170. Наприкінці на звороті листа В. Габсбурга чернетка відповіді Є. Чикаленка:
«Вп. п. Полковнику! Я цілком вірю в Ваше щире бажання допомогти українському] народові вирватися з неволі, бо знаю, що Ви стали українцем ще тоді, коли не могли думати про якісь особисті інтереси. Але, не знаючи Ваших плянів і намірів, я не можу нічого й обіцяти Вам. Коли Ви хочете моєї поради і допомоги, то прошу Вас написати мені, в який день і де саме Ви будете у Відні, то я охоче приїду туди і, ознайомившись з справою, скажу Вам щиро — чи можу Вам допомогти, чи ні. Готовий до послуг Є. Чикаленко».
На цій же сторінці чернетка відповіді Є. Чикаленка Е. Ляришенку:
«Вп. п. Сотнику! Ви пишете, щоб я все обдумав, що мені п. Полковник написав. Але, на жаль, п. Полковник через почтові умови нічого конкретного мені не сказав і я не знаю, що власне я маю обдумати. Я зрозумів тільки, що Пан Полковник хоче зо мною на самоті порадитись і дістати від мене допомогу в справі визволення українського] народу. Я охоче зробив би се, як би знав якою дорогою се буде йти. Тому прошу Вас визначити мені день і місце бесіди і тоді я приїду туди і там виясниться в чім може бути моя допомога. Готовий до послуг Є. Чикаленко».