Серед таємниць і чудес

1

В цьому місці книги випущено розповідь про вірування, які були поширенні в різних народів у минулому віці, тому що багато чого в цих розповідях застаріло. Але залишки таких вірувань зберігаються й досі.

2

У всесвіті, крім таких великих небесних тіл, як зірки і планети, є безліч дрібних: каміння і пилинки. Багато з них часто залітають в атмосферу нашої планети з величезною швидкістю. Зустрічаючи опір повітря, який зростає в міру наближення до землі, такі тіла дуже нагріваються і світяться, як розпечене тіло. Більшість з них, не досягаючи поверхні землі, згоряють, перетворюючись у порох і гази.

3

Ці слова приписуються християнському богослову Тертулліану (Квінт Сентімій Флоренс), що жив у 150–222 роках.

4

Сфінкс — статуя, що зображує фантастичну істоту з тілом лева і головою людини (звичайно з обличчям фараона) або священну тварину. Таким потворам єгиптяни поклонялися як духам — хранителям, втіленням царської влади. Статуї сфінксів встановлювалися звичайно вздовж дороги до храму. В 1832 році двох сфінксів із храму Аменхотепа III у Фівах (XV ст. до н. е.) привезли до Петербурга і встановили на набережній Неви, де їх можна бачити і тепер.

5

Стародавні єгиптяни, ховаючи померлих, намагалися зберігати їх тіла від гниття. Для цього вони виймали із трупів нутрощі, а тіло мастили особливими смолами і бальзамом. Така підготовка трупа до поховання зветься бальзамуванням, а бальзамований труп — мумією.

6

Найвища вершина земної кулі Еверест (Чомолунгма, Чомоканкер), що знаходиться в Гімалаях, має висоту 8882 метри.

7

Для того, щоб вкрити всю поверхню землі шаром води товщиною 8 кілометрів, потрібно 4 мільярди 80 мільйонів кубічних кілометрів води. А загальний обсяг води на землі становить 1 мільярд 300 мільйонів кубічних кілометрів. Якби випала на землю вся вода, що є в земній атмосфері у вигляді пари і хмар, то рівень в океанах піднявся б лише на півтора метра. Якби розтопити лід Арктики і Антарктики, то рівень води піднявся б лише на 20–30 метрів.

8

Сухопутні тварини походять від морських тварин. Кількість видів тварин, що живуть на суші, набагато більша від кількості видів водяних тварин (чотири п’ятих загальної кількості видів, які живуть на земній кулі). Всього на землі не менше мільйона видів тварин. Лише комах на землі близько 250 тисяч видів. Зрозуміло, що корабель, який вмістив би таку кількість тварин, збудувати неможливо.

9

В 1947–1953 роках на узбережжі Мертвого моря, в так званій Іудейській пустелі (Іорданія), було знайдено найдавніші рукописи, серед яких велике місце займають уривки з різних книг Старого завіту. Ці знахідки дали можливість уточнити історію Старого завіту.

Як і слід було чекати, знахідки розкрили ще більше суперечностей і різночитань так званих «священних книг», ніж ми їх знали раніше, і завдали тяжкого удару християнській легенді про «богонатхнениість» біблії. Адже коли біблія — «одкровення боже», то, значить, вона мусить бути тільки одна, і до того ж у незмінному вигляді. Так до неї і ставилася церква. В середні віки біблію переписували літера в літеру. Після переписування монахи спеціально підраховували кількість літер в першому варіанті і п другому. Ось чому всі середньовічні тексти біблії мають небагато різночитань.

Цю однаковість і сталість біблії, що їх створили переписувачі-монахи, церковники завжди видавали за головну ознаку, головний доказ «священиості», «богонатхненності» біблії. Кумранські знахідки підтвердили ще раз, що біблію в давнину неодноразово переробляли — отже, люди створювали її поступово, з безлічі різних стародавніх легенд. Знахідки свідчать, що ці найдавніші тексти значно відрізняються од офіціального церковного тексту Старого завіту. Виявилося. що монахи переписували пізніший його варіант, а зовсім не «первозданний», не «одкровення боже».

