Англійський пацієнт

Подяки

Хоча деякі персонажі, котрі з’являються в книжці, мають історичних прототипів, а багато описаних місць — таких, як Гільф-ель-Кебір і пустеля навколо нього, — дійсно існують і були відкриті в 1930-х роках, варто наголосити, що ця історія — вигадка. Вигадані образи персонажів з її сторінок, а також деякі події та подорожі.

Я дякую Королівському географічному товариству в Лондоні за можливість познайомитися з архівними матеріалами та ретельно назбирати в «Географічних журналах» інформацію про світ дослідників та їхні подорожі, часто неперевершено описані авторами. Я процитував уривок зі статті Гасанеїн-бея «Через Куфру до Дафуру» (1924), котрий стосується піщаних бурь, а також на основі його робіт і записів інших дослідників спробував відтворити пустелю такою, якою вона була в тридцятих роках двадцятого століття. Я хотів би подякувати за інформацію, котру знайшов у статті доктора Річарда. А. Германна «Історичні проблеми лівійської пустелі» (1934) та в огляді Р. А. Баґнольда монографії Алмаші про його пустельні дослідження.

Багато книжок виявилися важливими для мене й моєї праці. «Нерозірвана бомба» майора А. Б. Гартлі стала особливо корисною, коли я описував конструкції бомб і британські саперські підрозділи на початку Другої світової війни. Я цитував його роботу дослівно (усі рядки виділені курсивом у розділі «На місці») і на основі описаних ним методів вигадав кілька технік знешкоджування, якими користується Кірпал Сінгх.

Інформація про характер деяких вітрів, що була вклеєна до пацієнтового записника, — дослівна цитата прекрасної книжки «Дихання небес» Лайалла Уатсона. Уривок, що оповідає про Кандавла і Гігеса, із «Історії» Геродота наведений у перекладі Дж. К. Маккаулі (Макмілана) 1890 року. Інші цитати з Геродота наведені в перекладі Девіда Ґрена (видавництво Чикагського університету). Фраза на с. 21, виділена курсивом, належить Крістоферу Смарту; рядки, виділені курсивом, на с. 144 взяті з поеми Джона Мільтона «Загублений рай»[135]; слова, котрі Хана згадує в останній розмові з Кіпом, написані Енн Вілкінсон. Я також дякую Алану Мургеду за книжку «Вілла Діана», де йдеться про життя Поліціано в Тоскані. Важливими для мене книжками були «Каміння Флоренції» Мері Маккарті, «Кіт і миші» Леонарда Мослі, «Канадці в Італії. 1943—1945» і «Канадські сестри милосердя» Дж. У. Л. Ніколсона, «Ілюстрована енциклопедія Другої світової війни» видавництва «Маршалл Кавендіш», «Військова Індія» Ф. Йєтс-Брауна і ще три книжки про індійську армію: «Тигр нападає» і «Тигр вбиває», опубліковані в 1942 році директоратом громадських зв’язків Нью-Делі в Індії, та «Список загиблих героїв».

Дякую відділенню англійської мови Ґлендон-колледжу Йоркського університету, віллі Сербеллоні, фонду Рокфеллера та Столичній довідковій бібліотеці Торонто.

Хочу скласти належну шану людям, які великодушно допомагали мені: Елізабет Денніс, яка дозволила мені прочитати її листи, надіслані з Єгипту під час війни; сестрі Марґарет з вілли Сан-Джироламо; Майклові Вільямсону з Національної бібліотеки Канади, що в Оттаві; Анні Джардін; Родні Деннісові; Лінді Спалдінг; Еллен Левін; а також Лаллі Марві, Дуґласові ле Панові, Девідові Янґу та Доньї Перофф.

Нарешті особлива подяка Еллен Селліґман, Ліз Калдер і Сонні Мехта.