Мудрець Країни Оз

Розділ чотирнадцятий Мудрець дізнається про чарівне слово

Обернений на гуску Злючка-Закарлючка, який у свій час вважався королем гномів, і справді був дуже сердитий на Кікі Ару, навіть сердитіший за інших, кому також змінили подобу. Гном люто ненавидів птахів, бо птахи несуть яйця, а всі гноми до смерті бояться яєць. До того ж гуси винятково дурні птахи, і Злючці-Закарлючці було дуже соромно, що його обернули саме на гуску. Але найбільше гнома лякало ге, що він, чого доброго, ще може знести яйце!

Отже, Злючка-Закарлючка боявся самого себе і боявся всього, що його оточувало. Він знав, що коли яйце торкнеться його, він загине. Крім того, майже кожен звір у лісі легко може роздерти гуску. І тоді настане кінець старому Злючці-Закарлючці.

Однак, помимо цих страхів, гном був сповнений ще й люті до Кікі, якого він мріяв піймати в пастку.

хитрощами виманивши секрет чарівного слова. Хлопець здуру міг зіпсувати все, що старий горбань уже встиг зробити. Але Злючка-Закарлючка догадався, що прибуття Мудреця налякало Кікі, і не шкодував, що хлопець обернув Мудреця та Дороті на безпорадних тварин. Гнома дратувало і сердило тільки власне обернення, і він гасав по лісу, шукаючи Кікі, щоб набрати кращої подоби і схилити хлопця до свого плану підкорення Країни Оз.

Кікі Ару забіг не дуже далеко, бо його самого здивували не менше за інших блискавичні перетворення, і він тепер думав, що робити далі. Гном Злючка-Закарлючка був властолюбний і підступний, і Кікі розумів, що на нього не можна звірятись. Але гном міг складати такі плани і змови, на які в хлопчика-мрійника ніколи б не стало розуму. Тому, коли Кікі, глянувши крізь гілля дерева, побачив унизу гуску й почув, як вона викрикує: «Кікі Ару! Кря-кря! Кікі Ару!», хлопець стиха відповів їй: «Я тут», і перелетів на найнижчу гілку.

Гуска задерла голову й побачила його.

— Ти все зіпсував! — вигукнула гуска. — Навіщо ти це зробив?

— А так мені захотілось,— відповів Кікі. — Ви поводились зі мною, ніби я ваш слуга, от я й показав мешканцям лісу, що я сильніший за вас.

Гуска тихо засичала, але Кікі не почув цього.

Старий Злючка-Закарлючка швидко оволодів собою і пробурмотів під ніс: «У хлопця розуму не більше, як у гуски, хоч поки що мені доводиться ходити в гусячій подобі! Зараз я з ним буду лагідний, зате стану нещадним, коли він опиниться в моїх руках». А вголос гном сказав Кікі:

— Гаразд, відтепер я визнаватиму тебе своїм господарем. Хоча ти й зіпсував усю справу, але ми ще можемо завоювати Країну Оз.

— Як? — запитав хлопчик.

— Перш за все оберни мене знову на Ле-Мав-Ора, а тоді ми поговоримо докладніше, — запропонував гном.

— Гаразд, почекайте тут, — сказав Кікі і подерся вище на дерево. Там він прошепотів чарівне слово, і гуска обернулась на Ле-Мав-Ора.

— Чудово! — задоволено промовив гном, коли Кікі скочив до нього з дерева. — Тепер давай знайдемо затишне місце, де б нас не підслухали звірі.

Вони довго йшли лісом, аж поки натрапили на місцину, де дерева були нижчі й росли рідше, а серед цих розкиданих дерев проглядала галява, хоча й не така велика, як та, що на ній відбувалися збори всіх лісових звірів. Зупинившись на краю галяви, гном і Кікі подивились в її протилежний кінець і побачили на деревах цілу зграю мавп, які галасливо обговорювали пережите на зборах.

Старий гном прошепотів Кікі, що не слід виходити на відкрите місце і попадатися на очі цим мавпам.

— Чому? — спитав хлопчик, відступаючи трохи назад.

— Тому, що оті мавпи стануть нашою армією, армією, яка завоює Країну Оз, — сказав гном. — Сідай, Кікі, отут біля мене і мовчи, а я поясню свій план.