Завдяки цим знахідкам з’явилося також багато нових доказів для з'ясування питання, чи справді жив на землі Христос, чи він вигадана особа. Легендарний «вчитель справедливості», про якого розповідається в кумранських рукописах, дуже схожий на Христа, але зветься він інакше і до того ж принаймні на 100–150 років старший за євангельського Христа. Отже, євангельський переказ про Христа — розповідь не про справжні події, а перероблена ще більш давня легенда. Коли ці факти було доведено, богослови почали докладати всіх зусиль, щоб перешкодити дальшому вивченню кумранських рукописів. Вони роблять різні нападки на вчених, які доводять велику схожість легенди про «вчителя справедливості» з євангельською розповіддю про Христа. Кумранські рукописи свідчать про те, що більше ніж за 100–150 років до того, коли на землі нібито з’явився Христос і його послідовники, вже були язичеські вірування, які мали багато спільного з майбутнім християнством (групу послідовників цих вірувань звали сектою есенів). Кумранські знахідки дали можливість ученим вирішити і уточнити також багато інших питань, важливих для з’ясування історії виникнення християнської релігії.

10

Заратуштра (Зарагустра, Зороастр) — міфічний пророк, якому легенда приписує заснування релігії зороастризму. Насправді ця релігія, як і християнство. створювалася протягом довгого часу, ввібравши в себе стародавні міфи, перекази і легенди багатьох народів Середньої Азії. Характерні риси цієї релігії: уявлення про боротьбу в світі двох начал — добра і зла, шанування вогню, заборона поховання трупів (їх віддавали на їжу тваринам). Такі ідеї цієї релігії, як віра в кінець світу, загробне життя, воскресення з мертвих. віра в прийдешнього спасителя, народженого дівою, і страшний суд, перейшли в іудаїзм і християнство.

Міфи про засновника цієї релігії, що їх переказує автор, дуже схожі на міфи про інших чудотворців.

11

Будда — так звали міфічного засновника буддійського релігійного віровчення Гаутаму, який нібито був сином індійського князя Шуддходана і жив близько VI–V століть до нашої ери. У 20-річному віці покинув палац і став проповідником нової віри, закликаючи людей залишити суспільне життя, перейти до аскетизму, не противитися злу і покоритися долі.

Від стародавніх релігій буддизм сприйняв ідею перевтілення душ, переселення їх у різні тварини. Перевага доброчесності над гріхами нібито забезпечує людині краще перевтілення. Найвищим «блаженством» вважається містичний стан, що зветься нірвана — звільнення від усіх життєвих турбот і прагнень і «злиття» з божеством.

Буддійська релігія оголосила поневолення трудящих наслідком їх гріховності, намагаючись таким чином примирити пригнічених із злиднями і безправністю, духовно обеззброїти їх у боротьбі за краще життя, заглушити класовий протест.

Проповідуючи непротивлення злу і насильству, буддизм фактично виступав як захисник насильства з боку експлуататорів над пригніченими.

12

Конфуцій (Кун-цзи; 551–479 pp. до н. е.) — старокитайський філософ, ідеї якого зробили значний вплив на життя китайського суспільства. Був головним урядовцем у судовокримінальних справах, але, зазнавши невдачі на службі, залишив її і в супроводі учнів почав мандрувати по країні, проповідуючи своє релігійно-філософське вчення. Славнозвісним Конфуцій став завдяки етичному вченню, яке він сам створив.

13

Магомет (Мухаммед) народився близько 570 року, помер у 632 році. Його вважають засновником ісламу. За легендою, походив з роду хашим племені курейшитів, яке жило в місті Мецці. З учень доісламських віровчителів, ханіфів, Магомет створив своє віровчення і виступив у Meццi з його проповіддю. Він зумів залучити спочатку лише небагатьох прихильників. У 622 році Магомет переселився до Ясруб-Медіни, звідки керував утворенням мусульманської общини, яка згодом стала основою арабської держави, і боротьбою за оволодіння Меккою. Мусульмани силою зброї примусили жителів цього міста визнати свою владу і прийняти мусульманство.

