Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича

Біографічні матеріали

Арсенич Микола («Березовський», «Григір», «Дем’ян», «Максим» таін.) (1910–1947), нар. в с. Нижній Бе-резів (сучасний Косівський р-н Івано-Франківської обл.) у бідній селянській родині. 1929 р. закінчив Стрийську гімназію. Член ОУН із 1929 р. У 1929–1936 рр. — студент юридичного факультету Львівського ун-ту. У 1936–1939 рр. відбував покарання за націоналістичну діяльність, звільнений німцями. 1939 р. навчався на спеціальних курсах Абвера. З березня 1941 р. — керівник Служби безпеки ОУН(с-д). Застрелився при спробі захоплення в полон.

Бандера Степан («Сірий») (1909–1959), нар. в с. Старий Угринів (сучасна Івано-Франківська обл.). Закінчив Стрийську гімназію. Навчався на агрономічному відділенні Львівської Політехніки. Член УВОз 1928 р. член ОУН з 1929 р. Неодноразово арештовувався за участь у націоналістичній діяльності та в терористичних актах. Із червня 1934 р. — в ув’язненні. 1936 р. засуджений до кари на горло (із заміною на пожиттєве ув’язнення) за участь у вбивстві міністра Б. Пєрацького. Звільнений німцями. 1940 р. — співорганізатор т. зв. Краківського збору ОУН, на якому обраний головою її проводу.

Із 7 липня 1941 р. — «почесно інтернований», у 1941–1944 рр. перебував у блоці «Цеппелін». Звільнений ТІ вересня.

Із 1948 р. разом із сім’єю жив у Мюнхені. Вбитий терористом, агентом КДБ Сташинським.

Біленький Ярослав (1883–1945). Народився в м. Самбір (сучасна Львівська обл.). Закінчив філософський факультет Віденського університету. З 1906 р. — учитель української мови й літератури, 1916–1918 рр. — директор Яворівської гімназії. 1918 р. — комісар урядуЗУНРуСокалі, 1919 р. працював у міністерстві освіти УНР.

У 1920-х—30-х рр. — учитель української мови в Академічній гімназії

у Львові, 1934–1941 рр. — Львівського університету. Помер у Самборі.

Бойдуник Осип (1895–1966), нар. в м. Долина (сучасна Івано-Франківська обл.). Учасник І Світової війни. Хорунжий Української Галицької Армії. З 1920 р. — член УВО. 1929 р. закінчив Вищу торгову школу в Празі. Учасник Установчого з’їзду ОУН. Головний контрольний ОУН, співредактор часописів «Голос нації» та «Голос». У 1941 р. — член Проводу ОУН. Помер у Німеччині.

Бусел Яків («Галина» та ін.) (1912–1945), нар. в м. Митава (сучасна Латвія), (за іншими даними в м. Кальварія, сучасна Литва). У1932—1933 рр. навчався на юридичному факультеті Львівського університету. У 1932–1939 рр. його заарештовано та засуджено за націоналістичну діяльність, звільнено німцями. У1941—1944 рр. працював у пропагандистському осередку ОУН(с-д), редактор часописів «Інформатор», «Вісті з фронту УПА», «До зброї». Один із провідних ідеологів ОУН(с-д). Загинув у бою.

Бутковський Іван (1905–1967). Нар. у Львові. Випускник Стрий-ської гімназії. Неодноразово його заарештовували за націоналістичну діяльність. 1939 р. — командир сотні «Карпатської січі». У 1941–1942 рр. його було ув’язнено та звільнено німцями. 1943 р. очолив вишкільний курінь УНС на Станіславівщині. Воював проти партизанських загонів Ковпака та ін. Від січня 1944 р. — командир воєнної округи УПА «Говерля» (УПА-Захід). У другій половині 1944 р. на еміграції в Німеччині. У 1947–1955 рр. співвидавець часопису «До зброї». Помер у Мюнхені.

Вовчук Іван Федорович (справжнє ім’я — Вовк Федір Іванович) (1903–1979), нар. в с. Очеретувате (сучасний Семенівський район Полтавської обл.) в селянській родині. 1926 р. закінчив Харківський університет, працював у радгоспі, директором школи. 1936 р. працював директором школи в Нікополі.

1942—(?) — тереновий провідник

ОУН (орієнтовна кількість членів — 40).