Але ні Кікі Ару, ні Злючка-Закарлючка не помітили, що хитра лисиця весь час бігла за ними аж від того дерева, під яким гуска знову обернулась на Ле-Мав-Ора. І цілком зрозуміло, що лисиця, яка була насправді Мудрецем Країни Оз, бачила обернення гуски. Тепер вона вирішила не спускати із змовників очей і простежити, що вони робитимуть далі.

Лисиця здатна бігти через ліс дуже тихо, не роблячи анінайменшого шуму, і тому вороги Мудреця навіть не підозрювали про його присутність. Та коли вони посідали на краю галяви спиною до Мудреця, той не знав, чи слід йому підповзти ближче і підслухати їхню розмову, ризикуючи тим, що його побачать, чи краще сховатися десь поблизу, доки Ле-Мав-Ори рушать далі.

Обмірковуючи це питання, Мудрець раптом помітив неподалік величезне дерево з дуплом приблизно на висоті трьох футів од землі.

Лисиця-Мудрець вирішив, що найбезпечніше буде сховатися в цьому порожнистому дереві. Він стрибнув у дірку й зігнувся в дуплі так, що визирали тільки його очі, і звідти почав стежити за двома Ле-Мав-Орами.

— План у мене такий, — сказав гном, звертаючись до Кікі і розмовляючи так тихо, що Мудрець чув лише гудіння його голосу. — Оскільки ти можеш обертати кого завгодно у що завгодно, ми зробимо з. цих мавп справжню армію, і з цією армією завоюємо Країну Оз.

— Але з цих мавп не вийде великої армії, — заперечив Кікі.

— Нам треба сильна, а не велика армія, — відповів гном. — Ти обернеш кожну мавпу на людину-велетня, одягнеш в гарну військову форму і вкладеш всім у руки гострі мечі. Там з півсотні мавп, а п’ятдесят велетнів складуть саме таку армію, яка нам потрібна.

— А для чого їм мечі? — запитав Кікі. — Адже ніхто не може вбити людини з Країни Оз.

— Вірно, — сказав Злючка-Закарлючка. — Людей з Країни Оз не можна вбити, але їх можна посікти на дрібні шматочки, і хоч кожен шматочок буде живий, ми розкидаємо їх так, що вони будуть зовсім безпомічні. Отже, люди Країни Оз боятимуться мечів нашої армії і ми легко їх переможемо.

— Думка нібито непогана, — відповів хлопчик схвально. — І в такому разі нам не доведеться більше вовтузитися з іншими мешканцями лісу.

— Авжеж. Ти так налякав звірів, що вони тепер нізащо не погодяться допомогти нам завоювати Країну Оз. Але оті мавпи — страшенно дурні істоти. Отже, коли їх обернути на велетнів, вони робитимуть усе, що ми накажемо. Можеш ти обернути їх усіх за одним махом?

— Ні, кожну треба обертати окремо, — сказав Кікі. — Але на всіх п’ятдесят мавп піде не більше години. Сидіть тут, Злючко-Закарлючко, а я оберну першу мавпу, — он ту, що на гілці зліва, — на велетня з мечем.

— Куди ти йдеш? — запитав гном.

— Я не можу вимовляти чарівного слова в будь-чиїй присутності, — заявив Кікі, твердо вирішивши не допустити, щоб його підступний товариш дізнався про секрет. — Тому я відійду, щоб ви нічого не чули.

Злючці-Закарлючці це дуже не сподобалось, але він усе ще сподівався заскочити хлопця зненацька і викрасти в нього чарівне слово. І він ледь помітно кивнув своєю лев’ячою головою.

Кікі підвівся і відійшов трохи в ліс. Тут він помітив дуплисте дерево. На щастя, це було саме те дерево, у якому сховався Мудрець країни Оз у лисячій подобі.

Як тільки Кікі підбіг до дерева, лисиця втягла голову в плечі, і її зовсім стало не видно в темному дуплі, коли дивитися знизу. Кікі встромив морду в дірку і прошепотів:

— Я хочу, щоб ота мавпа на гілляці зліва обернулась на велетня в п’ятдесят футів зросту, одягненого у військову форму і з гострим мечем у руці пирзкхгл!

Після цього він побіг до Злючки-Закарлючки, але лисиця-Мудрець луже чітко чув кожне вимовлене ним слово.