В уявленні наступних поколінь мусульман Мухаммед перетворився на святого, чудотворця і заступника віруючих перед аллахом.

14

Аполлоній Тіанський — представник новопіфаі ореїзму — релігійно-містичної школи, що запозичила своє вчення у старогрецького філософа-ідеаліста Піфагора. Народився на початку нашої ери.

Особа Аполлонія Тіанського оповита легендою, початок якої поклав його біограф Філострат. Витримавши всілякі аскетичні випробування, щоб стати справжнім піфагорійцем, «чудотворець» усе життя мандрував по світу. Розповіді про його подорожі сповнені иайфаитасличніших вигадок про видіння, пророцтва, чудеса. Після смерті Аполлонія Тіанського обожествили, а в місті Тіані спорудили навіть храм на його честь. Захисники язичества протиставили Аполлонія Христу як не менш визначного, але не міфічного «чудотворця». Аполлоній був одним з представників релігійної тенденції, ворожої християнству, яке в ті часи тільки зароджувалося. Характерно, іцо, виступаючи подібно до християнських апостолів як мораліст-проповідник, Аполлоній намагався всіх переконати в тому, що він може пророкувати і робити чудеса.

15

Саббатай Цеві — єврейський лжемесія, уродженець міста Смірни (1626–1676). Ще в молоді роки він оголосив, що месія, якого всі чекають, уже з’явився і втілився в ньому. За це його було відлучено од синагоги і вигнано із Смірни. Але кількість послідовників Цеві дедалі зростала. Кожен його вчинок розглядали як чудо, на його честь. влаштовували свята. Під впливом загального поклоніння він оголосив себе намісником бога на землі, а потім — богом. У 1666 році його арештували турецькі власті. Проте щоб стратою не створити навколо Цеві ореол мученика, султан без особливих труднощів схилив боягузливого «месію» до переходу в мусульманство, надав йому придворним титул камергера і призначив велику платню. Після цього слава і вплив Саббатая Цеві швидко підупали.

16

Явища, які описав автор, звуться ілюзіями. Це обман відчуттів, викликаний перекрученим сприйняттям дійсності. Наприклад, шум дощу або вуличний шум при особливому стані нервової системи можна сприйняти як голоси людей; одежу, що висить, вважати за людину, яка стоїть біля стіни. Ілюзії використано з художньою метою у відомих творах «Лісовий цар» Гете і «Біси» О. С. Пушкіна. В першому випадку туман над водою хлопчик з хворобливим уявленням сприймає як страшну, химерну постать у короні, з густою бородою, у другому — в розбурханій хуртовині людині ввижаються постаті бісів, а в шумі вітру чуються їхні голоси.

Правильному сприйманню речей заважають погане освітлення, слабкість зору і слуху. Крім того, виникненню ілюзій сприяють втома, неуважність, хвилювання і страх. Людям полохливим, боязким уночі, особливо на самоті, нерідко привиджуються страшні примари. Найчастіше ілюзії виникають у психічнохворих.

17

Явище, яке описує автор, учені називають «послідовним образом». Образ якогось предмета може зберігатися в мозку протягом 30 секунд після сприйняття. Особливо довго зберігаються образи яскравих речей, наприклад, спіралі електричної лампи, блискавки, сонця тощо.

18

Сучасна наука розкрила процеси, які лежать в основі зору. Око людини є найбільш досконалим і точним серед інших органів чуття. Крізь рогівку і кришталик відображення предмета потрапляє на світлочутливу оболонку ока — сітчатку. У сприймаючих клітинах (паличках і колбочках) сітчатки є особливі світлочутливі речовини, що можуть швидко розкладатися і майже так само швидко відновлюватися. В цих клітинах під впливом світла відбуваються хімічні перетворення речовин, ці перетворення продовжують біоелектричні імпульси різної енергії, що передаються до зорових відділів головного мозку. Ці імпульси, збуджуючи відповідні ділянки мозку, і викликають у ньому образи, які відповідають тому, що людина бачить. Світлі предмети (біла стіна) породжують більший імпульс, ніж темні, наприклад чорний костюм. Коли взяти до уваги, що око має близько 140 мільйонів світлочутливих клітин, зв’язаних з головним мозком за допомогою 800 тисяч нервових волокон, то легко уявити, як точно око може передавати в мозок найменші відтінки кольору і світла.

