Мудрець Країни Оз

Розділ третій Двоє поганих

Кікі обернувся й побачив біля себе якогось чудернацького дідка. Цей дідок не міг стояти прямо, бо на спині в нього випинався горб. У старого було товсте тіло й тонюсінькі ніжки та ручки. Велике кругле обличчя майже повністю ховалося в кущистій сивій бороді, яка спадала кошлатими пасмами аж до самих п’ят. На голові у нього стирчав віхоть такого ж самого білого волосся. Брудносірий одяг щільно облягав недоладну постать, а кишені віддувались, неначе були чимось до краю наповнені.

— Я не бачив вас тут, — сказав Кікі.

— А мене тут і не було, поки не з’явився ти, — відповів чудернацький дідок.

— Хто ви? — запитав Кікі.

— Я Злючка-Закарлючка, що довгий час був королем усіх гномів. Але мене вигнали з власної країни і зараз я просто блукаю по світу.

— За що ж вас вигнали? — поцікавився хлопчик-мрійник.

— А тепер у моді виганяти королів. Я був дуже гарним королем — для себе, звичайно, — та жалюгідні людці з Країни Оз не давали мені спокою. І я змушений був зректися престолу.

— Що це значить?

— Це значить, що мене вигнали, потурили, дали мені по шапці. Але поговоримо про щось приємніше. Хто ти і звідки сюди прийшов?

— Мене звати Кікі Ару. Я жив на Горі Жвак, що в Країні Оз, а тепер мандрую, як і ви.

Король гномів кинув на нього хитрий погляд.

— Я чув, що ота пташка казала, ніби ти обернув ся спочатку на сороку, а потім знову став сам собою. Це правда?

Кікі завагався, але не знайшов причини відмовлятись. йому здавалось, що так він покаже себе важливою особою.

— Так, це правда, — сказав він.

— То ти чаклун?

— Ні, — заперечив хлопчик, — я тільки знаю, як перевтілюватись.

— О, це теж неабияке чаклунство, — заявив старезний Злючка-Закарлючка. — У мене самого було кілька гарненьких чарів, але мої вороги позбавили мене їх. То куди ж ти зараз прямуєш?

— Я йду в трактир повечеряти й переспати, — сказав Кікі.

— А в тебе є гроші? — запитав гном.

— Є один золотий кружечок.

— Ага, той, що ти вкрав! Дуже добре. І до того ж ти радієш, що ти злий і поганий. Це ще краще! Ти мені подобаєшся, хлопче, і я піду в трактир разом з тобою, якщо пообіцяєш не замовляти на вечерю яєць.

— Ви не любите яєць? — запитав Кікі.

— Я боюся їх, вони небезпечні! — здригнувшись, сказав Злючка-Закарлючка.

— Гаразд, — погодився Кікі. — Я не замовлятиму яєць.

— Тоді ходім, — сказав гном.

Коли вони зайшли в трактир, господар похмуро глянув на Кікі і буркнув:

— Я ж сказав, що не дам тобі ні крихти без грошей!

Кікі показав йому золотий кружечок.

— А ти чого? — запитав трактирник, обернувшись до Злючки-Закарлючки. — Гроші маєш?

— Я маю дещо краще, — відповів старий гном і, вийнявши торбинку з однієї з численних своїх кишень, висипав на стіл цілу купу сяючих коштовностей — діамантів, рубінів, перлин.

Після цього хазяїн трактира став дуже ввічливим до подорожніх і дав їм смачну вечерю. Коли вони їли. хлопчик-мрійник запитав свого нового знайомого:

— Де ви взяли так багато коштовностей?

— Гаразд, я скажу тобі, — відповів гном. — Коли жителі Країни Оз забирали в мене моє королівство,— а забрали його тільки через те, що воно було моїм і що я хотів пристосувати його до себе, — вони сказали, що я можу взяти з собою стільки оцих коштовних камінців, скільки понесу на собі. От я й наробив на своїй одежі безліч кишень і набив їх ущерть. Коштовності — дуже хороша штука, коли вони супроводять тебе у мандрах. За них можна купити що завгодно.