У складі осередку ОУН, який він очолював, було до 40 осіб. Його було заарештовано німцями, звільнено за невідомих обставин. 1943 р. переїхав на територію Генеральної Губернії. 1944 р. перейшов на територію Словаччини, згодом — Німеччини, перебував у таборі переміщених осіб у м. Карлсфельд (Баварія), редагував часопис «Визвольна політика». Похований на українському цвинтарі Святої Трійці (м. Піттсбурґ, штат Пенсильванія, США).

«Праведник народів світу».

Вітошинський Іван. Біографічних даних не виявлено.

Волошин Ростислав («Павленко», «Горбенко») (1911–1944). Нар. у с. Озеряни (сучасна Рівненська обл.) у родині службовця— залізничника. Закінчив юридичний факультет Львівського університету. З 1929 р. — член ОУН, у 1933–1934 рр. — голова Української студентської репрезентації в Польщі. У 1935–1937 рр. — співредактор газети «Юнак», часопису «Студентський Вісник». Провідник ОУН. Неодноразово його заарештовували за націоналістичну діяльність, утримували у таборі «Береза Картузька». 1939 р. ув’язнений радянськими окупантами. Із серпня 1941 р. разом із М. Скрипником та У Самчуком входить до складу Української ради довіри. Заарештований німцями, його утримували у краківській в’язниці, звільнений за невідомих обставин. 1943 р. — заступник крайового провідника ОУН(с-д) Клячківського. Загинув у бою.

Габрусевич Іван («Гребелька», «Джон», «Зубр», «Іртен», «Северко») (1902–1944). Нар. в с. Вільховець (сучасна Тернопільська обл.). Із 1929 р. — член ОУН. 1931 р. закінчив філологічний факультет Львівського університету. З 1934 р. — у еміграції в Німеччині. 15 вересня 1941 р. заарештований німцями. За нез’ясованих обставин помер у бараці «Z».

Галаса Василь («Орлан» та ін.) (1920–2002). Нар. в с. Білокриниця (сучасна Тернопільська обл.) у робітничій сім’ї. Освіта — 4-річна школа. Член ОУН із 1937 р. Був ув’язнений за націоналістичну діяльність у травні 1939 р. та під час радянської окупації. Звільнений із тюрми за невідомих обставин у червні 1940 р. 1942–1947 рр. — послідовно провідник ОУН Тернопільської, згодом Бережанської та Чорт-ківської округ і Перемишльської області, заступник крайового провідника Закерзонського краю. 1948 р. — керівник ОУН(с-д) у Волинській, Житомирській та Рівненській областях, а також в Білорусі. З січня 1951 р. — командир УПА-Північ. 11 липня 1953 р. захоплений у полон.

Похований на цвинтарі «Берківці» у Києві.

Гасин Олекса («Лицар», «Дор», «Чорнота») (1907–1949 рр.), нар. в с. Конюхів (сучасна Львівська обл.). Навчався в Стрийській гімназії та у Львівській Політехніці. Неодноразово його заарештовували за націоналістичну діяльність. Підхорунжий польської армії. У вересні 1938 р. емігрує до Австрії, потім до Німеччини. Учасник Краківського збору ОУН.

У березні—травні 1941 р. — викладач вищих старшинських (офіцерських) курсів ОУН(б) у Кракові. 1942 р. його заарештовано німцями. За нез’ясованих обставин звільнено з тюрми. 31 травня 1949 р. застрелився у Львові при спробі затримання його НКВС.

Гриньох Іван (1907–1994), народився в с. Павлів (сучасна Львівська обл.). Закінчив Українську академічну гімназію. У 1926–1930 рр. навчався у Львівській богословській академії, семінаріях Інсбрука та Мюнхена. Доктор богослов’я, доктор психології. 1930 р. — рукоположений Митрополитом Шептицьким. Був заарештований польською владою, звільнено під час радянської окупації. За благословенням Митрополита Андрія був капеланом батальйону «Нахтігаль».

У 1950–1980 рр. — голова Закордонного представництва УГВР. Помер у Мюнхені, похований у родинному склепі м. Оліфант (штат Пенсільванія, США).