19

Пояснення цих явищ приливами і відливами крові не відповідає даним сучасної науки. Головну роль тут відіграють процеси збудження і гальмування, асоціативні зв’язки між різними групами клітин головного мозку. Докладно про це розповідається в наступній примітці.

20

Щоб розібратися в «чудесних» явищах, які описує автор, треба знати суть нервової діяльності нашого організму, яку розкривають дослідження великого російського вченого І. П. Павлова. Людина робить безліч найрізноманітніших рухів: ковтає, дихає, рухає руками, ногами, головою тощо. Усі ці рухи — результат скорочення м’язів, роботою яких керує нервова система. Завдяки їй здійснюється постійна взаємодія організму з умовами життя, що безперервно змінюються. Зв’язки нашого організму з середовищем можуть бути постійними, коли реакція у відповідь назовнішнє подразнення — спадкова (ковтання, виділення слини, шлункових соків тощо). І. П. Павлов назвав такі зв’язки безумовними рефлексами, тобто незалежними від умов, на відміну од тимчасових зв’язків, або умовних рефлексів, що виникають внаслідок пристосування організму до умов життя. Різні образи предметів виникають у свідомості людини не тільки завдяки їх прямій дії на органи чуття, але і під впливом слова. Наприклад, слово «Христос» викликає в свідомості віруючого образ, створений фантазією релігійних проповідників, зображений на іконах, хоча святого ніхто ніколи не бачив. Мовні умовні рефлекси І. П. Павлов назвав, на відміну від сигналів, що надходять в мозок від безпосередніх подразників, другою сигнальною системою. Слова можуть викликати в організмі такі ж наслідки, як і сприйняття самих речей.

Коли людина щось робить, в її мозку певні групи клітин перебувають у збудженому стані, а діяльність інших клітин заглушена, загальмована. Коли міняється зміст роботи, осередки збудження і гальмування теж міняються місцями. Якби ділянки збудження випромінювали світло залежно від ступеня їх подразнення, ми побачили б картину мозаїки світлих і темних плям, що швидко рухаються, міняються місцями, поволі затухають в одному місці і виникають в іншому. Заглушуючи непотрібне збудження різних ділянок мозку, гальмування дає можливість людині зосередитись саме на тому, що потрібно в даний момент, що цікавить її, Процес збудження, навпаки, дає можливість установлювати все нові і нові зв’язки. Коли гальмування охоплює всі ділянки мозку, настає сон. При цьому під час сну можуть створюватися окремі осередки збудження: виникають сновидіння. Всі ці явища автор, який ще не знав учення I. II. Павлова про вищу нервову діяльність, пояснює приливом крові до різних ділянок мозку.

21

«Сліди» процесів збудження і гальмування — це умовнорефлекторні, асоціативні зв'язки між різними ділянками кори головного мозку. Наявність таких тимчасових зв’язків і робить можливими спогади: збудження, що виникло під впливом зовнішнього подразника або слова на тій чи іншій ділянці кори, переходить уторованими шляхами цих зв’язків на інші її ділянки, з якими дана ділянка була зв’язана процесами збудження і гальмування під час минулої діяльності. Внаслідок цього в нашій свідомості виникає образ колись баченого предмета, прочитаної книги тощо.

В корі головного мозку налічується 14–15 мільярдів нервових клітин. Кількість зв’язків між ними, а також комбінацій збуджених і загальмованих ділянок незліченна. А кожен такий зв’язок відбиває те, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо, думаємо.

22

Збудження, що виникають під впливом предмета в кількох органах чуття відразу (оці, вусі, шкірі, носі, роті тощо), передаються одночасно або в тій послідовності, як вони сприймаються, у відповідні відділи мозку. Одночасне збудження цих відділів призводить до створення нервових зв’язків між ними, так що окремі відчуття зливаються в єдиний образ речі, наприклад апельсина. До складу відчуття входять і сліди колишніх нервових зв’язків, колишніх вражень від схожих речей (різних сортів апельсина, фруктів взагалі тощо).

