йому. Я сказав: «Мене не потурбує зібрати вас, виродків, і відвести до в'язниці. Але тримайтеся подалі від моїх поглядів. Якщо я знову потраплю до них, я уб'ю вас».



«Чувак, я уникатиму тебе, як протяг».



Шейла стояла біля відчинених дверей моєї машини. "Про що ви двоє говорили?" - Запитала вона, коли я повернувся.



"Я назвав йому ім'я свого лікаря", - сказав я. «Сідай у машину. Ми повертаємося до Бонема».



Вона завагалася, потім послухалася мене. Вона прослизнула під кермо та підійшла до пасажирського сидіння, її спідниця піднялася по ногах. Я посміхнувся їй, сховав «люгер» у кобуру і сів усередину. Потім вона вдарила своїм кулаком 38 калібру мені по ребрах.



"Я знаю, що це поганий спосіб висловити свою подяку, - сказала вона, - але дівчина повинна дбати про себе".



Три



Я порушив одне із найдавніших правил моєї власної книги. Розумний агент ніколи не клав пістолет у кобуру, поки хтось інший тримав своє. Тепер я опинився в найкращому разі незручному становищі. У гіршому випадку це могло закінчитися смертю.



«Я заслуговую на це за свою необережність, - зізнався я дівчині, яка штовхала револьвер мені під ребра, - але я хотів би, щоб мені це пояснили».



«Ключі, Нед. Мені потрібні ключі від твоєї машини. Тоді я хочу, щоб ти пішов. Я не повернуся до Бонема. Хтось може чекати на мене там».



"Ви збираєтеся кинути мене і знову відлетіти поодинці?"



«Я ризикну. Я вижила й досі».



«Ви б дуже здорово вижили сьогодні ввечері, якби я не з'явився».



Поки я сперечався з нею, я оцінював свою ситуацію. Моя права рука, найближча до неї, трохи спочивала на кермі. Я знав, як швидко я зможу розгорнути цю руку в ударі карате, який вразить чудове біле горло Шейли Брант, як сокира ката. Але я не міг ризикувати серйозно поранити дівчину, до того ж удар міг змусити її спустити курок револьвера і встромити в мене кулю зблизька. Мені не сподобалася жодна з цих можливостей.



Голос Шейли збільшився. «Я хотів би не стріляти в тебе. Але я зроблю це, якщо доведеться.



"Стріляй, дитинко", - сказав я. "Я не даю тобі ключів".



Ми сиділи там, ніхто з нас не рухався, поки вона вирішувала, чи натискатиме вона на курок. Я відчув, як крихітна крапля поту виступила у мене вздовж лінії волосся.



Я недостатньо добре знав Шейлу Брант, щоб віддати своє життя до її рук. Вона могла бути причетною до смерті агента AX Девіда Кірбі; вона могла бути досить панічною, щоб убити мене зі страху;







чорт забирай, наскільки я знаю, вона ненавиділа всіх чоловіків і з задоволенням послала б кулю в одного. Але я не міг дозволити їй знову піти. У її голові було дещо, що я мав мати секрет настільки важливий, що хтось вирішив переконатися, що Шейла ніколи не ділиться ним з AX.



"У тебе багато нервів", - нарешті сказала вона.



Нерівно зітхнувши, вона витягла пістолет із мого боку і відкинулася на сидіння. «Думаю, мені доведеться пов'язати тебе мотузкою. Здається, я не маю того, що потрібно, щоб убити тебе».



"Я радий це чути." Я вийняв ключі та розгорнув машину.



"Куди ти збираєшся мене відвезти?"



«Прямо зараз, назад у Бонем. Як тільки я зможу все організувати, туди, де твоє життя не буде у небезпеці».



Перестрибуючи через поле, я проїхав повз Мідну Бороду, який почав повзти до своїх друзів, тягнучи поранену ногу. Обличчя зі шрамом сиділо на узбіччі дороги, притискаючи до себе зламану руку, а людина на ім'я Джорджі лежала, згорнувшись нерухомим клубком. "Чудова група всеамериканських хлопців", - подумав я. Коли машина покотилася через канаву на шосе, Шейла сказала: «Хіба ти не збираєшся подивитися на людину, яку застрелили, щоб дізнатися, чи він мертвий?»



"Ні", - сказав я їй. "Я знаю, що він мертвий"



Я штовхнув акселератор, і моя пошарпана машина злетіла як смуга. Я подумав, що маленький механік AX пишався б тим, як його дитина поводилася сьогодні ввечері. Фактично, машина була єдиною річчю, яка працювала відповідно до добре продуманих планів Хока.



Я хотів відвезти Шейлу в якесь безпечне місце під юрисдикцією AX, але спочатку мені довелося зателефонувати до Хоука і налаштувати його. Мені також треба було з'ясувати, що сталося з Мередітом, чому він не з'явився в готелі.



"Я ніколи не користувалася цим пістолетом", - сказала Шейла. «Я ніколи нікого не стріляв. Може тому я не міг стріляти в тебе».



«Я сподівався, що ти маєш іншу причину. Може, ти мене покохала».



"Ще ні", - сказала вона. "Але я вважаю, це могло статися".



Моя рука торкнулася її теплого стегна. Схоже, вона заперечувала. "Дайте мені пістолет", - сказав я.



Після хвилинного вагання вона кинула зброю мені в долоню. На знак довіри я думав, що досяг деякого прогресу.



"Навіщо тобі це потрібно?" вона спитала мене.



«Просто запобіжний захід. На випадок, якщо ти запанікуєш достатньо, щоб знову націлити мене».



Я засунув 38-й калібр у ліву кишеню. Стрілка спідометра тремтіла на позначці 70, коли ми мчали назад у місто.



«Ці троє чоловіків. Їх послали убити мене, Нед?



«Їх лідер сказав ні». Я не міг розібрати її обличчя в темній машині. "Він сказав, що все, що вони мали на увазі, це невелике дружнє зґвалтування".



"А що ти задумав для мене?"



"Декілька речей." Я пройшов довгий поворот, не зменшуючи швидкості. «Згвалтування не входить до їх числа».



«За певних обставин у цьому не було б потреби».



Я посміхнувся у темряві. "Як вам довелося зустрітися з Френком Абруз?"



«Я провалилася у Лас-Вегасі після того, як не зміг стати танцівницею. Він прийшов разом із ним. Він був достатньо дорослим, щоб бути моїм батьком, але мав гроші».



"Ви знали, чим він займався?"



"Я не вчора народилася". Вона довго мовчала. «У Лас-Вегасі дуже багато гарних дівчат, які прагнуть прориву. Я був лише одним із багатьох. Коли я виявила, що моя особа – мій стан, я почав використовувати своє тіло».



Я приглушив світло, коли повз нас проїхав автобус «Грейхаунд».



«Я хотіла б поїхати в цьому автобусі», - сказала Шейла. «Добре, Нед, я розповів тобі частину своєї історії. Ти не думаєш, що тобі слід розповісти мені свою?



"Яку частину ви хочете насамперед?"



«Хто ви такі, чому ви з'явилися з нізвідки в моє життя, і звідки ви дізналися про мої стосунки з Френком Абруз».



«Скажімо так, я працюю в організації, яка зацікавлена у пошуку вбивць Френка Абруза».



"Але ти не в мафії". То була половина питання.



Ні. Може ти пам'ятаєш людину на ім'я Девід Кірбі. Він був моїм другом».



“Я пам'ятаю ім'я. Він прийшов побачити Абруза. Це все, що я знаю про вашого містера Кірбі. Я не ставила Абрузу питань щодо його бізнесу».



«Чотири людини загинули в тому котеджі, але ти пішла живою, Шейло. Як тобі це вдалося?



Вона мені не відповіла. Натомість вона сказала: «Ви хочете, щоб я вказала на вбивць. Натомість ваша організація пообіцяє захистити мене. Це угода?



"Це угода". Я помітив попереду вогні Бонема і пригальмував. "Що ти говориш?"



"Я подумаю".



"Як я бачу, дитинко, у тебе немає вибору".



Містечко рано лягло спати. Тільки ресторан, бар та готель залишалися відкритими. Я зупинився на затемненій заправці. "У який час ці люди зазвичай закриваються?"



«Близько восьмої години. Чому ви питаєте?"



Це означало, що Мередіт спізнився щонайменше на півтори години, перш ніж я покинув готель, щоб поганятися за байкерами. З ліхтариком в одній руці та «Люгером» в іншій я вийшов з машини і поблукав станцією. Нарешті я знайшов Мередита лежачим у заростях бур'янів, приблизно за п'ятнадцять кроків від купи занедбаних бочок з олією.



Він сказав, що буде обережний,






але він був досить обережний. Його горло було перерізано.



Шейла підійшла до мене ззаду. Вона ахнула, коли побачила скручене тіло, притиснуте до променя мого світла. «Я знаю цю людину. Він працював на станції».



Я вимкнув світло. "Що ж."



«Але він працював тут недовго. Хто він був насправді, Нед?



«Інший мій друг. Він спостерігав за тобою.



«А тепер він мертвий». Її голос був високим, у ньому була паніка. "Як ти збираєшся захистити мене, коли твої люди в небезпеці?"



Я подумав, що це справедливе питання.



Шейла відвернулася від мене і побігла через пустир, по коліна бур'янів. Скоріше за все, вона не знала, куди йде. Вона знала лише, що хоче піти.



Я кинувся за нею. Коли я бігла, мокрі бур'яни ляскали по моїх штанинах. Я чув, як голосно стукає дівчина, перш ніж наздогнав її. Зробивши випад, я схопив її за руку і притяг до себе.



"Відпусти мене", - важко дихала вона. «Мені не потрібний твій захист. Мені краще без неї».