Грицай Дмитро («Перебийніс») (1907–1945 рр), нар. в с. Дорожів (сучасна Львівська обл.) Закінчив Дрогобицьку гімназію. 1928 р. вступив на фізико-математичний факультет Львівського університету. Офіцер польської армії. 1933 р. — член ОУН. У 1934–1936 рр., 1939 рр. перебував в ув’язненні за націоналістичну діяльність. Звільнений німцями. Учасник Краківського збору. Навесні 1943 р. заарештований німцями. Звільнений за нез’ясованих обставин. Восени 1945 р. потрапив у полон і після тортур був розстріляний у празькій тюрмі.

Горбовий Ярослав («Буй»), нар. в м. Долина (сучасна Івано-Франківська обл.). Навчався в Стрийській гімназії. 1938 р. засуджений на 8 років ув’язнення за націоналістичну діяльність. Звільнений німцями. 1940 р. заарештований на території УРСР. Співпрацював із НКВС. Як агент-«двійник» був перекинутий до Італії та Німеччини. Разом із М. Арсени-чем вув заарештований німцями. Подальша доля невідома, за деякими даними загинув у Аушвіці.

Дуда Михайло («Громенко») (1921–1950). Нар. на Тернопільщині. Сотенний і заступник курінного 26 ТВ УПА «Лемко», командир «Залізної сотні» (У-3) куреня «Ударники-2». 1947 р. разом із сотнею перейшов через територію Польщі та Чехословаччини до американської зони окупації Німеччини. 1950 р. був десантований на територію УРСР. Відомостей про подальшу долю виявити не вдалося.

Дяченко Михайло («Боєслав») (1910–1952), нар. в с. Боднарів (сучасний Калуський р-н Івано-Франківської обл.) у селянській сім’ї. 1930 закінчив Станіславівську гімназію, вступив на юридичний факультет Львівського ун-ту. Член ОУН. 1934–1939 рр. його було засуджено за націоналістичну діяльність. 1939 р. — звільнений німцями. У1941—1944 рр. жив із сім’єю в рідному селі. У1945—1950 рр. редактор часопису ОУН(с-д) «Шлях перемоги». Застрелився при спробі захоплення його в полон.

Івахів Василь («Сонар», «Сом») (1908–1943), нар. в с. Підусільна (сучасна Львівська обл.). Даних про сім’ю виявити не вдалося. Випускник гімназії (ймовірно, польської) та польської військової офіцерської школи. 1930 р. засуджений на 6 років за націоналістичну діяльність. Звільнений 1936 р. 1938 р. заарештований повторно. Звільнений німцями. Після початку німецько-радянської війни — член Тернопільського обласного проводу ОУН(б) та військовий референт на «Північно-Західних землях», співорганізатор підпільної старшинської школи в Поморянах (сучасний Золочівський р-н Львівської обл.). 1942 р. створив на Волині перший затон місцевої самооборони, згодом — «організатор та перший керівник» УПА. Загинув у бою біля с. Чорниж (Маневиць-кий р-н Волинської обл.); за іншими даними — в с. Колки (села з такою назвою є у Волинській, Рівненській і Хмельницькій областях).

Качинський Сергій («Остап») (1917–1943), нар. в с. Острожець (сучасна Рівненська обл.) у сім’ї священика. З 1931 р. — член ОУН. Офіцер польської армії. У 1939–1941 рр. — перебував на нелегальному становищі. У 1941–1943 рр. — військовий референт ОУН на «Північно-Західних українських землях» (ПЗУЗ). Загинув у бою.

Климишин Микола (1909–2003), нар. в с. Мостище (сучасна Івано-Франківська обл.). Навчався у Станіславівській гімназії. Член УВО, з 1929 р. — член ОУН. Навчався у Краківському університеті. 1934 р. заарештований за участь у вбивстві міністра Б. Пєрацького, засуджений на довічне ув’язнення. Звільнений німцями. Учасник Краківського збору. Восени 1941 р. заарештований німцями. Звільнений у грудні 1941 р. З 1949 р. — в еміграції в США.

