Мудрець Країни Оз

Розділ дев'ятнадцятий Дороті й дві мухи-зеленухи

Дороті була глибоко засмучена і ледве стримувала сльози на очах.

— І це все, що ви можете зробити, друже? — за аитала вона маленького чоловічка.

— Це все, що я поки що міг придумати, — з гіркотою в голосі відповів Мудрець. — Але я думатиму, думатиму доти, поки не придумаю чогось путнього.

На деякий час усі замовкли, — Дороті й Мудрець глибоко замислились, сидячи на плоту, а Трот і капітан Білл глибоко замислились, сидячи на поганках і з кожною хвилиною все зменшуючись.

Раптом Дороті сказала:

— Друже Мудрець, я щось надумала!

— А що ж ти надумала? — запитав Мудрець, і з цікавістю поглянув на маленьку дівчинку.

— Можете ви пригадати оте чарівне слово, що птеревтілює людей? — запитала вона.

— Звичайно, — відповів Мудрець.

— Тоді оберніть Трот і капітана Білла на птахів, або на мух, і нехай вони перелетять на той берег. А там уже ви повернете їм звичайний людський вигляд.

— Ви можете це зробити, друже Мудрець? — нетерпляче запитав капітан Білл.

— Гадаю, що можу.

— А як же буде з корінням? — нерішуче сказала Трот.

— Та коріння ж це частина вашого тіла, отже, коли ви обернетесь на мух, то, звісно, обернетесь повністю, разом з корінням, і втечете з цього страшного острова.

— Гаразд! Дійте! — закричав моряк.

І Мудрець промовив повільно й виразно:

— Я хочу, щоб Трот і капітан Білл негайно стали мухами — пирзкхгл!

На щастя, він вимовив чарівне слово абсолютно правильно, і тієї ж миті Трот і капітан Білл наче розтанули в повітрі, а з того місця, де вони сиділи, злетіли дві зеленаві мушки.

— Ура! — в захопленні закричала Дороті. — Вони врятовані!

— Сподіваюсь, що так, — радо погодився з нею Мудрець.

Мухи з’явились на мить над плотом, а потім полетіли через річку туди, де чекали на своїх друзів Лякливий Лев та Голодний Тигр. Мудрець схопив у руки весло і щосили погнав пліт від небезпечного острова. Коли пліт досяг берега, Дороті й Мудрець зіскочили на землю і маленький чоловічок схвильовано запитав:

— А де ж наші мушки-зеленушки?

— Мушки? — перепитав його лев, який куняв собі і зовсім не знав, що сталось на чарівному острові.

— Так, тут повинні бути дві мушки!

— Дві мушки? — сказав Голодний Тигр, позіхаючи. — Ха! Я проковтнув одну, а Лякливий Лев — другу.

— Що ж ви накоїли! — перелякано вигукнула Дороті.

— Це було надто мало для нашого сніданку, — зауважив Тигр, — але, крім цих мушок, ми нічого іншого не могли тут знайти.

— Який жах! — заголосила Дороті, в розпачі ламаючи руки. — Ви проковтнули Трот і капітана Білла!

Але тут вона почула дзижчання над головою, і дві маленькі зеленаві мушки сіли їй на плече.

— Ми тут, — почувся тоненький голосочок. — До роті, ти чуєш мене? Я Трот.

— А я капітан Білл, — пропищала друга муха.

Дороті від радості мало не зомліла, а Мудрець, який був поруч і також чув тоненькі голоси, засміявся і сказав:

— Хоча й не тільки ви мухи у цьому лісі, але все ж таки раджу вам триматися подалі від лева та тигра, поки я не оберну вас знову в людей.

— Зробіть це зразу, друже Мудрець! — попросила Дороті. — Вони такі маленькі, що навіть не можна передбачити, яка біда їх може спіткати на кожному кроці.

Мудрець загадав потрібне і вимовив чарівне слово. Тієї ж миті Трот і капітан Білл постали перед друзями такими ж, як були й до того, коли ще не рушали в цю небезпечну подорож. І вони вже не були маленькими, бо Мудрець повернув їм той самий вигляд і зріст, якими їх нагородила природа. Жахливе коріння на їхніх ногах зникло під час обернення.

Поки Дороті стискала в обіймах Трот, а Трот від щастя пускала сльозу, Мудрець тиснув руку капітанові Біллу і вітав його з порятунком. Старий моряк був такий задоволений, що потис навіть левові лапу, а потім зняв свого капелюха й низько вклонився перед кліткою з мавпами.

