Компас емоцій. Як зрозуміти свої почуття

Розділ 5. Кажіть про те, чого прагнете

Якщо ви не любите конфліктувати, є спокуса ніколи не показувати негативних емоцій і просто вдавати, що все добре. Ви можете запевняти себе, що все це не так уже й важливо. Якщо щось негаразд, потрібно знайти золоту середину між протилежними позиціями. Одна з них — добряче висварити іншу сторону. Інша — звинувачувати себе. Десь між цими двома сценаріями пролягає нагода сказати щось про себе. В ідеалі це має бути нейтральне повідомлення про те, що ви помічаєте або відчуваєте.

Це повідомлення не повинно звучати як: «Тобі вдалося зруйнувати мені настрій» або «Я надто чутлива». Ось кілька прикладів таких тверджень:

Коли ти так дивишся на мене, у мене всередині все стискається.

Я хотіла б, щоб ти сказав мені зараз щось приємне.

Я хочу салат, а не мариновані огірки.

Мені важливо розраховувати на те, що ми з тобою запланували.

Чим чіткіше ви повідомлятимете, чому віддаєте перевагу і чого бажаєте, тим краще вас сприйматимуть у стосунках. Окрес­лені межі — запорука хороших взаємин. Чим більше ви наважуєтеся показати себе справжнього, тим глибший зв’язок виникне між вами й іншими.

Хоч у короткостроковій перспективі легше сказати собі, що нічого страшного не відбулося (особливо якщо ви не любите гніватися), завжди так чинити — погана ідея. Якщо ви не наважуєтеся висловлювати негатив, то ризикуєте завжди перебувати в поверхових і нещасливих стосунках.

Якщо ви не відстоюєте свою позицію в ситуаціях, коли це було б доречно, можна говорити про низьку самооцінку.

«Мені часто кажуть, щоб я перестав бути таким терплячим і нарешті грюкнув кулаком по столу, щоб змусити себе поважати. Я намагався дослухатися до цієї доброзичливої поради, але щоразу, коли збирався підвищити голос, він зривався, ставав тихим і хрипким.

Тепер я розумію, що це було пов’язано з моєю низькою самооцінкою. Глибоко в душі я був не впевнений, чи взагалі маю право існувати на світі. Я відчував, що не маю рації і що треба бути вдячним уже за те, що мені дозволили бути частиною людської спільноти. До всього я не міг допустити, щоб у когось через мене були проб­леми. Щойно я збирався вихлюпнути свій гнів, мені ставало страшно. І не тому що не відчував гніву або не знав, як зробити так, щоб мене почули». Єнс, 45 років.

Таким чоловікам, як Єнс, нема потреби працювати зі своїм гнівом, навіть попри заохочення. Насправді чоловікові потрібно працювати над самооцінкою.

Дехто думає, що їх не почують, якщо не підвищити голос. Я вважаю, що таке переконання ґрунтується на відлунні минулого досвіду. Коли ми були немовлятами, щоб привернути до себе увагу, треба було кричати. Якщо мама і тато не приходили й не позбавляли нас дискомфорту, доводилося горлати ще голосніше і вередувати доти, доки батьки все не владнають.

Залишки цієї стратегії я іноді помічаю у подружніх конфліктах. Можливо, вам знайоме бажання ускладнити життя вашого партнера, щоб підштовхнути його до дій. Ви можете чинити так, навіть не усвідомлюючи, що ж саме партнер мусить зробити. Може, у дитинстві ця стратегія і працювала, однак для дорослого життя вона фатальна. Якщо в дорослому віці ми надокучаємо іншим своїми проблемами, зазвичай це погано закінчується. Власне, ми часто виявляємо, що досягти бажаного не завжди вдається, а от наразитися на нові неприємності можна. Спокійне і стримане «Ні», або «Я б не хотів», або «Мене це не влаштовує» діє краще, ніж нестримний гнів.

У тих ситуаціях, коли чемне і спокійне висловлення побажань не допомагає, нестримний гнів теж не дасть результату. Зазвичай це означає, що ситуацію не можна змінити, оскільки людина, від якої ви чогось хочете, або не має цього, або не хоче чи не може надати вам бажане.

Якщо ви поінформували людину, які дії для вас є небажаними, а непорозуміння триває, буває корисно вказати на подальші наслідки такої поведінки, наприклад: «Якщо наступного разу ти запізнишся, я на тебе не чекатиму».

Якщо ви інформуватимете своє оточення про те, чого прагнете й бажаєте, вас розумітимуть набагато краще. Висловлювати побажання вголос — це вияв самоповаги. Хоч не завжди все складається так, як хотілося б, усе ж ви почуватиметеся краще, якщо скажете про те, чого хочете, а не змовчите.

Якщо ви заявили про своє небажання брати участь у певних діях, але це не допомогло, підвищення голосу нічого не вирішить. Можливо, краще буде вказати на наслідки небажаних учинків і діяти рішуче.