Компас емоцій. Як зрозуміти свої почуття

Розділ 7. Використовуйте заздрість конструктивно

На лекціях про почуття я завжди кілька хвилин розповідаю про заздрість. Деякі слухачі часто роблять для себе відкриття. Річ у тім, що вони звикли сприймати заздрість як неправильну або негативну емоцію. І коли такі люди дізнаються про позитивний аспект цього почуття, дехто чи не вперше в житті наважується поговорити про затаєну заздрість, що вже тривалий час отруює життя.

Заздрити боляче, і з цим нічого не вдієш. Ніхто не прагне цього із власної волі. Якби ми мали вибір, мабуть, вирішили б жити без цього почуття. В основі заздрощів — нереалізовані прагнення, потреби й незатребувані таланти. Ви заздрите людині, яка має або робить те, чого хочете ви.

Деякі пацієнти психотерапевтів зізнаються, що застрягли в сірому смутку й не можуть відчувати або сприймати власних бажань. А коли я запитую: «Чого ви хочете?» — відповіді нема. Пацієнти не знають, чого прагнуть. Тоді я зазвичай уточнюю: «Коли ви відчуваєте заздрість?» Відповідь на це запитання часто дозволяє віднайти ключ до придушених бажань і прагнень.

Я сама стала психотерапевтом через заздрість. Моя подруга працювала в цій галузі, і щоразу, коли вона розповідала про роботу, мені було майже фізично боляче. Через це я довго страждала й соромилася того, що не можу просто порадіти за близьку людину. Докори сумління припинилися, коли я почала сприймати свою заздрість серйозно і звільнилася з роботи, щоб випробувати себе в омріяній справі.

Данський психотерапевт, теолог, автор багатьох книг Бент Фальк називає заздрість міношукачем, що вказує на наші прагнення й нереалізовані таланти.

У заздрощах, найімовірніше, криються нереалізовані таланти й бажання. Якщо ви повністю їх переживатимете й не боятиметеся усвідомлювати, чого саме хочете, то перед вами відкриється новий шлях.

Один із моїх клієнтів заздрив заможному двоюрідному братові. За словами клієнта, він не міг навіть мріяти про те, щоб досягти такого рівня багатства. Проте часом люди виявляють новий підхід до проблеми, коли шукають глибших причин. Задумаймося, чим нас так приваблює багатство?

Як з’ясувалося, Єнса воно приваблювало з двох причин. Перша — це свобода від постійної роботи. Друга була пов’язана із самооцінкою. Єнс хотів, щоб його сприймали як успішну людину.

Єнс здобув свободу, коли переїхав у дешевшу квартиру і скоротив витрати на речі, які виявилися не такими вже й важливими. Також йому вдалось домовитися зі своїм роботодавцем про відпустку за свій рахунок і кілька вихідних. Як з’ясувалось, у Єнса був талант насолоджуватися свободою.

Коли ми дослідили потребу сприйняття Єнса як успішної людини, то швидко виявили, що за цим стоїть травматична подія. Школярем Єнс був найнещаснішою дитиною у класі, тому що зазнав тривалого цькування. Коли його батьки врешті-решт про це дізналися, то перевели сина в іншу школу. Відтоді Єнс не хотів говорити й думати про цькування, а просто спробував забути про нього й жити так, наче нічого не відбулося. Проте щоразу, коли він почувався нещасливим, наприклад, у присутності свого багатого двоюрідного брата, відчуття безпорадності, самотності та осуду підкрадалося знову.

Після того, як Єнс пропрацював свою травму, бажання почуватися успішнішим, ніж інші, зникло. Чоловік усвідомив, яку прірву породило таке мислення. Тепер Єнсові просто захотілося бути звичайною людиною, спілкуватися з іншими нарівні й насолоджуватися стосунками.

Заздрість — це змішане почуття. Воно поєднує в собі кілька базових почуттів. Найсильнішим із-поміж них зазвичай є смуток. Смуток складається з туги й відсутності бажаного. Також сюди більшою чи меншою мірою входить гнів. Можливо, ви відчуваєте легке роздратування, коли інші докладно описують те, чого вам не вистачає. Або ж ваш біль стає настільки сильним, що ви хочете знищити те, що є в цієї людини.