Її нігті вп'ялися мені в обличчя, але я спіймав її інше зап'ястя. Її груди притискалися до моїх грудей, і її подих було гарячим на моєму горлі, коли вона намагалася вирватися. Я обійняв її і змусив стояти нерухомо.



«Мередіт зробив помилку. Я не зроблю її». Я говорив тихо, сподіваючись її заспокоїти. «Я витягну тебе із цього міста сьогодні ввечері. Ми поїдемо до тебе, я все влаштую, а потім ми залишимо Бонема позаду».



"Нед". Вона вимовила моє ім'я таким же низьким і м'яким голосом, як і мій. "Я знаю, що подобається чоловікові". Більше не пручаючи, вона стояла грудьми до мене, стегнами до моїх. «Я буду до тебе мила. Так добре. Але, будь ласка, відпусти мене».



Її пропозиція мене не образила. Вона була в розпачі і вдалася до своєї кращої подачі, і я не міг звинувачувати її за це.



«Через тебе це звучить привабливо. Але моя робота – дізнатися, що ти знаєш. Я все одно не можу дозволити тобі втекти одному. Це кине тебе на волю. Хтось дуже серйозно налаштований прибрати тебе з дороги. Досить серйозний, щоб збити Мередіт і спробувати зробити те саме зі мною. Досить серйозний, щоб послати вбивцю по тебе, Шейло. Я зіткнувся з ним сьогодні у готелі. Він пакував гвинтівку і мав намір збити тебе з вікна готелю, коли ви приїхали на роботу”.



Вона завмерла у мене на руках. "Ви думаєте, що все це зробили вбивці Абруза?"



"Це факт. Ви єдина, хто міг би їх ідентифікувати.



З неї вирвався гіркий сміх. «Я не маю жодного уявлення про те, хто послав убивць, але я можу сказати вам одну річ напевно. Це не ті люди стріляли у Френка Абруза та Кірбі. Ні, справді. Вони хочуть, щоб я була жива».



«Дітко, ти сповнений маленького сюрпризу». Щільно обвів пальцями її зап'ястя, я потягнув її до машини і заштовхав у неї.



Мені дуже не хотілося залишати тіло Мередіта там, де воно було, але його вбивця все ще міг бути поблизу, розшукуючи нас. Мені потрібно було якнайшвидше доставити дівчину в безпечне місце.



"Розкажи мені про це, Шейло", - сказав я, заводячи машину.



"Ви не будете задоволені".



«Я, мабуть, не буду. Все одно скажи мені».



«Френк Абруз не забрав мене у Лас-Вегасі випадково. Я була представлена йому. Цей чоловік, якого я знав, прийшов відвідати мене і сказав, що Абруз був у місті і йому сподобався мій типаж. Він сказав, що може організувати для нас зустріч. Що він і зробив. Тільки пізніше, після того, як Френк вирішив, що він хотів би мене залишити, ця людина знову зв'язалася зі мною. Він сказав, що я йому винна, і він був готовий забрати гроші".



«Ви думаєте, він підкинув вас до Абруза, щоб ви могли шпигувати за нього?»



«Щось у цьому роді. Він знав, що мафія збиралася доставити Абрузу до котеджу 200 000 доларів. Він зажадав, щоб я сказав йому, коли прийдуть гроші. Він сказав, що це буде пограбування, і я повірила йому. Я боялося, що він уб'є мене, якщо не зроблю так, як він сказав. Тому я зателефонувала йому, коли прийшли гроші”.



Я перетравлював її історію, коли їхав до неї додому.



"Ви знаєте, про що я говорю, чи не так?" - спитала вона диким голосом. "Ви знаєте, що це означало, коли я зателефонувала".



Я відімкнув двері її будинку і запалив світло у вітальні. Я озирнулася навколо з Люгером в руці і підійшов до телефону.



"Я підставила Абруза", - сказала Шейла. «Вони прийшли і вбили його, його охоронців та людину на ім'я Кірбі. Вони застрелили їх усіх. Це була бійня».



"Ви не знали, що вони збиралися робити", - сказав я їй.



Я дав оператору телекомунікації номер служби екстреної допомоги. Незалежно від того, куди вирушив Хоук, а це охоплювало велику територію, дівчина, яка відповіла на дзвінок за номером екстреної допомоги, знала, як швидко з ним зв'язатися.



Шейла відчинила шафу і витягла пляшку бурбона. «Я сказав собі це. Але це страшенно не допомагає. Френк Абруз був мафіозі, але він ставився до мене пристойно. Я вбила його». Вона підняла пляшку. "Ви хочете зняти це?"



Я похитав головою. У мене на лінії була дівчина Хока. Я промовив кодові слова, які переконали її, що я не самозванець: "Абердінський синій". Я сказав дівчині, що хочу поговорити із цим чоловіком.



"Я передам повідомлення, N3", - сказала вона







чітким, ефективним голосом. «Дай мені свій номер і поклади слухавку. Він передзвонить упродовж п'ятнадцяти хвилин».



«Поспішай. Час палить мені фалди».



Я повісив слухавку. Шейла віднесла пляшку на кухню. Я пішов за нею і виявив, що вона стоїть біля мушлі і плаче.



Вона потерла очі. Вона дістала склянку, налила два пальці бурбона і випила її, як ковток чаю. «Цей Кірбі. Наскільки добре ти його знав?



"Ми були друзями."



«Він вибрав невідповідний день, щоб відвідати Френка Абруза». Вона впустила склянку, і він розбився об підлогу. Вона уткнулася обличчям у мою сорочку. Хто міг послати вбивцю, Нед? Мафія?



"Може бути. Можливо, вони дізналися, що ви підставили їхнього шановного старшого діяча».



Я боялася, що вони це зроблять. Я тікала від них та від убивць Абруза». Її пальці вп'ялися мені в рукави. "Ви звинувачуєте мене в цих чотирьох смертях, чи не так?"



«Не так сильно, як ти звинувачуєш себе».



Вона потягла мене, притулилася губами до мого. Її губи були теплими. «Нед, відведи мене до спальні».



«Я чекаю на телефонний дзвінок».



«Ти думала зайнятися зі мною коханням. Зроби це зараз. Мені це потрібно зараз».



Це правда, що ця думка спадала мені на думку кілька разів. Приблизно з десяток. Вперше я побачив її у фільмі, знятому Мередітом. Але між нами залишилися без відповіді запитання.



Я погладив м'яке світле волосся Шейли. "Пізніше."



«Від цього мені стане легше. Будь ласка".



"Пізніше", - знову пообіцяв я. Щоб довести, що я мав на увазі це, я нахилився до її губ. Я відчув, як відкрилися її вологі губи, відчув її стрімкий язик. Моя рука підібралася до її круглих грудей. На ній не було бюстгальтера.



Коли я почув шум, відвернувся від неї. Я натиснув на вимикач на стіні і запалив світло у задніх дверях. На подвір'ї було тихо. Я вийшов на вулицю з «люгером» напоготові і прислухався, перевіряючи повітря, як гончачи на полюванні. Щось пішло не так. Я відчув це. Шейла зняла будинок у глухому куті. Найближчі сусіди були надто далеко, щоб почути щось, крім вибуху. Їхні освітлені вікна утворювали маленькі помаранчеві квадратики у густих тінях далеко внизу. Шейла хотіла усамітнення, але усамітнення могло бути пасткою. Я подумав, як легко було б когось загнати нас у куток.



Усередині задзвонив телефон. Я позадкував до дверей і замкнув її на засув, потім швидко пройшов через кухню до вітальні. Я зняв слухавку з підставки.



Чіткий та ефективний жіночий голос сказав: «Тримайте лінію, N3. Містер Хок іде».



"Що трапилося, Нік?" він запитав.



«У мене є та посилка, яку ви відправили мені забрати. Я готовий її доставити.



«Ви швидко досягли результатів».



«Мені допомогли. Денвер добре?



«Відвези її туди. Я зателефоную заздалегідь і все влаштую тобі. Який характер твого опору, Нік?



«Я поки що не можу дати вам чіткого викладу з цього приводу. Але спека дуже сильна. Я вважаю, що ми можемо мати справу із двома різними групами», - сказав я. "Мередіт кинув навчання".



«Тоді нам не слід витрачати час на розмови. Забирайтеся звідти». Він кинув слухавку.



"Якщо хочеш взяти з собою якісь речі, запакуй їх", - сказав я Шейлі. "Ми йдемо. Все буде в порядку".



"Ти справді в це віриш, Нед?"



"Звичайно знаю. І я страшенно гарний пророк». Я намагався заспокоїти її нерви. Насправді, я не став би платити! у безпеці, доки нас не оточили люди, яким я довіряв.



«Ви мали поставити мені ще одне питання. Коли ви збираєтесь його задати?



"Я думав, що дозволю тобі сказати мені свій власний шлях", - сказав я.



"Добре. Може вам цікаво, чому вбивці Абруза хочуть мене живим? Відповідь – вони думають, що маю 200 000 доларів».



Поки вона пакувала речі, я стояв біля вікна і дивився на темну вулицю через щілину в жалюзі. Я не бачив ні машин, ні вогнів, ні руху. Звук, який я чув раніше, міг бути звуком бродячого собаки чи кішки, моторним кашлем вдалині, дюжиною речей. Але мій неспокій зберігався.



Шейла надто довго залишалася у спальні. Я зачинив штори і підійшов до дверей спальні. Я повернув ручку і відчинив двері в темряві.



Цікаво, чому вона вимкнула світло, я ногою штовхнув двері ширше. "Шейла?"



"Я чекаю тебе, Нед".



Світло з кімнати позаду мене падало на ліжко, де воно лежало. Її оголене тіло було білою плямою на синьому покривалі ліжка.



