Нюрнберґ-2

Військові злочини

Військове командування Червоної армії (ЧА) грубо порушувало звичаї і закони війни:

22.11.21 у с. Базар ЧА взяла в полон 359 українських воїнів і запропонувала їм перейти на службу до комуністів. Вони відмовилися, за що були розстріляні. Тим самим ЧА вчинила злочин, передбачений п. «6» ст. 6 Статуту МВТ. (Encyklopedia of Ukraine, v. 1, University of Toronto: Press, 1984. — Toronto — Buffalo — London. — P. 188).

За період 1921–22 рр. після поразки армії Української народної республіки російські комуністи в місті Вінниці розстріляли понад 10 тисяч керівників, офіцерів і солдатів за участь у національно-визвольній війні. (Доктор історичних наук, професор 1. Розгін. «The Black Deeds of the Kremlin. A White Book», Vol. 1, Toronto, 1953, p. 413).

В роки 2-ї світової війни і в наступне десятиліття основним тереном боротьби українського народу проти окупації були західні області України. Її вели Організація українських націоналістів (ОУН) та Українська повстанська армія (УПА). Радянські війська НКВС і КДБ використовували проти них хімічну зброю (гази, додавали хімічну отруту до їжі і тому подібне), про що мені розповідало багато повстанців, наприклад, командир Львівської військової округи УПА майор Василь Левкович, тобто, коїли дії, що містять ознаки злочину, передбачені п. «б» ст. 6 Статуту МВТ (Женевський протокол про заборону застосування на війні «газів» 1925 р. Международное право. — Москва: Юрідіческая література, 1982. — С. 514).

Ось лишень один доказ цього: Свідчення пані Я. Романини-Левкович (архів Асоціації дослідників голодоморів в Україні (АДГУ))

«Я, Романина-Левкович Ярослава Григорівна, від 1941 року член ОУН, псевдонім «Марта», «Оля».

В 1947–1952 рр. я працювала друкаркою в підпільній друкарні ім. Арпора-Золотаря Львівського краю, де були машинки для писання, циклостиль і гутенбергівка.

Склалось так, що внаслідок розконспірованої криївки в лісі, за два тижні перед моїм ув’язненням мене з «Марійкою» (Кукіз-Служала Марія з Великих Мостів, 1928 року народження) перевели до праці в с. Реклинець на сільському господарстві (присілок Пісок).

24 січня 1952 р. господиня подала нам на вечерю суп, вареники і компот. Ми, з’ївши трохи супу, відчули, що в нас сильно болять голови. «Марійка» стала вся червоною. Відтак ми заснули.

Як пізніше я довідалась зі слів слідчого, в супі і компоті був підсипаний насонний середник. Так називали хімікат, при добавленні якого до їжі людина засинала на добу і більше. Чекісти спеціально приготовили для нас суп і компот, а господиня під наглядом чекістів тільки подала вечерю в криївку.

Я прокинулась вечором 25 січня у Львові в тюрмі на вул. Дзержинського. Спочатку я дуже слабо бачила. Коли подивилась на свою руку, побачила її величиною руки маленької дитини. Сліди від застриків на тілі в різних місцях. До нормального положення зір в мене прийшов щойно через місяць. Тиждень водили мене на слідство за під руки, бо ходити я не могла.

«Марійку» до притомності не привели. Вона заснула на віки. Вічна їй пам’ять! Причина мабуть в тому, що вона на протязі дня почувалась нездоровою і нічого не їла. Я на протязі дня з’їла кусок хліба з салом і цибулею.

Муж «Марійки» «Остап» (Служало Степан), районовий провідник ОУН Великомостівського району, вбитий чекістами в 1949 р.

Дочка Надія і тепер живе у Львові.

Я звернулась в КГБ з запитанням, де його дочка — чекісти відповіли, що померла в Рекинці.

Я. Г. Романина-Левкович

17.08.2000

Не заперечували цього й чекісти. Так, наприклад, у київському ізоляторі КДБ 1968 року чекіст Рубан Микола Терентійович виправдовував переді мною застосування хімічної зброї проти повстанців тим, що при цьому метою чекістів, як правило, було не вбити повстанця, а привести його в недієздатний стан і взяти живим у полон.