Усі в цьому поїзді — підозрювані

Від кого: ECunninghamWrites221@gmail.com

Кому: <ВИЛУЧЕНО>@penguinrandomhouse.com.au

Тема: Пролог

Привіт, <ВИЛУЧЕНО>!

Боюсь, я категорично проти прологу. Знаю, у кримінальних романах його заведено писати, щоб зацікавити читача, але тут це матиме дещо дешевий вигляд.

Я, звісно, знаю, як її написати — ту сцену, яку ви хочете від мене. Всезнаюче око оглядало б гармидер у купе, затримувалося б на ознаках боротьби: розкидані простирадла, перевернутий матрац, кривавий відбиток на дверях убиральні. Додати швидкоплинні проблиски підказок — три слова, поспіхом нашкрябані синім чорнилом на рукописі, що контрастують із багрянцем, який скрапує з вістря знаряддя вбивства, — достатньо для інтриги, але замало, щоб зіпсувати розв’язку.

Фінальним образом було б тіло. Безлике, звісно. На початку маємо приховати жертву від читача. Можливо, плеснути в текст якусь незначну подробицю, особисту річ, наприклад одяг (блакитний шарф абощо, не знаю), щоб читач намагався віднайти її в процесі розвитку сюжету.

Ось і все: книга, кров, тіло. Кілька заманух. Кінець прологу.

Це не означає, що я не довіряю вашому редакторському судженню. Просто не бачу сенсу повторювати сцену, яка буде в книзі далі, лише щоб підсилити напруження. Це все одно, що сказати: «Гей, ми знаємо, потрібен деякий час, щоб прочитати цю книжку, та, зрештою, вона закінчиться отак». Тоді бідолашний читач до моменту вбивства тільки й намагатиметься зрозуміти, що ж сталося, замість того щоб бути залученим у події із самого початку.

Що ж, насправді та сцена — друге вбивство, але думку ви впіймали. Я просто остерігаюся розкривати забагато. Отже, без прологу. Гаразд?

Із найкращими побажаннями,

Ернест

P. S. Після того що сталося, гадаю, цілком очевидно, що мені потрібен новий літературний агент. Про це поговоримо окремо.

P. P. S. Так, треба додати програму фестивалю. Гадаю, у ній є важливі підказки.

P. P. P. S. Граматичне запитання. Мені здається логічною назва «Смерть на Нілі», з огляду на те, що вбивства відбуваються на кораблі, а не в річці. «Вбивство в Східному експресі», на мою думку, звучить так само логічно, адже вбивства відбуваються в поїзді, а не на ньому. Звісно, ми кажемо, що їдемо на поїзді або летимо на літаку. Я закопуюсь у деталі, але, мабуть, суть мого запитання така: у назві ми використаємо «на» чи «у»? З огляду на те, звісно, що більшість убивств відбувається в поїзді, за винятком тих, що сталися на даху, тоді буде «на». Окрім напарника старого й тих, хто загинув разом із ним, але це флешбек.

Я хоч зрозуміло пояснюю?