Монолітне болото або ЗАТ БЮТ

І. Вступ

Наші політики тільки те й роблять, що розчаровують людей, скільки можуть.

Юлія Тимошенко. [3]

Шановні Юліє Володимирівно й Олександре Валентиновичу! Відразу ж після завершення міжпартійного з’їзду 17 грудня 2005 року, у телефонній розмові із членом президії політради ВО «Батьківщина», народним депутатом України Сергієм Сасом я заявив, що відмовляюся балотуватися на наступних парламентських виборах за списком БЮТ і просив передати моє рішення Вам. Упевнений, що С.Сас прохання виконав. Цілком зрозуміло, що мій вихід зі списку БЮТ передовсім був виявом протесту. Спочатку я не мав жодного наміру витрачати час на додаткове пояснення, лише хотів висловити своє «фе» та бажав почути, зокрема, Вашу, шановний Олександре Валентиновичу, думку з цього приводу. Але мої телефонні дзвінки в центральний офіс партії впродовж 17-21 грудня були безуспішними, а поведінка секретарів для мене видалася дуже дивною. Ваша, шановний Олександре Валентиновичу, секретарка Аня завжди впізнавала мене по голосу із перших же слів і незмінно відповідала: «Добрий день, Дмитре Васильовичу!» А тут сталася якась дивовижна зміна - це відчувалося з її поведінки та тональності голосу; на мої прохання з’єднати з Вами вона вкрай невпевнено відповідала, що Ви зайняті, що у Вас нарада, що Ви себе погано почуваєте, що Вас немає, що Ваш мобільник не відповідає…

А в мене, шановний Олександре Валентиновичу, не було жодної агресії - навпаки, з’явилася чітка визначеність і якесь неймовірне полегшення - ніби важкий тягар зняли із моїх плечей. Я всього-на-всього хотів підтвердити сказане раніше С.Сасу та подякувати Вам особисто за оцінку мною зробленого в рядах «Батьківщини» впродовж шести років. Ось і все. Але Ви, шановний Олександре Валентиновичу, очевидно, боялися гострої розмови і, щоб її уникнути, змусили підлеглих секретарів говорити неправду; Ви проявили свій заячий характер. Який тоді в дідька з Вас був голова СБУ?

Зрозумівши марність сподівань на телефонну розмови з Вами, я взявся за перо, адже вихід із списку БЮТ є знаковим для мене кроком, тому саме життя змушує проаналізувати зроблене в рядах «Батьківщини» і дати більш розлогу відповідь на багато злободенних питань. З огляду на це я вдаюся до ґрунтовного і докладного викладу своєї позиції. Впевнений, ознайомлення з нею, конче потрібне для широкого кола людей і, гадаю, буде корисними Вам, шановні Юліє Володимирівно та Олександре Валентиновичу. Сподіваюсь, що читання мого трохи задовгого листа (коротше аж ніяк не виходить) не стане марною тратою часу ні для кого.

Насамперед відзначу одну важливу деталь - впродовж свого шестирічного перебування у «Батьківщині», особливо в останній рік, я часто відчував якийсь дискомфорт, усвідомлював, що робиться щось не так, не раз сумнівався у щирості та добропорядності багатьох людей. Особливо мене пригнічував приплив у фракцію та керівні органи ВО «Батьківщина» занадто одіозних фігур, учорашніх ревних служителів кучмівського режиму, з яким ми стільки боролись. Але я завжди пробував відганяти неприємні роздуми тезою: «А хто із смертних є непомильним?» Останні події щодо формування та оприлюднення повного виборчого списку БЮТ змусили мене вдатися до рішучого і безповоротного кроку. Я виходжу не лише із цього ганебного списку, а й із партії «Батьківщина», бо не бажаю бути поруч із тими, хто вірно служив кучмівському режиму та руйнував Україну. Це не патріоти - це явно антиукраїнські сили, з якими мені не по дорозі.