«Є ще одна річ, яку потрібно потурбуватися», - сказала вона. «Іди сюди і займися зі мною любов'ю, люба».



Вона була прекрасна, витвір мистецтва.



"Це не займе багато часу, дорогий", - сказала вона низьким і хрипким голосом. «Мені так жарко, що я горю на короткому запобіжнику».



Вона була повністю блондинка, справжня річ. Одна гладка нога підігнулася, вона обернулася на бік і простягла руки. Світло, що проникало через відчинені двері, пестило її повні груди.



«Заради бога, Нед, опусти пістолет і йди сюди».



Я зробив два кроки до неї, крокуючи смугою світла, як вуличний кіт, що йде через паркан. Я міг розрізнити лише невиразні обриси меблів у затемнених кутах кімнати. Двері у ванну ліворуч від мене були зачинені, вікна задерті. Деяким жінкам подобалося це робити







у темряві, але я не думав, що Шейла буде однією з них. Коли я підійшов до ліжка, у глибині душі постійно цокало попередження.



"Я сказав вам, що це може почекати", - сказав я.



«Пізніше може бути запізно».



Її голос міг трохи змінитись, але, може, я помилявся. Може, я тільки подумав, що в її словах було послання.



Я стояв над нею. Я чув її подих. Суворий, збуджений. Я провів рукою по її грудях, і на них був піт. Я торкнувся її худого живота кінчиками пальців і відчув, як вона тремтить. Я зрозумів, як вона міцно трималася.



"Так", - сказав я, все ще торкаючись її. «Думаю, ми маємо зробити це зараз».



Я відчув, як м'язи її живота підстрибнули від напруги, коли вона зробила глибокий переляканий вдих. Це теж було попередженням, як вона могла мені сказати.



Я подумав, що швидше, ніж треба було розвернутися і зробити крок назад до дверей. Шейла грала роль, і вона грала її добре, тому що від цього залежало її життя. У темній спальні був зловмисник.



Цікаво, де він, я озирнулася. У той же час, для моєї прихованої аудиторії, я сказав: Ти дуже переконливий, дитинко. Скажи мені ще раз, як ти хочеш, щоб я лягла з тобою в ліжко».



Ти знаєш скільки, Нед. Вона спробувала зробити свій голос грайливим.



Поруч зі мною на тумбочці стояла лампа, але якщо я смикну за шнур, раптовий спалах світла може засліпити мене на досить довгий час, щоб убити. Я виключив це.



«Скинь одяг, дорогий», - промуркотіла Шейла. "Тоді я розповім тобі все, що тобі сподобається".



«Готовий посперечатися, – сказав я.



Їй сказали роздягнути мене, і це було непогано з боку мого прихованого супротивника. Чоловік рідко тримається за вогнепальну зброю, знімаючи із себе ящики.



Простягнувши руку до Шейли, я просунув руку під її поперек і підняв її з ліжка, зануривши свій рот у ямку її горла. Мої губи торкнулися її вуха, і я прошепотіла: Де він?



Він був такий близький, що чув навіть шепіт. Він підвівся з іншого боку ліжка.



Я відкинув оголену дівчину і витяг «люгер» із кобури, але вистрілити не встиг. Другий чоловік накинувся на мене ззаду, притиснувши мої руки до боків.



Я не розраховував боротися з командою.



"Тримай його", - хмикнув здоровань з іншого боку ліжка своєму другові.



Відвівши п'яту тому, я спіймав людину позаду себе за гомілки, і вона вилаялася, але мені не вдалося вирвати її хватку. Він знав, що робить.



Здоров'як переліз через ліжко і вдарив мене по обличчю з пістолета «Магнум» 357 калібру. Він був сильний. Удар роздер мені губу, розхитав зуби, порізав щоку.



Я підняв ногу, хльоснув здоров'яка в пах, але він передбачив цей крок і помчав. Він був на ногах так само швидкий, як боксер.



На мій подив, він засміявся. "Схоже, у нас є жменька, Джейк".



Джейк кректав, намагаючись утримати мене. Я розвернувся і шпурнув його на тумбочку. Лампа впала на підлогу, але Джейк тримався.



Здоров'як підійшов і знову вдарив мене. Мені здавалося, що я зіштовхнувся зі стіною.



"Не вбивай його", - почув я плач Шейли. «Будь ласка, не вбивайте його».



Двері у ванну відчинилися, і в спальню увійшов ще один чоловік. Мої коліна провисли піді мною, коли здоровань ударив мене вдруге. У голові дзвеніло. Я вдихнула повітря і кинулася назад, вбивши Джейка у спинку ліжка. Він крекнув від болю, і я клацнув його хваткою і підняв свій люгер.



Третій чоловік накинувся на мене збоку і вдарив дулом пістолета по голові. Я хитнувся боком, упустив «люгер» і впав би, якби мої руки не натрапили на пальто здорованя. Я відчув розрив тканини, коли спіймав її.



«Чорт забирай, це межа», - сказав він. Він так сильно вдарив мене кулаком, що я відірвався від ніг, приземлився на підлогу на плечі і ковзав по стіні.



Я спробував підвестися, але не зміг. Я непритомнів.



Вибираючись із чорної ями, я примружив очі. Я не міг здогадатися, як довго я був без сну, але я все ще був у спальні, лежачи на підлозі.



Зловмисники стягнули мою куртку з моїх плечей і спустили по руках, щоб зв'язати їх, а потім зв'язали мої зап'ястя позаду мене смугами простирадла. Мої ноги були пов'язані так само. Я зсунув руки достатньо, щоб зрозуміти, що вони виконали ретельну роботу. Я б не вислизнув зі своїх зв'язків.



"У тебе тут круте печиво, лялечка", - сказав здоров'я. Я впізнав його грубий голос. Він підійшов до мене і тицьнув ногою мені в бік, щоб перевірити, чи я непритомний. Я дозволив йому думати, що я був непритомний.



«Дайте йому спокій», - сказала Шейла. "Це не його вина, що він опинився тут, коли ви прийшли".



Здоров'як засміявся. Він мав дивне почуття гумору. Знову клацнувши очима, я дивився, як він одвернувся від мене. Не рухаючи головою і не видаючи себе, я міг бачити лише його ступні та ноги. Ноги у темних бавовняних штанах були розміром із шпали. На ногах були кросівки.



"Нам було важко знайти тебе, лялька, але тепер, коли ми повернулися






знову разом, це буде весело. Ти все ще любиш мене? По шороху ніг і звуку Шейли, що плюється, як кішка, я здогадався, що цей чоловік доторкнувся до неї. Сміючись, він сказав: Ти станеш дружелюбнішим. Ще до того, як ніч закінчиться, ви станете набагато дружелюбнішими. "



Це було схоже на загрозу.



«Я допоміг тобі здивувати його. Хіба це нічого не означає? - Запитала Шейла.



«Не обманюй мене, лялечка. Ти відіграла цю маленьку сексуальну сцену до досконалості, бо знала, що будь-який промах залишить твоєму хлопцю велику дірку в животі». Його голос став серйознішим. Ти повісила трубку? Ти обманюєш громадянина, лялька?



Ні. Я просто не хочу, щоб його вбили марно».



Вона досі грала роль, грала заради мого життя.



Я обережно перемістив погляд, що звужувався, намагаючись знайти товаришів здоров'яка. Я помітив одного з них праворуч, що сидів на підлозі навпочіпки. Як і великий чоловік, він носив темний одяг та кросівки. На його голову натягли панчіх, спотворюючи риси обличчя. Я згадав, що Хоук сказав, що вбивці, яких я шукав, були холодними та ефективними професіоналами. Ця людина і велетень з гравійним голосом, безумовно, заслуговують на опис.



Вони підійшли до будинку, приготувавшись увійти до нього, не злякавши мешканців. За винятком одного слабкого звуку, який я почув, звуку, який я не зміг вловити, це їм вдалося. Я припустив, що вони увійшли через вікно ванної, мабуть, через перегородку витягли. Вони схопили Шейлу, коли вона увійшла до спальні, а потім змусили її зняти одяг і наказали заманити мене в ліжко і зненацька застати.



Чоловік, що сидів поруч, обшукав мої кишені і вивалив їх вміст на підлогу. Він прочухав їх рукою, відсуваючи те, що його не цікавило. Він подивився на мою запальничку AX і засунув її до кишені штанів. Відкривши мій гаманець, він перевірив мої документи. Він привласнив гроші і закинув гаманець через плече. "Гей, Лось, спіймай".



«Нед Харпер», - сказав здоров'я, читаючи мої права водія. Він посміхнувся. «Згідно з цим, він водій вантажівки. Скільки водіїв вантажівок пакують люгери в наплічні кобури?»



Я проаналізував розмову. Ці люди не знали, що я агент AX, тому вони не були пов'язані з убивцею в готелі. З тієї ж причини вони, мабуть, не несуть відповідальності за вбивство Мередіт. Це підтвердило мою теорію, що я мав справу з двома різними групами ворогів.



Шейла сказала: «Я не можу сказати вам, чому він мав зброю. Я зустріла його лише сьогодні. Він розмовляв зі мною у ресторані. Мені сподобався його стиль, тому дозволила йому привести мене додому».



"Тобі потрібно було трохи сексу, чи не так?"



«Я не їла останнім часом», - зухвало сказала вона Мусу. «Я був надто зайнятий втечею від тебе, щоб жити нормальним життям».



Я крадькома поворухнув рукою, намагаючись вивільнити шпильку в рукаві. Без шансів. Вони не стягнули мою куртку досить далеко, щоб показати схованку ножа, але їм випадково вдалося заблокувати його використання.



«Цей птах не водій вантажівки», - сказав чоловік, який сидів навпочіпки поруч зі мною. «Все це говорить про те, що воно є, але я впевнений, що це не так. Ви бачили, як він поводився».