Клячківський Дмитро («Клим Савур», «Охрім», «Панас Монсур» таін.) (1911–1945), нар. у м. Збараж (сучасна Тернопільська обл.), в сім’ї банківського службовця (за іншими даними — в селянській сім’ї). Закінчив Станіславівську гімназію, вступив на юридичний факультет Львівського університету. Член ОУН. Служив у польській армії. 1937–1938 рр. перебував в ув’язненні за націоналістичну діяльність. 1941 р. був засуджений радянським «судом» до смертної кари (із заміною на 10 років ув’язнення). У липні 1941 р. був звільнений німцями із Бердичівської тюрми (за іншими даними — втік). У вересні 1941 р. був заарештований німцями, звільнений за нез’ясованих обставин. Із січня 1942 р. — провідник ОУН(с-д) Львова, крайовий провідник «Північно-Західних земель». Загинув у бою.

Козак Микола («Смок», «Кучма» та ін.) (1914–1949), нар. в с. Рахиня (сучасна Івано-Франківська обл.). 1933 р. закінчив гімназію, вступив до Львівської Політехніки. З 1943 р. — член ОУН. Засуджений за націоналістичну діяльність, звільнений німцями. 1941–1942 рр. — обласний провідник Кам’янець-Поділь-ської обл., у 1942–1943 рр. — Вінницької обл. у 1944 р. — 1948 рр. — крайовий референт і провідник ОУН (с-д) на «Північно-Західних землях». Загинув у бою.

Кравчук Роман («Максим», «Петро», «Степовий», та ін.) (1910–1951), нар. в м. Кам’янка Струмилова (сучасна Кам’янка Бузька, Львівської обл.) у сім’ї вчителя (за іншими даними — банківського службовця). Закінчив Золочівську гімназію. 1929 р. вступив до Львівської Політехніки.

1930 p. — член Золочівського екзеку-тиви ОУН. 1934 р. його було засуджено за націоналістичну діяльність, звільнений радянськими окупантами. Наприкінці 1939 р. (за іншими даними — на початку 1940 р.) перейшов на територію Генеральної Губернії, пройшов навчання у школі Абвера.

Навесні 1940 р. разом з І. Климовим («Легендою») нелегально повернувся до УРСР. У вересні 1941 р. заарештований німцями. У червні 1942 р. за нез’ясованих обставин його звільнено з ув’язнення. 1942 р. — член Проводу та заступник організаційного референта, у 1943 р. — організаційний референт Проводу, провідник ОУН(с-д) на «Західноукраїнських землях» (сучасні Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області та «Закерзоння» — територія сучасної Польщі). Загинув у бою.

Кук Василь («Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь») (1913–2007), нар. в с. Красне (сучасна Тернопільська обл.). Закінчив Золочівську гімназію, навчався на юридичному відділенні Люблінського католицького університету. Член ОУН із 1932 р. 1934 р. засуджений за націоналістичну діяльність до 2 років ув’язнення. З травня 1937 р. — у підпіллі, співпрацював із Р. Шухевичем. 1940 р. призначений Бандерою організаційним референтом ОУН(с-д). 31 серпня заарештований німцями у Василькові Київської обл. За нез’ясованих обставин утік із-під варти та перебрався до Львова. З 1942 р. — «урядуючий провідник» ОУН(с-д). Після загибелі Р. Шухевича — голова Проводу ОУН(б), Головний командир УПА, Голова Генерального Секретаріату УГВР. Захоплений у полон 23 травня 1954 р. Звільнений 1960 р. Похований у с. Красне Львівської обл.

Лебідь Микола («Максим Рубан», «Чорт», «Марко», «Олег», «Ігор») (1909 або 1910–1998), нар. в с. Стрілища (сучасна Львівська обл.). Закінчив Львівську гімназію. Член УВО з 1925 р., член ОУН із 1929 р. 1936 р. засуджений до смертної кари (замінено на довічне ув’язнення) за участь у вбивстві міністра Б. Пєрацького. 1939 рр. звільнений німцями (за іншими даними — втік за нез’ясованих обставин). Учасник Краківського збору, на якому був обраний заступником Бандери. Єдиний із провідників ОУН(б), який уникнув арештувлітку 1941 р. Після арешту Бандери та Стецька — «урядуючий провідник» ОУН(б). У липні 1944 р. виїхав на Захід, член 34 ОУН. Із 1949 р. — в еміграції в США.

Ленкавський Степан («Залужний») (1904–1977), нар. в с. Уторники (сучасна Івано-Франківська обл.). Учився на філософському факультеті Львівського ун-ту. З 1929 р. — член ОУН. Автор «Декалогу» («Десять заповідей українського націоналіста»). 1932 р. засуджений за націоналістичну діяльність до 4-х років ув’язнення.

