Український патріот з династії Габсбургів

399

121. Левицький Кость (1858–1941) — відомий український галицький громадсько-політичний і державний діяч, вчений-правник. Освіту одержав у Львівському та Віденському університетах. Засновник низки українських економічних установ: «Дністер», Центробанк (голова 1898–1939 рр.), «Народна торгівля» та ін. Президент Товариства українських правників у Львові. 1899 р. співзасновник, згодом — голова Української національно-демократичної партії. Від 1907 рр. — депутат Австрійського парламенту, голова Українського парламентського клубу, з 1908 рр. — посол до Галицького сейму. Від серпня 1914 р. очолював Головну Українську раду у Відні. 9.11.1918 р. обраний головою Державного секретаріату ЗУНР. У 1920–1923 рр. — член закордонного уряду Є. Петрушевича уВідні. У 1924 р. повернувся в Галичину, належав до Українського національно-демократичного об’єднання. Протягом 1939–1941 рр. перебував в ув’язненні на Луб’янці у Москві. Після звільнення повернувся до Львова. У липні 1941 р. став засновником і головою Української Національної ради — органу, який мав репрезентувати інтереси українського населення Галичини на окупованій німецькими військами території.