«Можливо, його надіслала мафія. Це буде сміх». Великий чоловік підійшов до мене і нахилився. Він перевернув мене і вдарив мене по обличчю.



Задихаючись, ніби я щойно приходив до тями, я широко розплющив очі. Я побачив обличчя, замасковане панчохою, широкі плечі, бичачу шию. Рука, що схопила мою сорочку за перед, була як дві мої, а моя не була маленькою.



Спочатку битий з панчохою спантеличив мене. Чому вони приховували свої риси обличчя, коли Шейла їх добре знала? Тоді я зрозумів, що вони не знали, з ким зустрінуться, коли увірвуться до будинку. Маски були ще одним запобіжним заходом, який зробив їх експертами у своїй справі.



"Як ти почуваєшся, жеребець?" - Запитав мене здоровань.



Моє волосся було вологим від крові, що сочився з порізу біля вуха, і моя голова пульсувала від болю. Коли я заговорив, мій голос звучав так, ніби носив боксерський мундштук. «Я чудово почуваюся».



Здоров'як заліз усередину свого пальта, витяг пістолет з-за пояса і вдарив їм мій кадик, змусивши мене задихнутися. «У мене щільний графік, і я можу заощадити вам лише хвилину. Ви найманий вбивця? Мафія відправила вас сюди з контрактом на білявку?



З усіх сил намагаючись перевести подих, я глянув на Шейлу, яка сиділа в кріслі, все ще оголена, але з притиснутими до неї залишками розірваного простирадла, що частково приховує її тіло. Її крихке обличчя було блідим, темні очі сповнились переляком. Вона турбувалася не лише про себе, а й про мене.



"Говори, чи ти вже чув", - сказав мені Муз.



"Так", - хрипко сказав я.



Лось кивнув головою і відпустив мою сорочку, даючи мені впасти. «Чуєш, Шейло? У тебе проблеми з мафією».



"Це ти вбив Абруза".



Але вони цього не знають. Вони знають тільки, що ти була там, і тебе не вбили, тож ти, мабуть, видала його». Лось голосно засміявся.



Третій чоловік






з'явився у дверях спальні. Він був одягнений, як і решта. «Я засмикнув усі жалюзі та швидко оглянув будинок. Грошей, схоже, тут нема».



«Якщо це так, вона добре сховала. Шейла розумна дівчинка. А ти, лялька?



«Надто яскраво, щоб кинути тобі виклик. Я не крала гроші. Я тобі це сказала.



Я залишив це вам. Ви були відповідальними за це».



«Лось, якби вони були в мене, я б віддала їх тобі. Хіба ти не бачиш, що я налякана до смерті?



«Ти боїшся, добре, але люди за 200 000 доларів пройдуть через багато чого. Хто знає це краще за мене?» Він вказав на чоловіка у дверях. «Ідіть дорогою, візьміть нашу машину і приженіть її до будинку. Ми можемо провести тут більшу частину ночі, але Шейла дасть нам те, що хочемо».



"Що, якщо вона не розмовляє?"



«Сіде, я ненавиджу, коли чоловік дивиться на темний бік речей. Ми витратили місяці, вистежуючи дівчину, і тепер її знайшли. Що потрібно зробити, щоб ти зрозумів, що справи пішли інакше? краще?"



«Двісті тисяч доларів допоможуть, - сказав Сід.



«Якщо вона нам не скаже, присягаюсь богом, ми простежимо її через п'ять штатів. Ми вбили чотирьох людей за двісті тисяч, і це наше».



Лось схопив простирадло у дівчини, що зіщулилася. Потім він схопив її за волосся і висмикнув із крісла.



Востаннє я бачив її, вони витягали з кімнати.



Я почув крик Шейли, а потім її голос обірвався. Вона була у них на кухні. Я не знав, що вони з нею роблять, але міг уявити.



Мені треба було знайти щось, щоб розірвати свої узи. Я згадав розбиту лампу, яка впала на підлогу, коли боровся одного з убивць з тумбочкою. Перевернувшись, я зміг заглянути під ліжко на інший бік. Розбита лампа ще лежала. Я перекотився на ліжко та під нього. Коли я викотився з іншого боку, я опинився в межах досяжності лампи.



Один шматок основи лампи виглядав досить гострим, щоб розрізати листи, які зв'язують мої руки. Я встав на спину, подерся і намацав зазубрений шматок скла. Оскільки я не міг бачити, що роблю, я, мабуть, теж порізав би руки, але тут нічого не вдієш.



Я сидів там і пиляв, коли повернувся один із чоловіків.



"Подивися на себе", - сказав він. Це був Сід, якого Лось послав по машину. «Ти тупий придурок. Тобі знадобиться година, щоби звільнитися таким чином».



Я знову почув крик Шейли, у її голосі лунали біль та жах. Я стиснув зуби і попрацював над ланцюгом, стискаючи шматок скла в моїх пальцях, що кровоточать. Поки чоловік у дверях не зупиняв мене, я продовжував намагатися звільнитися.



«Дівчина каже тобі правду. Немає сенсу мучити її», - сказав я.



Ти не розумієш Лося. Йому подобаються такі речі. Навіть якби він їй повірив, він, мабуть, зробив би те саме».



«Він, мабуть, отримав багато ударів у Флориді, коли ви обстріляли котедж Абруза».



Так, всі четверо лежали там мертві, і Лось вихопив у мене дробовик і дав їм ще один постріл. Весь час сміявся. Він же божевільний виродок, цей Лось». Сід сказав це тоном голосу, який би використав більшість людей, якби вони сказали, що друг - це життя компанії.



Я порізав кісточку пальців і скривився. «Чому ви взагалі дали гроші дівчині?»



«Ми мали сховати їх. Ми не могли з'явитися багатими відразу, чи не так? Протягом шести місяців після тих вбивств про будь-який дивний долар, який упав у злочинному світі, збиралися доповісти людям, які керують мафією. . "



Я майже забув ту брехню, яку сказав Мусу, про те, що я професійний кілер, якого послали дбати про Шейла Бранта. Я сказав: «Я просто виконував контракт. Я не в мафії».



«Ми порушили два закони мафії. Ми вкрали частину їхніх грошей та вбили заслуженого капо. Вони шукають нас сильніше за копи. І дівчину також. Ми думали, що у нас є дівчина і гроші заховані у надійному місці, але вона зникла”.



Розмова давала мені дорогоцінний час, і я намагався її продовжити. «Я хотів би знати, як тобі вдалось знайти дівчину. Я думав, що маю там внутрішній слід».



Сід підійшов до мене. Насправді він ударив мене ногою по ребрах. «Досить старатися. Тобі не втекти, друже». Він дістав револьвер і встановив на нього глушник. «Лось завжди дає мені роботу, яка йому не цікава. Він отримує дівчину, а я – тебе».



Я зрозумів, що він прийшов до кімнати, щоб мене вбити. Вважаючи, що я працював на мафію, вони не збиралися залишати мене живими, щоб розповісти моїм босам те, що я дізнався. Я звивалася по підлозі до людини з пістолетом, вирішивши вийти, опираючись. Він тільки позадкував, зневажаючи мої марні спроби дістатися до нього. Я бачив, як дуло револьвера піднялося і націлилося на мене, як холодне і смертельне око. Падаючи на бік, я перекотився до того, хто стріляв, намагаючись вивести його з рівноваги. Він знову позадкував, револьвер не здригнувся. Потім він застрелив мене.



Я почув бавовну зброї з глушником і відчув, як куля встромилась мені в груди, як розпечена заклепка. Він знову вистрілив у мене. Я впав






Укол болю, коли друга куля потрапила мені в шию, але тепер мені здалося, що я був учасником сну. Постріл був схожий на укус бджоли, не більше.



Лежачи на боці, моя сорочка була залита кров'ю, я дивилася, як Сід рухається в мій бік, майже беззвучно ступаючи на своїх ногах, що підкрадаються. Моє бачення було нечітким. На той час, коли він підійшов до мене, він виглядав не більш ніж нечіткою формою.



Він уперся ногою в мене і штовхнув мене на спину. Я безпорадно дивився на нього. Він знову направив револьвер. Я думав, що він здійснить останній переворот, куля між очима, але він опустив зброю. Він вирішив дати мені потекти кров'ю до смерті.



Мої очі дивилися в стелю. Мене паралізувала слабкість. Сід нахилився і розстебнув мою куртку, щоб подивитися на рану на грудях. Він здавався задоволеним. Він пішов.



Тепер я майже не бачив стелі. Темрява повзла у куточках мого розуму. Я подумав про Хоука і про те, як він відреагує, коли дізнається, що втратив Killmasterа. Я припускав, що він поклав посмертний похвальний лист у мою справу, перш ніж закрив його назавжди - епітафія для агента, вбитого під час виконання службових обов'язків.



Я подумав про Пета Стіла, рудого, який побажав мені успіху. Вона могла довго дізнаватися, що я пішов за N1 і N2 і Девідом Кірбі до тих, кому не пощастило. Я подумав про Кірбі та Шейла Брант і сказав собі, що підведу їх, вбивши себе.



Але потім, як плавець, що підіймається за повітрям, я вирвався з чорноти, що огорнула мене. Я не міг цього пояснити, але я був ще живий. Мої очі зупинилися на стелі та сфокусувалися на ньому. Я не мав уявлення про час, не мав уявлення, як довго я був непритомний.



У хаті панувала похмура тиша. Слабке світло увійшло до кімнати, ніби за вікном настав світанок. Вбивці пішли, я гадав, що я один.



Я чув машину. По звуку двигуна я зрозумів, що він зупинився біля будинку. Двері машини зачинилися. Я лежав і прислухався, сподіваючись. Відчинилися вхідні двері. Я почув кроки у вітальні. Вони рушили до кухні.