23

Пояснення таких видінь, або галюцинацій, за допомогою приливів і відливів крові не наукове. Галюцинації — це почуттєві образи, що виникають довільно, коли на органи відчуття не діють відповідні збудження, тобто ми бачимо або чуємо те, чого насправді перед нами немає. Ці образи іноді відповідають реальним, колись баченим предметам, а іноді бувають фантастичні: людина бачить смерть з косою, страшних звірів тощо. Галюцинації можна і навіяти. Такими навіяними галюцинаціями є більшість масових галюцинацій, коли одні й ті самі образи сприймав натовп людей: видіння різних «чудес», вигнання біса, видіння святих тощо.

Психологічну природу цього явища розкрив І. П. Павлов. Галюцинації — ті ж уявлення, але доведені до інтенсивності реальних сприймань. Виникають вони тоді, коли процеси збудження різко переважають над процесами гальмування. Такий стан буває внаслідок нервової перевтоми, поганого настрою, дії отруйних речовин, зокрема алкоголю, опіуму, гашишу та інших.

24

Таке суто психологічне виведення релігії з індивідуальної свідомості не з’ясовує справжніх причин збереження релігійних пережитків. В. І. Ленін указував, що при капіталізмі коріння релігії головним чином соціальне. Гніт капіталу, безправ’я і безсилля перед експлуататорами щодня, щогодини приносять трудящим масам в тисячу разів більше найстрахітливішого лиха, мук і страждань, ніж поводі і землетруси, які вселяли жах у свідомість первісної людини. Цей гніт неминуче закріплює старі релігійні вірування і постійно породжує забобони, марновірство і містику. Тому релігію не можна подолати без ліквідації експлуататорського ладу. Побудова соціалізму в нашій країні ліквідувала соціальне коріння релігії. Проте у нас ще є релігійні люди. Через ряд причин релігію не можна ліквідувати відразу. Процес відходу мас од релігії відбувається протягом певного часу, потрібного для перевиховання цілих поколінь людей. Протягом цього часу під виливом різних факторів (як, наприклад, війни, довга загроза війни, погана культурно-виховна робота тощо) релігія може тимчасово оживлятися. Але віруючі все-таки постійно і неухильно відходять од релігії. При комунізмі релігія зникне остаточно і назавжди.

25

Учені-психіатри, які спеціально дослідили розповіді про життя і видіння Магомета, зробили висновок, що його видіння не що інше, як галюцинації і марення, викликані розладом нервової системи. Припадки епілепсії спостерігались у нього, коли йому було 6 років. Ці припадки повторились у 40-річному віці, в період мученицьких релігійних шукань Магомета і боротьби з ворогами. Нервова перевтома, виснаження постами і молитвами призвели до того, що в нього знову почались припадки і галюцинації, котрі пророк і ного найближчі послідовники сприймали не як наслідок хвороби, а як доказ божественного покликання.

26

Лурд — місто на південному заході Франції, в департаменті Верхні Піренеї. Тепер в ньому налічується 14 тисяч жителів. Поблизу міста є мінеральні джерела. Біля одного з цих джерел, у гроті Масав’єль, в 1858 році до якоїсь селянської дівчини нібито з’явилась мати божа. З відома і благословення римського папи Пія XI джерела було оголошено священними, чудодійними. З того часу в Лурді все підкорено одній меті — наживі за рахунок нещастя людей, які наївно вірять у чудодійну силу лурдських джерел. Сучасний Лурд — це. по суті, капіталістичне торгове підприємство, що робить свій бізнес на людському лиху, темноті і релігійних забобонах. Торгівля лурдськими чудесами досягла таких розмірів, що навіть епіскоп Лурда пише про неї з обуренням: «Торгівля водою з грота — це скандал, якому треба покласти кран. Ми не хочемо більше мила і цукерок на воді з грота». Після ряду викривань католицьке духовенство, якому джерела дають казкові прибутки, уже не наполягає на тому, що біля цих джерел можна дістати тілесне зцілення хвороб. Священики переконують віруючих лише в тому, що в Лурді можна дістати духовне зцілення.

