Монолітне болото або ЗАТ БЮТ

XII. Олександр Зінченко і БЮТ

Олександр Олексійович Зінченко став цією особою, яка фактично підірвала помаранчеву команду зі середини, виступивши із скандальними звинуваченнями на адресу так званого «оточення президента» 5 вересня 2005 року. Хоча О.Зінченко не надав жодного конкретного доказу про корупцію щодо жодного із близьких до Президента України осіб, проте він зажив слави поборника корупції і став чи не найшановнішою постаттю в оточенні Юлії Тимошенко. О.Зінченку пропонували велике політичне майбутнє.

Перебуваючи у Чернівцях 9 листопада 2005 року Олександр Олексійович сказав журналістам, що йому пропонують місце у першій п’ятірці виборчого списку «Блоку Юлії Тимошенко. Ці слова облетіли мало не всі газети. Однак Олександра Зінченка не було навіть включено у список БЮТ. У чому ж справа?

Те, що Олександр Зінченко не потрапив до списку БЮТ, залишається великою загадкою. Цю особу були раді бачити у виборчому списку і М.Бродський, і О.Турчинов, і сама Ю.Тимошенко - про це вони повідомляли у пресі. Досить красномовними у цьому питанні є висловлювання М.Бродського - лівої руки Ю.Тимошенко. З огляду на їх надзвичайну важливість подаю їх мовою оригіналу за «Українською правдою» [26].

Цитата перша: «Господин Зинченко не выдержал испытания славой и не смог избежать прогрессирующей мании величия. Она привела к тому, что в поисках сотрудничества с Блоком Юлии Тимошенко, ему показалось, что в этой компании он должен быть чуть ли не старшим партнером» (Виділено автором. - Д.Ч.)

Цитата друга: «Тем не менее и я лично, и мне кажется, Юлия Владимировна, были бы рады видеть Александра Зинченко в списке БЮТ, но без многочисленной свиты лиц (Виділено автором. - Д.Ч.), которые действуют под вывеской де-факто не существующей, а де-юре созданной в последний разрешенный законом момент Партии патриотических сил Украины».

Цитата третя: «На протяжении нескольких недель Зинченко просто шантажировал Юлию Тимошенко, требуя непомерного количества мест в списках БЮТ в Верховную Раду, областные и местные советы. (Виділено автором.- Д.Ч.) Их общее количество великовато для диванной политической партии.

Цитата четверта: «Больше того, господин Зинченко требовал поддержать его на выборах городского главы Киева.» (Виділено автором -.Д.Ч.)

Цитата п’ята: «Отрицательное отношение к такому аппетиту я отстаивал во всех дискуссиях, которые происходили при участии Юлии Владимировны и Александра Зинченка.» [27] (Виділено автором.- Д.Ч.)

У переговорах О.Зінченка з Ю Тимошенко брав участь ще й О.Турчинов. Ні політрада ВО «Батьківщина», ні президія політради таких делікатних питань не розглядали. І хоча переговори велися келійно, деякі моменти стали надбанням гласності. Зокрема, згідно інтернет видання «Полите», О.Зінченко вимагав у Ю.Тимошенко 15 місць у прохідній частині списку БЮТ у Верховну Раду України (тобто стільки, скільки потрібно для створення самостійної фракції). Крім цього, Зінченко хотів ще 25% місць у списках БЮТ на місцевих виборах. [28]

Переговори із О.Зінченком не принесли останньому жодної користі. Обурений непомірним апетитом колеги М.Бродський, за даними Інтернет-видання «Політе», у своїй звичній манері, спересердя, дуже мило сказав: «Саша іди ти на х…». Відповідно Саша чомусь образився і згодом заявив про свій намір не йти на вибори у блоці з Тимошенко та пояснив, що по списку БЮТ будуть балатуватися неприйнятні для нього кандидати - Волков і Бродський. [29]

Із вищесказаного випливає ряд запитань.

Чому Олександра Зінченка, який навіть не був членом «Батьківщини», а вважався соратником Ющенка нараз охопила «манія величі» і він почав вважати себе «мало не старшим партнером» та став вимагати від М.Бродського, Ю.Тимошенко і О.Турчинова:

1) включити його «багаточисельну свиту» у список БЮТ на виборах народних депутатів України;

2) включити у списки БЮТ людей О.Зінченка на виборах у місцеві органи влади;

3) підтримати його особу на виборах міського голови Києва.

Погодьтеся, що апетити цього колишнього Державного секретаря України були великими, якби не було попередніх домовленостей із ним?

Цілком очевидно, що Олександр Зінченко мав дуже вагомі причини так багато вимагати. На мою думку, такими підставами могли бути лише попередні домовленості із Ю.Тимошенко досягнуті напередодні його скандальної прес-конференції 5 вересня 2005 року, яка стала прологом політичної кризи в Україні. Сама поведінка Олександра Зінченка свідчить про якісь закулісні, підкилимні ігри та домовленості і дає достатньо підстав підозрювати, що його звинувачення соратників Президента України, до речі, абсолютно бездоказові і голослівні, були наперед узгоджені із тодішнім Прем’єр-Міністром України Юлією Володимирівною Тимошенко та її наближеним оточенням.

Те, що О.Зінченко не потрапив до списку БЮТ, можна пояснити лише одним - він вимагав за свої дії занадто багато.