Україна у революційну добу. Рік 1920

20

ГРИНЬКО Григорій Федорович (1890–1938, Москва) — радянський політичний діяч. Походив із родини службовця.

В роки Першої російської революції долучився до соціалістичного руху. Навчався в Московському університеті, виключений в 1913 році за участь у студентських заворушеннях і відданий у солдати. В роки Першої світової війни — в лавах діючої армії. Член УПСР. З 1919 р. — боротьбист, війшов до Всеукраїнського Ревкому, провадив переговори з Комінтерном про визнання УПСР- боротьбистів за його єдину українську секцію. В 1920 р. — член КП(б)У, незабаром член ЦК КП(б)У. В 19201923 рр. — народний комісар освіти УСРР, один з організаторів реформи школи в Україні з перетворенням університетів на інститути народної освіти і створенням системи соціального виховання та професійної освіти з вузькою спеціалізацією (професійних шкіл, технікумів та інститутів).

В 1923–1925 рр. — голова планової комісії (Держплану) й заступник голови РНК УРСР; в 1926–1929 рр. — заступник голови Держплану СРСР, в 1929 р. — заступник наркома земельних справ, в 19301937 рр. — нарком фінансів СРСР, член Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР. В 1937 р. заарештований і 1938 р. розстріляний за процесом «правотроцькістського блоку» в Москві.