Мудрець Країни Оз

Розділ восьмий Ле-Мав-Ори зчиняють переполох

Того ранку в Лісі Гугу зчинилась бійка. Дикий кабан Чіпо лупонув хвостом жирафа Аркса, коли той снідав, засунувши голову в густолисте дерево. Аркс брикнувся й зачепив копитом велику кенгуриху Тірріп, у сумці якої сиділо маленьке кенгуреня. Тірріп, бачивши, що винуватий у цьому дикий кабан, щосили стусонула Чіпо, а сама втекла від гострих вепрячих іклів. В сум’ятті, яке почалось після цього, велетенський дикобраз встромив півсотні гострих голок у кабана, а шимпанзе кинула з дерева кокосовий горіх у дикобраза, і той миттю втягнув голову в плечі.

Все це порушувало закони лісу, і коли безладдя припинилось, леопард Гугу, король усіх звірів, скликав своїх радників, щоб вирішити, як краще покарати призвідників.

Чотири лісових повелителі тримали урочисту раду на маленькій галявці, коли раптом побачили, що до них наближається двоє дивовижних звірів, яких вони досі ніколи не бачили.

Проте жоден з чотирьох не втратив почуття власної гідності й ні на мить не показав свого здивування. Велетенський леопард простягся на весь зріст на стовбурі поваленого дерева, ведмідь Бру, як і раніше, сидів на задніх лапах перед своїм королем, сіра мавпа Рангу стояла, склавши на грудях мускулясті руки, а єдинорог Лу лежав між своїми товаришами-радниками на боці, як це звичайно роблять коні. Всі четверо мовчали, неначе змовились, і тільки зиркали на дивних істот, що не поспішаючи посувались по їхніх володіннях.

— Доброї зустрічі, брати! — сказав один з дивовижних звірів, підступаючи до групи радників, тоді як його товариш нерішуче плентався позаду.

— Ми вам не брати, — твердим голосом відповіла йому сіра мавпа. — Хто ви такі і як потрапили в Ліс Гугу?

— Ми всього лише два Ле-Мав-Ори, — сказав Злючка-Закарлючка, на ходу вигадавши це ім’я. — Наша домівка — на Небесному Острові, а на землю ми зійшли для того, щоб попередити лісових звірів про страшну небезпеку. Люди Країни Оз готують на них війну. Вони хочуть поневолити звірів, на все життя зробити їх в’ючаками й примусити слухатись наказів тільки двоногих господарів.

Глухим, сердитим ревом відповіла на це рада звірів.

— Хто, хто це збирається зробити? — скочивши на ноги, запитав єдинорог Лу високим, скрипучим голосом.

— Люди Країни Оз, — відповів Злючка-Закарлючка.

— А що ж робити нам? — поцікавився єдинорог.

— От про це я й хочу поговорити.

— Не треба говорити! Ми підемо на бій з людьми Країни Оз! — заверещав єдинорог. — Ми розіб’ємо їх. ми потопчемо їх, ми поколемо їх, ми…

— Тихше! — заревів король Гугу, і Лу слухняно замовк, хоч весь аж тремтів від гніву. Холодний, пронизливий огляд леопарда обмацував двох небачених звірів.

— Люди Країни Оз, — сказав він, — ніколи не були нашими друзями. Але вони не були нам і ворогами. Вони нас просто не чіпали, і ми їх не чіпали теж. Для війни між нами нема ніякої причини. Вони не тримають невільників. Вони не можуть використати нас, як рабів, навіть коли переможуть нас. На мою думку, ви принесли неправду, ви, дивовижні Ле-Мав-Ори, ви, змішані звірі, ні на кого зокрема не схожі!

— О, повірте моєму слову, я кажу правду! — запротестував гном у подобі страшного звіра. — Я нізащо не став би говорити неправду, я…

— Мовчати! — знов проревів король Гугу, та так грізно, що навіть Злючка-Закарлючка розгубився й одразу принишк.