1939 р. жив у Кракові, учасник Краківськго збору. У липні 1941 р. заарештований німцями, до 1944 р. утримувся в ба-раці «Z». Після 1945 р. жив у Німеччині. В 1950–1951 та 1959–1968 рр. — голова проводу ОУН(б).

Литвинчук Іван («Дубовий», «Максим» та ін.) (1917–1951 або 1952), нар. в с. Дермань (сучасна Рівненськаобл.); за ін. даними — в с. Бискупичі Руські (сучасна Волинської обл.), в сім’ї священика. Навчався в Кременецькій семінарії. У 1937–1939 рр. жив у Варшаві (за іншими даними, був ув’язнений).

Звільнений німцями. 1941 р. — керівник Сарненської округи ОУН(с-д), 1943–1944 рр. — командир БО «Заграва». 1944 р. — крайовий провідник Північно-Західного краю («Хмельницький», «Москва»). 1945 р., можливо, був командиром УПА-Північ. Загинув у бою під час спроби захоплення його в полон.

Логуш Омелян («Євген», «Іванів» та ін.) (1912–1982). Відомості про місце народження та соціальне походження відсутні. Навчався на агрономічному фак-ті Львівської Політехніки. У1937— 1939 рр. — голова Студентської Репрезентації Союзу українських студентських організацій Польщі (СУСОП). Заарештований за націоналістичну діяльність у березні 1939 р., звільнений під час радянської/німецької окупації. У 1942–1943 рр. — референт пропаганди крайового проводу ОУН ПСУЗ (Південно-Східних українських земель) у Дніпропетровську, політреферент ЦП ОУН. 1994 р. — головний редактор часопису «Ідея і чин». Після 1945 р. емігрував до ФРН, згодом до США. Помер ум. Сент-Луїс (штат Міссурі, США).

Луцький Олександр («Андрієнко», «Богун» та ін.) (1910–1946), на-родився в с. Боднарів (сучасна Івано-W Франківська обл.) у селянській сім’ї. 1930 р. — член ОУН. 1932 р. — закінчив гімназію в Станіславові. У 1933—1937 рр. — його заарештовано та засуджено за націоналістичну діяльносіть. У 1937—1939рр. — провідник у ОУН у Станіславові. Окр. провідник ОУН у Станіславові (1937–1939). У 1941–1942 рр. — військовослужбовець батальйону «Нахтігль» та 201-го батальйону охоронної поліції. Розстріляний 1946 р.

Маївський Дмитро («Сонар», «Тарас» та ін.) (1914–1945), народився в с. Реклинець (сучасна Львівська обл.) у сім’ї вчителя. Навчався в Стані-славівській гімназії. З 1933 р. — член ОУН. 1934 р. засуджений за націоналістичну діяльність, 1939 р. звільнений німцями. У 1939–1940 рр. — обласний провідник ОУН наХолмщині. У 1941–1942 рр. — заступник Крайового Провідника ОУН(с-д) СД у Києві.

У 1942, 1944–1945 рр. — головний редактор часописів «Ідея і чин», «За самостійність України», «Молода Україна». 1945 р. застрелився при спробі захоплення його в полон на території Чехословаччини.

Матла Зиновій (Зенон) («Дніпровий», «Чорний» таін.). (1910–1993), народився в с. Містки (сучасна Львівська обл.). 1930 р. — закінчив Львівську Академічну гімназію, навчався на математичному факультеті Львівського університету. 1934 р. засуджений до смертної кари (із заміною на довічне ув’язнення) за вбивство поліцейського. 1939 р. звільнений німцями. 1941 р. — крайовий провідник ОУН «Південно-Східних українських земель» (ПСУЗ) у Дніпропетровську. У 1943–1944 р. перебував у німецькому концтаборі.

1952 р. емігрував до США. Помер у Філадельфії.

