Право на пиво

Владислав Виставний Марс ис дас, або «Оболонь» атакує!

1 січня 20… року. Цього ранку, скориставшись безпорадністю землян після новорічного розслабленсу, марсіяни завдали першого удару.

Між нами, землянами, кажучи, напад марсіян не був уже зовсім несподіваним.

Диво бере, коли згадаєш, як легковажно ми ставилися до зникнення однієї за одною дослідницьких станцій, що летіли до Марса. Просто вражає наївність учених, які вважали військові орбітальні станції марсіян за звичайні шматки космічного сміття! Якщо земляни не розуміються на марсіянському дизайні — це ще не привід для програми «Фобос», агресивної й авантюрної за своєю суттю. Як, по-вашому, мали сприйняти марсіяни ці два потворні агрегати, що з маніакальною завзятістю перлися через космос з єдиною метою — взяти зразки новітнього марсіанського захисного покриття?!

Залишається дивуватися терпцю марсіян, які дозволяли американським супутникам-шпигунам фотографувати свої військові об’єкти. А те, що земляни вважали ці споруди горами та западинами — погодьтеся, їхня, тобто наша власна проблема. Важливий сам факт нахабного і безпардонного розглядання.

А той факт, що одного дня поверхнею їхньої планети взявся раптом плазувати американський робот-розвідник, став приводом для сімейного скандалу і розлучення Генерального секретаря і Генералісимуса Північної півкулі Червоної планети.

Південна ж півкуля намагалася протидіяти. Однак мирні засоби виявилися не ефективними. Розповсюджуваний через подвійних агентів на Землі скептицизм і невіра у можливість життя на Марсі, навіть громадське обурення, отруйний сарказм і гоніння на фантастів не дали належних результатів.

І коли розвідка ознайомилася з науково-популярною літературою землян з підлими натяками на можливу колонізацію їхньої батьківщини, терпець марсіян урвався.

…Отже, перший удар був страшним, і насамперед, завдяки своїй марсіанській непередбачуваності. Особливо постраждала від нього Росія.

Зранку 1 січня в жодній ятці, у жодному супермаркеті, на жодному складі на Землі не виявилося пива.

Планета завила від болю. І, зрозуміло, від похмілля.

У великих містах почалася паніка. Це тільки здається дрібницею — немає пива! А коли його немає НІДЕ?! Оце справжній жах!

2 січня. 20… р. Терміново скликано Генеральну асамблею ООН. Американці вкотре обнародували факти, від яких ціпеніла душа.

Виявилося, що Саддам Хусейн був одним із найнебезпечніших марсіянських резидентів на нашій маленькій голубій планеті. У цьому він зізнався під час допиту. На продемонстрованих усьому світові кадрах кінохроніки Саддам поводився як щирий марсіанин — рухи його губ ніколи не збігалися з словами, які чули глядачі.

А у таємних бункерах президентського палацу в Багдаді було знайдено компоненти страшної хімічної зброї для знищення всього пива на планеті.

Насамкінець американці зізналися, що головного марсіанського резидента — Бін Ладена — вони упустили, і тепер той ховається десь у горах рідної планети… До нашої наступної спецоперації, скромно зауважили американці.

Об’єднані нації перебували в пригніченому стані. Навіть африканські лідери, певні до сьогодні, що Марс — це швидше шоколадний батончик, добре знали, що таке пиво. І як це тепер без нього усім буде.

З січня 20… р. Виявилося, що абсолютно загублено всю рецептуру виготовлення цього прекрасного, а після зникнення — прекраснішого вдвічі — напою. Усіх до одного фахівців броварної справи було розщеплено ворогами на молекули.

4 січня 20… р. Велика вісімка, що негайно злетілася на Бермуди, сидячи за круглим столом, сумно потягувала «Хенесі». Пива хотілося страшно.

Англійський прем’єр, людина прагматична, задав цілком резонне запитання: а чому, власне, пиво? Чому, скажімо, не ядерний удар? Канцлер Німеччини порахував на калькуляторі і підтвердив, що ядерний удар дешевший. І надійніший, радо посміхнувся російський президент.

Замислилися. Президент усіх янкі запропонував покликати експертів. «Тільки не американських!» — хором вигукнули всі інші лідери і зніяковіли. Деякі навіть почервоніли. Американець коректно вдав, що нічого не помітив. І покликав експертів. Зрозуміло, що американських.

Невдовзі експерти видали дивовижний висновок.