Я попрацював ротом, але не видав жодного звуку. Я був надто слабкий. Коли я спробував поворухнутися, стеля, здавалося, провалилася, і я мало не знепритомнів.



Знов кроки, тверді та важкі. У дверях з'явився чоловік і зазирнув до мене. На ньому були смугастий костюм та капелюх. Я видав звук, напружене бурчання.



Він чув мене. Він увійшов до кімнати і глянув на мене згори донизу. Я побачив холодні сірі очі на невиразному рябому обличчі. Нарешті він став поруч зі мною навколішки. Він вийняв ножа, розрізав мені сорочку спереду і оглянув рану. Я не міг сказати, чи він був зацікавлений у допомозі мені, чи просто цікавився тим, скільки мені залишилося жити.



"Хто ти?" - сказав він нарешті. Він мав слабкий сицилійський акцент.



Мій рот сформував слово. "Харпер".



Він підвівся, пішов у ванну і повернувся з домашньою аптечкою. Він дещо знав про вогнепальні поранення. Він швидко зупинив мою кровотечу, потім розрізав простирадло і почав намотувати смужки навколо моїх грудей, як пов'язку. Він не звернув уваги на мою рану на шиї, тому я вирішив, що це всього лише садна і не настільки серйозна, щоб викликати занепокоєння.



"Хто стріляв у тебе, Харпер?"



Я похитав головою, показуючи, що я не знаю. Я не міг говорити про те, що сталося.



Він вивчав мене хвилину, ніби вирішуючи, що зі мною робити, потім розрізав смужки тканини, що зв'язують мої зап'ястя та кісточки. Це його рябе обличчя було невиразно знайоме, але я не міг визначити його.



Підвівшись, він ще раз оглянув кімнату, потім вийшов із дому, більше не розмовляючи зі мною. Я чув, як його машина завелася та поїхала.



Це ім'я раптово спало мені на думку. Валанте. Марко Валанте. Я бачив його фотографію у газетах під час розслідування організованої злочинності Міністерством юстиції. За наявними даними, він був одним із людей нагорі.



Коли я згадав, що він провів кілька хвилин на кухні, перш ніж знайшов мене, я піднявся на карачки. Повзання вимагало великих зусиль. Я повільно йшов до дверей, коли моя рука торкнулася адресної книги. Мої пальці зімкнулися навколо нього.



Мені все одно довелося відпочивати. Я ліг на бік, борючись із запамороченням, і почав вивчати книгу. Мабуть, він випав із кишені одного зі зловмисників, коли ми боролися. Згадавши, як я порвав Лося пальто, я вирішив, що книга належить йому. Засунувши його в кишеню, я знову поповз. Мені довелося зробити паузу і відпочити тричі, перш ніж я нарешті дістався кухні.



Розтягнувшись у дверях, я підняв голову і подивився на Шейлу, яка нерухомо лежала біля стільця, до якого вона була прив'язана. Смужки тканини, які зв'язували її, все ще бовталися на ручках стільця та на нижніх перекладинах.



Я знайшов свій голос. "Шейла?"



Те, що вона не рухалася і не відповіла, мене не здивувало. Але я знову прохрипів її ім'я голосом, сповненим болю та люті. Потім я підповз до неї. Крихке обличчя було в синцях та крові. Бандити жорстоко побили її.



Я торкнувся протягнутого зап'ястя дівчини. Було холодно. Я заплющив очі на хвилину, приносячи







тримаючи емоції під контролем. Потім я підтягнувся до тіла.



Я бачив, що вона була вбита таким сильним ударом, що зламала їй шию. Єдиним, хто міг завдати такого удару, був Лось. "Сукін син", - подумав я.



Я почував себе винним, бо повернув її і не зміг захистити. Я ще живий, а вона померла. Але найсильнішою емоцією, що охопила мене, сповнила мене рішучістю, була лють. Я вийду з цього і отримаю Муса та його друзів, я думав, що зроблю це не тільки для Дейва Кірбі, а й для Шейли.



Десь я виявив більше сили, ніж я думав. Я простяг руку, схопився за край кухонного столу і піднявся на ноги. Похитуючись, я озирнулась і попленталася до вікна. Я зірвав штори та накрив ними оголене тіло дівчини. Я впав на стілець, поки не набрався достатньо сил, щоб пробратися у вітальню і здійснити неймовірно повільну подорож до телефону. Я зняв слухавку з гачка та набрав номер оператора.



У моїх каркаючих словах не було особливого сенсу, але мені вдалося передати, що мені потрібна допомога. Коли один із двох поліцейських Бонема прибув до будинку, я був непритомний на підлозі, трубка була затиснута в моїй руці так міцно, що йому було важко її вивільнити.



* * *



Я був новинкою для персоналу лікарні в окрузі поблизу Бонема. Вони лікували кілька вогнепальних поранень, за винятком сезону полювання, коли перевтомленим спортсменам зазвичай вдавалося підстрелити одного чи двох інших мисливців, і мене додатково приваблювало те, що я був найщасливішою людиною, яку вони коли-небудь зустрічали.



«Одна куля розірвала лише їжу на твоїй шиї. Тобі може стати гірше, граючи у сенсорний футбол», - сказав лікар. "Але тобі дуже пощастило з тим, що потрапило тобі в груди". Він підняв наплечну кобуру, яку я носив. "Це сповільнило рух кулі і відхилило її від ваших життєво важливих органів. Куля пройшла через шкіряне оснащення і відхилилася від траєкторії. Ви спливли кров'ю достатньо, щоб змусити стрілка повірити в те, що він убив вас.



"Ага", - сказав я. Мені пощастило, але Шейла померла.



«Твій добрий самаритянин також допоміг. Він чудово перев'язав тебе. Цікаво, чи він мав якусь медичну освіту».



Я посміхнувся, коли почув, що мафіозі Марко Валанте називають Добрим самаритянином.



Півтора дні, які я провів у лікарні, повернули мене до норми. Я все ще був слабкий, але відчував себе близько до номіналу. Лікар сказав, що я можу пересуватися своєю кімнатою, і якщо все піде добре, я можу виписатися з лікарні протягом тижня. Він цього не знав, але я планував неофіційно перевірити це за тридцять хвилин.



Я підійшов до вікна і глянув на лікарняну стоянку. Там і чекав пошарпаний «Форд» із форсованим двигуном. Вранці я його привіз із Бонема. Лось та його товариші були від мене майже на два дні. Я не збирався дозволяти їхньому сліду ставати холоднішим.



«Пройшло багато часу з того часу, як я бачив чоловіка у вашому фізичному стані», - сказав лікар. Побиття, яке ти отримав, змусило мене залишити вас на кілька днів. Але не тисніть на себе надто рано. Ви можете виявити, що ви не такі сильні, як думаєте».



«Я обережний, Док». Я навіть не думав про те, що говорю. Я думав про Лосю.



Після того, як лікар вийшов із палати, я зняв лікарняний халат і одягла вуличний одяг. Я пристебнув поранене від кулі наплічний пристрій, свій талісман на удачу, і перевірив «Люгер».



Мої плани не були узгоджені з Хоуком. Поки ми не мали можливості докладно обговорити події в Бонемі. Якось ми розмовляли по телефону з того часу, як поліція доставила мене до лікарні, що було необхідно, тому що моя присутність у будинку з убитою дівчиною зажадала деяких пояснень.



Насправді поліція Бонема загрожувала заарештувати мене. Вони дуже засмутилися через те, що в день мого приїзду в їхньому місті сталася хвиля смертельних випадків. Але Хоук смикнув за деякі ниточки, і раптом більше не було ні запитань, ні тиску. У газетах також не було статей.



Я вийшов з лікарні чорними сходами. Я швидко йшов стоянкою, коли довга машина повернула з шосе і зупинилася поряд зі мною. Двері відчинилися, і Хоук сказав: «Нік, я радий, що ти встав».



Сподіваючись, що я не схожий на школяра, спійманого на гачку, я послухався його сигналу і сів у лімузин.



«Я вважаю, ви планували зателефонувати мені. Звичайно, ви б не покинули лікарню і знову не зайнялися б гонитвою, не повідомивши мені про це».



"Звичайно, ні", - сказав я.



«Ви не боялися, що я накладу вето на цю ідею і скажу, що ви не в змозі переслідувати зграю вбивць?»



"Ні, сер", - відповів я з повагою в голосі. «Ви знаєте, я звільнився б з роботи, якби не відчував, що зможу з цим впоратися».



"Коли ти станеш занадто старий для цієї роботи, Нік, я порекомендую тебе на дипломатичну службу", - зітхнув Хоук. "Я був у Денвері







Так як я підозрював, що ти потягнеш щось подібне до цього, я підійшов. Чи хотіли б ви, щоб хтось був призначений вам як підкріплення? "



«Ні, сер. Я краще займуся цим поодинці».



Хоук засунув звуконепроникну скляну панель між нами та двома чоловіками на передньому сидінні.



"Це вже не просто питання помсти за Кірбі, чи не так, Нік?"



Я похитав головою. «Є і дівчина. Але тут є щось більше, ніж особиста помста. Людина, яка веде вбивць, - садист, який продовжить вбивати людей, якщо його не зупинити».



Хоук перевернув панель перед собою і витяг магнітофон. Він натиснув кнопку. Офіційним голосом він сказав: "Дайте мені звіт, N3".



Я розповів про події, які відбулися з моменту мого прибуття до Бонема, і тоді Хоук відключив диктофон. «Це подбає про офіційну частину. Решта, що сказано, суворо між нами двома. Я дозволю тобі продовжити це на твоїх умовах. Прибери цих виродків, Нік».



«Ви розумієте, що наша безпека була зламана на базі на узбережжі Кароліни, чи не так?»