Мудрий Василь (1893–1966), нар. в с. Вікно (сучасна Львівська обл.). Навчався на філософському фак-ті Львівського ун-ту. 1921р. — співза-сновник Львівського таємного ун-ту. 1926 р. — співзасновник, автор програми Українського Національно-Демократичного об’єднання, в 1935–1936 рр — головаУНДО, з1935 р— депутат, віце-маршал Сейму, голова Української парламентської репрезентації, один із ініціаторів й розробників програми нормалізації ук-раїно-польських стосунків. У 1941–1944 рр. — секретар Українського народного комітету у Львові. У 1944–1949 рр. — проживав у Німеччині, де відновив діяльність УНДО. 1949 р. емігрував до США. В 1953–1966 рр. — виконавчий директор Українського конгресового комітету Америки. Помер V м. Йонкерс (штат Нью-Йорк, США).

Омелюсік Микола («Поліщук») (1889–1970), народився на Поліссі. Учасник І Світової війни. У 1917–1920 рр. — в армії УНР. Після 1945 р. емігрував до США. Помер у м. Філадельфія (штат Пенсільванія, США).

Медвідь Михайло («Карпович», «Кременецький», Чуч-кевич» та ін.) (1913 або 1914–1945), нар. в м. Тисмениця (сучасна Івано-Франківська обл.). Даних про походження та освіту не виявлено. Член ОУН із 1933 р. Неодноразово був заарештованим за націоналістичну діяльність.

У 1941–1943 рр. — військовий референт ОУН, співорганізатор, начальник штабу УПА-Північ. Загинув у бункері біля с. Девятники (Львівська обл.) при спробі захоплення його в полон.

Осьмак Кирило («Марко Горянський») (1890–1960), народився в м. Шишаки (сучасна Полтавська обл.). 1916 р. закінчив Московський сільськогосподарський інститут. Під час І Світової війни служив у Всеросійському земському союзі. У 1917–1918 рр. — член Української партії соціалістів-революціонерів та Української Центральної ради.

З 1925 р. — співробітник Всеукраїнської академії наук. 1928 р., 1930 р. та 1938 р. його було засуджено до ув’язнення та заслання за «контрреволюційну діяльність». У 1941–1943 рр. — член Української Національної Ради в Києві.

Позичанюк Йосип («Шаблюк», «Устим», «Чубенко» та ін.). (1911 або 1913 р. — 1945), народився в с. Дашів (сучасна Вінницька обл.) у селянській сім’ї. Навчався в Ніжинському пе-дадогічному ін-ті. Член ЦК ЛКСМУ З 1939 р. — учасник підпілля ОУН. 1941 р. заарештований у Києві. Втік із примусових робіт (за іншими даними — з «Освенціму») за нез’ясованих обставин. Редактор часописів «За самостійну Україну», «За Українську Державу». Загинув у бою. Похований у братській могилі на цвинтарі с. Юшківці (Львівська обл.).

Полідович (Палідович) Михайло («Карпатський» та ін.) (1914–1944), народився в м. Миколаїв (сучасна Львівська обл.). Навчався у Львівській гімназії та торгових курсах. Член ОУН. Його було заарештовано та засуджено за націоналістичну діяльність. 1940 р. — референт пропаганди ОУН на Німеччину. 1941 р. — член крайового проводу на «Західноукраїнських землях». Головний редактор часопису «Ідея і Чин».

Загинув у бою. Похований у м. Миколаїв.

Прокоп Мирослав («Володимир», «Орлович», Вировий» та ін.) (1913–2003), нар. в м. Перемишль (сучасна Польща). Закінчив Перемишльську гімназію, навчався в Берлінському, Мюнхенському таУкраїнському Вільному ун-тах, доктор права (1949 р.). Член ОУН. 1934 р. був засуджений до 7-ми років ув’язнення за націоналістичну діяльність, звільнений за амністією 1937 р. До 1939 р. — редактор «Студентського вісника» та «Української пресової служби». 1941 р. був заарештований німцями, звільнений за нез’ясованих обставин. 1942 р. — референт пропаганди. 1943 р. — редактор часопису «Ідея і Чин». У 1944–1949 рр. — в еміграції в Німеччині. Член 34 ОУН та Проводу 34 ОУН. До 1983 р. — член Закордонного представництва УГВР, у 1983–1987 рр. — голова УГВР. У 1952–1981 рр. — очіль-ник дослідно-видавничої асоціації «Пролог». У травні 2003 року обраний почесним членом НТШ-А та УВАН. Помер 7 грудня 2003 року в Нью-Йорку, США. Похований на українському цвинтарі Бавн-Брук (штат Нью-Джерсі, США).

