Монолітне болото або ЗАТ БЮТ

Х. Третій номер, або дрібні інтриги у високих кабінетах

Лицеміре, - вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.

Євангеліє від Св.Матвія, 7-5

Шановні Юліє Володимирівно й Олександре Валентиновичу, услід за Вашими висловлюваннями щодо нещасних олігархів і кучмістів, які помилялися і яким потрібно дати «шанс», подібне твердив і Ваш новий рекрут Микола Томенко. Зокрема, у розповсюдженій у ЗМІ інформації прес-служби БЮТ він говорить: «Якщо сказати метафорично, то кучмівський режим взяв цих людей «у полон», а наша команда їх «звільнила» і дала їм шанс перегорнути сторінку їхнього попереднього політичного життя» [21]. Ого! Виявляється, що один з тих, хто надавав кучмістам і олігархам шанс виправлятися, був сам М.Томенко! Для тих, кому невідомі деякі тонкощі, - роз’ясню: Микола Томенко вступив у ВО «Батьківщина» щойно під час VІІ з’їзду партії - 26 листопада 2005 року. Отже, виходить, що між цією датою і 17 грудня (день затвердження остаточного списку БЮТ) і відбувалося «надання шансу на виправлення». Тепер все зрозуміло?

Але М.Томенко йде у своїй святій простоті ще далі і твердить: «Найголовніше в усій історії зі списками те, що в нашій команді - напевно, єдиній в Україні - відбувалася серйозна дискусія стосовно кожного кандидата в партійний список». [22] У тих, хто знає, слова Миколи Томенка викликають принаймні подив: про яку саме команду він говорить? З часу парламентських виборів 2002 року аж до 8 вересня він був у команді Віктора Ющенка і протягом останніх 10 місяців займав посаду віце-прем’єр-міністра України; після того, як йому не вдалося схилити ПРП до входження у БЮТ, - він 7 грудня 2005 року вийшов із партії В.Пинзеника і у цей же день вступив у ВО «Батьківщина». То які ж це загадкові «команди» вели «серйозні дискусії стосовно кожного кандидата в партійний список БЮТ»? Мені, як члену політради ВО «Батьківщина», про такі «дискусії» нічого не відомо з простої причини - політрада такого питання не обговорювала, бо навіть для цього не збиралася. Мені нічого не відомо, щоб це питання обговорювала і президія політради партії, а тим більше - VІІ з’їзд ВО «Батьківщина». Отже, «дискусії» проводились у дуже тісному колі.

Але досить цікавою є ще одна теза М.Томенка: він закликає журналістів вибачитися за публікації «про наявність у списках БЮТ Олександра Волкова, Олександра Задорожнього, Петра Димінського, Степана Гавриша, Миколи Гапочки, Святослава Піскуна, Ігоря Плохого». М.Томенко твердить, що тим самим журналісти вводили народ в оману. Та ніхто нікого не вводив! Названі вище особи (М.Томенко чомусь не згадав Будагянца Миколу Абрамовича, Кіроянца Сергія Георгійовича та деяких інших членів фракції) з якихось причин лише в останній момент не були включені до списку БЮТ. Із цими кандидатами шановна Юлія Володимирівна й Олександр Валентинович проводили неодноразові співбесіди. Я сам бачив Олександра Волкова у черзі на прийом до Ю.Тимошенко двічі, один раз у листопаді, другий - 15 грудня 2005 р., тобто за день до міжпартійного з’їзду. Питання формування списку у ці дні для вождів «Батьківщини» були найголовнішими - це підтвердили мені особисто Ви, шановний Олександре Валентиновичу, коли впрошували мене 21 грудня 2005 року не виходити із списку і подати документи на реєстрацію.

«Українська правда» 11 січня 2006 року оприлюднила найбільш цікаві відповіді Олександра Волкова на запитання, що йому надійшли під час проведення чату. Так ось, на запитання чому Юля не взяла його у список Олександр Михайлович із властивою йому прямотою і відвертістю відповів: «Ті умови, які мені були запропоновані, навіть для мене людини достатньо заможної - вони виявилися не підйомними». [23] Під час чату О.Волков кілька разів наголошував на тій обставині, що у формуванні списку БЮТ брав найактивнішу участь Михайло Бродський. [24]

А ось львівський бізнесмен Петро Димінський в обласній пресі заявив, що на тему входження у список БЮТ не раз проводив переговори із Ю.Тимошенко. До речі, на прес-конференції у Львові, відповідаючи на запитання журналіста, Ви, шановна Юліє Володимирівно, відповіли, що Петро Петрович Димінський дуже достойна людина, і Ви хочете бачити його у списку БЮТ. То за що ж вибачатися, пане Томенко? Це одне. І друге. Якщо вірити опублікованим словам П.Димінського, він відмовився від 71-го місця у списку БЮТ і сказав, що подібне вчинив інший бізнесмен - Ігор Носалик.

