Українська міфологія

Чугайстер

У міфологічній традиції гуцулів нявок, бісиць та лісних об’єднує ще одне: ними нібито харчується чугайстер (чи чугайстрин, лісовий чоловік). Згідно з матеріалами багатьох дослідників,[1619] чугайстер — це своєрідний лісовий бог (один із трьох або семи братів), що постійно блукає лісовими хащами.

Походження назви персонажа пов’язують із ćuga — ‘засідка, чати’, від якого походить дієслово чигати (також чуга в галицьких верховинців — різновид свитки без рукавів та коміра з кошлатого з лицьового боку сукна).

На свою жертву чугайстер чатує в купі листя. Упіймавши нявку, «приступає» її ногою й розриває навпіл. М’ясо смажить на ватрі лісорубів чи пастухів. До людей ставиться прихильно, може навіть оборонити від шкоди. Іноді запрошує людину до танцю, проте потім відпускає.

Чугайстер має людську подобу, поставний, широкоплечий, лише високий, як «смерека» (ялина) і порослий густою сивою шерстю (іноді зображуваний одягненим у біле вбрання).

Згідно з однією з легенд, на чугайстра перетворився чоловік, якого закляв сусід. Людина не може його вбити, а хижак — з’їсти, «бо так йому пороблено».