— А вони кращі за золоті кружечки? — запитав Кікі.

— Найменший з оцих камінців вартий сотні таких золотих кружечків, як ти вкрав у старого чоловіка.

— Не розмовляйте так голосно, — стривоженим голосом попросив Кікі. — А то ще хтось почує, що ви сказали.

Після вечері вони вийшли разом прогулятись і колишній король гномів сказав:

— Ти знаєш Патлача, Страшила, Бляшаного Лісоруба, Дорогі, Озму та інших людей Країни Оз?

— Ні, — відповів хлопець, — я ніколи не залишав Гори Жвак, аж поки одного дня не перелетів яструбом через Смертоносну Пустелю.

— Значить, ти ніколи не бачив Смарагдового Міста в Країні Оз?

— Ніколи.

— Он як! — протягло сказав потворний гном. — Зате я добре знаю цих людців з Країни Оз, і ти можеш сам здогадатися, що я їх усіх ненавиджу. Весь час, блукаючи по світу, я сушу мозок над тим, як би їм помститися. Тепер, коли я зустрів тебе, у мене визрів план. Я завоюю Країну Оз і стану там королем, бо це навіть краще, ніж бути королем гномів.

— А як ви це зробите? — поцікавився Кікі Ару.

— Не має значення, як. Передусім мені треба домовитись з тобою. Скажи мені секрет перевтілення, і я віддам тобі повну кишеню своїх камінців, найбільших і найгарніших з усіх, що я маю.

— Ні, — відмовився Кікі.

Він одразу збагнув, що коли поділиться своєю силою з іншим, то це буде небезпечно для нього самого.

— Я віддам тобі дві кишені перлин, — запропонував гном.

— Ні, — відповів Кікі.

— Я віддам усі свої коштовності!

— Ні, ні й ні! — тричі повторив Кікі. Настирливість гнома вже починала непокоїти його.

— Ну, як не хочеш,-— мовив Злючка-Закарлючка, кинувши на хлопця недобрий погляд, — то я скажу хазяїну трактиру, що ти вкрав оту золоту монету, і він запроторить тебе у в’язницю.

Кікі лише засміявся у відповідь на цю погрозу.

— Перш ніж він це зробить, — сказав хлопець,— я обернуся на лева і розірву його на дрібненькі шматки, або на ведмедя і з’їм його, або на муху й полечу туди, де він мене ніколи не знайде.

— А ти справді можеш зробити таке чудо? — здивовано запитав старий гном.

— Звичайно, — заявив Кікі. — Я можу обернути вас на суху тріску, на шматок м’яса, на камінь, і так залишити отут біля дороги.

Злий гном помітно затремтів, почувши такі слова, але це ще більше розпалило його бажання заволодіти секретом.

Трохи помовчавши, він сказав:

— Ну то давай зробимо так: якщо ти допоможеш мені завоювати Країну Оз і обернути її жителів — моїх запеклих ворогів — на тріски чи каміння, сказавши мені свій секрет, я згоден зробити тебе правителем цієї Країни. А сам я буду твоїм першим міністром і стежитиму, щоб усі твої накази виконувались.

— На це я згоден, — відповів Кікі, — тільки все одно не скажу свого секрету.

Гнома так розлютила ця відмова, що він почав скакати, мов навіжений, бризкаючи слиною і задихаючись. Минуло чимало часу, перш ніж Злючка-Закарлючка опанував себе. Та хлопчик анітрохи його не злякався. Він сміявся із старого недоброго гнома і цим ще більше розлючував його.