Під час прес-конференції у Львові 19 грудня 2005 року Петро Димінський прямо заявив: «Перед з’їздом я зустрічався з Юлією Володимирівною, вона запропонувала мені 71 місце у списку., Носалику Ігорю Степановичу - 68. Після цього я попросив показати мені весь список. І коли я побачив оточення Тимошенко, яке йде у Верховну Раду, я відмовився іти з нею на вибори». Тобто патріотично налаштований український олігарх Петро Димінський відмовився від цілком прохідного місця у списку БЮТ, бо теж не бажає плямувати через нього своє добре ім’я. Цей крок він пояснив так: «Подивіться на список і самі зрозумієте, там не потрібно коментарів, я не кажу, що там люди хороші чи погані, я просто впевнений на 100 %, що ця сила не буде захищати інтереси українського народу».

Деякий час досить активно співпрацював із Ю.Тимошенко і відомий Олександр Задорожний, колишній представник представник Президента України Л.Кучми у Верховній Раді. За його словами, це припадало на період після відставки уряду Ю.Тимошенко. Тоді О.Задорожний пропонував свої послуги у якості начальника юридичного відділу виборчого штабу БЮТ. У цей час Юлія Володимирівна задекларувала стратегію об`єднуючої помаранчево-блакитної стрічки, однак через небезпеку втратити свій наявний електорат, передовсім, у Західній Україні, у листопаді тактику змінили, тому й О.Задорожний відійшов. Публікації на цю тему були у ЗМІ, тому й журналісти припускали, що цей відомий кучміст теж потрапить у список Юлії Володимирівни. Отож, допитливі журналісти подали читачам цілком достовірну інформацію про плани і перспективи окремих відомих осіб щодо їх особистої участі у виборчому списку БЮТ. То за що ж тоді вибачатися, пане Томенко?

Про Миколу Томенка вже сказано, але у зв’язку з цим вартує іще дещо пригадати - це буде корисним не лише Вам, шановні Юліє Володимирівно та Олександре Валентиновичу, а й іншим партійцям і просто цікавим.

Микола Володимирович Томенко (№ 3 у списку БЮТ) входив до числа найближчих соратників Віктора Ющенка, був одним із польових командирів Помаранчевої революції, відповідав за організацію виступів із сцени Майдану; без його або Ю.Луценка згоди практично ніхто не міг підійти до мікрофона. В останній час він грав роль ланки, за допомогою якої Ю.Тимошенко намагалася перетягти на свій бік всю ПРП.

Справа у тому, що партія «Батьківщина» не так широко відома виборцям, як її незмінний лідер - сама Юлія Тимошенко. Тому на вибори ця політична сила йде блоком її імені. А для того, аби йти блоком, потрібні партнери.

Такими партнерами на минулих парламентських виборах були Українська республіканська партія «Собор» Анатолія Матвієнка й Українська соціал-демократична партія Василя Онопенка. З Анатолієм Матвієнком у Юлії Тимошенко чомусь не склалися добрі партнерські стосунки. Юлію Володимирівну вкрай дратувало, що з багатьох питань він мав іншу, ніж вона, позицію. На вересневій 2005 року політраді ВО «Батьківщина» Юлія Володимирівна навіть спересердя сказала, що краще такого союзника не мати і не допустити появи чогось подібного в майбутньому. Тоді Тимошенко висловила своє велике незадоволення Анатолієм Матвієнком і наголосила, що потрібно шукати нових партнерів та перетягувати їх на свій бік. Одним із імовірних варіантів розглядався союз із партією «Реформи і порядок», що мала досить розкручений бренд. Однак величезні зусилля, спрямовані на перетягування ПРП на бік Юлії Тимошенко, не спрацювали. Палкий прибічник Ю.Тимошенко, заступник голови ПРП Микола Томенко не зміг переконати однопартійців, тому на з’їзді партії «Реформи і порядок», який відбувався 26 листопада 2005 року, він грюкнув дверима, вийшов із членів ПРП і одразу ж поїхав на з’їзд «Батьківщини», - що теж проходив у цей день. Там йому одразу ж надали слово для дуже важливого повідомлення. З трибуни з’їзду вже іншої партії -«Батьківщини», розпашілий і схвильований М.Томенко заявив, що ПРП відмовилась вступати у блок БЮТ, тому він, на знак протесту, вийшов із її рядів і став безпартійним. Але таким він був, очевидно, не більше, як 10 хвилин, бо, почувши слова скривдженого, здається, Олександр Турчинов заявив, що «ми приймаємо Миколу Томенка у свої ряди». Ці слова з’їзд підтримав гарячими оплесками - так М.Томенко, навіть не написавши заяви, був обраний членом ВО «Батьківщина».