— Що скажеш ти, Бру? — запитав Король, обернувшись до великого ведмедя, який до цього не промовив жодного слова.

— Звідки цей змішаний звір знає, що те, що він каже — правда? — запитав ведмідь.

— Та бачите ж, я вмію літати, бо маю орлині крила, — взявся пояснювати Гном. — Я і мій молодший товариш (він показав пальцем на Кікі) полетіли в один гайок в Країні Оз і там випадково підслухали цікаву розмову. Люди говорили, що вони нароблять багато мотузок, потім оточать цей ліс і всі інші ліси, пов’яжуть усіх звірів і заберуть їх у неволю. Отож ми й прийшли сюди попередити вас, бо ми також звірі, хоча й живемо на небі, — але ми вам друзі.

Верхня губа в леопарда піднялася, оголивши величезні ікла, гострі, мов ножі. Він обернувся до сірої мавпи.

— Яка твоя думка, Рангу? — запитав він її.

— Ваша величність, проженіть цих потвор геть, — відповіла сіра мавпа. — Це якісь провокатори, палії війни.

— Не робіть цього, почекайте! — істерично закричав єдинорог. — Пришелець обіцяв нам порадити, що треба робити. Пропоную вислухати його. Хіба ми вже зовсім дурні, щоб не зважати на попередження?

Король Гугу обернувся до Злючки-Закарлючки.

— Говори, пришельцю! — наказав він.

— Гаразд, — почав гном. — Справа ось у чому: Країна Оз — чудова країна. У людей Країни Оз є безліч прекрасних речей — будинки з м’якими постелями найрізноманітніші смачні страви, гарний одяг, неоціненні коштовності й багато іншого, про що звірі не мають навіть уяви. Тут, у темних лісових нетрях, бідолашні звірі змушені тяжко працювати, щоб вволю попоїсти чи знайти барліг для відпочинку. Але звірі кращі за людей, і чому б їм не мати всього того, чим володіють люди? Отож я й пропоную: поки люди Країни Оз встигнуть наробити мотузок, щоб заарканити всіх нас, нам, звірам, треба зібратись докупи, виступити проти людей і полонити їх. Тоді звірі зробляться господарями, а люди — їхніми рабами.

— А яка нам з того буде користь? — запитав ведмідь Бру.

— По-перше, це врятує вас від неволі, а по-друге, ви зможете користуватись усіма тими гарними речами, які є в людей Країни Оз.

— Звірі не знають, як користуватися людськими речами, — сказала сіра мавпа.

— Але це тільки частина мого плану, — стояв на своєму гном. — Дослухайте до кінця. Ми, два Ле-Мав-Ори — могутні чародії. Коли ви переможете людей Країни Оз, ми обернемо їх усіх на звірів і пошлемо жити в ліси, а всіх звірів обернемо на людей, і вони на славу заживуть у Смарагдовому Місті.

Звірі на мить завмерли. Потім король сказав:

— Доведи це!

— Що довести? — запитав Злючка-Закарлючка.

— Доведи, що ти можеш обернути нас. Якщо ти чародій, то зроби єдинорога людиною. Тоді ми повіримо тобі. Коли ж ти цього не зробиш, ми знищимо тебе.

— Гаразд, — сказав гном. — Але я стомився і тому доручу справу своєму товаришеві.

Кікі Ару стояв осторонь, але чув усе. Хлопець розумів, що треба підкріпити ділом хвастощі Злючки-Закарлючки. Тому він відійшов на край галявки й прошепотів чарівне слово.

Тієї ж миті єдинорог став товстим, пикатим чоловічком, одягненим у пурпуровий костюм балакуна, і важко було сказати, хто більше здивувався — король, ведмідь, мавпа чи сам колишній єдинорог.

— Це правда! — закричав чоловічок-звір. — Ви ж тільки погляньте на мене! Та це ж чудо!

