Симфонія хаосу

Вечірній Львів. Нічна печаль.

Цілунок мрії. Теплий вечір.

Бажання скинути вуаль

Цих таємниць на сильні плечі.

Театр оперний — як птах,

Що ледь зірветься — й мчить у вічність.

І ця ж самотність у вустах,

Що її просиш розділити...

Терпке чуття в душі живе

І струм у тілі — мов з бруківки.

Каблук розпечений впаде

У запах ночі. В теплий відчай.

Вечірний Ринок. Площа снів.

Стара частина. Кава. Ніжність.

Твій дотик, щирий, мов заплів

В моє волосся щось одвічне.

Я маю карту, в ній — вино,

Твоїх очей п’янка безодня...

Мій Львів вирує, фресок дно

Чи з храмів праведних вікно

Нам спогад ніжний подарує...