Саме собою бажання знищити щось не є небезпечним. Між імпульсом і його реа­лізацією велика відстань, якщо ви не страждаєте на психічні розлади й не перебуваєте під впливом алкоголю або наркотиків. Сподіваюся, ваші цінності не дозволять наважитися на знищення. Однак, усупереч поширеній думці, ви жодним чином не підвищите ймовірності поганого вчинку тільки тим, що визнаєте бажання його здійснити. Навпаки! Чим краще ви усвідомлюєте почуття, тим більше контролюєте дії.

У заздрощах також закладено радість, адже ви усвідомлюєте і відчуваєте, наскільки щаслива інша людина і якими щасливими були б ви на її місці.

Дехто засуджує заздрість. Це виявляється в коментарях на кшталт: «Він не захотів піти з нами тільки через те, що заздрить». Але справа не «тільки» в заздрощах. Це надзвичайно болісна емоція, від якої буває дуже самотньо, бо людина, яка її відчуває, часто засуджує себе й не хоче ні з ким про це говорити.

Якщо ви відчуваєте заздрість до когось, найімовірніше, вам потрібні співчуття і підтримка. Вони допоможуть вам виявити власний потенціал і втілити його в життя.

Заздрість нерідко руйнує взаємини, бо ми про неї майже не говоримо. Люди соромляться говорити про свою заздрість. Це табу.

Якби ми почали спілкуватися на цю тему відвертіше, багатьох проблем можна було б уникнути. Наприклад, ви можете сказати: «Я тішуся за тебе, але водночас мені боляче. Я хотів би, щоб зі мною теж таке сталося».

Або так: «Коли ти розповідаєш про свій новий роман, мені стає так тоскно, що навіть дихати важко. Я хотіла б розділити твою радість. Але це нелегко». Щира відповідь може перейти в розмову про те, як заздрісникові наблизити втілення свого бажання або досягнути своєї мети, адже заздрість посилюється залежно від того, наскільки людина вірить у досяжність для неї цих цілей або речей. Чим більша віра людини, тим менше відчуватиметься заздрість.

Іноді розмову повинен почати той, кому заздрять. Заздрісник може соромитися про це говорити. У таких ситуаціях буває корисно почути: «Я відчуваю, що між нами виникає певна дистанція щоразу, коли я говорю про свої успіхи. Ти наче кудись зникаєш. Я хочу, щоб ти знав, що я повністю зрозумію, якщо тобі боляче про це слухати».

Заздрощі або ревнощі можуть виявитися такими сильними, що вам доведеться припинити дружбу або зробити в ній перерву. Якщо ваш друг або колега отримав підвищення, на яке сподівалися ви, нелегко спостерігати за його успіхами зблизька. Можливо, через кілька місяців або років ви зможете поновити спілкування.

Вдови і вдівці часто вирішують не спілкуватися зі щасливими парами на першому етапі переживання втрати, тому що це роз’ятрює рани. Утім через тривалий час біль втрати послаблюється настільки, що такі люди можуть опанувати свої почуття — навіть тоді, коли від споглядання взаємного кохання стає гірше.

Однак і тим, кому заздрять, буває нелегко. Успішні люди нерідко самотні. Тим, хто має такі ж мрії і, найімовірніше, такий же талант, як і вони, важко знаходитись поряд. Таку ціну доводиться платити за досягнення, і я сподіваюся, що ви не пішли б на це добровільно.

Дехто вважає, що заздрість — це погане почуття, і ми повинні бути вищими за нього. «Заздрити несправедливо», — можуть сказати такі люди. Проте немає сенсу висловлювати моральні судження щодо емоцій, тому що ми їх не вибираємо. Не можна змусити себе припинити щось відчувати. І навіть якби вам це вдалося, то дорого обійшлося б. У такій ситуації неминуче пригнічення, яке часто супроводжується втратою життєрадісності й цілеспрямованості, а також життєвих орієнтирів.

