Нюрнберґ-2

Левко Григорович Лук’яненко

Народився 24 серпня 1928 року в селі Хрипівці Городнянського району на Чернігівщині.

Присвятивши своє життя боротьбі за незалежність України, 1958 року написав програму діяльности і створив підпільну Українську Робітничо-селянську спілку (УРСС).

1961 року був заарештований і засуджений до страти за «зраду батьківщини». Страту через 72 дні замінили на 15 років ув’язнення.

Під час ув’язнення проводив націоналістичну діяльність у концтаборах, голодівки протесту та ініціював рух за статус політв’язня.

Започаткував відзначення 5 вересня Дня жертв комуністичного терору.

Восени 1976 року став одним з фундаторів Української Гельсінської групи. За активну націоналістичну діяльність 1977 року був арештований і 1978 року засуджений до 10-х років тюремного ув’язнення та 5-х років заслання.

1988 року обраний головою Української Гельсінської спілки.

Співавтор Декларації про державний суверенітет України. Автор Акту проголошення України незалежною державою.

1991 р. — кандидат на посаду голови Верховної Ради та кандидат на посаду Президента України.

1992–1993 рр. — Надзвичайний і Повноважний посол України в Канаді. Почесний голова Української республіканської партії. Депутат Верховної Ради 1-го та 2-го скликання.

1994–1997 рр. — Президент Української ланки Всесвітньої Ліги за свободу й демократію.

1996 р. — Голова Президії Національного Комітету з підготовки Міжнародного суду над КПРС за злочини тоталітарного режиму проти України й українців.

1994–1996 рр., з 1998 року — Голова Асоціації дослідників голодоморів в Україні.

З 2000 року — Голова Української республіканської партії.