FM Галичина

07.12

Сьогодні мені дорікнули — ти, мовляв, зробив так-то І так-то, як ніколи не зробив би такий-то і такий злюдей, які мене виховували. Отже, куди поділося це виховання, ці настанови? Я був спочатку шокований — я справді не хотів, щоб було так. Я хотів би бути таким, як мене вчили. Але через кілька годин отямився — «Боже!» — подумав я — та ж мене виховувало стільки різних надзвичайних людей. Я всіх їх любив, усіма захоплювався і від кожного щось переймав, щось запам'ятовував. Але самі ці люди були настільки різні, що часто не могли порозумітися один з одним. У дитинстві я цього не бачив, бо не розумів. А тепер усвідомлюю, що певні мої вихователі, від яких я взяв однаково багато, просто були обопільними винятками. Тому робити висновок за якимось одним, як кажуть криміналісти, епізодом не коректно, не логічно і неможливо.

До того ж треба враховувати, що, крім живих родичів, на мене безпосередньо впливали ще два незаперечні чинники — голос крові, дивовижні перекручення спадковості І, звичайно ж, міфи — історії про тих, кого я не застав у житті, але без кого не уявляю свого світобачення. От хоч би така історія про прабабцю. Коли прадід, який тут, у Галичині, більше не міг залишатися через загрозу, то Шептицький зумів вивезти його до Америки. Через певний час туди приїхала прабабця. Вона зажила у маленькому містечку і, як жінка священика, мусіла брати участь у товариському житті. Але прабабця мала одну важливу потребу — вона дуже багато палила. А в Америці тоді куріння жінки вважалося чимось жахливим. Курити у товаристві було просто заборонено. Прабабця ж не могла витримати і півгодини без сиґарети. Вона дуже любила свого чоловіка, але терпіти такого знущання не змогла. Побувши трохи в Америці, вона забрала народжену там дитину і вернулася на батьківщину. Назавжди. Вона далі курила, потім померла від раку легенів. Це було передбачуваним, але врешті необов'язковим. Обов'язковим було не миритися з примусом і диктатом суспільних заборон. І що на це сказати? Як логічно оправдати її крок, як тим паче спроектувати це все на потрактування моїх вчинків? І на те, що в якомусь епізоді я не був подібний на такого-то і такого, хто мене виховував.