“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією

Замість вступу

Минуть роки, а може, й десятиліття, і наші нащадки напишуть фундаментальні праці про історію культурної революції в Україні у XX — на початку XXI ст. за ідеологією іудеолібералізму. Історія ця буде багатотомною, оскільки те, що зробила з нашою країною гендлярсько-лихварська і компрадорська еліта під керівництвом сіоністів, які фактично керують США і Заходом, не описати в одному-двох томах.

Автор цього видання поставив за мету окреслити суть проблеми, її витоки й показати зв’язок між терором 1917-1923 рр., і культурною революцією, що відбувається нині. Технологія процесів різна, але суть і виконавці — ідентичні. Ймовірно, що ідейні кілери (і не лише єврейського походження) розпочнуть проти мене кампанію під гаслом боротьби з антидемократичними елементами, ініціюючи судові процеси, залякуючи, може, звільнять з роботи, але при цьому неодмінно кричатимуть про антисемітизм на державному рівні. Не виключено, що може бути і навпаки — повне замовчування, жодної реакції на цю книгу, щоб не привертати уваги суспільства до проблеми. Однак я повинен сказати те, що знаю, бо мої знання всіх процесів — від Бога. Мені невідомо, чому він обрав саме мене для їх оприлюднення, але інформація надходить, я її опрацьовую і мушу нею ділитися, тому що безкровний геноцид — знищення населення без застосування зброї, шляхом економічної і фінансової диверсії та інформаційного вампіризму — досяг свого апогею.

Ідейні кілери — найманці з числа політиків, духівництва, інтелектуалів, які зраджують інтереси народу, проституюючи совість і розум. В умовах криміногенного режиму проводиться конкурс на підлість. Що страшніший негідник, то вища його посада і більше можливостей робити зло. Єврейський фашизм виховує фанатиків, націлених на знищення всього і всіх, хто їх перевершує, хто не втратив здатності мислити й усвідомлювати загрозу мракобісся. У книгах знаменитих сатаністів Кроулі і Лавея неухильно проводиться думка: щоб відірвати людину від Бога й морально розкласти, її треба позбавити піднесеного почуття любові. Прагнення до цього завжди було головним напрямом розтлінної діяльності ідейних кілерів іудеофарисейської (демонічної) цивілізації в боротьбі з християнством. З розвитком і зміцненням демонічної цивілізації велична християнська етика любові витіснялася, і її місце посідали уявлення про “свободу сексу” і “право” кожної людини потурати своїм низьким матеріалістичним бажанням. Тривалий час саме в цій частині боротьба іудеїв і масонів проти християнства не мала успіху. І лише наприкінці XX ст. іудеофарисейська цивілізація почала брати верх в цій боротьбі, головними інструментами якої є засоби масової інформації й кінематограф.

Епіцентром створення і розвитку іудеофарисейської цивілізації стали Сполучені Штати Америки. Всі сили зла, жорстокості, розпусти і розтління, властиві демонічній цивілізації, втілені в історії США найбільш повно і послідовно.

“Хоч би за що взялися іудеї, все перетворюється на бруд і на пряму свою протилежність, — пише В. Данилов. — Навіть найпрекрасніше, що є в житті людини — сексуальні любовні стосунки, їхня теле- і кіно-індустрія подає тільки у поєднанні з насильством, сексуальними маніяками-вбивцями, монстрами, з божевіллям, некрофілією, гомосексуалізмом, мазохізмом, садизмом та іншими патологічними станами психіки людини”[1].

Коли я розпочав працю над цією книгою, мені весь час спливали на думку слова одного з ідеологів “холодної війни” і засновників Центрального розвідувального управління (ЦРУ) США А. Даллеса: “Посіявши в Радянському Союзі хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності фальшивими й змусимо їх повірити в ці цінності. Ми знайдемо своїх однодумців і спільників у самій Росії. Епізод за епізодом розігруватиметься грандіозна за своїми масштабами трагедія загибелі найнепокірнішого народу на Землі, остаточного, незворотного згасання його самосвідомості. З літератури і мистецтва ми, наприклад, поступово витравимо їхню соціальну сутність, відучимо художників, відіб’ємо у них бажання зображувати, досліджувати процеси, що відбуваються в глибинах народних мас. Література, кіно, театри зображуватимуть і прославлятимуть найнизькі людські почуття. Ми будемо всіляко підтримувати і піднімати так званих митців, які насаджуватимуть культ сексу, насильства, садизму, зрадництва — одне слово, аморальності.