Равлик Іван (дату та місце народження, походження та освіту встановити не вдалося.) 1936 р. засуджений до 5 років ув’язнення на «Львівському процесі ОУН». Звільнений німцями. Після 1940 р. — заступник референта Служби Безпеки ОУН(б). Розстріляний німцями у Львові на початку 1942 р.

Ребет Лев — Роман (1912–1957), нар. в м. Стрий (сучасна Івано-Франківська обл.) в сім’ї поштового службовця. З 1927 р. — член УВО, з 1929 р. — член ОУН. Закінчив юридичний факультет Львівськогоунівер-ситету. Неодноразово його заарештовували за націоналістичну діяльність. У 1934–1938 рр. — провідник крайової екзекутиви ОУН на території сучасної Західної України. Заарештований німцями 12 липня 1941 р. До грудня 1944 р. — в’язень концтабору Аушвіц. Після звільнення виїхав до Мюнхена, очолював ОУН(с-д). 1948 р. — співініціатор і співоргані-затор створення ОУН («революційної»), т. зв. «двійкарі». З 1950 р. — голова Закордонного Представництва УГВР. Доктор права (УВУ, 1949 р.), професор (УВУ, 1954 р.). Убитий терористом-агентом КДБ. 2010 р. перепохований на Личаківському цвинтарі (Львів).

Старух Ярослав («Стяг», «Ярлан», «Стояр») (1910–1947), нар. в с. Золота Слобода (сучасна Тернопільська обл.), закінчив гімназію в Бережанах, «вивчав право» у Львівському ун-ті. Член ОУН із 1931 р., неодноразово його заарештовували за націоналістичну діяльність. 1939 р. засуджений до 13 років ув’язнення, звільнений німцями. У жовтні 1939 р. — червні 1941 р. — секретар Українського центрального комітету, сформованого у Кракові ОУН під проводом А. Мельника. Учасник «Збору» ОУН у Кракові. У 1942–1943 ув’язнений німцями, звільнений «засобами СБ ОУН». У 1943–1945 рр. — працівник референту-ри пропаганди ОУН(б). Загинув у бою біля м. Любашів (Польща).

Стахів Володимир (1910–1971), нар. в Перемишлі (сучасна Польща). Навчався у Берліні. Учасник Краківського Збору. Заарештований німцями 29 вересня 1941 р. Інтернований у бараці «Z». Після 1945 р. жив у Мюнхені, член 34 ОУН та ЗП УГВР.

Степаняк Михайло («Сергій», «Лекс») (1905–1944), нар. в с. Дзви-няч (сучасна Львівська обл.). Випускник юридичного факультету Львівського ун-ту. До 1939 р. заарештовувався за комуністичну діяльність. У 1939–1941 рр, — член ОУН, у 1941–1943 рр. — крайовий провідик «Західноукраїнських земель». 1944 р. потрапив у полон, 1947 р. засуджений до кари на смерть із заміною на 25 років каторжних таборів. Звільнений 1961 р. Похований на цвинтарі с. Дзвиняч.

Стецько Ярослав («Карбович») (1912–1986), нар. в Тернополі. У1929— 1934 рр. вивчав юриспруденцію та право у Краківському та Львівському університетах. Член УВО та ОУН. У 1934 р. засуджений за націоналістичну діяльність до 5 років ув’язнення, звільнений німцями (за іншими даними — за амністією). Співініціатор Краківського збору ОУН, на якому обраний заступником Бандери. Заарештований німцями в липні 1941 р., інтернований у бараці «Z». Після звільнення жив у Мюнхені. З 1946 р. — президент Антибольшевицького Блоку Народів. Із 1968 р. — голова ОУН(б).

Ступницький Леонід («Гончаренко») (1892–1944). Учасник І Світової війни, в 1919–1920 рр. — в армії УНР. 1941 р. — в штабі УПА «Поліська Січ». Із травня 1943 р. — начальник штабу БО «Заграва» та штабу УПА-Північ. Загинув у бою біля с. Дермань Здолбунівського р-ну Рівненської обл.