У списку блоку БЮТ Микола Томенко тепер займає третю сходинку, відразу ж за Юлією Тимошенко й Олександром Турчиновим. Таке високе місце передовсім можна пояснити умілим і добре продуманим використанням постаті Миколи Томенка. Адже виборці України пов’язують його саме із Помаранчевою революцією - він найбільше часу провів на сцені Майдану і постійно був присутній на екранах телевізорів. За час революції Микола Томенко вже став певним символом-брендом. Як наслідок, на рівні підсвідомості пересічного виборця склався відповідний стереотип, лише залишилося його вміло використати. Подібний підхід був і до інших. Саме тому в першу десятку списку БЮТ потрапили справді достойні люди, які, за добре продуманим задумом, мають стати своєрідним паровозом, що тягне за собою решту вагонів, тобто списочників.

Не зайве нагадати нюанси щодо Вашого, шановна Юліє Володимирівно, нового партнера, який входив до числа особливо наближених до Вас осіб і став третім після М.Бродського та О.Зінченка, хто вкрай розбурхав полум’я так званого «корупційного скандалу» в оточенні Президента України Віктора Ющенка.

Нагадаю таку деталь. Про неї розповіли Ви, шановна Юліє Володимирівно, на вересневому засіданні політради ВО «Батьківщина» 2005 року, а згодом повторили у прямому телеефірі.

Отже, після вечірньої розмови у Президента України Віктора Ющенка, пов’язаної із скандальними виступами М.Бродського і О.Зінченка, яка мала місце 7 вересня 2005 року, Ви одразу ж поїхали на дачу, де зібрали своїх соратників і радились з ними аж до ранку. У цій нічній нараді, крім Вас, шановна Юліє Володимирівно, тодішнього голови СБУ О.Турчинова, Генерального прокурора України С.Піскуна, брав участь і Микола Томенко. Очевидно, що, виконуючи рішення цієї явно масонської наради, навіть не виспавшись, віце-прем’єр-міністр України М.Томенко вже о 10 годині ранку (!) провів екстренну прес-конференцію, яка чомусь транслювалася у прямому ефірі каналу НТН, - її я дивився в кабінеті фракції БЮТ у Верховній Раді. Про цю прес-конференцію о 9-й годині ранку було оголошено на засіданні фракції і сказано, що там прозвучать дуже цікаві речі. Отже, в рядах керманичів БЮТ знали не лише про прес-конференцію М.Томенка, а й про те, що він там буде говорити. Але у зв’язку із цим виникають запитання: з якого це дива загальнодержавний комерційний канал зранку транслював у прямому ефірі прес-конференцію М.Томенка? І відкіля про це наперед знало керівництво фракції БЮТ? Принагідно зауважу, що пряма трансляція загальноукраїнським каналом не передбаченої програмою прес-конференції є дуже недешевою справою.

Але М.Томенко не сказав нічого нового - лише підтримав «високоморальну» позицію колишнього Держсекретаря Олександра Зінченка щодо звинувачення «оточення президента». Новим стало лише те, що він оголосив про свою відставку з посади віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних питань.

І після цього демаршу М.Томенка у когось ще може залишитися хоч крихта сумніву у тому, що шановна Юлія Володимирівна не була причетна до так званого «корупційного скандалу в оточенні президента»? Навіть найменші сумніви цілком спростовує нічна масонська нарада на дачі та виступ у прямому ефірі М.Томенка.

Надзвичайна поспішність прес-конференції М.Томенка була викликана двома обставинами. Перша полягала в тому, аби вчинити ще один скандал перед запланованим на 11 годину ранку цього ж дня телевізійним зверненням Президента України Віктора Ющенка до українського народу, про що вже було анонсовано. Друга виходила з того, що Ви, шановна Юліє Володимирівно, мали ще раніше до прес-конференції М.Томенка зустрітися з Президентом. Для чого саме - мені не відомо. Але відомо інше - о 8-й годині ранку Ви зателефонували до В.Ющенка і попросили негайно прийняти Вас. Звісно, що Президент прийняв Прем’єр-міністра. Ваша розмова з Президентом затягнулася у часі. Коли Ви розмовляли, М.Томенко вже проводив прес-конференцію, про яку Ви просто не могли не знати, а фракція БЮТ у Верховній Раді повним складом голосувала про зняття депутатських повноважень з Петра Порошенка, який на цей час вже склав повноваження Секретаря РНБО і звернувся до Верховної Ради з проханням відкликати свою попередню заяву. Ви теж про це знали. Я був у цей день на засіданні фракції, де депутатів якраз націлювали на те, аби добитися позитивного голосування. Голова фракції Олег Білорус стверджував: якщо Петро Порошенко повернеться у Верховну Раду, він знову очолить бюджетний комітет, а це не вигідно уряду і прем’єр-міністру. Ніхто з депутатів фракції БЮТ тоді, мабуть, і не сумнівалися у тому, що Юлія Володимирівна буде сидіти у кріслі глави Уряду до самих виборів, як, зрештою, і вона сама на це сподівалася. Але Ви, шановні, були надто самовпевнені - у цей же день Президент відправив у відставку Уряд на чолі з Ю.Тимошенко. А сталося це так.