І все-таки впливати на свої почуття можна. Найкраще, що варто зробити, щоб не навантажувати інших своєю заздрістю, — отримати бажане. Або ж припинити на це сподіватися й «оплакати» свою надію; відтак визначити собі інші, досяжні цілі.

Якщо ви не здатні отримати те, чого прагнете, і не можете відпустити це почуття, є сенс поговорити із професійним психотерапевтом або коучем замість того, щоб обдумувати все самотужки й нікуди не рухатися.

У дитинстві я якийсь час заздрила зведеній сестрі, коли та отримувала подарунки від мачухи. Трохи згодом я, побувавши в мами, повернулася з коробкою, куди запакувала свої найкращі речі. Я загорнула їх у фольгу й переклала ватою, щоб довше розпаковувати іграшки на очах у зведеної сестри. Не пам’ятаю, чи вона мені позаздрила, але саме цього мені хотілося досягти.

Дітям властиво демонструвати щось, насміхаючись, мовляв: «Правда ж, у тебе цього немає?»

Існує багато причин для того, щоб викликати заздрість в інших. Наприклад, це може бути спосіб поквитатися. Чи вияв пасивно-агресивної поведінки, з якою важко боротися, коли вона стосується дорослих. Або бажання відстояти свої переконання чи прагнення, постати у вигіднішому світлі. Чи й проста потреба викликати захоп­лення в інших.

Деякі люди одержимі тим, щоб ними захоплювались. Вони часто плутають захоплення з любов’ю. Імовірно, що в дитинстві такі люди отримували забагато першого й замало другого.

Якщо заздрощі виникають навіть попри те, що вам це загалом не властиво, варто задуматися: чи немає в цієї людини прихованої, найімовірніше неусвідомленої, мети викликати своїми розповідями такі емоції?

Іноді заздрощі у взаєминах більше кажуть про того, кому заздрять, ніж про самого заздрісника.

В одного мого клієнта Пера був брат, який постійно торочив про свої успіхи. Перу було важко це слухати.

«Але я, мабуть, просто заздрю», — думав він.

Я взялася розпитувати Пера про зв’язок між ним і братом. Урешті-решт, Пер розплющив очі на те, що насправді відбувалось. Як з’ясувалося, брат Якоб не цікавився внутрішнім світом Пера. Якоб шукав у Перові тільки позитивне відображення себе. Він очікував на похвалу, а Пер звинувачував себе в тому, що йому так важко виправдовувати братові сподівання.

Однак бути для когось відображенням завжди обтяжливо, особливо якщо між людьми немає міцного зв’язку або взаємного інтересу.

Якщо вам неприємно слухати розповіді про те, як добре в когось ідуть справи, причина не обов’язково криється у вашій заздрості. Можливо, вас використовують як інструмент, знаряддя, а це нікому не сподобається, якщо немає чіткої і взаємної згоди на такі стосунки.

У результаті Пер вирішив рідше спілкуватися з Якобом. Він перестав звинувачувати себе в тому, що спілкування із братом виснажливе, і більше не змушував себе це витримувати. Урешті-решт, Пер відчув приплив енергії, щоб підтримати стосунки. Йому стало легше давати Якобу те, чого той так хотів.

Якщо ви настільки соромитеся своєї заздрості, що ледве наважуєтеся її відчувати або усвідомлювати, спробуйте новий метод або підхід: виведіть це почуття на світло. Можливо, вам слід поговорити з кимось про це, щоб з’ясувати, чого вам не вистачає в житті і як це отримати. Якщо те, чого ви прагнете, недоступне, можна спробувати інший підхід: цілковито прийняти свій смуток, щоб потім відпустити його.

Якщо ваша дружба чи близькі стосунки припинилися через заздрощі, можна дати їм іще один шанс, але перед цим варто обговорити ці почуття. Це стосується і тих випадків, коли заздрість відчували ви, і тих, коли інша сторона приділяла менше уваги дружбі або припинила її через заздрість.