В управлінні державою ми створимо хаос і безладдя. Непомітно, але активно і постійно сприятимемо самодурству чиновників, хабарництву, безпринципності. Чесність і порядність висміюватимуться і нікому не будуть потрібні, вони перетворяться на пережиток минулого. Хамство і нахабність, брехня і обман, пияцтво і наркоманія, тваринний страх одного перед одним, зрадництво, націоналізм, ворожість народів і передусім ненависть до російського народу — все це ми будемо тонко й непомітно культивувати, все це розквітатиме махровим цвітом. І лише невелика кількість людей здогадуватиметься чи навіть розумітиме, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безвихідне становище, перетворимо на посміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати й оголосити покидьками суспільства. Будемо спотворювати і знищувати основи моралі. Завжди робитимемо головну ставку на молодь. Станемо розтлівати, розбещувати її”[2].

Коли було написано ці рядки, культурна революція у США вже починала давати свої плоди. Тому А. Даллесу неважко було прогнозувати те, що може відбутися в інших країнах, він добре знав механізми культурної інверсії.

Наведені вище слова А. Даллеса могли б стати епіграфом до життєпису вождів української революції 1992—1998 рр. — організаторів і провідників політики геноциду народу України. Як похмуро констатує А. Зінов’єв, “навряд чи можна знайти в історії людства інший такий приклад, коли частина населення країни з таким завзяттям, майстерністю і успіхом знищувала б свій народ задля корисливих, частіше за все ілюзорних інтересів”[3].

Проте так відбувається не лише в Україні, Росії чи інших країнах колишнього Радянського Союзу. Апологети культурної інверсії, послідовно керуючись програмними документами А. Даллеса, спочатку випробували так звану критичну теорію на американському народі, виховавши “загублене покоління” 60-х років XX ст., відтак експортували свій “винахід” у країни Західної, а тепер і Східної Європи.

Однак ні американський, ні інші народи світу не спромоглися дати достойну відсіч ідейним кілерам культурної революції. Щоправда, нині у США, Західній Європі й країнах колишнього СРСР набирає сили правий рух, який бореться за національні держави, патріотизм, православні сімейні традиції та цінності, проти іудеофарисейської цивілізації та її сатанинських цінностей. Ревізіоністи Америки і Західної Європи, конспірологи, антиглобалісти, члени таємних організацій Японії (які поклялися знищити Америку за атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі[4]), ісламський світ та багато інших утворюють нову силу, нове інтернаціональне братство, роз’яснюють народам світу гнилу сутність матеріалістичного лібералізму, іудеофарисейської цивілізації. Мине кілька років, і весь світ підніметься проти фінансового інтернаціоналу[5] з його лихварським капіталом і матеріалістичною філософією, який, потураючи іудеофарисейській цивілізації, невблаганно веде людство до загибелі. Вони не мають жодного шансу на спасіння.

У слов’янських країнах, зокрема в Росії та Україні, більшість людей усвідомила, що деідеологізація — найпотужніша руйнівна ідеологія. Тому жодної деідеологізації бути не може. І суспільство, яке не має національної ідеї та ідеології, приречене на самознищення. На сьогодні жодна партія в Україні не виробила своєї ідеології, лише Всеукраїнська партія “Нова сила” заявила про ідеологічну доктрину “український солідаризм”.

Україна звільниться від існуючої колоніальної залежності (а вона є колоніальною державою) тільки тоді, коли кожен громадянин відчує персональну відповідальність за свою долю, за долю своїх дітей; коли кожна людина, озброєна досконалими знаннями, досконалим світоглядом, буде самодостатньою. Православний світогляд, який визнає богоцентричність світу, арійська ідеологія наших пращурів допоможуть народу України розпочати відродження, звільнитися від доларового зашморгу і вийти на шлях до нового світлого майбутнього.

