Україна у революційну добу. Рік 1920

2

КОТОВСЬКИЙ Григорій Іванович (12(24)VI.1881 р. м. Генчешти в Бессарабії — 6.VHL1925 р., радгосп Чабанці неподалік Одеси). Походив з робітників. В революційному русі — з 1900 р. У 1905 р. Г. Котовський організував збройний загін з повсталих селян Бессарабії для боротьби з поміщиками. За революційну діяльність, після численних арештів, ув'язнень і втеч з тюрем навесні 1910 р. був засланий на Нерчинську каторгу. В лютому 1913 р. втік з каторги і, повернувшись у Бессарабію, знову очолив боротьбу повсталих селян. Навесні 1916 р. Г. Котовський був заарештований поліцією під чужим прізвищем.

У жовтні 1916 р. був засуджений до страти, яка пізніше була замінена довічною каторгою. В травні 1917 р. Г. Котовського було звільнено з тюрми. З серпня 1917 р. він на Румунському фронті. 25 жовтня 1917 р. на з'їзді солдатських делегатів 6-ї армії в м. Галаці Г. Котовський приєднався до фракції більшовиків і був обраний членом армійського комітету, який відрядив його представником до Кишинівської ради робітничих і солдатських депутатів.

У 1918 р. він організатор партизанського загону, що вів боротьбу з румунськими окупантами в Молдавії і Україні. В квітні 1918 р. — березні 1919 р. в Одесі провадив військову та диверсійну роботу під керівництвом одеського підпільного ревкому. 5 квітня 1919 р. на чолі створеного ним партизанського загону Г. Котовський брав участь у визволенні Одеси від інтервентів та встановленні там радянської влади. У липні 1919 р. Г. Котовський був призначений командиром 2-ї бригади 45-ї стрілецької дивізії. В складі Південної групи військ 12-ї армії (під командуванням Й. Якіра) в серпні-вересні 1919 бригада в жорстоких боях завершила 400-кілометровий похід від берегів Дністра до Житомира, взяла участь у розгромі білогвардійських військ під Києвом. У листопаді 1919 р. Г. Котовський брав участь у розгромі військ Юденича під Петроградом. У грудні 1919 р., повернувшись в Україну, очолив окрему кавалерійську бригаду, яка брала участь у розгромі денікінських військ, визволенні 7 лютого 1920 р. Одеси. [13]В 1920–1921 рр. на чолі кавалерійської бригади брав участь у боях проти білополяків, у ліквідації військових підрозділів С. Петлюри, Н. Махна, Ю. Тютюнника. З жовтня 1922 Г. Котовський командир 2-го кавалерійського корпусу. Член ЦВК СРСР, ЦВК УРСР. Підступно вбитий. Похований у м. Бірзулі.