"Я подбаю про це", - жорстко сказав Хоук.



«Я думаю, що на базу проник агент мафії. Вони шукали інформацію, яку ми зібрали про дівчину, і шукали вбивць Френка Абруза. Вони не можуть допустити, щоб зграя інакодумців вбила людину, якій вони обіцяли безпеку та пенсію. Це прямий виклик та образа”.



"Згоден", - сказав Хоук. «Я дійшов таких самих висновків».



«У головоломці є деякі частини, що бракують. Наприклад, чому вбивця, який, очевидно, працює на мафію, спробував убити мене, але Марко Валанте допоміг мені. Розпитайте своїх експертів з мафії про це. Можливо, вони можуть вигадати теорію».



"Вважай, що це зроблено".



«Люди, які вбили Абруза та Кірбі, зараз шукають свої криваві гроші. Я переконаний, що Шейла сказала їм правду і що вона не знала, що сталося з грошима. Вони вбили її без поважної причини, за винятком того, що вбивство скоїв Лось. Їх, до речі, троє, а не четверо”.



"Яке слідство має йти звідси?" - спитав Хоук.



«Ця адресна книга, яку Лось упустив, коли ми боролися минулої ночі. У ньому сім імен. Я збираюся відвідати кожного з цих людей. Можливо, один із них приведе мене до Лося».



«Якщо Лось та його спільники чи мафія не спіймають вас першими». Хоук перегорнув адресну книгу. "Це жіночі імена, всі вони".



«І кожний у своєму місті. Лося має подруги по всій карті».



«Я перевіримо файли ФБР. Може, вони розкажуть нам щось про Лося та його друзів. Судячи з вашого опису, він розміром із Веселого Зеленого Гіганта. Це початок".



Я потягнувся за адресною книгою, але Хоук не поспішав повертати її: «Ніко, це більше, ніж список імен. Якщо це каталог сексуального характеру. Ви читали ті коментарі, які Мус написав про сімох дівчат?»



"Так", - сказав я. «Досить пікантна штука».



«Він описує, що кожен із них робить найкраще в сексуальній сфері. «Праці у Лос-Анджелесі» звучить сенсаційно».



«Особисто мені сподобалися рекомендації, які він дав Корі у Вегасі. Ось що я вам скажу, я вам дам знати, наскільки точні записи Лося».



«Ти – міцний фізичний зразок, мій хлопчику, але я не розумію, як ти міг би особисто дослідити предмет у глибині, не вимотуючи себе до кісток та кісток», – сказав Хоук веселим голосом. «Наприклад, принади Барбари такі, що навіть Муз не міг їх описати. Він просто підкреслив її ім'я і поставив за ним знаки оклику».



"Може, він зробив це, тому що вона єдина незаймана в цій компанії".



"Я скоріше сумніваюся, що Лось знає незайманих", - сказав Хоук. «Вважаю, мені не потрібно вказувати на те, що всі ці дівчата, ймовірно, залучені до злочинного світу і, швидше за все, будуть пов'язані з бандитами, які без вагань уб'ють вас, якщо вони запідозрять?»



«Це буде весела подорож, добре».



Хоук закрив книгу і передав мені. Що ще, Нік? Тебе щось стримує?



«Ні», - збрехав я. "От і все. Я буду на зв'язку".



Він знову вимовив моє ім'я, коли я виходив із машини. «Шейла справила на тебе сильне враження, чи не так? Якою вона була?



«Я не міг сказати. Я не знав її так добре».



Я не згадав, що одне з імен у книзі Муса могло належати дівчині, яку ми знали, як Шейлу Брант. Екс не зміг приписати їй минуле, але воно мало бути в неї до того, як вона зустріла Френка Абруза.



Я переслідував примару Шейли, а також її вбивць.



5



Якщо в моїй роботі і був один великий недолік, окрім кількості годин і високої смертності, то це те, що мені доводилося проводити більше часу в чужих країнах, ніж у своїй власній.



Я не бачив El Pueblo Nuestra Senora La Reinda de Los Angeles de Porciuncula, відомий більшості з нас як просто Лос-Анджелес протягом двох років. Місто змінилося не зовсім на краще. Клімат, настільки схожий на клімат середземноморських країн, був, як і раніше, прекрасний, і дівчатка теж. Але рух і зміг посилились.



Коли я пробирався до телефонної будки аптеки, мені було цікаво, як Труді,






яка оцінила першу сторінку сексуального Who's Who Лося, порівнюватиметься з деякими п'яними, які сидять біля фонтану содовою, очікуючи, щоб їх виявили. Велика американська мрія про славу ніколи не вмирає.



Коли я спитав Труді, у слухавку відповів жіночий голос, що пролунав розчаровано. "Я подзвоню їй". Поки я чекав, я подивився на ноги дівчат біля фонтану з газованою водою і відчинив двері будки, щоб я міг користуватися кондиціонером. Дні ставали все жаркішими, і я носив багато пов'язки на грудях.



Голос Труді здавався спекотним, але, можливо, на мою думку вплинув короткий опис Лося її талантів у спальні. Коли я сказав їй, що друг запропонував зв'язатися з нею, вона запросила мене зайти. Це було так просто, як падіння з барного стільця. «Я божеволіє від нових знайомств», - сказала вона.



Невдовзі я виявив причину. Знайомство з новими людьми було справою Труді. Вона працювала у борделі. Вона повела мене вгору сходами, чіпляючись за руку і кажучи синьою смугою.



“Тебе дуже рекомендують. Я отримав твій номер від Лося», – сказав я.



«Лось? О Звичайно". Вона затягла мене в кімнату і спустила блискавку на моїх штанах, поки я все ще дивився на всі боки. «Я повинен тебе оглянути, люба, і добре прийняти ванну. Леді, на яку я працюю, каже, що чистота – це поряд із процвітанням».



Я ухилився від її спритної хватки. «Вона, мабуть, справжній філософ. Я хотів би зустрітися з нею колись».



«Ні, ти не став би. Вона холодна, як серце кредитного лихваря. Більшість мадам холодні. Ті фільми, де мають золоті серця, - це велика голлівудська нісенітниця. Що з тобою, люба? торкнувся? "



"Принаймні, я знайшов співрозмовника", - подумав я. Якби я запитав її, як дістатися стадіону, вона, мабуть, додала б склад бейсбольного клубу та торішній рекорд.



Труди пригорнулася до мене. Вона була великою дівчинкою, білявкою із салону краси, і її треба було багато штукатурити. Її соски кулями кололи мої груди.



"Що сталося з твоїм обличчям, люба?" Вона торкнулася розрізу на краю моєї губи, швів, які лікар наклав мені на голову. «Ви виглядаєте так, ніби впали в бетонозмішувач».



"Я попав в аварію*



"Мені шкода." Її рука знову схопила мене. "Ой, ти справжній чоловік, чи не так?"



Ймовірно, вона сказала це всім своїм клієнтам, але звучало так, наче вона мала це на увазі. Я поспішно відступив і почав розстібати блискавку, знаючи, що якби Хоук побачив мене зараз, він розсміявся б.



«Я хочу запитати вас про Лосю. Коли ви бачили його востаннє?



«Я справді не пам'ятаю. Ви для цього прийшли сюди, щоб дізнатися, де знаходиться Лось?



Ти розумна дівчина. Ти відразу мене розкусила, чи не так? Я лестив щосили. «Я шукаю великого клоуна. Ми втратили зв'язок, розумієте, про що я?



Вона присунулася до мене ближче і обняла мене лівою рукою за талію. Її права рука знову знайшла мою блискавку. Вона була швидше кишенькового злодія. «Якщо ви тут, ви можете отримати задоволення від відвідування. Що вас збуджує?



Я схопив її за руку і повернув долонею вгору. Я вклав три двадцятих у її скручені пальці. «Розкажи мені про Лося».



Її дружелюбність різко згасла. Вона акуратно склала банкноти і запхала їх мені на пояс: «Я продаю секс, а не інформацію».



«Ми із Мусом старі друзі. Але ми втратили зв'язок, як я вже сказав. Слухай, він дав мені твій номер, чи не так?



«Ти міг збрехати про це. У будь-якому разі я не пам'ятаю, коли бачила Лося востаннє, і я не знаю, де він. Навіть якщо він твій давно втрачений брат, я не хочу казати про нього».



Я дістав ще дві двадцятки, склав усі п'ять і засунув у її блузку з глибоким вирізом. "Ви впевнені?"



«Я абсолютно певен. Лось любить спантеличувати людей, і в нього це добре виходить. Ніхто не говорить про нього із незнайомцями».



«Дайте мені стару адресу, навіть номер телефону. Я не скажу, де його взяв».



Труди порилася між своїми великими грудьми і витягла купюри. Вона розгладила їхні зморшки. «Я не бачив його кілька місяців, можливо, навіть рік. Чесно. І я ніколи не знав адреси. Він час від часу приходив сюди, от і все».



"У нього було ім'я, чи не так?"



«Я думав, що ти його приятель. Друзі знають імена один одного». Вона жбурнула в мене купюри, і вони впали на підлогу. Ти навіть не схожий на його друга. Ти виглядаєш надто чесним. Візьми хабар і відбий його».



Проваливши переговори, я спробував пряміший підхід. Я відкинув куртку, щоб вона могла бачити «Люгер» у шкіряних піхвах. «Мені потрібне ім'я, Праці».



Вона облизала нижню губу. "Ви коп?"



"Ні, просто чоловік шукає Лося".



"Джонс - його ім'я". Вона нервово засміялася. Ви, напевно, не вірите мені, але це чиста правда. Його звуть Едвард Джонс. І це все, що я можу сказати вам».



«Дякую», - сказав я, підходячи до дверей. "Ви можете залишити хабар".