Давайте облишимо цю справу, — запропонував Кікі, коли Злючка-Закарлючка трохи заспокоївся. — Я не знаю тих жителів Країни Оз, про яких ви тут згадували, отже вони мені не вороги. І якщо вони вигнали вас із вашого ж королівства, то це тільки ваша провина, а не моя.

— А ти хіба не хотів би стати королем у цій чудовій казковій країні? — запитав Злючка-Закарлючка.

— Чого ж, хотів би, — відповів Кікі Ару. — Тіль ки ж ви самі мітите на короля, і це нас може посварити.

— Ні, — сказав гном, намагаючись обдурити хлоп ця. — Це вже вирішено. Я не думаю ставати королем Країни Оз. Я навіть можу не жити в цій країні. Перш за все я хочу помститись. Коли ми підкоримо Країну Оз, я матиму досить чарівної сили, щоб відвоювати назад і своє власне королівство гномів. Тоді я назавжди повернуся у власні підземні печери, де жити краще, ніж на самісінькій маківці землі. Отже я пропоную таке: допоможи мені перемогти Країну Оз, щоб помститись, допоможи мені відняти чари у Клінди та їхнього Мудреця, і ти залишишся королем Країни Оз на віки вічні.

— Я над цим подумаю, — відповів Кікі, і того вечора хлопчик не промовив більше ні слова.

Вночі, коли всі в трактирі поснули, старий гном Злючка-Закарлючка тихенько встав з свого ліжка, прокрався в кімнату мрійника Кікі Ару й обнишпорив скрізь, шукаючи інструмента, з допомогою якого робилось перевтілення. Та ви знаєте, що такого інструмента не існувало, і хоч Злюча-Закарлючка обмацав усі кишені в одежі хлопця, він нічого чарівного там не знайшов. Тоді він повернувся до своєї постелі, і в нього закрався сумнів, чи справді може Кікі робити перевтілення.

Наступного ранку він сказав:

— Куди ти сьогодні будеш подорожувати?

— Я хочу провідати Королівство Троянд, — відповів хлопчик.

— Це дуже далеко, — сказав гном.

— А я обернуся на птаха, — сказав Кікі, — і долечу до Королівства Троянд за годину.

— Тоді оберни й мене на птаха, я полечу з тобою, — запропонував Злючка-Закарлючка. — Тільки по дорозі давай заскочимо в Країну Оз і поглянемо, як там зараз.

Кікі замислився. Країни, які він досі відвідав, були прекрасними, але йому скрізь казали, що найкрасивішою і найчудовішою з усіх є Країна Оз. До того ж Країна Оз — це ж його батьківщина, і коли він не має надії стати в ній королем, то треба ж хоч дещо знати про неї.

Поки мрійник Кікі думав, гном Злючка-Закарлючка думав також. Хлопчик володіє дивовижною силою, і хоч він не дуже розумний, але рішуче відмовляється поділитися своїм секретом. Проте, якщо він, підступний Злючка-Закарлючка, доб’ється, що Кікі поможе йому перелетіти в Країну Оз, куди він іншим шляхом не потрапить, то там йому, напевне, пощастить умовити хлопця послухатись його поради і вступити в змову для помсти, яку він уже виплекав у своєму злому серці.

— В Країні Оз є мудреці й чарівники, — сказав, нарешті, Кікі. — Вони викриють нас, незважаючи на наше перевтілення.

— Не викриють, якщо ми будемо обережними, — запевнив його Злючка-Закарлючка.—В Озми є Чарівна Картина, на якій вона може побачити все, що захоче. Але Озма й гадки не матиме, що ми збираємось в Країну Оз, і тому вона не буде наказувати своїй Чарівній Картині, щоб та показала, де ми і що робимо. А в доброї Клінди є велика книга, що зветься Книгою Подій. В цій книзі чарами пишеться все, що роблять люди в Країні Оз в кожну хвилину…

— Тоді, — сказав Кікі, — не слід навіть пробувати підкорити Країну Оз, бо Клінда читатиме в своїй книзі все, що ми робимо. А її чари набагато сильніші за мої, і вона швидко поламає наші плани.