27

Істерія — суто людський невроз, що виникає найчастіше в людей з природженою або набутою слабкістю кори головного мозку, з підвищеною її збудливістю. При надзвичайно сильних потрясіннях вона може виникати і в людей з міцною нервовою системою. Для істериків характерне підвищене самонавіяння. Тільки уява про хворобу може викликати в таких людей і саму хворобу.

Як показав І. П. Павлов, ефективно насиченому, підігрітому страхом або сильним бажанням уявленню про якийсь хворобливий розлад, що виникає в свідомості істерика, відповідає стале концентроване збудження певної ділянки великих півкуль мозку. Навколо такої ділянки збудження розповсюджується могутня хвиля гальмування, що ізолює її від усіх інших впливів, які звичайно, при нормальній роботі нервової системи, примушують збудження і гальмування швидко змінювати одне одного. Так під впливом істеричного самонавіяння з’являються втрата чутливості в окремих частинах тіла, спазми, сверблячка, паралічі, сліпота, глухота, заїкання, німота тощо.

Пояснення цього явища приливом і відливом крові од того чи іншого органа — неправильне. Головну роль тут відіграє співвідношення процесів гальмування і збудження.

28

Наукове вивчення таких явищ дало можливість не тільки пояснити їх правильно, але і використати як могутній лікувальний засіб. Навіяння лікарі застосовують для обезболювання, а також для лікування істеричного параліча, істеричної сліпоти, виведення бородавок тощо.

29

Сучасна медицина вважає оживлення людей можливим, якщо вони перебувають у стані клінічної смерті не більше 5–6 хвилин, а в умовах охолодження трупа — навіть до 60 хвилин. Це пов’язано головним чином з тим, що нервові клітини можуть без живлення існувати при звичайній температурі тільки протягом 5–6 хвилин, а при низьких температурах — трохи більше. Мозок окремо від тіла, якщо його живити, може жити не більше 21/2 години. Інші органи зберігають життєздатність значно довше. Ці дані примушують поставити під сумнів достовірність наведеного автором прикладу про оживлення повішеного через кілька годин після смерті.

30

Гіпноз — результат часткового, неповного гальмування кори головного мозку. Це гальмування не охоплює повністю кору мозку і не розвивається так глибоко, як під час звичайного сну. Викликається воно не стомленням нервових клітин, а штучно, спеціальними прийомами, звичайно мовним навіянням. Гальмування при цьому не поширюється на відділи мозку, що керують рухом рук, ніг, тіла. Тому загіпнотизована людина може робити різні рухи за наказом гіпнотизера.

31

32

Як розповідає очевидець (розповідь цю було надруковано в московській газеті «Русское слово» 2 жовтня 1909 року), ось що сталося, наприклад, в Італії. В одному невеликому італійському місті Ровеццено, за кілька верст від Флоренції, в одну дівчину 18 років, на ім’я Джулія Казіно, за словами її земляків. «вселились» відразу два чорти. Дівчина цілими днями промовляла страшну лайку і розповідала непристойні подробиці про життя своєї сім'ї і сусідів. Цілий собор священиків прилюдно, в міському соборі, перед очима тисячного натовпу почав «виганяти» дияволів з тіла Джулії. Але ті не виявляли навіть найменшого бажання залишити тіло дівчини і, навпаки, її устами ганьбили духовенство. Жителі міста звернулись уже до церковних властей з проханням, щоб за вигнання бісів узявся сам римський папа Пін X, але їм відповіли, що «в його найсвятішості і без того багато важливих справ…»

Переказували й інший випадок. Недалеко від Ровеццено духовенство ось уже третій рік «виганяє нечисту силу» з старухи, в яку, за чутками, «вселилося» відразу 77 чортів, Уже було «вигнано» 14; залишилось 63, але всі вони — дуже завзяті.

Цим розповідям щиро вірили темні обивателі маленького італійського містечка. І відбувалося все це не в жахливу старовину і не в лікарні Шарко, а в 1909 році, поблизу великого й освіченого міста, в освіченій країні…

33

Склав Ф. І. Гаркавенко.