Я чекав біля будинку три години, звалилася на автокрісло і намагався виглядати непомітно. Я був біля дому






Я був готовий завалити себе аналізом персонажів, коли, нарешті, з'явилася Труді і зупинила таксі.



Картер, подумав я, добре, що ти не довірлива душа.



Я поїхав за таксі, яке привело мене через місто до дешевого житлового будинку. Я пішов за Труди всередину якраз вчасно, щоб помітити, як вона підіймається вгору сходами. Наприкінці довгого коридору грудаста блондинка постукала у двері. Не отримавши відповіді, вона постукала сильніше. Потім вона обернулася і побачила мене, і її очі розширилися від подиву.



«У твоїй історії не було правди, – сказав я їй, – але я отримав цінність своїх грошей. Ти привів мене сюди».



"Розумно, як чорт, чи не так?" вона плюнула.



Я скуштував двері. «Очевидно, Лося нема вдома. Що ви пропонуєте нам із цим робити?»



Вона побігла до наступного сходового прольоту. Я переслідував її до даху і загнав у куток. Вона боролася і дряпала мені обличчя, намагалася вдарити мене коліном у пах і називала кілька лайок, яких я не чув роками. З огляду на мої найрізноманітніші подорожі, це багато говорило про її словниковий запас.



Я потяг її за зап'ястя і притис до краю даху. "А тепер давайте послухаємо правду про Лося".



Ти не відштовхнеш мене. Він би, але ти не будеш.



«Не розраховуй на це, Труді. Лось убив мого друга і забив дівчину до смерті. Я знайду його, і мені однаково, що робити по дорозі».



Вона тяжко дихала. «Це правда щодо дівчини? Ти на рівні?



«Дівчину звали Шейла. Ви коли-небудь чули, щоб Лось згадував її?



«Ніколи. І я не бачив його останнім часом. Він мешкав у тій квартирі, коли я його знала. Я думав, він хотів би знати, що ви шукаєте. Це єдина причина, через яку я прийшла. Присягаюся, це так».



"Він називає себе Едвард Джонс, чи ви це вигадали?"



Він використовував це ім'я, коли я його знав. Він, мабуть, використав ще десяток. Якщо ви мені не вірите, поверніться до будинку та розпитайте інших дівчат. Вони скажуть вам те саме. Він грабіжник. Він хвалився, що накоїв кілька великих справ”.



Я відпустив її. "Відмінно."



"Я можу йти?"



"відлітай", - сказав я.



Труди озирнулась, коли підійшла до сходів.



"Він забив її до смерті?"



"Ага", - сказав я. Мій голос був хрипким.



Я виявив, що дешевий замок на дверях квартири легко розкривається. Кімнати були порожні, на меблях лежав пил. Останній мешканець пішов досить давно. Я озирнулася з огидою. Я сподівався більше.



Компанія чекала на мене біля підніжжя сходів. Я постарався не показувати свого подиву, коли побачив її.



«Те, що ви сказали, змусило мене замислитися, – сказала Труді.



"Зробив це?"



«Я маю на увазі дівчину. Вона була твоєю дівчиною?



"Ні я сказала. «Але вона не заслуговувала на таку смерть».



«Я не можу розповісти вам про Лося більше, ніж я вже розповів. Але я можу назвати вам інше ім'я. Ви знаєте, як діють грабіжники? домовленостей, вони йдуть до когось із мафії чи хлопця, який фінансує пограбування за частину видобутку. У Лос-Анджелесі є людина на ім'я Хаскелл. гроші за пограбування”.



«Дякую, Праці».



"Забудь про це. І я маю на увазі саме це. Забудь, що я тобі сказала».



Табличка на дверях Хаскелла казала, що займається нерухомістю. Товстий килим у передпокої вказував, що він заробляв на цьому гроші чи на підробці. Його хтива секретарка обдарувала мене усмішкою, сповненою зубів і без щирості, і сказала, що містер Хаскелл нікого не приймає без попереднього запису.



"Як потрапити на прийом?"



Вона знов показала зуби. Вона мала рекламувати зубну пасту. «Якщо людина не знає містера Хаскелла, вона рідко знає».



"Я знаю Едварда Джонса", - сказав я. "Чи буде це достатньо?"



Вона зібрала кілька паперів і увійшла, щоб повідомити ім'я свого боса наодинці. Коли вона повернулася, вона сказала, що містер Хаскелл сьогодні дуже зайнятий і, як виявилося, ніколи не чув про Едварда Джонса.



«Іншими словами, я мушу піти».



Посмішка знову розцвіла, цього разу двадцять чотири карати. "Ти зрозумів, бастер".



Чорний кадилак сидів біля узбіччя, коли я вийшов із будівлі на сонячне світло Каліфорнії. За кермом сидів водій в уніформі з обличчям, схожим на людину з другого поверху.



Я нахилився, щоб поговорити з ним, коли проходив повз «Кедді». «Не слід носити пошите форму. Через це опуклість під рукою виділяється як нерівність на шині».



Він посміхнувся і поплескав по опуклості. «Ось де я ношу свої рекомендації».



Я припаркувався у півкварталі і почав чекати. Шофер явно приїхав за Хаскеллом. Через десять хвилин з'явився повний чоловік, який виглядав так, ніби він ніс кавун під пальто і сів у машину.



Коли Кедді проїхав, я відстав від нього. Нашою метою виявився шикарний заміський клуб у передмісті. Товстун був гравцем у гольф. Я провів велику частину дня, спостерігаючи за ним у бінокль. Він мав драйв, як у старої. До того часу, як він, нарешті, поплентався назад до клубу, я став жертвою серйозної нудьги.



Настав час зробити хід. Я підняв бінокль і пішов на стоянку






. Рухаючись за рядом автомобілів, я підійшов ззаду до шофера, який, схрестивши руки, притулився до капота «Кедді».



"Привіт", - м'яко сказав я.



Він різко розвернувся, і я різко врізав прямо в його сонячне сплетіння. Я засмикнув його між двома машинами, щоб ми не привертали уваги, і знову вдарив його. Його очі закотилися, як мармур, і його незграбна рука безвільно зісковзнула з гудзиків піджака.



"Давайте подивимося на ваші рекомендації", - сказав я і сильно потягнув за куртку. Кнопки посипалися дощем об борт «кадилаку». Я витяг з кобури у нього під пахвою пістолет 38 калібру.



"Тепер ми чекатимемо твого боса", - сказав я йому.



Коли Хаскелл вийшов із клубу, водій напружено сидів за кермом. Його постава була через пістолет, який я встромив йому в шию ззаду.



"Макс, що з тобою?" - спитав Хаскелл, підходячи ближче.



"У нього болить живіт", - сказав я. Я ногою штовхнув праві дверцята машини. «Сідайте, містере Хаскелл».



Товстун подивився на мене з заднього сидіння. У нього була гладка засмага для гольфу, але зараз вона виглядала трохи блідою. "Це не говорить на користь вашого судження", - буркнув він. "Я людина з деяким впливом".



Я чекав довго, і мене мучило нетерпіння. «Сідайте в машину, містере Хаскелл, або я проллю трохи крові вашого шофера на ці дорогі шкіряні сидіння».



Він сів у машину і, бурчачи, відкинувся на спинку крісла. Склавши пухкі пальці разом, він сказав: "Тобі краще мати дуже хороший привід для цієї дії".



«Успіх породжує самовпевненість, містере Хаскелл, - сказав я. «Я не дешевий бандит, і мені начхати, наскільки ти важливий для тебе».



Його маленькі очі тривожно перемістилися, але він зберіг самовладання. «Я припускаю, що ви та людина, яка стверджує, що є другом Едварда Джонса».



«Я не сказав, що я його друг. Я сказав, що його знаю. Я хочу від вас трохи інформації про те, де знайти містера Джонса».



"Ми ніколи не обмінювалися адресами".



Я не бачив причин поводитися з Хаскеллом у білих рукавичках. Незважаючи на «Кадилак» із шофером, його вистелений килимами офіс та членство у заміському клубі, він був не більш ніж витонченим бандитом. Я притис дуло револьвера до його колінної чашечки. Різкий удар викликав біль.



"Хто ти, чорт забирай?" він хотів знати.



«Я та людина, яка запитала вас про Едварда Джонса».



«Він не був у Лос-Анджелесі кілька місяців. Я не мав з ним справи довше за це».



Хто працює з Джонсом? Він має пару друзів, яких він використовує на роботі. Я хочу знати їхні імена.



Він скривився і потер коліно. «Якби ви були знайомі з цією людиною так само добре, як я, вам не було б цікаво її шукати. . Він любить убивати людей».



"Ось чому я шукаю його".



«Я не можу розповісти вам про його друзів, бо я мав справу з ним сам. Він дуже обережно ставився до таких деталей. Він перестав приходити до мене по фінансування, бо знайшов іншого покровителя. Думаю, когось у Організації».



Я вийшов із машини. Ще один нуль. Витрачений даремно день, якщо не рахувати задоволення ближче познайомитися з містером Хаскеллом, без якого я міг би обійтися.



"Хіба ти не збираєшся сказати мені, хто ти?" - спитав Хаскелл.



"Чому я повинен? Ти мені нічого не сказав.



Я кинув його шоферський пістолет у сміттєвий бак на вулиці.



Тієї ночі я зателефонував Хоуку з номера в мотелі. «Давай порівняємо записи, – сказав я, коли він підійшов до лінії.



«У мене є деяка інформація про людину, яка намагалася вбити вас у готелі в Бонемі. По-перше, його звали насправді Куган. Він мав поліцейське досьє. Він був найманцем, одним із найкращих. Здавалося, ФБР трохи здивований, що ви змогли здолати його». У голосі Хоука було помітне задоволення.