Виявляється, для марсіян пиво — найстрашніша у світі річ. У тому сенсі, що дуже воно їм до вподоби. І це ще півбіди. Випивши пива, марсіанин припиняє бути лояльним до Марса! Навіть більше — він може навіть зжерти у всіх на очах батончик «Марс» (за це відповідно до Сімейно-карного кодексу Північної півкулі він заслуговував на примусову зміну статі — на будь-яку з чотирьох альтернативних, у Південній півкулі — розчленування на запчастини).

Випивши пива, марсіянин вимагав на додачу тарані і чіпсів, надмірно цікавився ступенем поваги до себе у мирних громадян і взагалі поводився, неначе дембель у День ВДВ.

Загалом, випивши пива, марсіянин ставав землянином.

На пиві погоріли свого часу сотні марсіянських агентів, які тепер були цілком добропорядними землянами, і саме вони тепер без пива страждали втричі. Вони навіть зголосилися виступити в ролі камікадзе проти своєї колишньої батьківщини, за умови, що їм перед вильотом наллють по кухлю «Оболоні».

Так на історичній сцені з’являється це велике і рятівне слово — «Оболонь».

1 лютого 20… р. Очікуючи на другий, значно страшніший напад марсіян і масований викид ворожих агентів на знепивлений простір планети Земля, військові готували підступний удар у відповідь.

План був простий, як усе геніальне: розпилити в атмосфері Марса величезну кількість пива. Це мало стати для марсіан першим шоком. Після цього поверхня Марса повинна була бомбардуватися пляшками з пивом, яке з дев’яносто дев’яти відсотковою ймовірністю буде розпите вже пивозалежними марсіянами.

Але залишалося головне невирішене питання: де ж те пиво взяти?

1 березня 20… р. У місті К. на території України в обстановці підвищеної секретності із випадково знайденого на місці розкладення на молекули нігтя був клонований броварник Микола. Вийшов він не зовсім схожим на оригінал, дещо непоказний і шишкуватий, але часу на естетику не залишалося.

Головне, що у його мозку вдалося відтворити загублений рецепт пива «Оболонь», при згадуванні якого колишні марсіяни починали стогнати, як коти напровесні, і дряпати нігтями стіни.

10 березня 20.. р. На підземній базі у штаті Невада українськими фахівцями, перевезеними таємно в опечатаних товарних вагонах було негайно організоване виробництво «Оболоні» у планетарних масштабах. І тут-таки виробництво завмерло майже на тиждень: знуджені фахівці дегустували цю новітню зброю масового… ні, не знищення — швидше, насолодження, вибачте за вульгарність…

15 березня 20… р. Вдалося знову налагодити виробництво «Оболоні». Виявлені новітні марсіянські агенти були відразу нею напоєні і нагодовані таранею. Агентурна мережа Марса знову зазнала фіаско.

20 березня 20… р. Стратегічні ракети терміново позбувалися ядерної начинки і заряджалися самоскерованими касетами із пляшками «Оболоні». Так паралельно і зовсім безболісно була вирішена проблема ядерного роззброєння.

1 квітня 20… р. Ракетами типу «Сатурн» у бік Марса було запущено сто залізничних цистерн із «Оболонню». Навздогін стартувало кілька тисяч балістичних ракет із пляшками.

25 грудня 20… р. Цистерни досягли марсіанської орбіти. «Фобос» і «Деймос» відкрили безладний вогонь з усіх видів марсіанської зброї. П’ятдесят цистерн земляни втратили, але замерзлі хмари «Оболоні» прорвалися в атмосферу і додали їй приємного, з легкою гіркуватістю від гальмування запаху. Вцілілі ж цистерни розірвалися там, де й планували фахівці Росавіакосмосу і НАСА — над мирними містами і військовими базами агресорів.

Не встигли марсіяни принюхатися до незнайомого, але хвилюючого аромату, як їм на голови на гальмівних парашутах опустилися мільйони пляшок «Оболоні».

Дарма найбільш стійкі військові закликали підлеглих і населення не доторкатися до підступних пляшок. Де там! На Марсі давно вже ходили чутки про цей чарівний напій.

За годину все було скінчено. Генеральний секретар Північної півкулі, побачивши, як Генералісимус цмуляє «Оболонь» з горлечка, розклав себе на молекули. Лідери Південної півкулі пили пиво мовчки: смакували.

31 грудня 20… р. Земля одержала послання з Марса: «Ми добровільно приєднуємося до Землі. Телетайпуйте рецепт «Оболоні». З вашим Новим роком!»

Так, це був видатний день! Це був день перемоги пива над інопланетним розумом!

І ніколи ще людство не зустрічало 1 січня з такою радістю!

Бо цей ранок нової ери воно зустрічало зі своїм улюбленим пивом «Оболонь»!