Дай серцю волю, заведе в неволю

Ява 10

Ті ж і Семен.

Семен (на порозі). А хто тут мене кличе? Маруся сказала, що якийсь чужий чоловік…

Микита. Семен!.. Боже, в мене руки дрижать… голова горить… Страшно мені!.. Убить?… Ні, ні, ні1"Убить, а потім утекти… Куди втекти?… Зараз втекти? І вони завтра звінчаються… Люди все знають… Мене осміють… Ні, раз мати породила-не двічі й помирать!.. (Підходить до Семена і удає з себе спокійного). Це я тебе кликав. Чого ж крадешся, мов той злодій? Бач, як ти загордував, що мене й не кличеш на сватання…

Семен. Тебе на сватання? Ти б таки й пішов? Окрім того, мені сказали, що тебе і в селі нема…

Микита. А де ж я був? Ти знаєш, де я був? (Бере Семена за груди).

Семен (відпиха його). Що це ти, здурів чи п'яний?

Микита. Здурів?! Я питаю тебе: де я був? Де я був? (Знову ухопив його за груди).

Семен. Та відчепись ти від мене! (Відкида його). Чого тобі треба?

Микита. Ти ще й штовхаєш мене? (Хапає його за горло).

Семен (пручаючись). Це розбій!

Микита. Ні, я шуткую з тобою! (Виймає в кишені складеного ножа).

Іван (хутко схопив Микиту за руки). Постривай! Не втнеш, Аврам, Ісака, бо коротка шпага!.. Хлопці, сюди! Е, брат, шутки-шутки, а хвіст набік! Хлопці, сюди!.. (Крутить Микиті руки).