"Хто віддав йому накази?"



«Він був незалежним підрядником. Наймався будь-кому, хто міг заплатити йому високий гонорар. ФБР стверджує, що він не входив до регулярної зарплати мафії».



"А що щодо Валанте?"



"Він був найближчим другом Френка Абруза".



«Боюсь, у мене мало. Лося немає у Лос-Анджелесі».



Хоук прочистив горло міс «А як щодо Праці? Вона дожила до виставлення рахунків?



У цьому не було жодних сумнівів. У моєму босі була риса брудного старого.



Шість



Я рано ліг спати і проспав до світанку. Мене розбудив шиплячий звук. Очі примружилися, я лежав і прислухався, вчепившись пальцями в ручку «люгера». Потім я відчув раптовий приплив тепла до мого обличчя.



Відкинувши простирадло, я повернулася і впала на підлогу, присідаючи, з Вільгельмін в руці. Помаранчеві язики полум'я лизнули стіну мого номера в мотелі. Шипіння, яке я чув, було пов'язане з тим, що фіранки біля скляних дверей у внутрішній дворик спалахнули. Вони вже скручувалися в чорний трут, і вогонь спалахував на стіні.



Я схопив вогнегасник на стіні в холі і, увійшовши до кімнати, здригнувся від спеки. Вогнегасник швидко загасив полум'я. Я виграв, але якби я проспав на п'ять хвилин довше, все було б інакше.



Я впустив вогнегасник, знову підняв Люгер і зірвав






обвуглені штори. Хтось зробив акуратну дірку в скляних дверях і простяг руку, щоб підпалити штори. Це була чудова професійна робота. Поки я стояв, милуючись діркою, куля пробила двері біля моєї голови. Я чув, як куля пройшла повз мене і вдарилася в далеку стіну. За мить я лежав на підлозі.



Бандит сховався за невисокою цегляною стіною з іншого боку закритого патіо та басейну. У тьмяному світлі я міг бачити дуло його рушниці, коли він просовував його через стіну. Оскільки я не чув пострілу, гвинтівка має бути оснащена глушником. Цей чоловік був професіоналом у всьому, крім того, що він промазав по моїй голові на шість дюймів. Може, я трохи зрушив, коли він натиснув на спусковий гачок.



Я не відповів йому на вогонь, бо не міг його бачити. Він теж не міг дістати мене. Ми грали у вичікувальну гру, кожен з нас сподівався на відкриття. Його терпіння перевершило моє. Я вирішив переїхати. Обнявшись за підлогу, я почав відступати.



Коли я був далеко від дверей, я встав. Я натягнув штани. Тихо ступаючи босоніж, я побіг по застеленому килимом коридору і піднявся сходами на другий поверх мотелю. "Якщо пощастить, я зможу вистрілити в нього зверху", - подумав я. Але коли я підійшов до поручнів балкона другого поверху, він зник зі свого укриття.



Глиби чагарнику на території мотелю забезпечували гарне укриття, але стрілку доводилося метатися між ними. Рано чи пізно його побачу. Я чекав, трохи тремтячи на прохолодному повітрі. Крім штанів, на мені була лише пов'язка на грудях.



Нарешті я помітив скручену постать, що тікає від мене. Перш ніж я встиг вистрілити в нього, він стрибнув за дальній кут будівлі.



Я швидко спустився сходами, пробіг повз ряд автоматів з продажу напоїв з оплатою монетами і вилетів на паркування. Мій чоловік відступав. Він переліз через дротяну огорожу і стрибнув у машину, припарковану на узбіччі дороги за територією мотелю. Він завів мотор і помчав.



Я міг би вистрілити, але це, мабуть, не зупинило б його, і я не хотів приваблювати натовп. Я пройшов назад у свою кімнату, поставивши собі очевидне запитання. Звідки потенційний убивця довідався, де мене знайти?



Після сніданку я виїхав із мотелю і поїхав через місто до будинку, де зустрів Труді.



Біля дверей мене зустрів міцний китаєць. Я не бачив його у свій перший візит і не пошкодував про це. Він був збудований як трактор і не виглядав доброзичливим.



"Що ви хочете в цей час дня?" - сердито спитав він.



"Занадто рано для бізнесу?"



“Якщо у вас немає зустрічі. А у вас нема».



Я притулилася плечем до дверей, коли він намагався зачинити її перед моїм обличчям. Я посміхнувся до нього. «Скажи Труді, що до неї прийшов друг».



«Праці сьогодні нікого не бачить».



"Ти помиляєшся в цьому", - сказав я йому. "Вона мене бачить".



«Містере, не намагайтеся вчинити зі мною жорстко. Я можу кинути вас до наступного блоку».



«Можливо, ти міг би. Але коли я повернуся, мені доведеться показати пекло».



Він закинув голову і розреготався, схожий на рев підвісного мотора. «Раніше я був професійним борцем. Могутній Шан, Терор Сходу, хоча я народився прямо тут, у Лос-Анджелесі. Ви коли-небудь дивилися рестлінг по телевізору?



"Я намагаюся не робити цього".



«Послухай, крутий хлопче, я працюю лише тут. Але я доставлю повідомлення, якщо ти хочеш почекати».



"Завдяки."



"Все в порядку. Ви мене розважаєте».



Він упустив мене всередину і відійшов, все ще сміяючись. Він увійшов у задню кімнату на першому поверсі, зачинивши за собою двері. Я чув голоси, один жіночий. Поки я чекав, я запитував, чому дівчину, яка вчора була така доступна, сьогодні так важко побачити.



На сходах, якими мене напередодні вела Труді, з'явилася білявка. Вона була дуже схожа на Труді, за винятком того, що була молодша і важча в стегнах. На ній було негліже, яке мало мало значення.



Позіхаючи й потягаючись, вона покликала мене: Що тобі потрібно, солодкий? Її тон голосу вказував на те, що хоч би що це було, вона знає, де я можу це дістати.



Жах Сходу повернувся і перервався. «Заблукайся», - прогарчав він дівчині. Очевидно, його більше не тішило. Він тицьнув у мене великим пальцем. "Давай, крутий хлопець".



Я ввійшов до кімнати, де жалюзі були щільно задерті від сонця. Дешеві пахощі забруднювали повітря, а меблі являли собою суміш тику та голлівудського гротеску. Великий китаєць зачинив за мною двері, і я почув клацання замку.



Жінка, що чекала мене, була зовсім не схожа на Труді. Їй було за тридцять, і, мабуть, десь у її предках була східна людина. Її очі були трохи розкосими, а шкіра мала жовтуватий відтінок. Її чорне волосся було підстрижене близько до голови. Блискуча мандаринова мантії облягала її струнке тіло, а довгі нігті були пофарбовані у срібло. У темній кімнаті її очі сяяли, як очі сіамської кішки, що згорнулася на колінах.



"Це він, Алідо?" - Запитав Шан.



"Звичайно, це він".



"Ти не







друже Труди, містере. "Він схопив мене за рукав, збираючи жменю його товстими пальцями." Я можу зламати вам шию”.



Кіт на колінах у жінки підняв голову, наче почув загрозу. Його крихітний язичок ковзав його відбивним.



"Почекай хвилинку", - сказав я. "У чому причина ворожості?"



Жінка погладила кішку і сердито подивилася на мене. «Я керую цим будинком. Ви прийшли сюди вчора під хибним приводом. Ви завдали нам неприємностей».



"Що за біда?"



«Гірший вигляд. Труди припустилася помилки, коли не розповіла мені про тебе з самого початку. Я не дозволю тобі побачити її знову. Це справа, в якій ти береш участь, не її справа».



китаєць важко опустив мені руку на плече. "Він тепер мій?"



"Ще ні", - сказала йому Аліда. Вона вказала на мене довгим нігтем. «Ви дісталися дівчини, сказавши, що Лось забив жінку до смерті. Може, ви збрехали. Може, ви маєте інші причини шукати його».



"Що б вони були?"



"Наприклад, двісті тисяч доларів".



Це було лише питання часу, коли вона випустить Шанг проти мене, і я не збирався йти, не поговоривши з Працею. Отже, лютим рухом назад я вдарив ліктем по твердому животі Шана. Він хмикнув від болю та здивування.



Повернувшись, я вдарив його коліном. Його обличчя було яким завгодно, тільки не загадковим. Лінії болю пробігли до його очей, і він зігнувся, як клишонога людина, що намагається затиснути волоський горіх між колінами.



Коли він потягся до мене, я зробив хибний випад, а потім вдарив його правою рукою. Удар, що розрубав дошку, потрапив йому збоку в товсту шию. Його очі витріщені, а дихання свистить крізь зуби. Спіймавши його за пальто, я висмикнув його з рівноваги і жбурнув собі на стегно. Він упав на підлогу, як піаніно, що впало з двох поверхів.



Я витяг Люгер. "А де Труди?"



Аліда встала і кинула мені кота в обличчя. Я ухилився, і сіамець пролетів повз, вивергаючи лють. Він приземлився на спину Шана і почав пробиратися вгору. Китайці спробували його відштовхнути, і кіт встромив кігті в голову чоловікові.

ТЕЛЕГРАМ

Канал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками

Книжный Вестник

Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)

Поиск книг

Свежие любовные романы в удобных форматах

Любовные романы

О психологии, саморазвитии и личностном росте

Саморазвитие

Детективы и триллеры, все новинки

Детективы

Фантастика и фэнтези, все новинки

Фантастика

Отборные классические книги

Классика
ВКОНТАКТЕ

Цитаты, афоризмы, стихи, книжные подборки, обсуждения и многое другое

Книжный Вестник
БИБЛИОТЕКИ

Библиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории

Любовные романы

Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров

Фантастика

Самые популярные книги в формате фб2

Топ фб2 книги