— Але ж я сказав «люди», правда? — заперечив гном. — Книга нічого не каже про те, що роблять птахи чи звірі. Вона розповідає тільки про людей. Отже, коли ми полетимо в цю країну птахами, Клінда про нас не знатиме.

— Але ж два птахи ніяк не можуть завоювати Країну Оз, — насупивши брови, стояв на своєму хлопчик.

— Твоя правда, не можуть, — погодився Злючка-Закарлючка. Він потер лоб, поторсав заслинені пасма своєї довжелезної бороди і глибоко замислився.

— О, знаю, що робити! — вигукнув він нарешті.— Адже ти можеш обернути нас на звірів так само, як і на птахів?

— Звичайно.

— А можеш ти обернути птаха на звіра, а потім звіра знову на птаха, щоб не перетворювати їх у людей?

— Авжеж! — сказав Кікі. — Я можу обернути себе чи будь-кого іншого на що завгодно. Треба тільки правильно вимовити одне чарівне слово, і можна обернутись на будь-якого звіра, птаха, рибу чи навіть дракона, про яких лише чули в Країні Оз. Проте, коли я обернусь на дерево, я назавжди ним залишуся, бо тоді я не зможу вимовити чарівного слова, щоб стати знову людиною.

— Розумію, розумію, — промовив Злючка-Закарлючка, киваючи патлатою сивою головою, від чого довгий віхоть волосся на його маківці почав гойдатися взад і вперед, наче маятник. — Це саме те, що мені треба. Тепер слухай, я поясню тобі свій план. Ми полетимо в Країну Оз птахами й зупинимось в одному з найдрімучіших лісів у Краю Балакунів. Там ти обернеш нас обох на сильних звірів, і, оскільки Клінда не знає, що роблять звірі, ми будемо діяти, не боячись, що нас викриють.

— Але як зможуть два звірі зібрати армію, щоб перемогти сильний народ Країни Оз? — запитав Кікі.

— Дуже просто. Тільки, звісно, не армію людей. Це вони швидко викриють. Отже, перебуваючи в Країні Оз, ми ні на хвилину не можемо набирати людської подоби, аж поки не завоюємо всю Країну і не знищимо Клінду, Озму, їхнього Мудреця, Дороті й усіх інших. Тоді нам ніхто не загрожуватиме.

— Але ж у Країні Оз неможливо нікого вбиги, — сказав Кікі. .

— А нам і не треба будь-кого вбивати, — заперечив Злючка-Закарлючка.

— Боюсь, що я не розумію вас, — сказав хлопчик. — Що ж має статися з людьми Країни Оз і яку саме армію ми можемо вдвох зібрати, якщо це не буде армія людей?

— Зараз я тобі все поясню. В лісах Країни Оз живе сила-силенна звірів. Деякі з них, у найвідлюдніших місцях, страшенно дикі й злі. Вони з радістю підуть за проводирем, якщо цей проводир буде таким же диким, як і вони самі. Звірі ніколи не чіпали людей Країни Оз, бо не було кому підбурювати їх на це Але ми попросимо, щоб вони допомогли нам завоювати Країну Оз, і в нагороду обернемо всіх звірів на чоловіків та жінок. Нехай вони переселяються в будинки людей і тішаться всім, що дає щастя людям. А людей Країни Оз ми обернемо на різних звірів і пошлемо їх жити в ліси та джунглі. Як бачиш, це блискуча думка, і втілити її в життя так легко, що нам навіть не доведеться багато клопотатись.

— А як ви гадаєте, звірі погодяться на це? — запитав хлопчик.

— Ну звісно, погодяться! Ми перетягнемо всіх, звірів Країни Оз на свій бік, за винятком небагатьох, які живуть у палаці Озми. — але на них зважати не слід.