Коли Ви, шановна Юліє Володимирівно, облесливо вмовляли Президента не робити різких кроків, Ви не лише сподівались, а й були переконані, що так і буде. У зв’язку із цим я згадую самовпевнені слова Вашого заступника по партії Ярослава Федорчука щодо можливості зняття В.Ющенком Вас із посади прем’єра, які ще раз нагадаю: «Не зніме. Нема коли. Вибори на носі. Він що - самогубець?» З цього я роблю висновок, що Президента України Віктора Ющенка свідомо підставляли мало не на кожному кроці і вели до безвихідної для нього ситуації, тобто главу держави намагалися звести до рівня маріонетки. Так от під час Вашої, шановна Юліє Володимирівно, розмови із Президентом України Віктором Ющенком йому стало відомо про прес-конференцію віце-прем’єр-міністра М.Томенка, на якій він вилив великий цебрик бруду, по суті, на всю Помаранчеву команду революціонерів; дізнався він і про голосування у Верховній Раді фракції Вашого імені щодо Петра Порошенка. Президент тоді ще не знав і просто не міг знати про всі деталі та обставини спрямованої, передусім, проти нього гри, але він це, мабуть, відчув. Згодом, бідкаючись, Ви, шановна Юліє Володимирівно, повідомили, що «Президент встав, підійшов до вікна і сказав: «Розмову закінчено».

Якраз після цього моменту Президент вийшов на заплановану раніше прес-конференцію, звісно, що на неї він спізнився. І цілком зрозуміло - говорив він не те, що, мабуть, мав намір початково сказати народу, - Ваші, шановна Юліє Володимирівно, та Ваших соратників дії із закручування і заплутання величезного вузла проблем нарешті спонукали Президента до рішучих кроків. Замислившись над щирістю Ваших слів і дій, Президент, очевидно, зрозумів, що йде потужна брудна гра, тому він рішуче розрубав цей великий гордіїв вузол та відправив у відставку очолюваний Вами Уряд.

Ви, шановна Юліє Володимирівно, цього явно не сподівалися. Це добре видно навіть по розгубленому і розпачливому виразу Вашого обличчя в момент проголошення В.Ющенком відставки Уряду на фото, яке облетіло мало не всі газети і журнали. Але знаєте, що я думаю? Ви були вкрай розгублені і деморалізовані не тим, що Вас відправили у відставку, а тим, що зірвано так добре продуманий багатоходовий сценарій вистави, у якій Ви виконували роль головного режисера. Хіба таке можна назвати великою і високою політикою? На моє переконання, це є ніщо інше, як дрібні інтриги у високих кабінетах. Як співставити такі явно підступні дії із місією чесного і відкритого політика та навіть просто порядної людини?

І коли початковий сценарій не вдався, керівництво БЮТ спішно переключилося на реалізацію іншого плану - унеможливлення затвердження нового Прем’єр-міністра України. Важелем впливу виступила парламентська фракція БЮТ - вона не голосувала за пропозиції Президента, без неї не вистарчало 226 голосів для прийняття рішення. Президента знову намагалися зламати і нав’язати йому Вас, шановна Юліє Володимирівно, у якості нового прем’єра, Ви навіть зробили вигляд, що простягуєте руку. Я не знаю випадку, коли б чиста рука чесної людини, простягнута до такої ж постаті, зависла у повітрі. Вашу ж руцю Віктор Ющенко чомусь просто не взяв, а Ви в істериці заявили, що нібито її хтось вкусив, облив мазутом, обсипав пір’ям та ще й підпалив.

Однак справа, як відомо, полягала в іншому - Президент України Віктор Ющенко просто заручився підтримкою своїх колишніх опонентів із фракції «Регіони України», за якими теж стоїть значна частина виборців. Президент на те й Президент, аби мирити і об’єднувати всіх громадян України. Він це і зробив у досить скрутний для України час. Сам Віктор Ющенко про ці події сказав так: «В країні задіяний цинічний план руйнації влади». Шановні Юліє Володимирівно й Олександре Валентиновичу, чи, бува, Ви не знаєте ідейних натхненників та організаторів цього плану та його виконавців, і не лише під першим, другим і третім номерами, а й наступних маріонеток?