“Бий їх, і вони втечуть! — заклик Меїра Ланського, надрукований у Нью-Йорку видавництвом Джонатан Девід. Кого треба бити, Ланський не уточнює, але закликає до терору і геноциду: “Євреї, чого притихли, наче дурні вівці, дозволяєте знищувати себе, обкрадати, вбивати ваших синів й ґвалтувати дочок?.. Сором вам! Треба підніматися на боротьбу. Ви такі ж люди, як і інші. Єврей може воювати! Я навчу вас, як це робиться. У нас немає зброї, та це нічого. Є дрючки й каміння. Якщо доведеться померти, помри з честю! Перестаньте боятися, дійте поодинці й групами, не чекаючи наказу й не дослухаючись докорів сумління. Наша справа свята! Дайте їм добре, бийте їх, і вони втечуть! Якщо судилося вмерти, помри в бою. Твої близькі, рідні, кохані чекають захисту і „в подвигу”[6].

Як казав мій добрий приятель Едуард Давидович Ходос, “навчайтесь у євреїв!”.

Мене часто запитують: ви пишете про негативні сторони життя, отримали вже стійке визнання антисеміта, але що ви пропонуєте конкретно для того, щоб змінити ситуацію?

Що більше я замислююся над такими питаннями, то частіше доходжу висновку, що в ситуації яка склалася, нам не слід звинувачувати ні сіоністів, ані гендлярсько-лихварську і компрадорську еліту, що захопила владу. Надзвичайно легко шукати ворога й причини всіх своїх негараздів зовні, в комусь іншому, і дуже важко визнати, що в людини немає більшого ворога, ніж вона сама. Що жодні сіоністи чи іудеї, масони чи фарисеї не змогли б ні обманути, ні споїти, ні спокусити того, хто має бійцівські якості, може керувати собою і хоче розібратися в тому, що насправді відбувається з нашою країною, з нашим народом.

Якщо нас споюють?

А ви не пийте. Не паліть. Не обирайте іноземців і євреїв у депутати. Не кладіть гроші в їхні банки. Не сповідуйте їхню релігію і не вступайте в їхні секти. Не дивіться їхніх програм телебачення, не купуйте газет і не слухайте їхнє радіо. Відновлюйте зв’язок із богами, яким молилися наші пращури. Виховуйте своїх дітей в любові. Оберігайте їх від негативного впливу демонічної цивілізації.

Якщо іудеоліберали кричатимуть, що ви розпалюєте міжнаціональну ворожнечу, покажіть їм основний документ, який з викликом друкується й сьогодні для нас. Ось настанови іудеям, які дає їм їхній Бог:

“Не вступай в союз с жителями той земли, чтобы, когда они будут блудодействовать вслед богов своих и приносить жертвы богам своим, не пригласили бы и тебя, и ты не вкусил бы жертвы их; и не бери из дочерей их жен сынам своим [и дочерей твоих не давай в замужество за сыновей их], дабы дочери их, блудодействуя вслед богов своих, не ввели и сынов своих в блуждение вслед богов своих”. (“Ветхий Завет”, Исход, 34: 15-15).

Німецький філософ Гегель зазначав, що кожен народ достойний свого уряду. Щоб не було сумнівів у цьому, досить згадати, як обирали депутатів останнього скликання і скількох обрано з тих, які цинічно пограбували наше майно, зруйнували наші заводи і фабрики, розікрали й фактично зруйнували армію, позбавили країну ядерної зброї. Один із відомих генералів розповідав мені, що Україна фактично не мала можливостей залишитися ядерною державою. А чому Білорусія, чому Президент Лукашенко має ядерну зброю? На це запитання генерал відповіді не дав. Як немає відповіді й на питання, чому Ізраїль володіє ядерною зброєю і вважається третьою за ядерним потенціалом державою у світі.

Тож давайте разом думати і діяти. Наступ іудеофарисейської (демонічної) цивілізації триває. Весь світ бореться проти цієї чуми нашого часу. Хто обплутав Україну мережами інформаційної дезінформації, хто проповідує сексуальну розпусту і насильство, як відбувається культурна революція у світі та в Україні і хто є її адептами — про це розповідається у пропонованій книжці.

Я не раджу читати її тим, кого влаштовує ситуація, що склалася в Україні за роки “незалежності”.