Мавпа негайно обернулась на велетня, і велетень цей був такий високий, що коли став на землю, його голова вистромилась над найвищими деревами в лісі. Мавпи зчинили страшенний лемент, але, мабуть, не зрозуміли, що велетень був однією з них.

— Чудово! — вигукнув гном. — Поспішай. Кікі, і оберни всіх інших.

Кікі знову підбіг до дерева і, просунувши голову в дірку, прошепотів:

— Я хочу, щоб і сусідня мавпа стала таким же велетнем-солдатом — пирзкхгл!

І знов лисиця-Мудрець почув чарівне слово, а також його правильну вимову. Але він сидів тихенько в дуплі і чекав, щоб почути це слово ще раз, аби добре його запам’ятати й часом не забути.

Кікі бігав на край галявини й повертався знову до дуплистого дерева, аж поки вимовив чарівне слово шість разів і шість мавп перетворились на небачених велетнів.

Тоді Мудрець вирішив, що він може спробувати й собі скористатися чарівним словом. І як тільки Кікі побіг до гнома, лисиця вистромила з дірки голову й тихо промовила:

— Я хочу, щоб отой звір, який зараз біжить на галяву, обернувся на ліщиновий горіх, — п ирзкхгл!

Тієї ж миті мрійник Кікі Ару в подобі Ле-Мав-Ора зник, а по землі покотився маленький горіх, і скоро зупинився.

Мудрець був у захопленні і вискочив з дупла саме в ту мить, коли Злючка-Закарлючка блукав довкола очима, намагаючись зрозуміти, що сталося з Кікі. Та замість Кікі гном уздрів лисицю і рвучко схопився на ноги. Мудрець не знав справжньої сили цього дивовижного звіра, тому він вирішив не ризикувати.

— Я хочу, щоб оце страховисько перетворилося на волоський горіх — пирзкхгл! — сказав Мудрець уголос. Та він не зовсім точно вимовив чарівне слово і Злючка-Закарлючка не змінився. Зате гном одразу ж зміркував, що «пирзкхгл!» — це і є чарівне слово. Тому він підскочив до лисиці і закричав:

— Я хочу, щоб ти обернувся на гуску — пирзкхгл!

Але гном також неправильно вимовив Чарівне Слово, бо почув його вперше, та й то спотвореним. Отже, лисиця теж не змінилась, хоч змушена була втекти, щоб її не схопив розлючений гном.

Злючка-Закарлючка почав вимовляти чарівне слово на всі лади, сподіваючись підібрати до нього ключ, і лисиця, сховавшись у кущах, навіть дещо стривожилась, як би це йому не вдалося. Але Мудрець Країни Оз був досвідченим у таких чарівницьких справах; він взяв себе в руки і незабаром пригадав абсолютно точно, як Кікі Ару вимовляв Чарівне Слово. І от він повторив те саме речення, яке казав перед цим, і гном Злючка-Закарлючка обернувся на звичайнісінький волоський горіх.

Після цього Мудрець вискочив з кущів на галявину і сказав:

— Я хочу стати самим собою — пирзкхгл!

Тієї ж миті він знову став Мудрецем Країни Оз. Підібравши ліщиновий та волоський горіхи, Мудрець обережно поклав їх собі в кишеню й побіг на велику галяву.

Ягня-Дороті захоплено замекало, побачивши свого старого друга в його звичайному вигляді. Решта обернених, так і не знайшовши гуски, також були всі тут. Товста жінка-балакунка, хлопчик-жувач, кролик і Кришталевий Кіт з усіх боків оточили Мудреця й допитувались, як усе сталося.

Та перш ніж розповідати про свої пригоди, Мудрець повернув усім (зрозуміло, за винятком Кришталевого Кота) їх природний вигляд і, коли спала перша хвиля радості, докладно повідав про те, як йому пощастило розкрити таємницю чарівника і перетворити обох Ле-Мав-Орів у такі речі, які не можуть розмовляти, а значить, не можуть і допомогти собі. І маленький Мудрець показав своїм здивованим друзям ліщиновий та волоський горіхи на доказ того, що він каже правду.

— Але послухайте! — вигукнула Дороті, — що сталося з тими велетнями-солдатами, які раніш були мавпами?

— Ет! Я зовсім забув про них! — признався Мудрець. — Очевидно, вони й досі стоять там у лісі.