Марія Пустельна, або Історія одного лева

Глава 8

Кілька слів про рептилій у келії Маріам: ящірки в двох великих тераріумах їй дісталися у «спадок» від померлої дружини настоятеля цього храму. Зі всього було видно, що Маріам слідкує за ящірками з великим бажанням, знає, як з ними поводитись, і отримує від цього задоволення.

Вона підходила до тераріумів, обережно відсувала пластмасові кришки із вмонтованими в них яскравими лампами, потім з банки, що стояла поруч, виймала дрібку коників і кидала ящіркам. Ящірки налітали на коників і ковтали їх миттю.

— Їжте, ненажери. Але майте на увазі: скоро почнеться Великий Піст, тоді і вам теж доведеться поголодувати, — казала вона серйозним тоном.

Іноді вона виймала з тераріуму яку-небудь ящірку, клала її собі на руку і починала гладити. Ящірка, піднявши трохи голову, закривала очі, наче від насолоди.

— Не знав, що у ящірок є мозок, — якось зауважив Гурій, спостерігаючи, як блаженствує ящірка на руці у Маріам.

— Щоб відчувати, що тебе люблять, мозок не потрібний, — відповіла Маріам.

Вони зараз були у кімнаті самі, і Гурій вирішив провести «експеримент». Він дістав з тераріуму ще одну ящірку і, злегка стиснувши її у кулаку, — так, щоб не задушити — підійшов до столику, за яким писав ікону.

Послабив хватку, випускаючи ящірку на передпліччя своєї зігнутої руки. Але ящірка, не втримавшись, зісковзнула з неї і впала на стіл. Стрімко промчала по столу, по олівцях та пензликах, і швидко видерлася на дошку з недописаною іконою. Заклякла на краю дошки, звісивши хвіст.

Гурій пильно вдивлявся в неї. Ящірка залишалася абсолютно нерухомою, лише на горлі в неї від дихання ледь помітно ворушилася шкіра. І від цих ледь помітних слабких рухів Гурію раптом привиділось, що і жінка, зображена на іконі, теж поворухнулася, що вона зараз вийде до нього!

В нього запаморочилося в голові, по всьому тілі пробіг дивний холод. Він відступив на крок. Потім якось напружився, наче готуючись до стрибка чи удару. На його обличчі відобразилось сильне хвилювання, що вмить охопило його. Він раптом чудернацьки замахав піднятими руками, як зазвичай маше передніми лапами тварина. Потім рішуче взяв зі столу чистий аркуш паперу, прикріпив його кнопками до мольберту і почав робити якийсь ескіз олівцем.

Його рухи були різкими, але виваженими, наче заздалегідь продуманими. Подекуди, відклавши олівець, Гурій якимись неприродніми кроками ходив по кімнаті. Знову «бив лапами» у повітрі і мотав головою, навіть кілька разів загарчав. А потім знову брався за олівець, продовжуючи роботу над ескізом.

Він малював лева — молодого, розумного, прекрасного лева. Він не звертав уваги на Маріам, яка сиділа на стільці, забравшись на нього з ногами, і зачаровано спостерігала цей незвичайний процес творчості.

Дивлячись на виникаючий на її очах ескіз, Маріам все сильніше бажала, щоб Гурій написав і її. Так, її — як вона лежить поруч з цим могутнім, красивим левом, гриву якого їй вже давно так хочеться погладити…