Український патріот з династії Габсбургів

400

122. Ніковський Андрій (псевд.: А. Яринович, 1885–1942) — український громадсько-політичний і державний діяч, літературознавець, журналіст. Редактор газет «Рада» (1910–1914) та «Нова Рада» (1917–1919), журналів «Літературно-науковий вістник» (1914–1915) та «Основа» (1915). Член Товариства українських поступовців (ТУП) та Української радикально-демократичної партії (УРДП, від 1917 р. — Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ)). Член Української Центральної ради (тов. голови) та Малої ради. 21.06–18.09.1918 р. очолював опозиційний до гетьманської влади Український національно-державний союз, член його президії. Наприкінці 1919 р. — на початку 1920 р. — співробітник Української Академії наук (УАН). Від 26.05.1920 р. — міністр закордонних справ УНР в уряді В. Прокоповича. Очолював комісію з розробки конституції УНР (1920–1923). У 1924 р. повернувся до Радянської України, керував правописно-термінологічною комісією Всеукраїнської Академії наук (ВУА.Н). У 1930 р. засуджений за «Справою СВУ» до 10 років ув’язнення, які відбув на Соловках. Помер після звільнення у блокадному Ленінграді.