Турковський Василь («Петрович», «Павло»), нар. в селі (сучасна Тернопільська обл.). Навчався на юридичному факультеті Львівського ун-ту. Учасник Краківського Збору. У 1941–1944 рр. заступник СБ ОУН(б) у Львові. Загинув у бою 1 листопада 1944 р. в «Чорному лісі».

Хмильовський Микола, о. («М. Лав-рівський») (1880–1963). Нар. у с. Про-кропивна (сучасна Тернопільська обл.). Закінчив теологічні студії у Відні, висвячений 1907 р. польовий катехіт Золочівської бригади УПА. 1922—1931рр. — вчитель, директор Золочівської української приватної гімназії. З 1932 р. — директор Малої Семінарії УГКЦ у Львові. 1946 р. написав відозву до віруючих з нагоди «ліквідації» УГКЦ. Заарештований МДБ 31 березня 1953 р. Його утримували у в’язницях Львова, Києва, Москви. Засуджений Особливою нарадою при МДБ до 10 років позбавлення волі. Утримували його в тюрмах Володимира та Верхнє-Уральська, деякий час — в одній камері з Юрієм Шухевичем. Звільнений 1954 р., жив у с. Мілана, обов’язки священика виконував нелегально.

Шухевич Роман («Тарас Чупринка», «Роман Лозовський», «Тур» та ін.) (1907–1953 рр.). Нар. у Львові. З 1925 р. — член УВО. У 1934 р. закінчив Львівську Політехніку, за фахом — архітектор. 1926 р. виконав теракт у Львові проти польського чиновника (інші учасники були засуджені до страти). У 1928–1929 рр. служив у польській армії, закінчив унтер-офіцерську школу. З 1930 р. — член ОУН, організатор терактів та експропріацій на території Польщі в 1931–1934 рр. Із червня 1934 р. — в ув’язненні, 1936 р. був засуджений до 4-х років, але в січні 1937 р. звільнений за амністією. До грудня 1939 р. жив у Львові, бізнесмен. У грудні 1938 р. брав активну участь у бойових діях проти угорської армії в Закарпатті. У березні 1939 р. емігрував до Відня, восени 1939 р. жив у Кракові. Учасник Краківського Збору. Навесні 1941 р. — один із командирів першого іноземного батальйону вермахта «Нахтігаль» («Battalion Ukrainische Gruppe Nachtigall») полку спеціального призначення «Бранденбург—800». Наприкінці 1942 р. відмовився продовжити контракт і був звільнений з вермахту. У грудні 1942 р. був заарештований німцями, у січні 1943 р. за нез’псованих обставин звільнений. Із січня 1943 р. — на нелегальному становищі. З липня 1943 р. — голова бюро проводу ОУН(б), у другії! половині 1943 р. явочним порядком перебирає повноваження та фунції головного командира УПА (дата створення УПА невідома).

Із липня 1944 р. — голова Генерального Секретаріату УГВР, генеральний секретар військових справ. Загинув у бою 5 березня 1943 р.

Хомів Ярослав («Лімницький») (?—1942), нар. в м. Городенка (сучасна Івано-Франківська обл.). Навчався на юридичному факультеті Львівського ун-ту. 1939 р. перебував в ув’язненні у тюрмі «Бригідки» (нині — слідчий ізолятор N 19 м. Львова). 31940 р. (?) брав участь у націоналістичній діяльності в Кракові. Заарештований німцями в Києві. Загинув 1942 р.

Щигельський Володимир («Бурлака») (1920 або 1921–1949), нар. у Львові. 1931 р. закінчив гімназію ім. Короля Данила. 1938 р. — учасник «Карпатської Січі», 1939 р. — «Українського Легіону». У 1939–1944 рр. служив у поліції на території Генеральної Губернії (сучасні Перемишльське та Підкарпатське воєводства Польщі). Захоплений у полон 3 вересня 1947 р. Розстріляний за присудом військового трибуналу у в’язниці м. Ряшів. Місце поховання невідоме.

Яців Дмитро (1908–1942 рр.), нар. в с. Верчани (сучасна Львівська обл.), відомості про походження відсутні. Закінчив Стрийську гімназію, навчався на юридичному факультеті Львівського університету. Член УВО, з 1929 р. — член ОУН, активний учасник кооперативного руху. Заарештований німцями 15 вересня 1941 р., загинув в Аушвіці у серпні 1942 р.