На моє переконання, список виборчого блоку, який претендує на роль національного лідера українського народу, насамперед повинен відповідати національним інтересам. А тому у його лавах повинні перебувати широковідомі, високоморальні, заслужені і патріотично налаштовані особистості, для яких турбота про Вітчизну та український народ є головним. На превеликий жаль, список БЮТ не відповідає таким високим вимогам; значною мірою він складається із махрових кучмістів, дуже сіреньких людей та надто сумнівних осіб. Багато з них ще порівняно недавно діяли всупереч інтересам української нації, захищали і всіляко оберігали Л.Кучму та його антинародний режим, одержуючи за це цілком реальні матеріальні блага. На мою думку, вони були у складі руйнівників України і діяли на шкоду українському народові.

Шановна Юліє Володимирівно, Ви незмінно повторюєте, що ці люди всього-на-всього помилялися, що тепер вони за народ, а тому потрібно їм дати шанс виправитися. Наголошую на простій істині: для виправлення певних осіб існують конкретні виправні заклади. Парламентський список будь-якого виборчого блоку аж ніяк не повинен виконувати подібних виправно-виховний функцій. Складається враження, що включення у список БЮТ, насамперед у його десятку, справді достойних і заслужених особистостей потрібне Вам, шановні Юліє Володимирівно й Олександре Валентиновичу, насамперед, аби їх іменами прикрити цілком одіозні фігури і тим самим обдурити виборця. І що найбільш цікаво - всі, кому, за Вашими ж словами, шановна Юліє Володимирівно, слід «виправлятися», опинилися у першій сотні.

Я розумію, шановні Юліє Володимирівно й Олександре Валентиновичу, що надане мені 120-те місце може бути цілком прохідним, адже Ви сподіваєтесь здобути на виборах 2006 року щонайменше 160-180 депутатських мандатів. Мабуть, ви розраховували, що 120-те місце буде добрим стимулом для Дмитра Чобота, аби він у якості агітатора роз’їжджав Україною, проводив зустрічі, прес-конференції і тим сприяв збільшенню прохідної частини списку БЮТ. Але цього не буде.

Я ніколи не ставив за самоціль будь-що бути народним депутатом і на всіх своїх виборчих компаніях (1990, 1994, 1998, 2002 рр.) незмінно повторював виборцям, що мене влаштовують обидва варіанти: чи оберуть мене депутатом, чи ні. Коли оберуть - я буду чесно і сумлінно виконувати свій обов’язок перед Вітчизною і стоятиму на сторожі інтересів українського народу, а якщо не оберуть, то тим самим звільнять мене від цієї непростої місії, і я житиму, як переважна більшість громадян, - піклуватимусь про сім’ю, роботу, матиму час для походів хоча б на природу, відновлю наукову і творчу діяльність - мені є чим зайнятись. Я і тепер виходжу зі свого принципу, тому «рвати пупок» заради досить амбівалентного списку БЮТ не маю жодного бажання. Окрім цього, теперішню політичну ситуацію в Україні без Кучми я вважаю не такою вже й складною, і для мене не є надто принциповим питання, хто переможе на парламентських виборах - БЮТ, «Наша Україна» чи Українська народна партія. Я далеко не впевнений, що перемога БЮТ для українського народу буде кращим варіантом, навпаки, вважаю, що це може стати початком нової трагедії мого народу. Для такого судження є надто багато підстав.

Той факт, що у блоці БЮТ заслужені кучмісти та олігархи цінуються набагато вище, ніж самовіддані борці за Україну без Кучми та його антинародного режиму, змушує серйозно задуматися. Саме ця обставина багато про що свідчить і робить неприйнятною для мене участь у виборах до Верховної Ради України за списком БЮТ та перебування у рядах ВО «Батьківщина».

Для кращого розуміння суті конфлікту і мого вчинку хочу нагадати Вам, шановні Юліє Володимирівно й Олександре Валентиновичу, деякі штрихи нашої спільної з Вами діяльності впродовж 2000-2005 років.