Тепер король звірів заговорив до Злючки-Закарлючки трохи прихильнішим тоном.

— Ми змушені повірити вашій розповіді, оскільки ви довели свою силу, — сказав він. — Але якщо ви такі всемогутні чародії, то чом ви не переможете людей Країни Оз без нашої допомоги? Навіщо вам здалося турбувати нас?

— Ех, — відповів старий підступний гном. — Жоден чародій не може зробити всього. Перевтілювати нам легко тому, що ми Ле-Мав-Ори. Але ми не можемо воювати й перемогти навіть таких слабких істот, як люди Країни Оз. Однак ми залишимося з вами, даватимемо поради й допомагатимемо вам, а потім, коли настане час, ми обернемо всіх людей Країни Оз на звірів, а всіх звірів на людей.

Король Гугу подивився на своїх радників.

— Що ми відповімо цьому дружелюбному пришельцю? — запитав він.

Колишній єдинорог Лу витанцьовував у колі й перекидався, мов клоун.

— Повірте мені, ваша величність, сказав він, — бути людиною набагато цікавіше, ніж єдинорогом.

— Ти виглядаєш якимсь дурником, — буркнула сіра мавпа.

— Зате почуваю себе чудово! — відповів чоловічок-звір.

— Я волів би залишитись ведмедем, — сказав великий Бру. — Я народився ведмедем і знаю тільки ведмежі стежки. Отже, життя ведмеже мене цілком задовольняє.

— Це тому, — сказав старий гном, — що ви не знали нічого кращого. Коли ми переможемо людей Країни Оз і ви самі станете людиною, ви будете радіти з цього.

Велетенський Леопард опустив голову на стовбур і, здавалось, глибоко замислився.

— Лісові звірі повинні вирішити це питання самі, — промовив він нарешті. — Іди, Рангу, в ліс, і нехай твоє мавп’яче плем’я розголосить наказ, щоб усі лісові звірі прийшли на велику галявину завтра до схід сонця. Коли всі зберуться, цей змішаний звір-чародій поговорить з ними і розповість їм усе, що казав нам. І якщо вони вирішать виступити проти людей Країни Оз, які нібито готують війну проти нас, я сам поведу всіх звірів на бій.

Сіра мавпа Рангу підхопилася з місця і швидко побігла в ліс виконувати наказ. Ведмідь закректав і теж пішов геть. Король Гугу підвівся, розправив своє могутнє тіло і сказав Злючці-Закарлючці:

— Зустрінемося завтра, коли сходитиме сонце, — і, зробивши кілька величезних стрибків, зник серед дерев.

Чоловік-єдинорог, залишившись на самоті з пришельцями, раптом припинив свої клоунські викрутаси.

Краще оберніть мене знову на єдинорога, — сказав він. — Мені сподобалось бути людиною, та ж лісові звірі не знають, що я їхній друг Лу, і вони ще до ранку можуть роздерти мене на шматочки.

Кікі повернув йому його справжню подобу, і єдинорог чкурнув у ліс. щоб приєднатися до своїх співбратів.

Гном Злючка-Закарлючка був задоволений з свого успіху.

— Завтра, — сказав він Кікі Ару,—ми переможе мо цих звірів і пошлемо їх воювати проти людей Країни Оз. От тоді я вже помщуся Озмі, Дороті й усім іншим своїм ворогам!

— Але ж це я усе роблю, — сказав Кікі.

— Не має значення. Зате ти станеш королем Кра їни Оз, — пообіцяв Злючка-Закарлючка.

— А дозволить мені великий леопард стати королем Країни Оз? — з тривогою запитав хлопчик.

Гном наблизився до нього й прошепотів:

— Якщо леопард Гугу стане нам на дорозі, ти обернеш його на дерево, а тоді він буде безпорадний.

— Звичайно, — погодився Кікі, а сам подумав: «Я й цього підступного гнома оберну на дерево, бо він увесь час бреше і йому ні в чому не можна довіряти»