Отаман Зелений

Роман Миколайович Коваль

Громадський діяч, письменник, краєзнавець, дослідник історії Визвольної боротьби українського народу першої половини XX століття.

Народився 10 квітня 1959 р. в м. Горлівка Донецької області в родині українських вчителів Миколи Федотовича П’явка-Коваля та Надії Василівни Курило. Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту імені Олександра Богомольця (1981). Учасник самвидаву. Редактор газет “Прапор антикомунізму” (1989–1990), “Визволення” (1990), “Нескорена нація” (08.1990 — 12.1993), “Незборима нація” (01.1994–2011).

Член Української гельсінкської спілки та НРУ (1989 — 1990). Член проводу УРП (1990 — 1991). Заступник голови Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України” (12.1992 — 12.1993). Голова ДСУ (12.1993-06.2003).

Член Національної спілки журналістів України (з 1995).

Президент Історичного клубу “Холодний Яр” (від січня 1997 р.).

1998 року прийнятий до Національної спілки письменників України.

Автор книг “Гасла і дійсність” (Київ, 1990), “Чи можливе українсько-російське замирення?” (Стрий, 1991), “3 ким і проти кого” (Київ, 1993), “Про ворогів, союзників і попутників” (Київ, 1993), “Підстави націократії” (Київ, 1994), “Філософія українства” (Київ, 1995), “Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії” (Київ, 1998), “Отаман святих і страшних” (Київ, 2000), “Повернення отаманів Гайдамацького краю” (Київ, 2001), ‘Трагедія отамана Волинця” (Київ, 2002; у співавторстві з Костянтином Завальнюком), “Ренесанс напередодні трагедії” (Київ, 2003), “Нариси з історії Кубані” (Київ, 2004), “І нарекли його отаманом Орлом” (Київ, 2005), “Багряні жнива Української революції” (два видання: Київ, 2005; Київ, 2006), “За волю і честь” (Київ, 2005), “Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу” (Київ, 2006), “Тернистий шлях кубанця Проходи” (два видання: Київ, 2007; Київ, 2007), “Операція “Заповіт”. Чекістська справа № 206” (Київ, 2007), “Отаман Зелений” (Київ, 2008; 2011), “Таємниця отамана Зеленого” (Київ, 2008), “Отаман Орлик” (Київ, 2010), “Петро Дерещук і Дмитро Цвітковський. До історії партизанського-повстанського руху на Уманщині в 1920 — 1924 рр.” (Київ, 2010), “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” (Київ, 2011), “Тиха війна Рената Польового” (2011).

Редактор-упорядник книг “Невольницькі плачі” Зеновія Красівського (два видання: Київ, 1995; Київ, 2007), “Українські герої” Анатолія Бедрія (1995), “Героїзм і трагедія Холодного Яру” (Київ, 1996), “Кость Блакитний, отаман Степової дивізії” (Київ, 1997), “Записки повстанця” Марка Шляхового (Київ, 1999), “Медвин в огні історії” (Київ, 2000), “Українська афористика” (Київ, 2001), “Рейд у вічність” (Київ, 2001), “Самостійна Україна” Миколи Міхновського (два видання: Київ, 2002; Київ, 2003), “Кубанська Україна” Рената Польового (Київ, 2002), “Кобзарі в моєму житті” Рената Польового (Київ, 2003), “Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу” (Київ, 2005; у співавторстві з Віктором Рогом), “Душею з вами” Лідії Чучупак-Завалішиної (Київ, 2005), “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського (чотири видання: Київ — Львів — Дрогобич, 2006; Київ — Дрогобич, 2008; Київ — Дрогобич, 2009; Київ, 2010; Київ, 2011 — тричі; разом 7 видань), “З воєнного нотатника” Якова Гальчевського (Київ, 2006), “50 пісень Віктора Лісовола” (Київ, 2007), “Так творилося українське військо. 10 спогадів учасників Визвольної війни 1917 — 1920-х років” (Київ, 2008), “Гуцули у Визвольній боротьбі. Спогади січового стрільця Михайла Горбового” (Київ, 2009), “Чорні запорожці. Спогади командира полку Чорних запорожців Петра Дяченка” (Київ, 2010).

Автор близько 2000 статей у газетах, журналах, альманах, історичних календарях, енциклопедіях України та української діаспори.

Автор циклів радіопередач “Холодний Яр” (3-й канал Українського радіо, 1997), “Отамани Гайдамацького краю” (1-й канал Українського радіо, 2000 — 2001), “Кубанська Україна” (1-й канал Українського радіо, 2002–2004), “Історія, яка не завершується” (радіо “Культура”, 2005,2004 — 2005), “За Україну, за її волю” (Незалежне радіо Чикаго, 2009 — 2011).

Автор сценаріїв документальних фільмів “Незгасимий огонь Холодного Яру” (реж. Володимир Мощинський, 2001), “Вільне козацтво” (дві серії, реж. Олександр Рябокрис, 2009), “Гуцули у Визвольній боротьбі” (реж. Олександр Домбровський, 2009), “Отаман Зелений” (реж. Олександр Домбровський, 2009), “Семен Гризло, Звенигородський кошовий Вільного козацтва” (реж. Олександр Домбровський, 2009), “Отамани Холодного Яру” (реж. Олександр Домбровський, 2010), “Юрій Горліс-Горський” (реж. Олександр Домбровський, 2010), “Памяті шляхетних” (реж. Олександр Домбровський, 2011).

Лауреат літературної премії ім. Михайла Стельмаха (2008).

Ініціатор і організатор вшанувань героїв Визвольної боротьби українців за свою незалежність у Холодному Яру та інших місцевостях, спорудження борцям за волю України пам’ятників, меморіальних дощок, відновлення їхніх могил та найменування їхніми іменами вулиць.