FM Галичина

22.02

Ця історія коротка, як і кожна трагедія, яка відрізняється від біди і драми саме часовим параметром. Власне своєю короткістю. Трагедії не тривали. їх наслідки—вони можуть діятися дуже довго. Але тоді вже не трагедія. Отже, ця історія трагічна. Вона настільки коротка, що навіть ще не стала історією,І жодні історії не снуються, хіба в уяві.

Токай. Дивовижна земля, чиєю кров'ю є найкраще вино. Токай. Такої статті нема у 12-томній Українській радянській Енциклопедії. В УЗС (3-томній), виданій у тридцятих роках у Львові, Станіславові, Коломиї, с такий артикул. Звичайно, вони ще нічого не знають про трагедію. Бо жодна енциклопедія не може передбачити трагічної випадковості, яка станеться через 76 років. Тож Токай між англійським філантропом Тойнбі і Токантінс — рікою у Східній Бразилії 2 600 км завдовжки. Мадярське містечко біля підніжжя Ґедялі (ми ще зазирнем у цю статтю). в тисяч мешканців, славне вино. Надзвичайне біле вино… Тепер Ґедялі-трахітовий гірський ланцюг, що тягнеться від Пряшева до Токаю,1 092 м заввишки. На збочах винниці токайського винограду. Це УЗС. Тепер з того самого року. Видавництво “Velhegen und Klafing” з Ляйпцигу. “Das Bild der Erde” — образ землі — “новий атласу 100 сторінках карт”. Токай якраз на Тисі. На Тисі, яка тиждень тому іа мертвою і отруйною, як тисячі мішків потовчених сливових очок. Вмерла риба, вмерли рослини і кирниці. Бо у Тису, а далі у Дунай витекли ціаніди. У миленькому засніженому містечку Бердійові у Словаччині недалеко від Прядива, де починаються Ґедялі, які закінчуються у Токаї, є середньовічна вуличка, де в одному з будинків мешкає винарня “Токайські вина”. 50 сортів на розлив, 10 літрів — 200 корун (це значить 20 гривень , 2 гривні літра найвартіснішого соку землі Середньої Європи. Чоловіки, п'ючи іде і ще шклянку медвяного вина, плакали. “Слухай, тіку, калав один, — там, в Токаю, на березі Тиси через кожну у хату гніздо бузька. Що вони будуть їсти? Нашу отруту? Та вони повмирають. І виноград теж. Це вино останнє на кілька років наперед”. Вони плакали і пили, і молили

Бога, аби якнайскорше біда минула, стекла. Аби якнайменше історій виросло з неї. Бо тут, у Середній Європі, все дуже близько.