Після цього капітан Білл почав робити щось незрозуміле. Він підійшов до великого дерева, розкрив свій моряцький складаний ніж і вирізав чималий шматок товстої кори. Потім сів на землю, видобув клубок дебелої мотузки з кишені, в якій, здавалось, було все, що завгодно, і почав прив’язувати той плоский шматок кори до ремінної підошви свого єдиного черевика.

— Для чого це? — поцікавився Мудрець.

— Я не люблю, коли мене вибивають з гри, — відповів моряк, — і через це хочу знову повернутися на цей острівець.

— Щоб він вас знову зачарував? — вигукнула Трот з явним несхваленням.

— Ні, цього разу я обхитрую чари острова. Я звернув увагу на те, що моя дерев’янка не приростає і не пускає коріння, так само як і скляні ноги Кришталевого Кота. Тільки живі істоти, з плоті та крові, як от люди та звірі, піддаються тим чарам і пускають коріння в землю. Наші черевики ремінні, а ремінь робиться з шкіри тварин. Наші шкарпетки шерстяні, а шерсть стрижеться з овець. Через те, коли ми ступили на чарівний острів, наші ноги й пустили коріння, яке міцно нас там тримало. Але моя дерев’янка була вільна. Тепер я припасував собі додаткову дерев’яну підметку до живої ноги і чари острова не зможуть мене зупинити.

— Але чому вам закортіло повернутися на острів? — запитала Дороті.

— А хіба ж ти не бачиш там Чарівної Квітки в золотому горщику? — відповів капітан Білл.

— Звичайно, бачу, і вона дуже гарна, просто чудесна.

— Так от, Трот і я прийшли сюди, щоб взяти цю чарівну рослину в подарунок Озмі на її день народження, і я зараз хочу заволодіти нею, щоб віднести до Смарагдового Міста.

— Прекрасно, — нетерпляче вигукнула Трот, — якщо ви тільки впевнені, що зможете це зробити! В усякому разі зовсім безпечно спробувати!

— Я також певен, що безпечно, бо я підв’язав корою свою ногу, — відповів моряк. — Та якщо все ж таки острів знову мене спіймає, я сподіваюсь, що Мудрець ще раз зможе виручити мене.

— Авжеж зможу, — погодився Мудрець. — У всякому разі, капітане Білл, якщо бажаєте спробувати, то рушайте, а ми стоятимемо т.ут і будемо пильнувати.

Моряк знову забрався на пліт і повеслував до чарівного острова, маючи намір пристати якнайближче до золотого горщика. Всі стежили з напруженою увагою, як він пройшов по землі, обхопив руками горщик і легко його підняв. Потім моряк повернувся назад і дуже обережно поставив горщик на пліт. Переміна місця, здавалося, зовсім не позначилась на Чарівній Квітці, бо коли капітан Білл взяв її, на ній саме розквітали нарциси, які по дорозі до плота змінились на тюльпани, а потім на гладіоли. Поки моряк веслував через річку до берега, де на нього чекали друзі, на рослині вже встигло змінитися сім різних видів квіток.

— Той чарівник, який поставив на цьому острові золотий горщик з квіткою, певно, ніколи не думав, що її може хтось забрати, — сказала Дороті.

— Він гадав, що тільки люди можуть зажадати цієї рослини, а коли будь-яка людина ступить за нею на острів, там вона й загине, — додав Мудрець.

— А тепер, — зауважила Трот, — нікому не захочеться йти на той острів і він уже не буде страшною пасткою.

— Дивіться! — вигукнув капітан Білл, переможно виносячи на берег чарівну рослину. — Якщо Озма матиме кращий подарунок на день народження, то хотів би я знати, що то буде!

— Це дуже вразить її, — сказала Дороті, зачаровано дивлячись на яскраві квіти й дивуючись з того, як вони міняються від кремових троянд до фіалок.

— Це вразить кожного у Смарагдовому Місті! — весело додала Трот. — І це буде подарунок Озмі від капітана Білла й від мене.

— По честі, дещо мусить перепасти і на мою долю, — заперечив Кришталевий Кіт. — Я відшукав цю річ, я привів вас до неї, я покликав сюди Мудреця, щоб він вас врятував, коли ви спіймались на острові.

— Твоя правда, — погодилась Трот, — і я про все це розповім Озмі, щоб вона знала, які прекрасні вчинки ти зробив.